Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №904/2439/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2439/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Південно-Східного міжрегіонального управління

Державної служби з питань праці

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р.

( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 22.05.2026 р.)

прийняту за результатами розгляду заяви

Дніпропетровського обласного центру зайнятості

про заміну Боржника його правонаступником,

а саме:

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на

Південно-Східне міжрегіональне управління

Державної служби з питань праці у справі

за позовом

Дніпропетровського обласного центру зайнятості,

м. Дніпро

до

Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області,

м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні Відповідача

ОСОБА_1 ,

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення виплаченого забезпечення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

30.04.2026 р. від Позивача надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій він просив суд замінити Боржника його правонаступником, а саме: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у справі № 904/2439/24, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено Боржника його правонаступником, а саме: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у справі № 904/2439/24, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 р.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. у справі № 904/2439/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Дніпропетровського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження відмовитим у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що Кабінетом Міністрів України згідно пункту 1 постанови від 12.01.2022 р. № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.

При цьому, Скаржник зазначає, що підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 14 визначено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються; таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області. Державною службою України з питань праці наказом № 232 від 02.12.2022 р. прийнято рішення про можливість забезпечення Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Державною службою України з питань праці від 23.09.2022 р. № 167.

Скаржник наголошує на тому, що ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи, яка здійснюється без переходу прав i обов`язків особи, що ліквідується, до інших осіб; при ліквідації юридичної особи не є можливим правонаступництво, права й обов`язки такої юридичної особи остаточно припиняються. Окрім того, саме з 02.12.2022 р. Міжрегіональне управління виконує завдання і функції, пов`язані насамперед зі здійсненням заходів державного нагляду (контролю).

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначаючи, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 р. № 14 (далі - Постанова № 14) ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області», оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області з 19.01.2022 р. перебуває у стані припинення ( номер запису: 1002241100019072890 ), а отже процес ліквідації ще не завершений.

Скаржник вважає, що сама по собі передача публічно-владних функцій ( компетенційне правонаступництво ) від одного органу до іншого не тягне за собою автоматичного переходу майнових зобов`язань та деліктної відповідальності ( зокрема, щодо відшкодування шкоди чи повернення коштів ). На переконання Апелянта, відповідно до правових висновків Верховного Суду у справі № 922/4091/20 процесуальне правонаступництво у майнових спорах можливе лише за умови чіткого визначення в актах Кабінету Міністрів України або передавальних актах обов`язку новоствореного органу відповідати за фінансовими зобов`язаннями ліквідованої особи; покладання фінансового зобов`язання на орган, який не є правонаступником за майновими правами та обов`язками, порушує ст. 52 ГПК України.

Скаржник зазначає, що принцип правової визначеності як елемент верховенства права виключає можливість притягнення новоствореного державного органу до відповідальності за зобов`язаннями органу, що припиняється, якщо таке правонаступництво не було прямо передбачено на момент ліквідації, а стягувач не може використовувати механізм ст. 52 ГПК України для штучного розширення кола боржників за рахунок органів, які не брали участі у первинних правовідносинах і не мають виділених бюджетних асигнувань на погашення заборгованості ліквідованих установ. Відповідні правові висновки, за твердженням скаржника, викладені Верховним Судом у постанові від 20.09.2024 р. у справі № 922/4091/20.

Відтак, на думку Скаржника, висновки суду першої інстанції про визначення Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці правонаступником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є передчасними, не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи і підлягають скасуванню.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Дніпропетровський обласний центр зайнятості подав відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вважає її необґрунтованою та просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. у справі № 904/2439/24 про заміну сторони залишити без змін, посилаючись на наступне.

Позивач звертає увагу, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості кошти у сумі 20 128,81 грн та судовий збір у сумі 3 028 грн, а 16.04.2025 р. на виконання рішення судом видано наказ у справі № 904/2439/24, який було пред`явлено на примусове виконання до Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра.

Стягувач зазначає, що Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра у відповідь на заяву своїм листом повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, натомість утворено Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке виконує завдання і функції Управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Позивач посилається на те, що підпунктом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, отже, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Дніпропетровській області, а згідно з п. 1 Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 р. № 167, зазначене міжрегіональне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

З урахуванням наведеного Позивач вважає, що Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є правонаступником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, та посилається на ст. 334 ГПК України, згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Стягувач зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. було замінено боржника його правонаступником, а саме: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, та вважає, що висновок суду першої інстанції обґрунтований, прийнятий з додержанням норм чинного законодавства і скасуванню не підлягає.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області та третя особа – ОСОБА_1 не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центарльного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 р. апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. у справі № 904/2439/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центарльного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 р. поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргумдо розгляду в судове засідання на 21.09.2026 р. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2439/24.

Дніпропетровський обласний центр зайнятості, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та Третьої особи.

У судовому засіданні 21.09.2026 р. було оголошено перерву на 24.09.2026 р.

У судовому засіданні 24.09.2026 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Дніпропетровський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, про стягнення виплаченого забезпечення у розмірі 20 128,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Позивача № НТ 221230 від 30.12.2022 р. ОСОБА_1 , який був звільнений з установи Відповідача 05.12.2022 р., було надано статус безробітного, а наказом Позивача № НТ 230117 від 17.01.2023 р. призначена виплата допомоги по безробіттю. Надалі, наказом Позивача № НТ 230531 від 31.05.2023 р. ОСОБА_1 було знято з обліку у зв`язку з поновленням його на роботі згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 р. у справі № 160/20910/22. При цьому, за період перебування на обліку Позивача ОСОБА_1 було нараховано допомогу по безробіттю з 30.12.2022 р. по 31.05.2023 р. у розмірі 20 128,81 грн. Однак Відповідач не повернув Позивачу кошти у розмірі 20 128,81 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 р. позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості кошти у розмірі 20 128,81 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

16.04.2025 р. на виконання рішення судом видано наказ за № 904/2439/24.

30.04.2026 р. від Позивача надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій він просив суд замінити боржника його правонаступником, а саме: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці ( код ЄДРПОУ 44729283 ) у справі № 904/2439/24, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 р.

Заява мотивована тим, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 р. № 14 (далі – Постанова № 14) ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області. Натомість, відповідно до п. 2 Постанови № 14 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці. Підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, отже: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області. Згідно з п. 1 Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 р. № 167, (далі - Положення № 167) Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці), що їй підпорядковується. Отже, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є правонаступником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено Боржника його правонаступником, а саме: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області ( 49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39788766) на Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці ( 49087, м. Дніпро, пров. Універсальний, 12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44729283 ) у справі № 904/2439/24, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 р.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 р. позов задоволено у повному обсязі та стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості кошти у розмірі 20 128,81 грн і судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а 16.04.2025 р. на виконання рішення судом видано наказ за № 904/2439/24, який був пред`явлений до примусового виконання до Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» від 12.01.2022 р. № 14 ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, а відповідно до п. 2 цієї постанови утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці. Підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, отже, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Судом враховано, що згідно з п. 1 Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 р. № 167, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є правонаступником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Скаржника, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала місцевого господарського суду про задоволення заяви Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення про заміну боржника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на його правонаступника Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Процесуальне правонаступництво регулюється ст. 52 ГПК України. Вказана норма кореспондується зі ст. 334 ГПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з якими у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь- якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження ( ст. 334 ГПК України ), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідно з ч. ч.1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про її припинення.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч. 1 ст. 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України). Тому, правонаступництво юридичної особи завжди є універсальним, тобто, передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Натомість, ліквідація це форма припинення юридичної особи без переходу її прав та обов`язків у порядку правонаступництва до інших осіб. При ліквідації юридичної особи її права та обов`язки остаточно припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 р. № 14 “Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці” ( далі Постанова КМУ № 14 ) постановлено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області; утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці згідно з додатком 2, зокрема Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Підпунктом 3 п. 3 Постанови КМУ № 14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з п. 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з п. 1.

Задовольняючи заяву про заміну боржника, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці виконує завдання і функції Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, воно є його правонаступником у спірних правовідносинах.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Зокрема, слід розрізняти дві форми публічного правонаступництва: фактичне (або компетенційне) адміністративне правонаступництво врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого; процесуальне публічне правонаступництво можливість заміни судом сторони у справі, коли права та обов`язки перейшли від сторони до іншого суб`єкта владних повноважень.

Ключове значення для правильного вирішення питання про процесуальне правонаступництво має правова природа спірних правовідносин, щодо яких виник спір та ухвалено судове рішення.

У даній справі № 904/2439/24 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 р. стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості кошти, у розмірі 20 128,81 грн., на відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю та судовий збір, у розмірі 3 028,00 грн.

Таким чином, предмет спору у цій справі та обов`язок боржника, що випливає із судового рішення, не стосуються реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Заборгованість виникла у цивільно-правових ( майнових ) зобов`язаннях щодо відшкодування виплачених коштів допомоги по безробіттю, відтак спір стосується майнових, приватних правовідносин.

Правовий висновок щодо розмежування компетенційного правонаступництва та правонаступництва у майнових зобов`язаннях викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2024 р. у справі № 922/4091/20.

Верховний Суд у постанові від 20.09.2024 р. у справі № 922/4091/20 зазначив, якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для публічного правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень ( у порядку ч. 5 ст. 104 ЦК України, відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення ). Верховний Суд наголосив, що для встановлення факту правонаступництва у спорах щодо стягнення коштів виплаченої допомоги по безробіттю визначальним є дослідження обставин: чи стосуються зобов`язання за судовим рішенням публічно-владних функцій; наявності/відсутності запису в ЄДР про остаточне припинення юридичної особи боржника; наявності/відсутності підстав і первинних документів (передавальних актів, розподільчих балансів чи нормативних приписів) щодо переходу саме майнових боргів до новоствореного органу.

Передаючи компетенцію ( функції та завдання ) від ГУ Держпраці у Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці за Постановою КМУ № 14, Кабінет Міністрів України здійснює функціональне ( компетенційне ) правонаступництво.

Вказана Постанова КМУ № 14, а також Наказ Держпраці від 23.09.2022 р. № 167 не містять жодних положень щодо переходу майнових прав, грошових боргів чи деліктних зобов`язань від органів Держпраці, що ліквідовуються, до новостворених міжрегіональних управлінь.

Сама по собі передача публічно-владних функцій не тягне за собою автоматичного переходу майнових зобов`язань та відповідальності за боргами установи, що ліквідовується.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) з 19.01.2022 р. перебуває в стані припинення, проте станом на 22.09.2026 р. запис про його припинення в ЄДР відсутній.

Отже, вказана юридична особа публічного права не є ліквідованою у встановленому законом порядку і не втратила цивільної правоздатності.

Матеріали справи не містять доказів складання та затвердження передавального акта або розподільчого балансу, за якими боргове зобов`язання Головного управління Держпраці перед Дніпропетровським обласним центром зайнятості населення, у розмірі 20 128,81 грн. було б офіційно передано Південно-Східному міжрегіональному управлінню Держпраці.

Покладання фінансового (майнового) зобов`язання на новостворений орган, який не є правонаступником боржника за майновими правами та обов`язками і не має виділених бюджетних асигнувань на погашення заборгованості ліквідованих установ, суперечить приписам ст. ст. 52, 334 ГПК України та принципу правової визначеності, як елементу верховенства права.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для заміни боржника у справі є передчасним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, апеляційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. у справі № 904/2439/24 скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну боржника.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну боржника.

Суд першої інстанції помилково розцінив передачу завдань і функцій у сфері державного нагляду (контролю) за працею (компетенційне правонаступництво), як підставу для процесуального правонаступництва за майновим борговим зобов`язанням та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для заміни боржника за ст. ст. 52, 334 ГПК України за відсутності доказів переходу майнового боргу за передавальним актом та при наявності боржника у стані припинення в ЄДР.

З урахуванням наведеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. у справі № 904/2439/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення про заміну боржника його правонаступником у повному обсязі.

10. Судові витрати.

За нормами ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо Відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звільнене від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” та те, що апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції й відмовляє у задоволенні заяви Дніпропетровського обласного центру зайнятості, з Дніпропетровського обласного центру зайнятості в дохід Держави належить стягнути суму судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. у справі № 904/2439/24 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення про заміну боржника його правонаступником відмовити.

Стягнути з Дніпропетровського обласного центру зайнятості в дохід Держави судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 662,40 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 24.09.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз