Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №904/3691/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3691/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Лига І.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 року у справі № 904/3691/25 (суддя Мельниченко І.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 2 916 173,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 2 451 880,00 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 30/01/25-ДП від 30.01.2025 року; 30 339,77 грн. - річних; 110 720,14 грн. - інфляції грошових коштів та 323 233,63 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 30/01/25-ДП від 30.01.2025 року в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 року у справі № 904/3691/25 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Глинки, будинок 7, поверх 6; код ЄДРПОУ 30912734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Кооперативна, будинок 6/8; код ЄДРПОУ 31366203) 2 451 880,00 грн. - основного боргу; 310 748,70 грн. - пені; 30 339,77 грн. - річних; 110 720,14 грн. - інфляції грошових коштів та 34 844,26 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору та наявністю заборгованості в розмірі 2 451 880,00 грн.

Щодо нарахованих позивачем до стягнення річних та інфляційних втрат, суд визнав їх правильними.

Щодо нарахованої пені суд зазначив, що позивачем не було враховано здійснену часткову оплату відповідачем основної заборгованості, у зв`язку з чим судом було перераховано суму пені і в цій частині вимоги позивача задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно та неналежним чином досліджено докази, не надано оцінку аргументам відповідача.

Скаржник вважає, що позивачем не доведено обставини передання відповідачу повного переліку документів, визначеного в п. 3.6 договору; з позовної заяви неможливо встановити, коли саме виникло зобов`язання відповідача здійснити оплату, що в свою чергу ставить під сумнів правильність та обґрунтованість розрахунку позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також скаржник зазначає на своє право згідно статті 538 Цивільного кодексу України зупинити оплату товару у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку надати необхідні на товар документи.,

Апелянт просить:

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 року по справі № 904/3691/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;

- судові витрати покласти на позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти наведених апелянтом доводів, вважає висновки оскаржуваного рішення законними та обґрунтованими і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Велта" (далі - покупець, відповідач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі - постачальник, позивач у даній справі) укладено договір поставки № 30/01/25-ДП (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору постачальник, на підставі заявки покупця, зобов`язаний передавати у власність останнього (поставляти) продукти нафтопереробки (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар згідно з умовами, передбаченими в специфікаціях та видаткових накладних, які складаються та направляються постачальником покупцю на підставі заявки останнього.

Передбачені п. 1.1. договору заявки надаються покупцем постачальнику в письмовій формі на адресу електронної пошти постачальника, зазначену в розділі 13 цього договору.

Надання та приймання заявок, рахунків-фактур, довіреностей та інших документів і повідомлень сторін, які підтверджують діяльність сторін по цьому договору, здійснюються сторонами з використанням наступних адрес електронної пошти:

покупця: daniil.gavrilenko@velta-ua.com,

постачальника: oooterminal2001@gmail.com (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктами 1.3., 1.4. договору строк та місце поставки товару узгоджується та зазначається сторонами у відповідних специфікаціях по кожній партії поставки товару.

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених у специфікації та, за бажанням сторін, у видаткових та/або товарно-транспортних накладних відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010. Якщо інше не зазначено у відповідній специфікації, товар за цим договором поставляється на умовах DDP (склад покупця), Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Коробчине, вулиця Промислова, будинок 3.

Датою фактичної поставки товару вважається дата його вручення покупцю постачальником на підставі видаткової та/або товарно-транспортної (за умови її оформлення) накладної (пункт 3.2. договору).

У пункті 3.6. договору сторони встановили, що постачальник зобов`язується надати покупцю оригінали наступних документів:

а) рахунок-фактуру на конкретну партію товару;

б) видаткову та/або товарно-транспортну накладну, оформлені відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства України, з обов`язковим зазначенням в них одержувача та технічних характеристик товару;

в) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством України, завірену електронним підписом уповноваженої особи постачальника та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних;

г) сертифікат якості постачальника або паспорт якості заводу-виробника на товар;

д) специфікацію на конкретну партію товару.

Право власності на товар і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару, зазначеної в пункті 3.2. договору (пункт 3.7.).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що його загальна вартість визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до договору видаткових та/або товарно-транспортних накладних постачальника протягом терміну дії даного договору.

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника в строк та в порядку, узгодженому сторонами у відповідній специфікації на поставку певної партії товару (пункт 4.2.).

Датою оплати покупцем товару вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку останнього (пункт 4.4. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення їх печатками і діє до 31.12.2025 року.

Також матеріали справи свідчать, що 26.02.2025 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору, в якій викладено, зокрема, підпункт г) пункту 3.6. в наступній редакції: "г) сертифікат відповідності на товар постачальника або паспорт якості заводу-виробника на товар".

В матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені їх печатками специфікації до спірного договору № 1 від 30.01.2025 року, в якій останні узгодили до поставки паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) (далі - товар) у кількості 30 000 л, за ціною 46,50 грн. з ПДВ, на суму 1 395 000,00 грн. з ПДВ; № 2 від 04.02.2025, в якій останні узгодили до поставки паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) (далі - товар) у кількості 30 000 л, за ціною 46,896 грн. з ПДВ, на суму 1 406 880,00 грн. з ПДВ.

Товар за вказаними специфікаціями передається на умовах DDP (склад покупця) Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Коробчине, вул. Промислова, будинок 3 (згідно з INCOTERMS - 2010) (пункт 2).

Відповідно до пунктів 3 вказаних спецфікацій кількість товару, що передано у власність, визначається на підставі видаткових накладних на відвантажений товар.

У пунктах 4 специфікацій сторони погодили, що товар поставляється з відстрочкою платежу, загальна вартість товару повинна бути сплачена не пізніше 14.02.2025 (за специфікацією № 1 від 30.01.2025) та не пізніше 18.02.2025 (за специфікацією № 2 від 04.02.2025).

Дата поставки товару за специфікацією № 1 - 31.01.2025, за специфікацією № 2 - до 04.02.2025.

Судом встановлено і скаржником належним чином не спростовано, що на виконання умов спірного договору позивачем у січні та лютому 2025 року відвантажено відповідачу товар (паливо дизельне) на загальну суму 2 801 800,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними № оРН-0131/01 від 31.01.2025 року на суму 1 395 000,00 грн. та № оРН-0204/04 від 04.02.2025 року на суму 1 406 880,00 грн., а також відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № оРН-0131/01 від 31.01.2025 року та № оРН-0204/04 від 04.02.2025 року, які підписано представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств без зауважень та заперечень.

Позивач вказував і апелянт це не спростовує, що ТОВ ВКФ "Велта" отриманий товар сплачено частково, в сумі 350 000,00 грн., і несплата товару в повному обсязі за умови настання строку на оплату є причиною виникнення спору у даній справі.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у пунктах 4 кожної з специфікацій до спірного договору сторонами узгоджено, що товар поставляється з відстрочкою платежу, загальна вартість товару повинна бути сплачена не пізніше 14.02.2025 року (за специфікацією № 1 від 30.01.2025 року) та не пізніше 18.02.2025 року (за специфікацією № 2 від 04.02.2025 року).

Отже, згідно специфікації №1 від 30.01.2025 року постачальник повинен був поставити товар 31 січня 2025 року, а покупець повинен був сплатити 1 395 000,00 грн. з ПДВ за партію дизельного палива ДП-З- Євро5-ВО кількістю 30 000 літрів не пізніше 14.02.2025 року, тобто останній день платежу мав бути 14.02.2025 року.

Згідно специфікації №2 від 04.02.2025 року постачальник повинен був поставити товар 04.02.2025 року, а покупець повинен був сплатити 1 406 880,00 грн. з ПДВ за партію дизельного палива ДП-З-Євро5-ВО кількістю 30 000 літрів не пізніше 18.02.2025 року, тобто останній день платежу мав бути 18.02.2025 року.

Часткова оплата товару підтверджує, що відповідач, вказавши в призначенні платежу саме рахунок №оСФ-0131/02 від 31.01.2025 року, мав відповідний рахунок для оплати.

Тому доводи представника відповідача щодо посилання на п.3.6 договору саме як на підставу для проведення оплати покупцем за поставлений вчасно та отриманий товар є безпідставними. Даний пункт визначає перелік документів, які повинен надати постачальник покупцю по здійсненим поставкам взагалі.

За твердженням позивача дані документи (їх оригінали) були отримані відповідачем, про що свідчать підписи і печатки відповідача на видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які були надані суду під час подання позовної заяви.

Сторони не передбачали в договорі особливого порядку надсилання документів, передбачених п.3.6. договору (в п.3.6 договору вказано, що постачальник зобов`язується надати покупцю оригінали наступних документів…). Тому посилання відповідача на те, що позивач має надати докази передання апелянту повного переліку документів, визначеного п.3.6 договору є також безпідставними, оскільки підписані обома сторонами договору видаткові накладні та товарно- транспортні накладні свідчать про наявність їх оригіналів і у позивача, і у відповідача.

Крім того, скаржник не спростовує доводи позивача про те, що згідно з п.9.5 договору відправлені електронною поштою документи мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами. Іх відправлення електронною поштою на адресу апелянта також не заперечується.

Наведене є підставою для висновку про те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання зі сплати за поставлений товар за спірним договором, здійснивши розрахунки частково.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 538 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач як на підставу для реалізації свого права на зупинення або відстрочення виконання зустрічного зобов`язання, теж є недоречними.

Згідно частини 2 статті 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Тобто, навіть якщо відповідач вважав, що він не може виконати свої обов`язки з оплати отриманого товару в зв`язку з тим, що в нього не має повного (на його думку) переліку документів, то він мав би попередити про це позивача.

Згідно частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідач хибно вважає, що в нього є право на зупинення виконання свого обов`язку тільки на підставі того, що йому не вистачає (на його думку) тих чи інших документів або вони не надіслані відповідачу тим чи іншим способом. В даній статті мова йде про невиконання своїх зобов`язань (в даному випадку для постачальника вчасно поставити товар, а для покупця своєчасно його оплатити).

Таким чином, посилання скаржника на частину 3 статті 538 Цивільного кодексу України як на підставу для реалізації свого права на зупинення або відстрочення виконання зустрічного зобов`язання є безпідставними.

Відповідач зазначає, що з позовної заяви та з доданих документів неможливо встановити, коли саме відповідно до умов договору позивач надав відповідачу повний пакет документів на конкретну партію товару і коли саме виникло зобов`язання відповідача здійснити оплату за товар.

Щодо цих доводів колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.2. договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника у строк та в порядку, узгодженому сторонами у відповідній специфікації на поставку певної партії товару. Саме в специфікаціях до договору сторонами було погоджено умови та терміни оплати товару.

Відповідач, відповідно до умов договору та оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони відповідача специфікацій №1, №2 та видаткових накладних, в яких є посилання на договір №30/01/25-ДП від 30.01.2025 року та зазначено вартість переданого позивачем і отриманого відповідачем товару, був обізнаний про терміни та суму оплати, яку мав здійснити. Тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав не пізніше 14.02.2025 року по специфікації №1 та не пізніше 18.02.2025 року по специфікації №2 і цей строк не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату.

Неоплата у вказаний строк товару є порушенням умов договору, про що вірно вказав суд першої інстанції.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за отриманий товар. Тобто, він носить інформаційний характер.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки докази виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий від позивача товар на суму 2 451 880,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав, висновок суду про необхідність стягнення боргу є законним та обгрунтованим.

Щодо стягнення інших сум, апелянт за доводами скарги правомірність їх стягнення та розмір, правильність нарахування не оскаржує.

Отже, вищевикладене є підставою для висновку про недоведеність апеляційної скарги, оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Колегія суддів зазначає, що 18.06.2026 року, до судових дебатів, відповідач надав докази оплати на користь позивача 2 451 880,00 грн. заборгованості за спірним договором.

Однак ці докази не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду рішення суду, оскільки колегія суддів переглядає справу відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу на підставі доказів, які були наявні в справі на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Натомість, проведення оплати додатково підтверджує необгрунтованість доводів скаржника.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Колегія суддів зазначає, що позивач до судового засідання 17.06.2026 року подав суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, надану йому під час апеляційного перегляду справи, в розмірі 15 000,00 грн.

Дана заява обґрунтована тим, що внаслідок подання апеляційної скарги на рішення суду позивач поніс додаткові витрати на професійну правничу допомогу, які просить стягнути з відповідача.

На підтвердження витрат заявник надав суду договір №21/05/25 про надання правової допомоги від 21.05.2025 року, укладений між адвокатом Лигою Іриною Сергіївною (надалі-адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ» (надалі- клієнт).

За змістом вказаного договору:

Адвокат зобов`язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (Клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором (п. 1.1.).

Вартість послуг передбачених п. 1.1. договору узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду до цього Договору (п.4.1.).

У справах щодо представництва клієнта в судах, якщо інше не узгоджено окремо, Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 (тридцять) календарних днів з дня набрання рішенням суду по справі законної сили. (п.4.2.).

Оплата за інші надані послуги по цьому Договору здійснюється клієнтом одразу після підписання Акту приймання -передачі наданих послуг (п. 4.2.1.).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем надано акт від 11.06. 2026 року приймання-передачі наданих послуг до договору 21/05/25 про надання правової допомоги від 21.05.2025 за ведення справи, визначеної в Додатковій угоді №2 від 01.07.2025 року.

Згідно даного акту адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в межах надання правової допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи №904/3691/25 за позовом ТОВ «ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРІЮУ 31366203) до ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» (код ЄДРПОУ 30912734) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №30/01/25-ДП від 30.01.2025 року щодо повного юридичного супроводу судового процесу, представництва інтересів та захисту прав Клієнта в суді, як позивача по даній справі, в суді апеляційної інстанції, а саме: в Центральному апеляційному господарському суді.

Вартість послуг адвоката складає 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

На умовах п. 4.2 Договору сторони домовилися, що Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішення суду по справі законної сили. При цьому, результат рішення суду (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок Клієнта по оплаті наданих послуг.

В акті зазначено, що клієнт не має претензій до кількості та якості наданих послуг.

Відповідно до ст.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Факт надання професійної правничої допомоги адвокатом Лигою І.С. підтверджено матеріалами справи. Їх розмір є співмірним зі складністю даної справи.

Таким чином розмір витрат на правову допомогу, понесених заявником в суді апеляційної інстанції за розгляд даної справи в сумі 15 000,00 грн., є підтвердженим.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 року у справі № 904/3691/25 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Глинки, будинок 7, поверх 6; код ЄДРПОУ 30912734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" ( 61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Кооперативна, будинок 6/8; код ЄДРПОУ 31366203) витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Видати наказ.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 24.09.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков