Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №908/224/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м. Дніпро Справа № 908/224/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Ярешко О.В.

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

Розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Комунального підприємства “Водоканал” (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002, наявний зареєстрований електронний кабінет) на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 (суддя Дроздова С.С., повне рішення складено 06.08.2026) та на Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 (суддя Дроздова С.С., повне рішення складено 07.08.2026) у справі № 908/224/26

за позовом: Комунального підприємства “Водоканал” (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121), наявний зареєстрований електронний кабінет

до відповідача: Садівничого товариства “Електровозник-1” (вул. Очаківська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний код юридичної особи 20508212), наявний зареєстрований електронний кабінет

про стягнення 78571 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Комунальне підприємство “Водоканал” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Садівничого товариства “Електровозник-1” про стягнення 75585 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення, 1067 грн. 37 коп. пені, 877 грн. 30 коп. 3% річних, 1042 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 від 23.12.2014 у частині здійснення відповідачем оплати за спожиті послуги.

28.07.2026 через систему “Електронний суд” відповідач у справі звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Комунального підприємства “Водоканал” 41000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/224/26 відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства “Водоканал” про стягнення з Садівничого товариства “Електровозник-1” 75585 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення, 1067 грн. 37 коп. пені, 877 грн. 30 коп. 3 % річних, 1042 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що метою укладення Садівничим товариством “Електровозник-1” Договору № 1343/2 від 23.12.2014 з Комунальним підприємством “Водоканал” є забезпечення членів Товариства питною водою для господарсько-питних, побутових і технічних потреб, а також організація приймання та відведення стічних вод.

Суд дійшов висновку, що відповідач, як юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб на засадах членства, члени якого використовують виділені їм земельні ділянки та у розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є споживачами, при отриманні питної води для забезпечення їх (членів Товариства) потреб виступає колективним споживачем.

Отже, при розрахунку вартості наданих за Договором № 1343/2 від 23.12.2014 послуг з водопостачання та приймання стічних вод, споживачами за якими є фізичні особи - члени Садівничого товариства “Електровозник-1”, підлягає застосуванню тариф водопостачання та водовідведення, встановлений для населення.

Судом також встановлено, що Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 від 23.12.2014 було узгоджено розмір тарифів та ту обставину, що ці тарифи відносяться до групи споживачів: “населення” (пункт 1.2).

Враховуючи, що нарахування спірної суми позивачем здійснено без урахування групи споживачів “населення”, а також без застосування пункту 2 Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331, суд виснував, що позивачем не доведено правомірність та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача коштів за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 23.12.2014 № 1343/2 у розмірі 75585 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення, 1067 грн. 37 коп. пені, 877 грн. 30 коп. 3% річних, 1042 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

Суд також зазначив, що оскільки підстава позову - неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг водопостачання та водовідведення була позивачем визначена неправильно, суд позбавлений процесуальної можливості змінювати її з власної ініціативи.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 у справі № 908/224/26 частково задоволено заяву Садівничого товариства “Електровозник-1” про ухвалення додаткового рішення у справі. Стягнуто з Комунального підприємства “Водоканал” на користь Садівничого товариства “Електровозник-1” 20000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткового рішення відмовлено.

Частково задовольняючи заяву, суд, надавши оцінку доказам, з урахуванням категорії цієї справи, обставин, що виникли під час розгляду справи, враховуючи критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20000 грн. 00 коп. від заявленої суми 41000 грн. 00 коп. Решту витрат на професійну правову допомогу у розмірі 21000 грн. 00 коп. суд поклав на відповідача.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями місцевого господарського суду, Комунальне підприємство “Водоканал” звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило:

1. Скасувати Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/224/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП “Водоканал” до Садівничого товариства “Електровозник-1” про стягнення 78571 грн. 80 коп.

2. Змінити Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 у справі № 908/224/26 зі зменшенням суми витрат на правничу допомогу на користь Садівничого товариства “Електровозник-1”, виходячи з їх розумності, обставин справи і враховуючи судову практику.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/224/26, скаржник вважає рішення незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин та з порушенням норм матеріального права.

Зауважив, що діюче законодавство України не передбачає окремої категорії споживачів з назвою «населення». Постанови НКРЕКП (Регулятора), які встановлюють тарифи на послуги з 2015 року по теперішній час, передбачають лише дві категорії споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, а саме: споживачі, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, та споживачі, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

Під час укладення Договору у 2014 році сторони керувались чинним на той час законодавством України, яке регулювало відповідний порядок тарифоутворення з віднесенням споживачів до певних груп.

На момент укладання Договору у 2014 році діяло Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 113 від 19.04.2013 «Про встановлення тарифів на послуги Комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя». Згідно додатку № 1 до якого, тарифи на послуги з централізованого водопостачання було розділено на дві категорії споживачів: населення (4,752 грн. за 1 куб.м) та інші споживачі (6,168 грн. за 1 куб.м), що відображено в умовах Договору. У подальшому, у зв`язку з розмежуванням на законодавчому рівні повноважень щодо встановлення тарифів, вказані функції були покладені на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП, Регулятор).

Постановою НКРЕКП № 2765 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Водоканал» (м. Запоріжжя) було встановлено тарифи на послугу централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з розділенням на дві категорії споживачів: споживачі, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, та споживачі, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно, нарахування за послугу СТ «Електровозник-1» відбувалось згідно діючих тарифів за визначеною категорією – споживач, який не є суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

З 01 червня 2024 року вступила у силу Постанова НКРЕКП № 1007 від 28.05.2024, якою було встановлено тарифи на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, та споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Тарифи на послуги застосовуються для населення (громадян) на рівні тарифів, що застосовувались станом на 24.02.2022 на централізоване водопостачання 14,84 за куб.м та централізоване водовідведення – 8,80 грн за куб.м.

У зв`язку зі встановленням Регулятором нових тарифів на послуги згідно Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331, КП «Водоканал» при розрахунку суми оплати за надані СТ «Електровозник-1» послуги було застосовано тариф у розмірі 27,34 грн/м.куб. Крім того, правомірність застосування позивачем тарифів для категорії споживачів, які не є суб`єктами господарювання у вказаній сфері, підтверджується поведінкою самих сторін протягом тривалого строку дії Договору. Відповідач без заперечень приймав та підписував акти та акти-рахунки про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також здійснював оплату рахунків за відповідним тарифом. Зазначені обставини свідчать про визнання відповідачем свого правового статусу у цих правовідносинах, що актуалізує застосування принципу заборони суперечливої поведінки.

Скаржник вважає, що висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 25.07.2025 по справі № 904/3697/24, на яких ґрунтується мотивувальна частина оскаржуваного рішення, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки він ґрунтується на системному аналізі статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає статус колективного споживача через обов`язкову наявність укладеного колективного договору про надання комунальних послуг. Однак, між КП «Водоканал» та СТ «Електровозник-1» вказаного колективного договору укладено не було, тому юридична особа – садівниче товариство не може виступати колективним споживачем. Існуючий Договір про надання комунальних послуг, укладений до введення в дію нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зберігає чинність на умовах, визначених таким договором, до дати набрання чинності договору про надання відповідних комунальних послуг, укладеного за правилами, визначеними цим Законом (п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідач самостійно здійснює управління внутрішніми мережами, розподіл води між членами Товариства та несе всі ризики технічних втрат ресурсу у власних мережах, що повністю виключає його ототожнення з кінцевим індивідуальним споживачем – фізичною особою.

Щодо оскаржуваного Додаткового рішення, скаржник вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Висновок суду про справедливе та співмірне зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20000 грн. є необґрунтованим. Скаржник вважає, що вивчення первинних матеріалів, нормативних документів та судової практики на загальну суму 10000,00 грн., є неспівмірним з обсягом виконаної роботи адвокатом. Заява представника відповідача, яка була подана до суду у системі «Електронний суд» 12.02.2026, та є відзивом на позовну заяву, складена на 2 аркушах, не є складною та обтяжливою за змістом. Даний спір є типовим для господарського судочинства, належить до категорії справ незначної складності, та не потребував від представника відповідача проведення додаткових науково-правових досліджень. Допомога адвоката звелась лише до підготовки відзиву. Тому враховуючи, що "вивчення матеріалів та судової практики" на суму 10000,00 грн. є внутрішнім підготовчим етапом роботи адвоката, який входить до підготовки відзиву, виокремлення цієї дії у самостійну платну послугу є безпідставним. Стягнення з позивача витрат на оплату участі адвоката у семи судових засіданнях (11.03.2026, 25.03.2026, 23.04.2026, 20.05.2026, 09.06.2026, 13.07.2026, 27.07.2026) із розрахунку 4000,00 грн. за одне засідання, що загалом становить 28000,00 грн., вважає надмірним. Згідно протоколу судового засідання № 6051451 від 11.03.2026 та протоколу судового засідання № 6584499 від 09.06.2026 представник відповідача адвокат Войтович Є.М. взагалі не приймав участі у судових засіданнях, хоча згідно з актом приймання виконаних робіт від 27.07.2026 включає вказані дати їх проведення за, нібито, участі у них, до розрахунку, що свідчить про необґрунтованість розміру послуг. Надані відповідачем документи не є належними доказами реальності понесення витрат у сумі 41000,00 грн. Адвокатом не було надано до суду належних доказів того, що адвокат має касу, веде касову книгу, відтак адвокат не може самостійно виписувати квитанцію чи касовий ордер про отримання коштів.

4. Узагальнений виклад доводів та заперечень інших учасників справи

14.09.2026, у встановлений судом строк, через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги. Апеляційні скарги просив залишити без задоволення, оскаржувані рішення – без змін. Зазначив, що суть спору між сторонами зводиться до обґрунтованості дій позивача щодо застосування до СТ “Електровозник-1” тарифів на водопостачання як до юридичних осіб, тоді як відповідач оплатив ці послуги за тарифами, які встановлені Регулятором для населення. Цей спір судовою владою України вже вирішено. Так, Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 908/2619/25 було скасовано Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.10.2025 та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову КП “Водоканал” до СТ “Електровозник-1” про стягнення заборгованості за послуги водопостачання. Предмет спору та підстави позовних вимог у справах № 908/2619/25 та № 908/224/26 абсолютно тотожні, різниця полягає у періодах, за який позивач КП “Водоканал” пред`являв вимоги про стягнення. Суд апеляційної інстанції з посиланням на чинну практику Верховного Суду, що викладена у Постанові від 22.07.2025 у справі № 904/3697/24, дійшов висновку про те, що при розрахунку вартості наданих за Договором № 1343/2 від 23.12.2014 послуг з водопостачання, споживачами за яким є фізичні особи - члени Садівничого товариства "Електровозник-1”, підлягає застосуванню тариф водопостачання та водовідведення, встановлений для населення. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 908/2619/25 з мотивів малозначності справи та відсутності процесуальних підстав для касаційного оскарження, що викладені у ст. 287 ГПК України. Щодо апеляційної скарги на Додаткове рішення, то її аргументи зводяться до цитування нормативних актів без їх ототожнення з конкретною ситуацією, що склалася у справі № 908/224/26.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 апеляційні скарги передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Ярешко О.В. (суддя-доповідач), судді: Кошля А.О., Кучеренко О.І.

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І. ухвалою від 02.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Водоканал” на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/224/26. Ухвалив апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; витребував матеріали справи № 908/224/26 з Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 02.09.2026 Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Водоканал” на Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 у справі № 908/224/26, розгляд якої ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Об`єднано апеляційну скаргу Комунального підприємства “Водоканал” на Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Комунального підприємства “Водоканал” на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026.

Ухвали суду були доставлені до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 03.09.2026.

14.09.2026 матеріали справи № 908/224/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддею-доповідачем було проведено підготовчі дії, про що здійснено доповідь колегії суддів.

Відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову у цій справі становить 78571 грн. 80 коп. та є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (332800 грн. 00 коп.), справа не належить до переліку справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційна скарга розглядається у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Постанову у справі ухвалено за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

23.12.2014 між Комунальним підприємством “Водоканал” (далі - Водоканал) та Садівничим товариством “Електровозник-1” (далі - Споживач) укладено Договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Водоканал забезпечує Споживачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках: вул. Очаківська, буд. 8, садівниче товариство.

Згідно п. 1.2, для здійснення розрахунків між Водоканалом та Споживачем встановлені тарифи на послуги з водопостачання і водовідведення по групам споживачів – населення. Тарифи на послуги з водопостачання і водовідведення встановлюються відповідними компетентними органами. У разі зміни тарифів, діючих на момент укладення Договору, споживач зобов`язаний здійснювати оплату, наданих Водоканалом послуг за новими тарифами з моменту набуття чинності нормативного документу, яким затверджено тарифи.

Відповідно пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору, Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Розділом 5 Договору “Порядок розрахунків” (в редакції Додаткової угоди № 1/07/06/2021 від 07.06.2021) (п. 5.1) встановлено, що основним документом на оплату є Акт – рахунок. Споживач з 15 по 31 число кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладів обліку питної води та об`єми водопостачання та водовідведення за формою, визначеною у додатку, який підписується Споживачем. На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного Договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Споживач зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів, з дати надання Звіту, самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акту-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті рахунку. Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов`язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.

Передача Споживачем даних щодо показань приладу(-дів) обліку питної та гарячої води (надалі - дані) через оnlinе - сервіс “Особистий кабінет для організацій” здійснюється з 15 по 31 число кожного місяця. Водоканал на підставі переданих даних визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Реєстрація Споживача в оnlinе - сервіс “Особистий кабінет для організацій” та отримання ним повідомлень здійснюється через електрону пошту Споживача – s0706@ukr.net. Споживач зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через оnlinе - сервіс “Особистий кабінет для організацій”, самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акту-рахунку і перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку. Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов`язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення (пп. 5.1.1 п. 5.1 Договору у редакції Додаткової угоди № 1/07/06/2021 від 07.06.2021).

Згідно розділу 2 “Термін дії Договору”, Договір укладається з 01.12.2014 по 31 грудня 2015. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення дії Договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 від 23.12.2014 матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу за період із липня 2025 року по грудень 2025 року було виписано позивачем Акти-рахунки за послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 165319,52 грн., а саме: Акт-рахунок № 226114 від 24.07.2025 за період липня 2025 на суму 48785,50 грн.; Акт-рахунок № 234093 від 25.08.2025 за період серпня 2025 на суму 58496,66 грн.; Акт-рахунок № 242489 від 24.09.2025 за період вересня 2025 на суму 22276,63 грн.; Акт-рахунок № 250728 від 26.10.2025 за період жовтня 2025 на суму 15157,30 грн.; Акт-рахунок № 260352 від 29.11.2025 за період листопада 2025 на суму 10367,33 грн.; Акт-рахунок № 268273 від 30.12.2025 за період грудня 2025 на суму 10236,10 грн.

Акти-рахунки за липень, серпень, вересень, листопад та грудень 2025 підписані представником Споживача. На Актах за листопад та грудень 2025 містяться написи представника Споживача щодо незгоди з розрахунками, зазначено про проведення оплати за тарифами для населення.

Акт-рахунок за жовтень 2025 не був отриманий Споживачем, про що зроблено відповідну позначку в Акті. Вказаний Акт-рахунок було надіслано Комунальним підприємством “Водоканал” на адресу Споживача з супровідним листом від 19.11.2025, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно матеріалів справи відповідач сплатив загальну суму 89734,52 грн. За розрахунком позивача заборгованість складає 75585,00 грн. (165319,52 грн. (загальна сума за актами) - 89734,52 грн. (оплата).

Неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманих послуг у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

7. Позиція Центрального апеляційного господарського суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах та відзиві на них, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У силу приписів статі 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

За змістом ч.ч. 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

До житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Як визначено у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Споживач житлово-комунальних послуг (споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка на думку скаржника не має застосовуватися до існуючих між сторонами правовідносинах, передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (частина 2).

Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (частина 1 статті 19) передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:

- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

- об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів;

- власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

- індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до Статуту відповідача - садівниче товариство утворено на добровільних засадах шляхом об`єднання фізичних осіб на основі членства для надання послуг виключно членам товариства, вирішення загальних соціально-побутових завдань ведення садівництва та відпочинку і є неприбутковим. Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Метою створення товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів товариства на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат, розвитку самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Головною метою створення та діяльності товариства є ефективне використання його членами виділеної для товариства земельної ділянки, задоволення і захист соціальних, економічних та інших спільних інтересів членів товариства. А також організація колективного саду та використання його членами виділених земельних ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, створення умов культурного проведення вільного часу, підтримка здоров`я, залучення до праці підлітків.

Отже, відповідач є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання фізичних осіб на засадах членства, які використовують виділені їм земельні ділянки, а діяльність Товариства спрямована, зокрема, на забезпечення його членів комунальними послугами, у тому числі послугами з водопостачання та водовідведення. Садівниче товариство (відповідач) є неприбутковою організацією, та воду використовує не для власних потреб, а для потреб її членів – фізичних осіб.

Та саме з цією метою (забезпечення членів СТ «Електровозник-1» водою) відповідачем був укладений із КП «Водоканал» Договір № 1343/2, що покладений у підставу позову.

Як встановлено колегією суддів, Центральним апеляційним господарським судом розглядалася апеляційна скарга Садівничого товариства «Електровозник-1» на Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.10.2025 у справі № 908/2619/25 за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до відповідача: Садівничого товариства «Електровозник-1» про стягнення 47101,33 грн. заборгованості, з якої: 46140,00 грн основного боргу за Договором № 1343/2 від 23.12.2014 (що виник за період із лютого до червня 2025 з урахуванням часткових оплат), 247,75 грн. пені, 203,65 грн. 3% річних та 509,93 грн. інфляційних втрат.

За результатами розгляду справи № 908/2619/25, Центральним апеляційним господарським судом у Постанові від 12.05.2026, що набрала законної сили, судом було встановлено, що Садівниче товариство «Електровозник-1», як юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб на засадах членства, члени якого використовують виділені їм земельні ділянки та у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами, при отриманні питної води для забезпечення їх потреб виступає колективним споживачем.

Близькі за змістом висновки щодо правового визначення юридичної особи, створеної шляхом об`єднання споживачів (фізичних осіб), викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 22.07.2025 у справі № 904/3697/24, від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24, від 09.04.2025 у справі № 916/847/24.

Суд зазначив, що при розрахунку вартості наданих за Договором № 1343/2 від 23.12.2014 послуг з водопостачання та приймання стічних вод, споживачами за яким є фізичні особи - члени Садівничого товариства “Електровозник-1”, підлягає застосуванню тариф водопостачання та водовідведення, встановлений для населення.

Ухвалюючи Постанову від 12.05.2026 у справі № 908/2619/25, колегія суддів звернулася до висновку Верховного Суду, який викладено у Постанові від 22.07.2025 року у справі № 904/3697/24: "Якщо юридична особа (зокрема, садівниче товариство, обслуговуючий кооператив) виступає як колективний споживач у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та закуповує комунальну послугу в інтересах своїх членів - фізичних осіб для задоволення їхніх побутових потреб, до таких правовідносин має застосовуватися тариф, встановлений для категорії "населення".

Судом також було встановлено, що відповідно до укладено 23.12.2014 Договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 було узгоджено розмір тарифів та ту обставину, що ці тарифи відносяться до групи споживачів: «населення» (пункт 1.2.). З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність застосування Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331, пунктом 2 якої встановлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для населення застосовуються на рівні тарифів, чинних станом на 24 лютого 2022 року, а саме: на централізоване водопостачання - 14,84 грн. за 1 куб.м (без ПДВ); на централізоване водовідведення - 8,80 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Суд виснував, що нарахування спірної суми позивачем було здійснено без урахування групи споживачів «населення», а також без застосування пункту 2 Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовний критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Межі преюдиційності судових рішень сформульовано у практиці Верховного Суду. Зокрема, у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 зазначено, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися та встановлювалися судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акту; обставини, які лише згадуються, але не отримали оцінки суду, не набувають властивості преюдиціальності. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 також наголошено на необхідності розмежування фактичних обставин, встановлених судовим рішенням, і правової оцінки таких обставин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини та основних свобод і праву Європейського Співтовариства: право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

У даному випадку апелянт намагається поставити під сумнів остаточне судове рішення, ухвалене за тих же підстав, що є неприпустимим.

При розгляді господарським судом справи № 908/2619/25 судом було встановлено обставини щодо необхідності застосування за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 від 23.12.2014 тарифу для споживача (відповідача) відповідно до пункту 2 Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ВОДОКАНАЛ» (М. ЗАПОРІЖЖЯ КОД ЄДРПОУ 03327121)», а саме: на централізоване водопостачання - 14,84 грн. за 1 куб.м (без ПДВ); на централізоване водовідведення - 8,80 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Постанова НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331 втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП від 30.12.2025 № 2281, а отже була чинною у спірний період (із липня по грудень 2025). Крім того, пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 30.12.2025 № 2281 установлено, що КП «Водоканал» тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, а саме: на централізоване водопостачання – 14,84 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); на централізоване водовідведення – 8,80 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Згідно приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів враховано висновок Верховного Суду, сформульований у Постанові від 22.07.2025 у справі № 904/3697/24: "Якщо юридична особа (зокрема, садівниче товариство, обслуговуючий кооператив) виступає як колективний споживач у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та закуповує комунальну послугу в інтересах своїх членів - фізичних осіб для задоволення їхніх побутових потреб, до таких правовідносин має застосовуватися тариф, встановлений для категорії "населення".

Відтак, ураховуючи наведені норми матеріального права та встановлені судом обставини, приймаючи до уваги необхідність застосування за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 1343/2 від 23.12.2014 тарифу для споживача (відповідача) відповідно до пункту 2 Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2331 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ВОДОКАНАЛ» (М. ЗАПОРІЖЖЯ КОД ЄДРПОУ 03327121)», а саме: на централізоване водопостачання - 14,84 грн. за 1 куб.м (без ПДВ); на централізоване водовідведення - 8,80 грн. за 1 куб. м (без ПДВ), суд не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

КП «Водоканал» не доведено правомірність та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 23.12.14 № 1343/2 у розмірі 78571 грн. 80 коп., з якої: 75585 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення, 1067 грн. 37 коп. пені, 877 грн. 30 коп. 3% річних, 1042 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

З огляду на викладене, аргументи скаржника, викладені у скарзі на рішення суду не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спростовуються вищевикладеним та наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, апеляційну скаргу Комунального підприємства “Водоканал” на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 слід залишити без задоволення, а Рішення без змін.

Щодо апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026

Судом першої інстанції встановлено неоспорені обставини, а саме: укладення 28.01.2025 між Садівничим товариством «Електровозник-1» (Клієнт) та адвокатом Войтовичем Євгеном Михайловичем Угоди про надання професійної правничої допомоги № 0128/01.

Відповідно до ст. 1 Угоди, у відповідності із даною Угодою, яку укладено відповідно із ст. 59 Конституції України, адвокат приймає на себе обов`язок по наданню клієнтові професійної правничої допомоги, а клієнт приймає на себе обов`язок сплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг.

Згідно ст. 4 Угоди, за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар, розмір якого залежить від складності конкретного доручення та погоджується сторонами шляхом підписання акту приймання виконаних робіт. Клієнт компенсує адвокату всі прямі та непрямі витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, а саме: судові збори, витрати на експертні дослідження, транспортні та поштові витрати тощо.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт від 27.07.2026, адвокатом Войтовичем Євгеном Михайловичем надано послуги клієнту - Садівничому товариству «Електровозник-1» у справі № 908/224/26 на загальну суму 41000 грн. 00 коп., а саме: вивчення первинних матеріалів – 5000 грн. 00 коп.; вивчення нормативних документів та судової практики – 5000 грн. 00 коп.; складання відзиву – 3000 грн. 00 коп., участь у судових засіданнях 11.03.2026, 25.03.2026, 23.04.2026, 20.05.2026, 09.06.2026, 13.07.2026, 27.07.2026 із розрахунку 4000 грн. 00 коп. в одному засіданні – 28000 грн. 00 коп.

22.07.2026 Садівничим товариством «Електровозник-1» було оплачено послуги адвоката Войтовича Є.М. у сумі 8000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 0722/01.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Згідно європейських стандартів, зокрема, пункту 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також, у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта у суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У Постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд у Постанові від 23.01.2025 у справі № 240/32993/23 зробив висновок, що є допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив?язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У Постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розгляді заяви Садівничого товариства «Електровозник-1» про ухвалення Додаткового рішення у справі № 908/224/26 у суді першої інстанції, Комунальне підприємство «Водоканал» заперечувало щодо заявлених СТ «Електровозник-1» витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки вважало, що витрати у розмірі 41000 грн. 00 коп. є необґрунтованими, завищеними, неспівмірними та непропорційними до предмета спору.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 у справі № 908/224/26 заяву СТ “Електровозник-1” про ухвалення додаткового рішення у справі було задоволено частково. Стягнуто з КП “Водоканал” на користь СТ “Електровозник-1” 20000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій відмовлено. Частково задовольняючи заяву, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20000 грн. 00 коп. від заявленої суми 41000 грн. 00 коп. Решту витрат на професійну правову допомогу у розмірі 21000 грн. 00 коп. суд поклав на відповідача.

Судом було враховано, що:

- акт приймання виконаних робіт від 27.07.2026 складається з таких етапів підготовки відзиву у справі № 908/224/26: вивчення первинних матеріалів – 5000 грн. 00 коп.; вивчення нормативних документів та судової практики – 5000 грн. 00 коп.; складання відзиву – 3000 грн. 00 коп., участь у судових засіданнях 11.03.2026, 25.03.2026, 23.04.2026, 20.05.2026, 09.06.2026, 13.07.2026, 27.07.2026 з розрахунку 4000 грн. 00 коп. в одному засіданні – 28 000 грн 00 коп., при цьому, як зазначено судом, адвокатом та клієнтом не зазначено у відповідному акті, який саме час було витрачено на підготовку відзиву та кожної позиції, зазначеної в акті;

- відзив, поданий до суду в системі «Електронний суд» 12.02.2026, міститься фактично на 2 аркушах та не є складним та обтяжливим за змістом документом;

- справа не є складною, оскільки ґрунтується на договорі про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації та містить ціну позову у розмірі 78571 грн. 00 коп.;

- адвокат не приймав участь у судових засіданнях 11.03.2026, 09.06.2026; 05.08.2026.

- згідно відомостей сайту work.ua середня заробітна плата адвоката в Україні на червень 2026 складає 40000 грн. 00 коп., а за липень 2026 року – 42500 грн 00 коп.

Суд звернув увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, суд першої інстанції надав оцінку поданим відповідачем доказам на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, врахувавши клопотання позивача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо не надання адвокатом належних доказів того, що адвокат має касу, веде касову книгу, про що зазначено в апеляційній скарзі, колегія суддів враховує правову позицію, висловлену у Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.01.2019 у справі № 922/445/19 та підтверджену Верховним Судом у Постановах від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 11.11.2020 у справі № 673/1123/15-ц, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 4100,00 грн. не є співмірним зі складністю справи та підготовки до її розгляду, оскільки спір у справі не є складним, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості з відповідача, який не потребує оцінки та опрацювання значного об`єму нормативних документів, доказів та судової практики.

Отже, з урахуванням обставин справи, доводів викладених у клопотанні відповідача, наданих ним документів у їх сукупності, заперечень позивача, а також з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності та принцип співмірності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про компенсацію за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачу у розмірі 20000,00 грн., яка є справедливою, співмірною та доказово обґрунтованою.

Стосовно заперечень скаржника, то вони були враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного Додаткового рішення. Розмір таких витрат було зменшено судом.

Колегія суддів зауважує, що скаржником не надані, зокрема, власні розрахунки витрат на правничу допомогу, які він вважає співмірними та обґрунтованими. З огляду на викладене відповідні доводи скаржника зводяться до узагальненого непогодження зі здійсненим судом розподілом таких витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та зміни Додаткового рішення місцевого господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 та Додаткового рішення від 05.08.2026 у справі № 908/224/26, за результатами їх апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувані Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 та Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 у справі № 908/224/26 підлягають залишенню без змін, а апеляційні скарги залишенню без задоволення.

8. Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, суд враховує, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення (додаткової ухвали), яким вирішено питання розподілу судових витрат, адже вирішення таких питань не пов`язані з вимогами позову по суті спору, водночас в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2024 року у справі №915/1701/21).

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Комунального підприємства “Водоканал” на Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 та на Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 у справі № 908/224/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/224/26 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2026 у справі № 908/224/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги визначено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.09.2026

Головуючий суддя О.В. Ярешко

Судді А.О. Кошля

О.І. Кучеренко