Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №908/1087/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1087/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026р. (суддя Федько О.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 29.06.2026р.) у справі

за позовом Міського комунального підприємства “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО”, Херсон

до відповідача: Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, м. Мелітополь

про стягнення грошової суми

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Міське комунальне підприємство “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО” звернулось до Господарського суду ДніпропетровськоЗапорізької області з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про стягнення заборгованості в сумі 11433,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами наявні господарські правовідносин, які врегульовані договором про постачання теплової енергії на 2022 рік №330/01-2022/13 від 21.02.2022; послуги з постачання теплової енергії здійснювались в окремі приміщення відповідача, розташовані у житловій будівлі-гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б; позивачем в період січень 2022 року було вироблено та поставлено відповідачу теплову енергію в обсязі 2,93 Гкал на суму 11433,61 грн з ПДВ, однак, відповідач не виконав свій обов`язок за договором в частині своєчасної оплати за надану послугу, у зв`язку з чим його заборгованість складає 11433,61 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026р. позов задоволено повністю - стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі на користь Міського комунального підприємства “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО” заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, за січень 2022 р., у розмірі 11433,61 грн. та судовий збір, у розмірі 2662,40 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026р. у справі № 908/1087/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим унаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав установленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржник заперечує проти висновку суду першої інстанції про те, що визначений у договорі обсяг теплової енергії у розмірі 2,93 Гкал є фактичним обсягом теплової енергії, спожитої відповідачем у січні 2022 року.

Апелянт зазначає, що укладений 21.02.2022 договір № 330/01-2022/13 передбачав обсяг закупівлі теплової енергії 2,93 Гкал та загальну вартість договору 11 433,61 грн, однак саме по собі зазначення цих показників у договорі не підтверджує фактичного надання та прийняття послуги саме у визначеному договором обсязі. На думку апелянта, договірна величина визначала кількісні та вартісні межі предмета закупівлі, тоді як фактичний обсяг спожитої теплової енергії мав визначатися за даними комерційного обліку та відповідно до встановленого законодавством порядку.

У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив договірний обсяг теплової енергії з фактичним обсягом її споживання та не надав належної оцінки первинним показникам комерційного обліку, способу визначення загального обсягу теплової енергії, спожитої будівлею, а також порядку його розподілу між споживачами.

Крім того, ТУ ДБР у м. Мелітополі стверджує, що позивач не надав належного та достатнього обґрунтування визначення саме 2,27 Гкал теплової енергії, розподілених на приміщення відповідача за період з 01.01.2022 по 24.01.2022.

Апелянт звертає увагу, що будівля за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б була обладнана загальнобудинковим вузлом комерційного обліку, який фіксував споживання теплової енергії всією будівлею, тоді як окремого вузла обліку у приміщеннях відповідача матеріали справи не підтверджують.

За твердженням апелянта, матеріали справи не містять належного розрахунку, який давав би можливість встановити порядок переходу від загального обсягу теплової енергії, спожитої будівлею, до обсягу, розподіленого безпосередньо на приміщення ТУ ДБР у м. Мелітополі.

На думку апелянта, позивачем не підтверджено вихідні дані, необхідні для застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку від 22.11.2018 № 315.

Окремо апелянт заперечує правильність застосованого позивачем способу визначення обсягу теплової енергії за весь січень 2022 року. На думку ТУ ДБР у м. Мелітополі, позивач безпідставно визначив обсяг за останні сім днів місяця шляхом екстраполяції вже розподіленого на відповідача обсягу 2,27 Гкал за попередні 24 дні. Апелянт посилається на пункт 4 розділу І Методики № 315 та зазначає, що у разі невідповідності дати фактичного зняття показань кінцевій даті розрахункового періоду спочатку має визначатися скориговане споживання будівлею на кінцеву дату, після чого здійснюється розподіл такого обсягу між споживачами.

При цьому, апелянт звертає увагу, що для визначення середньодобового споживання позивач використав дані лише за 24 дні січня 2022 року, тоді як, на думку ТУ ДБР у м. Мелітополі, Методика № 315 передбачає використання даних попереднього опалювального періоду або, за їх відсутності, фактичного періоду споживання тривалістю не менше 30 діб.

Також, апелянт ставить під сумнів достовірність документів, на підставі яких позивач визначив показники вузла комерційного обліку та обсяг споживання теплової енергії за січень 2022 року, посилаючись, зокрема, на відсутність у поданих таблицях підписів осіб, які безпосередньо знімали або передавали відповідні показники, а також на неможливість встановити спосіб та час їх первинної фіксації.

Таким чином, за доводами апеляційної скарги, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичний обсяг теплової енергії, спожитої відповідачем у січні 2022 року, а суд першої інстанції, без належного дослідження зазначених обставин, безпідставно визнав обсяг 2,93 Гкал фактично спожитим відповідачем.

Відповідач також не погоджується з прийняттям судом першої інстанції та врахуванням при вирішенні спору доказів, поданих позивачем після закінчення встановленого процесуального строку.

Зазначає, що позовну заяву у цій справі подано 04.05.2026, тоді як документи КП «ЖЕК № 1» Херсонської міської ради щодо показань загальнобудинкового вузла обліку, на які позивач послався на підтвердження фактичного обсягу споживання теплової енергії, були отримані ним лише 28.05.2026 та подані до суду вже після відкриття провадження разом із відповіддю на відзив та наступним супровідним листом.

На думку апелянта, зазначені докази відповідно до частин 2, 4, 8 статті 80 ГПК України мали бути подані позивачем разом із позовною заявою, оскільки стосуються обставин, які становлять предмет доказування у цій справі, а саме фактичного обсягу теплової енергії, спожитої відповідачем у спірний період. При цьому позивач у позовній заяві не повідомляв суд про неможливість подання таких доказів разом із позовом, не зазначав часу звернення до КП «ЖЕК № 1» та не навів заходів, вжитих ним для отримання відповідних документів до моменту подання позову.

У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції без належної процесуальної оцінки прийняв докази, подані з порушенням встановленого статтею 80 ГПК України строку, та поклав їх в основу оскаржуваного рішення, хоча саме на підставі цих доказів суд встановлював обставини щодо фактичного обсягу споживання теплової енергії відповідачем.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Херсонтеплоенерго» проти доводів апелянта заперечує та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 у справі № 908/1087/26 – без змін. Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та зводяться до помилкового тлумачення норм чинного законодавства і однобічного застосування прав та обов`язків сторін.

Щодо доводів апелянта про ненадання йому у встановлений договором строк акту наданих послуг та рахунку на їх оплату позивач зазначає, що процедура закупівлі теплової енергії була оголошена відповідачем 01.02.2022, протокольне рішення про намір укласти договір із позивачем прийнято того ж дня, а сам договір укладено 21.02.2022 з поширенням його умов на відносини сторін з 01.01.2022. За умовами договору рахунок та акт мали бути сформовані та надані не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, однак до 15.02.2022 позивач об`єктивно не мав можливості надати відповідні документи, оскільки договір на той час ще не був укладений. При цьому договором передбачено обов`язок споживача у разі неотримання відповідних фінансово-бухгалтерських документів самостійно звернутися до виконавця для їх отримання.

Позивач також посилається на обставини, пов`язані з повномасштабним вторгненням та окупацією міста Херсона, зазначаючи, що після укладення договору фактично залишалося лише два дні для обміну відповідними документами. Крім того, значна частина первинної документації МКП «Херсонтеплоенерго» була втрачена у зв`язку з окупацією та подальшим затопленням адміністративних приміщень унаслідок підриву Каховської ГЕС. У зв`язку з відновленням первинної бухгалтерської документації акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 105 від 31.01.2022 та рахунок № 90 від 31.01.2022 на суму 11 433,61 грн були направлені відповідачу листом від 15.04.2026 № 251/26-15 та отримані ним наприкінці квітня 2026 року.

Щодо обліку споживання теплової енергії позивач зазначає, що відповідач орендує нежитлові приміщення першого поверху будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, яка має статус гуртожитку та обладнана загальнобудинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії. Обслуговування будівлі здійснює КП «ЖЕК № 1» Херсонської міської ради, працівники якого спільно з представниками позивача здійснюють щомісячне зняття показань загальнобудинкового вузла комерційного обліку.

Вказує, що фактичний обсяг споживання теплової енергії визначався за даними комерційного обліку та розподілявся між споживачами будівлі відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, у редакції наказу від 28.12.2021 № 358. На підтвердження цього позивачем надано документи щодо первинних показників вузла комерційного обліку.

При цьому, Позивач звертає увагу, що за умовами договору саме на відповідача як споживача покладався обов`язок щомісячно до 26 числа подавати виконавцю письмовий звіт про фактичне споживання теплової енергії. Оскільки такий обов`язок відповідачем, за твердженням позивача, жодного разу не виконувався, МКП «Херсонтеплоенерго» вважає правомірним використання для розрахунку показників загальнобудинкового вузла комерційного обліку, отриманих від управителя або зафіксованих представниками управителя та позивача.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо неправильного застосування пункту 4 розділу І Методики № 315, позивач зазначає, що апелянт наводить лише скорочене тлумачення відповідної норми. На думку позивача, Методика передбачає можливість визначення скоригованого споживання на кінцеву дату розрахункового періоду шляхом застосування розрахункового методу, а у випадку відсутності даних за попередній опалювальний період – використання фактичного періоду споживання поточного опалювального періоду. Посилаючись на розділ XI Методики № 315, позивач вважає, що законодавство допускає визначення середньодобового споживання і у випадку, коли фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду становить менше 30 днів. У зв`язку з тим, що у попередньому опалювальному періоді послуга відповідачу не надавалася, а у поточному опалювальному періоді фактичний час споживання на дату розрахунку становив менше 30 днів, позивач вважає правомірним здійснення розрахунку виходячи з 24 календарних днів фактичного споживання.

Заперечуючи проти доводу апелянта щодо порушення позивачем процесуального строку подання доказів, МКП «Херсонтеплоенерго» зазначає, що необхідність подання документів щодо показників загальнобудинкового вузла комерційного обліку виникла після ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву, з якого позивачу стало відомо про заперечення відповідача саме щодо обсягу спожитої теплової енергії. Позивач посилається на втрату значної частини документів унаслідок окупації, затоплення та подальшого пошкодження адміністративних приміщень, у зв`язку з чим після отримання відзиву додатково звернувся до КП «ЖЕК № 1» Херсонської міської ради та 28.05.2026 отримав завірені копії документів щодо загального споживання теплової енергії гуртожитком, які зберігалися в управителя.

Позивач вважає, що такі докази були подані у зв`язку із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, а неможливість їх подання разом із позовною заявою була обґрунтована у відповіді на відзив. У зв`язку з цим МКП «Херсонтеплоенерго» вважає правомірним їх прийняття та долучення судом першої інстанції до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що ним доведено факт надання відповідачу послуг, загальний обсяг споживання теплової енергії будівлею, порядок розподілу такого обсягу між споживачами, у тому числі щодо орендованих відповідачем приміщень, а також розмір заборгованості. Вважає, що надані ним первинні дані загальнобудинкового комерційного обліку відповідачем не спростовані, а вимоги апеляційної скарги є безпідставними.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1087/26.

Матеріали справи № 908/1087/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

13.06.2019р. між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) та Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (орендар) укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади №46/2090, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 177,3 кв.м., за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-б, залишковою вартістю основних засобів 15467,39 грн для розміщення службових приміщень, згідно з протоколом постійно діючої комісії з питань оренди об`єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади від 26.04.2019 №144, затвердженого наказом начальника управління від 26.04.2019 №87.

Пунктом 10.1 договору оренди №46/2090 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 13.06.2019 до 13.05.2022 року включно.

Додатковою угодою від 15.08.2019 до договору оренди №46/2090 абзац перший розділу 1 Предмет договору виклали у новій редакції, а саме: “Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 247,3 кв.м., за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-б, залишковою вартістю основних засобів 21574,09 грн.

Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі оголошено переговорну процедуру (ідентифікатор UA-2022-02-01-013325-b) закупівлі товару – теплової енергії ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія), строк поставки від 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року, очікування вартість предмета закупівлі – 11433,61 грн.

За результатом проведення процедури закупівлі 21 лютого 2022 року між Міським комунальним підприємством “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО” (Виконавець) та Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (Замовник) укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії №330/01-2022/13.

Пунктом 1 Договору встановлено, що Виконавець зобов`язується надати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Назва предмета закупівлі: ДК 021:2015 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія). Обсяг надання послуги 2,93 Гкал. Джерело фінансування закупівлі: кошти державного бюджету. Строк (термін) надання послуги: січень 2022 року.

За умовами п. 5 Договору надання Послуги здійснюється безперервно, крім перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Обсяг спожитої у будівлі Послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями приладу комерційного обліку (п. 9 Договору).

Відповідно до п. 18 Договору Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на Послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування (для абонентів в житлових будинках) в розмірі, визначеному Виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Сума цього договору становить 11433,61 грн, у тому числі ПДВ 20% 1905,60 грн (п. 19 Договору).

У п. 20 Договору сторони погодили, що станом на дату укладення цього Договору тариф на послугу з постачання теплової енергії без урахування витрат на утримання ЦТП становить 3251,88 грн за 1 Гкал. (без ПДВ).

Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати Виконавцю становить з 5 по 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим, але не може перевищувати місяць (п. 21 Договору).

Пунктом 22 Договору встановлено, що Виконавець формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт здачі-приймання робіт. Документи надаються на паперовому носії / електронному вигляді не пізніше, ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п. 23 Договору Споживач здійснює оплату за цим договором щомісячно не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За умовами п. 38 Договору Споживач, у якого облік теплової енергії здійснюється за приладами обліку, щомісячно до 26 числа надає Виконавцю письмовий звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Якщо Споживач не отримав документи фінансово-бухгалтерської звітності, необхідні для розрахунків за надану Послугу (рахунки, акти виконаних робіт, тощо), йому необхідно до 20 числа місця, наступного за розрахунковим, прибути в МКП “Херсонтеплоенерго” за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 1, та отримати платіжні документи (п. 39 Договору).

Пунктом 43 договору визначений його строк. Так, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.01.2022 року. Сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з “ 01” січня 2022 року.

У Додатку №1 до договору “Вихідні дані” зазначено, що об`єктом опалення є адміністративні приміщення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, буд. 76-б, об`єм будівлі – 792 куб.м., опалювальна площа 247,3 кв.м., максимальне теплове навантаження на опалення – 0,0163 Гкал/годину, порядок розрахунків – прилад обліку.

Виконавцем за результатами наданих відповідно до договору №330/01-2022/13 послуг позивачем був складений Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №105 від 31.01.2022 на суму 11433,61 грн та рахунок на оплату №90 від 31.01.2022 на суму 11433,61 грн.

Супровідним листом від 15.04.2026 за вих.№251/26-15 позивач направив відповідачу акт здачі-приймання робіт (надання послуг) з теплопостачання №105 від 31.01.2022 на суму 11 433,61 грн за січень 2022 року, рахунок на оплату спожитих послуг з теплопостачання №90 від 31.01.2022 на суму 11 433,61 грн та акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2022 р. - липень 2025 р.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг з теплопостачання за договором №330/01-2022/13 від 21.02.2022 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у січні 2022 року, обсяг яких, визначений відповідно до умов договору та Методики № 315 на підставі показань вузла комерційного обліку, становить 2,93 Гкал, а їх вартість – 11 433,61 грн. Враховуючи відсутність доказів оплати відповідачем вартості наданої послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення зазначеної суми заборгованості.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема надати послугу, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, а друга сторона зобов`язується оплатити її, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» та Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Мелітополі, 21.02.2022 укладено договір № 330/01-2022/13 про надання послуги з постачання теплової енергії, умови якого відповідно до його положень поширено на відносини сторін з 01.01.2022.

Предметом договору є постачання теплової енергії до орендованих відповідачем нежитлових приміщень першого поверху будівлі гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, загальною площею 247,3 кв. м.

Пунктом 1 договору визначено обсяг послуги у січні 2022 року в розмірі 2,93 Гкал, а пунктом 19 договору визначено її вартість у розмірі 11 433,61 грн.

При цьому за умовами пунктів 7, 9 договору кількісні показники послуги визначаються за показаннями приладу комерційного обліку, а обсяг спожитої будівлею теплової енергії – за показаннями відповідного вузла комерційного обліку.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, що розглядається, будівля за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, обладнана загальнобудинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії. Обслуговування будівлі здійснювалося КП «ЖЕК № 1» Херсонської міської ради, працівники якого разом із представниками позивача здійснювали зняття показань загальнобудинкового вузла комерційного обліку.

Таким чином, визначення обсягу теплової енергії, спожитої будівлею, здійснювалося на підставі даних комерційного обліку.

З матеріалів справи вбачається, що за даними обліку позивача загальний обсяг теплової енергії, спожитої будівлею гуртожитку у січні 2022 року за період по 24.01.2022 включно, становив 40,229 Гкал.

Зазначений загальний обсяг був розподілений між споживачами будівлі відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, у відповідній на спірний період редакції.

За результатами такого розподілу на нежитлові приміщення, які використовувало ТУ ДБР у м. Мелітополі, припало 2,27 Гкал за 24 календарні дні січня 2022 року.

Отже, первинним для визначення обсягу теплової енергії, спожитої відповідачем, є загальний обсяг теплової енергії, фактично спожитої будівлею за даними вузла комерційного обліку, який у подальшому розподіляється між споживачами відповідно до Методики № 315.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що позивач безпідставно визначив обсяг 2,93 Гкал шляхом механічного збільшення вже розподілених відповідачу 2,27 Гкал на сім днів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, показання загальнобудинкового вузла комерційного обліку були отримані станом на 24.01.2022, тобто не на кінцеву дату розрахункового періоду. У зв`язку з цим для визначення обсягу споживання за весь січень 2022 року необхідно було врахувати також період з 25.01.2022 по 31.01.2022.

Відповідно до пункту 4 розділу І Методики № 315, якщо дата фактичного зняття показань вузла комерційного обліку відрізняється від дати закінчення розрахункового періоду, до розподілу приймається скориговане (приведене) споживання комунальної послуги на кінцеву дату розрахункового періоду.

При цьому, коригування здійснюється розрахунковим методом шляхом визначення суми фактичного споживання на дату зняття показань та добутку середньодобового споживання відповідної комунальної послуги на кількість днів від дати зняття показань до закінчення розрахункового періоду.

Отже, сама по собі та обставина, що показання вузла комерційного обліку були зафіксовані 24.01.2022, не свідчить про неможливість визначення обсягу споживання за весь розрахунковий місяць та не є підставою для автоматичного виключення з розрахунку останніх семи днів січня.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що розрахунок позивача у цій частині ґрунтується на фактичному обсязі теплової енергії, розподіленому відповідачу за перші 24 дні січня, та середньодобовому показнику такого споживання, а саме:

2,27 + (2,27 / 24 Ч 7) = 2,93 Гкал.

Зазначений спосіб розрахунку спрямований саме на приведення фактичного обсягу споживання до кінцевої дати розрахункового періоду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач повинен був здійснити інше коригування загальнобудинкового обсягу, а не здійснювати розрахунок щодо приміщень відповідача, самі по собі не спростовують правильності визначеного позивачем кінцевого обсягу, оскільки відповідачем не наведено та доказами не підтверджено, що застосування іншого способу розрахунку за встановлених у справі обставин призвело б до іншого обсягу теплової енергії, фактично спожитої саме його приміщеннями.

При цьому колегія суддів бере до уваги положення Методики № 315 щодо визначення середньодобового споживання у випадку відсутності даних за попередній опалювальний період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював постачання теплової енергії до приміщень відповідача у попередньому опалювальному періоді 2020– 2021 років, а тому дані про споживання відповідачем теплової енергії за аналогічний період були відсутні.

Разом з тим Методика № 315 передбачає порядок визначення обсягу споживання у разі відсутності відповідних даних за попередній опалювальний період, у тому числі шляхом використання фактичних даних поточного періоду, а у випадку, коли фактичний час споживання становить менше 30 днів, – із застосуванням передбаченого Методикою розрахункового методу.

Таким чином, посилання апелянта на те, що станом на 24.01.2022 було отримано дані лише за 24 дні, не є достатньою підставою для висновку про неправомірність здійсненого позивачем розрахунку.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недостовірності показань вузла комерційного обліку.

Матеріалами справи підтверджується, що загальнобудинковий вузол комерційного обліку теплової енергії був встановлений у будівлі, а його показання знімалися представниками обслуговуючої організації разом із представниками позивача. Відповідні дані були використані для визначення загального обсягу теплової енергії, спожитої будівлею, після чого здійснювався її розподіл між споживачами.

Саме по собі посилання відповідача на неналежне оформлення окремих таблиць або відсутність у них певних реквізитів не спростовує факту наявності та функціонування вузла комерційного обліку, а також не доводить недостовірності зафіксованих ним показань.

Більше того, відповідач, заперечуючи проти визначеного позивачем обсягу теплової енергії, не надав доказів того, що загальнобудинковий вузол комерційного обліку був несправним, його показання не відповідали фактичному споживанню будівлі, або що за відповідний розрахунковий період будівлею було фактично спожито інший обсяг теплової енергії.

Відповідно, наведене апелянтом щодо можливих недоліків оформлення документів не мають наслідком автоматичної втрати доказового значення даних комерційного обліку.

Щодо посилань апелянта на невиконання позивачем договірного обов`язку щодо своєчасного направлення акту та рахунка, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пунктів 22, 23 договору виконавець мав сформувати та надати рахунок на оплату і акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, тоді як споживач мав здійснити оплату не пізніше 25 числа такого місяця.

Проте несвоєчасне направлення позивачем зазначених документів саме по собі не спростовує факту надання послуги та фактичного її споживання відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується, що акт № 105 від 31.01.2022 та рахунок № 90 від 31.01.2022 на суму 11 433,61 грн були направлені відповідачу листом позивача від 15.04.2026 № 251/26-15 та отримані наприкінці квітня 2026 року.

Позивач пояснив, що значна частина первинної документації була втрачена внаслідок окупації міста Херсона, затоплення адміністративних приміщень та їх подальшого пошкодження, у зв`язку з чим документи були відновлені та направлені відповідачу після їх відновлення.

При цьому, відповідачем не доведено, що ненадання йому зазначених документів у 2022 році призвело до відсутності факту споживання теплової енергії або до припинення його обов`язку оплатити фактично отриману послугу.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно подання позивачем доказів із порушенням строків, установлених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин восьмої та десятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, не приймаються до розгляду, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав додаткові документи щодо показань загальнобудинкового вузла комерційного обліку після отримання відзиву відповідача на позовну заяву, з якого стало відомо про заперечення саме щодо обсягу фактично спожитої теплової енергії.

При цьому, позивач зазначив об`єктивні обставини, які перешкоджали своєчасному отриманню та поданню відповідних документів, а саме втрату значної частини документації внаслідок окупації, затоплення та подальшого пошкодження адміністративних приміщень підприємства.

Крім того, додаткові документи щодо загального споживання теплової енергії були отримані позивачем від КП «ЖЕК № 1» 28.05.2026 року, тобто після виникнення необхідності надати суду докази на спростування конкретних заперечень відповідача щодо обсягу споживання.

За таких обставин, суд першої інстанції мав правові підстави оцінити подані позивачем документи у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки позивач обґрунтував причини їх подання після первісного строку та навів обставини, які об`єктивно перешкоджали їх поданню раніше.

Сам факт подання доказів на пізнішому етапі розгляду справи за наведених обставин не свідчить про необхідність автоматичного виключення таких доказів із предмета судової оцінки.

У цій справі позивач надав сукупність доказів, яка включає договір про постачання теплової енергії, визначену ним опалювальну площу приміщень відповідача, дані загальнобудинкового вузла комерційного обліку, відомості про загальний обсяг споживання теплової енергії будівлею, розподіл цього обсягу між споживачами та розрахунок обсягу теплової енергії, віднесеного на приміщення відповідача.

Зазначені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують як факт надання послуги.

Натомість, доводи відповідача не підтверджені доказами, які б спростовували достовірність даних комерційного обліку або доводили фактичне споживання відповідачем іншого обсягу теплової енергії.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції фактично поклав на відповідача обов`язок спростовувати розрахунок позивача, також не знаходить свого підтвердження, оскільки висновок суду про наявність заборгованості ґрунтується на доказах, наданих позивачем, а не на самій лише відсутності контррозрахунку з боку відповідача.

Таким чином, за результатами оцінки доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено факт постачання теплової енергії до приміщень відповідача, обсяг споживання якої за січень 2022 року становить 2,93 Гкал, а також її вартість у розмірі 11 433,61 грн.

Відповідачем доказів оплати зазначеної суми або доказів, які б свідчили про відсутність чи інший розмір заборгованості, матеріалам справи не надано.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТУ ДБР у м. Мелітополі на користь МКП «Херсонтеплоенерго» 11 433,61 грн заборгованості є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин і не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 у справі № 908/1087/26 постановлено з правильним встановленням фактичних обставин справи та застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026р. у справі № 908/1087/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз