Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №904/1668/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1668/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадженні апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 (ухваленого суддею Рудь І.А. у м. Дніпрі, повне рішення складене 13.07.2026)

та

на додаткове рішення від 22.07.2026 (ухваленого суддею Рудь І.А. у м. Дніпрі, повне додаткове рішення складене 22.07.2026)

у справі № 904/1668/25

за первісним позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" (м. Дніпро)

до Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості у сумі 160 000 грн 00 коп.

та

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича (м.Дніпро)

до Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості у сумі 41 121 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Благодійна організація "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" (далі по тексту - позивач за первісним позовом, Фонд) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича (далі по тексту - відповідач, ФОП) 160 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.03.2025 між Благодійною організацією "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" та Фізичною особою - підприємцем Махінько Миколою Миколайовичем було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №04/03-1, у межах якого відповідач поставив, а позивач прийняв матеріали на загальну суму 106 250 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 08/04 від 08.04.2024, а позивач здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі в сумі 106 250 грн 00 коп. платіжною інструкцією № 66 на підставі виставленого ФОП Махінько М.М. рахунку-фактури № 2 від 05.04.2024. Разом з тим, наданими у справу банківськими виписками підтверджується, що у період з 29.10.2024 по 26.12.2024 Фонд здійснив на рахунок ФОП Махінько М.М. оплату будівельних матеріалів та робіт на підставі договору № 04/03-1 від 04.03.2024 на загальну суму 160 000 грн 00 коп. Факт такої оплати визнається сторонами у справі № 904/218/25 за позовом ФОП до Фонду про стягнення боргу по договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024. Між тим, докази поставки товарів на іншу суму, ніж зазначено у видатковій накладній № 08/04 від 08.04.2024, у справі № 904/218/25 відсутні та ФОП не надано. Оскільки ФОП Махінько М.М. не поставляв Фонду будівельні матеріали у кількості, асортименті та на суму інші ніж оплачену по видатковій накладній № 08/04 від 08.04.2024, то сума 160 000 грн 00 коп. є боргом.

У травні 2025 року Фізична особа-підприємець Махінько Микола Миколайович (далі по тексту - позивач за зустрічним позовом, ФОП) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою, в якій просив стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" (далі по тексту - відповідач за зустрічним позовом, Фонд) на його користь заборгованість у сумі 41 121 грн 00 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024 та додаткової угоди № 1 до нього від 15.08.2024 у частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар. При цьому на виконання умов вказаного Договору продавцем по мірі виконання будівельних робіт із реконструкції будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 92, починаючи із 29.03.2024, здійснювалось постачання товару, а покупцем проводилась його часткова оплата. Додатковою угодою № 1 від 15.08.2024 до Договору сторони узгодили і підтвердили, що станом на 15.08.2024 прострочена заборгованість покупця перед продавцем за поставлений товар за Договором, яка підлягає сплаті до 01.09.2024, становить 202 121 грн 00 коп. У період із 29.10.2024 по 26.12.2024 на розрахунковий рахунок ФОП Махінько М.М. надійшли оплати на загальну суму 160 000 грн 00 коп., які було зараховано як оплати на погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 04/03-1 від 29.03.2024. Покупцем не в повному обсязі оплачено товар внаслідок чого утворилась заборгованість на користь ФОП Махінько М.М. у розмірі 42 121 грн 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/1668/25:

- у задоволенні первісного позову про стягнення з Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича заборгованості 160 000 грн 00 коп. відмовлено повністю;

- зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" на користь Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича заборгованості у сумі 41 121 грн 00 коп. та 2 422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення обґрунтовано наступним:

- судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024 та додаткову угоду від 15.08.2024 № 1 до вказаного договору, відповідно до якої сторони узгодили і підтвердили, що станом на 15.08.2024 прострочена заборгованість покупця перед продавцем за поставлений товар за договором становить 202 121 грн. 00 коп., яка підлягає сплаті до 01.09.2024. Спірний договір та додаткова угода до нього, не визнавалися недійсними у судовому порядку. Доводи позивача за первісним позовом стосовно того, що між сторонами не укладалися договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024 та додаткова угода від 15.08.2024 № 1, господарським судом не прийняті до уваги як недоведені;

- у період із 29.10.2024 по 26.12.2024 на розрахунковий рахунок ФОП Махінька М.М. від Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" надійшли оплати на загальну суму 160 000 грн 00 коп., при цьому позивачем за зустрічним позовом були здійснені оплати різними частинами впродовж тривалого періоду, що виключає помилковість в його діях, тому у суду відсутні підстави вважати, що грошові кошти у розмірі 160 000 грн 00 коп., перераховані на розрахунковий рахунок відповідача за первісним позовом, є безпідставно набутим майном та приймається той факт, що позивач за зустрічним позовом вказану суму зарахував як оплату для погашення простроченої заборгованості покупця перед продавцем за договором № 04/03-1 від 29.03.2024;

- також судом встановлено, що покупцем не в повному обсязі оплачено товар за договором від 29.03.2024, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ФОП Махінько М.М. у розмірі 42 121 грн 00 коп.;

- доказів своєчасної оплати товару на вказані вище суми у встановлений додатковою угодою строк відповідач за зустрічним позовом не надав, доводи позивача за зустрічним позовом, наведені в обґрунтування зустрічного позову, не спростував, з урахуванням викладеного, докази, надані позивачем за зустрічним позовом, є більш вірогідними, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, у задоволенні первісних позовних вимогах суд відмовив.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 у справі № 904/1668/25:

- заяву Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково;

- стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" на користь Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича 20 100 грн 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу;

- в іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Додаткове рішення обґрунтоване наступним:

- дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач за зустрічним позовом просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 40 200 грн 00 коп. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним;

- оцінивши обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, суд дійшов до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача за зустрічним позовом повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 100 грн 00 коп.

Не погодившись з вказаними рішенням та додатковим рішенням, Благодійна організація "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51858 від 03.08.2026), в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі № 904/1668/26;

- ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом; стягнути з Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" борг у сумі 160 000 грн 00 коп. та судові витрати;

- відмовити у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича до Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього";

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 по справі № 904/1668/26; відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1668/25;

- стягнути з відповідача за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції 17 000 грн 00 коп. та 10 000 грн 00 коп. у суді апеляційної інстанції;

- розподілити судові витрати у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 04.03.2024, на виконання умов якого у строк до 31.12.2024 Фізична особа - підприємець Махінько М.М. зобов`язався передати Фонду будівельні матеріали, загальна кількість, асортимент, сортимент, номенклатура тощо визначається у накладній, підписаній сторонами, загальна вартість товару за договором - 106 250 грн 00 коп. У межах вказаного договору ФОП поставив, а Фонд прийняв будівельні матеріали на загальну суму 106 250 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 08/04 від 08.04.2024. Фонд розрахувався із ФОП Махінько М.М. за отриманий товар у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 66 на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури № 2 від 05.04.2024;

- разом з тим, у період з 29.10.2024 по 26.12.2024 Фонд здійснив на рахунок відповідача за первісним позовом оплату за будівельні матеріали та роботи на підставі договору № 04/03-1 від 04.03.2024 на загальну суму 160 000 грн 00 коп., що не заперечується сторонами. Докази поставки товарів на іншу суму, ніж зазначено у видатковій накладній № 08/04 від 08.04.2024, у справі відсутні, ФОП не надав доказів поставки матеріалів ані на суму 202 121 грн 00 коп., ані на суму на 514 621 грн 00 коп., ані на суму 160 000 грн 00 коп.. Оскільки ФОП не поставляв Фонду будівельні матеріали у кількості, асортименті та на суму інші ніж оплачена у видатковій накладній № 08/04 від 08.04.2024, то сума 160 000 грн 00 коп. є боргом;

- щодо зустрічного позову, то ФОП Махінько М.М. посилається на договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024, тобто, не той договір, який вказано у первісному позові Фонду як підставу позову. Доказів поставки будівельних матеріалів на підставі цього договору заявником не надано. Накладні на товар, який купувався ФОП не є належним доказом, оскільки цей товар він не передавав Фонду;

- договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024 та Додаткова угода № 1 від 15.08.2024 до нього не укладалися і не виконувалися сторонами. Долучені до матеріалів справи докази не спростовують той факт, що у період з 08.04.2024 по 26.12.2024 Фонд здійснив на рахунок ФОП оплату на підставі договору № 04/03-1 від 04.03.2024 на загальну суму 266 250 грн 00 коп., а останній на підставі цього договору поставив Фонду будівельних матеріалів лише на суму 106 250 грн 00 коп.;

- будь-яка господарська операція повинна підтверджуватися первинними документами, оформленими належним чином. Долучені до відзиву квитанції і чеки не підтверджують передачу будівельних матеріалів від ФОП Махінько М.М. до Фонду, ФОП не направляв Фонду рахунки № 6 від 30.04.2024 та № 7 від 04.06.2024, доказів їх направлення на адресу Фонду матеріали справи не містять. Акти № 1 від 29.04.2024 та № 2 від 03.06.2024 складені не між сторонами у цій справі;

- ФОП Махінько М.М. в односторонньому порядку без згоди і повідомлення Фонду зарахував переплату за договором № 04/03-1 від 04.03.2024 у рахунок погашення неіснуючої заборгованості за договором № 04/03-1 від 29.03.2024, чим не дотримався вимог статті 601 Цивільного кодексу України. Зарахування зустрічних односторонніх вимог не підтверджено документально, відсутні акти звірок, листи про зарахування тощо. Не надано доказів того, що договір від 29.03.2024 № 04/03-1 виконувався сторонами, ФОП Махінько М.М. не здійснював постачання товарів ні на яку суму взагалі, і в судовому засіданні ФОП визнав той факт, що товар ним не передавався (факт відсутності видаткових накладних). За договором від 29.03.2024 № 04/03-1 відсутні реальні товарно-господарські операції, що унеможливлює зарахування відповідачем за зустрічним позовом 160 000 грн 00 коп. як зарахування зустрічних однорідних вимог;

- у разі задоволення апеляційної скарги додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 у справі № 904/1668/26 підлягає скасуванню як похідне від основного рішення від 02.07.2026, а судові витрати підлягають новому перерозподілу.

Крім того, до апеляційної скарги додані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, які, у разі задоволення апеляційної скарги, скаржник просить стягнути з відповідача за первісним позовом.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження, вирішено розглянути апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі № 904/1668/25 у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику та повідомлення учасників справи.

Від Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайович (відповідача за первісним позовом) за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 11077/26 від 12.08.2026), в якому він просить відмовити Благодійній організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" у задоволенні апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

- Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024 та додаткова угода №1 від 15.08.2024 до нього є чинними, оскільки Фонд не спростував належність підпису та не оспорював відбиток власної печатки на документі. Ініціювавши експертне дослідження, Фонд не довів обставин, на які посилається як на підставу заперечень і така недоведеність не може тлумачитися на користь скаржника. При цьому Додаткова угода № 1 від 15.08.2024 скріплена відбитком печатки Фонду, справжність та належність якої скаржник протягом усього розгляду справи в суді першої інстанції не оспорював і щодо якої клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляв. Ні договір від 29.03.2024, ні додаткова угода № 1 від 15.08.2024 не оспорювалися Фондом у самостійному позовному провадженні і не визнані недійсними у судовому порядку. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

- судом першої інстанції встановлено, що платежі на суму 160 000 грн 00 коп., здійснені Фондом протягом 29.10.2024 - 26.12.2024, були спрямовані на погашення заборгованості, розмір якої сторони узгодили й підтвердили у Додатковій угоді № 1 від 15.08.2024 до договору від 29.03.2024.. Оскільки у даній справі платежі відповідають розміру заборгованості, письмово визнаної сторонами у додатковій угоді № 1 від 15.08.2024, підстави для повернення коштів як безпідставно набутих відсутні, незалежно від обраного підходу до тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України;

- у банківських документах щодо оспорюваних 160 000 грн 00 коп. зазначено призначення платежу "оплата по договору № 04/03-1 від 04.03.2024", однак саме по собі це формулювання не є вичерпним і остаточним доказом правової природи платежу і не позбавляє суд права встановити дійсну волю сторін за сукупністю інших доказів. У цій справі сукупність доказів - додаткова угода № 1 від 15.08.2024, якою сторони зафіксували прострочену заборгованість у сумі 202 121 грн 00 коп. з графіком погашення до 01.09.2024, голосове повідомлення керівника Фонду від 21.10.2024 з обіцянкою погашати саме цю заборгованість частинами по 10 000 грн 00 коп. - 20 000 грн 00 коп. щотижня, а також систематичний характер дванадцяти платежів на суму, що майже точно відповідає визнаному додатковою угодою боргу (202 121 грн 00 коп. - 42 121 грн 00 коп. залишку = 160 000 грн 00 коп.) свідчить про те, що дійсною метою платежів було погашення саме цієї заборгованості, а не оплата за договором від 04.03.2024, який на момент платежів був уже повністю виконаний і оплачений (видаткова накладна № 08/04 від 08.04.2024 на суму 106 250 грн 00 коп., оплачена платіжною інструкцією № 66 від 08.04.2024). При цьому у даному випадку відсутні підстави для застосування статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог у цій справі не відбувалося;

- оплата 160 000 грн 00 коп. здійснювалася не одноразово, а одинадцятьма окремими платежами протягом двох місяців, що узгоджується з графіком розстрочення боргу, який керівник Фонду Кириченко Г.В. особисто озвучила підприємцю у голосовому повідомленні від 21.10.2024 у месенджері Telegram. Тобто самі платежі є прямим виконанням раніше визнаного Фондом графіка розрахунків, і додатково підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про те, що систематичність оплат виключає їх помилковість. Незалежно від оцінки доводів скаржника щодо підпису, послідовна поведінка Фонду після 15.08.2024 свідчить про схвалення зафіксованих домовленостей. Листування у месенджерах та голосові повідомлення є належними й допустимими доказами, тому правомірно врахованими судом першої інстанції. Електронне листування давно стало складовою усталених звичаїв ділового обороту в Україні і не потребує окремого договірного врегулювання, визнаючись цивільним звичаєм у розумінні статті 7 Цивільного кодексу України;

- додаткове рішення від 22.07.2026 є похідним від законного та обґрунтованого основного рішення. Вимоги скаржника про стягнення 17 000 грн 00 коп. та 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки правових підстав для скасування рішення від 02.07.2026 не встановлено, відсутні підстави і для скасування додаткового рішення від 22.07.2026, яким частково задоволено вимоги відповідача за первісним позовом про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Крім того, повноваження адвоката Кротенко І.В. у справі №904/1668/25 підтверджені ордером, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.03.2025, яким водночас підтверджувались повноваження представника у іншій справі - № 904/218/25. За відсутності належних та допустимих доказів обсягу і вартості послуг, наданих саме у справі № 904/1668/25 (детального опису робіт, акту наданих послуг, розрахунку вартості з прив`язкою до конкретних процесуальних дій у цій справі), вимога скаржника про стягнення 17 000 грн 00 коп. не відповідає вимогам співмірності та документального підтвердження, встановленим статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічно, вимога про стягнення 10 000 грн 00 коп. за апеляційну інстанцію є наразі орієнтовною і не підтверджена жодними доказами понесення таких витрат, а тому не підлягає задоволенню до надання відповідних доказів у порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідачем за первісним позовом зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач за первісним позовом поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції складається із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 грн 00 коп., витрати пов`язані із участю у розгляді справи - 1000 грн 00 коп. (транспортні витрати, поштові витрати тощо.)

Також відповідачем за первісним позовом за допомогою системи "Електронний суд" подано клопотання (вх. № суду 11110/26 від 12.08.2026) про дослідження судом першої інстанції електронних доказів, наявних у матеріалах справи, а саме:

- аудіозаписа голосового повідомлення керівника Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" Кириченко Ганни Володимирівни від 21.10.2024, надісланого у месенджері Telegram на контактний номер ФОП Махінька М.М. (додаток "Запис голосового повідомлення Кириченко Г.В. від 21.10.2024" до відзиву на позовну заяву від 07.05.2025);

- додатку "Голосове повідомлення Кириченко Г.В. щодо визнання боргу" до зустрічної позовної заяви від 08.05.2025), у якому Кириченко Г.В. особисто підтверджує наявність заборгованості Фонду перед ФОП Махіньком М.М. та повідомляє графік її погашення частинами по 10 000 - 20 000 грн щотижня;

- відеозапису листування між Кириченко Г.В. та ФОП Махіньком М.М. (додатки "Відеозапис листування", "Відеозапис 2 листування", "Відеозапис 3 листування" до відзиву на позовну заяву від 07.05.2025).

В обґрунтування клопотання заявник посилається на наступне:

- зіставлення дат і сум дванадцяти платежів із озвученим 21.10.2024 механізмом погашення (щотижневі транші по 10 000 - 30 000 грн протягом орієнтовно 1,5 - 2 місяців) демонструє, що фактична поведінка Фонду послідовно відповідала раніше повідомленому графіку, що знижує вірогідність версії скаржника про нібито помилковий характер усіх дванадцяти платежів, не стверджуючи при цьому, що сам аудіозапис доводить точний розмір заборгованості - його доказове значення підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема Додатковою угодою № 1 від 15.08.2024;

- зміст повідомлення стосується предмета господарських відносин сторін і містить відомості, якими могла володіти саме особа, безпосередньо залучена до цих відносин; наступна поведінка Фонду (серія платежів, що відповідає озвученому графіку) є непрямим підтвердженням достовірності запису.

Також ФОП Махіньком М.М. за допомогою системи "Електронний суд" подані заперечення проти вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № суду 11114/26 від 12.08.2026, які обґрунтовані наступним:

- з матеріалів справи вбачається, що договір про надання правничої допомоги від 03.03.2025, калькуляція від 03.03.2025, Додаткова угода № 1 до Договору, детальний опис наданих послуг та Акт приймання-передачі наданих послуг, додані скаржником до апеляційної скарги від 31.07.2026, відомостей про подання цих документів до Господарського суду Дніпропетровської області під час розгляду справи по суті чи протягом п`яти днів після ухвалення рішення від 02.07.2026 матеріали справи не містять, і додаткове рішення від 22.07.2026 будь-якої вимоги Фонду про стягнення цих витрат не вирішувало;

- усі документи, якими скаржник обґрунтовує вимогу про стягнення 17 000 грн 00 коп., об`єктивно існували задовго до звернення з апеляційною скаргою: договір про надання правничої допомоги датований 03.03.2025, тобто більш ніж за рік до подання апеляційної скарги; Акт приймання-передачі наданих послуг, за наявною інформацією, складений 02.07.2026 - в день ухвалення рішення судом першої інстанції. Адвокат Кротенко І.В. особисто брала участь у судовому засіданні 02.07.2026, була обізнана з необхідністю дотримання встановленого законом порядку і строку подання доказів судових витрат та, за наявною інформацією, саме у цьому засіданні заявила про намір скористатися передбаченим частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України правом подати такі докази протягом п`яти днів, однак доказів, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у вказаній сумі, до суду першої інстанції не подала. Такі докази судом першої інстанції не досліджувалися і не оцінювалися, а додаткове судове рішення про стягнення цих витрат на користь Фонду не ухвалювалося;

- з огляду на неподання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у встановлений законом строк, заява про таке стягнення вважається такою, що залишена без розгляду у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а відповідне питання не було і не могло бути предметом судового розгляду й оцінки судом першої інстанції;

- апеляційна інстанція не наділена повноваженнями вперше по суті вирішувати вимогу, яка не була предметом розгляду суду першої інстанції та щодо якої станом на момент апеляційного перегляду відсутні будь-які докази, подані з дотриманням встановленого процесуального порядку і строку;

- зазначена в апеляційній скарзі сума 10 000 грн 00 коп. є попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які скаржник, за власним твердженням, лише очікує понести у зв`язку з апеляційним розглядом справи. Жодних доказів на підтвердження цієї суми (договору, розрахунку вартості послуг, детального опису робіт) до апеляційної скарги не додано. За відсутності відповідних доказів вимога про стягнення 10 000 грн 00 коп. є передчасною та не підлягає задоволенню до подання скаржником належних доказів у порядку та строк, встановлені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України;

- якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про прийняття до розгляду документів, доданих скаржником до апеляційної скарги, відповідач просить надати їм оцінку з урахуванням таких обставин: (1) договір від 03.03.2025 та ордер адвоката Кротенко І.В. в цій справі одночасно використовувалися для підтвердження повноважень у справі № 904/218/25, у зв`язку з чим необхідно чітко встановити, які саме послуги з детального опису стосуються виключно справи № 904/1668/25, а які повністю або частково вже були предметом оплати чи розподілу витрат у межах справи № 904/218/25, щоб уникнути подвійного стягнення вартості одних і тих самих послуг у двох справах; (2) розмір заявлених витрaт підлягає перевірці на відповідність критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг і ціною позову (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України); (3) з переліку послуг підлягають виключенню ті, що не мають документального підтвердження фактичного виконання, дублюють одна одну або не стосуються справи № 904/1668/25. З огляду на викладене, вимога скаржника про стягнення з ФОП Махінька М.М. 17 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є необґрунтованою, оскільки відповідна заява підлягала залишенню без розгляду судом першої інстанції через неподання доказів у встановлений законом строк, а вимога про стягнення 10 000 грн 00 коп. за апеляційну інстанцію є документально непідтвердженою.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

04.03.2025 між Благодійною організацією "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" (далі - покупець) та Фізичною особою - підприємцем Махіньком Миколою Миколайовичем (далі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 04.03.2024, відповідно до пункту 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує будівельні матеріали, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у накладній, яка підписується обома сторонами.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, та закінчується 31.12.2025, а в частині фінансових зобов`язань за Договором - до повного їх виконання сторонами. Якщо ні одна зі сторін не забажає закінчити цей Договір після закінчення його строку дії, то Договір вважається продовженим на наступний рік.

Договір підписаний покупцем та продавцем і скріплений печатками обох сторін.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений Договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.3 Договору строк поставки товару до 31.12.2024.

Загальна вартість товару - 106 250 грн 00 коп. (пункт 3.2. Договору).

Оплата здійснюється з поточного рахунку "покупця" в розмірі вартості товару на підставі видаткової накладної шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах у цьому Договорі. Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 2-х банківських днів з дати поставки товару продавцем (пункти 4.1., 4.2. договору).

У силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У межах Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 04.03.2024 ФОП Махінько М.М. поставив, а Фонд прийняв матеріали на загальну суму 106 250 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 08/04 від 08.04.2024.

Фонд здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі у сумі 106 250 грн 00 коп. платіжною інструкцією № 66 на підставі виставленого ФОП рахунку-фактури № 2 від 05.04.2024.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, оскільки зобов`язання за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів №04/03-1 від 04.03.2024 виконано сторонами у повному обсязі, тому є припиненим.

Разом з тим, за доводами позивача за первісним позовом, у період з 29.10.2024 по 26.12.2024 Благодійна організація "Благодійний фонд "Генофонд майбутнього" здійснила на рахунок ФОП Махінька М.М. оплати на загальну суму 160 000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження здіснення Фондом оплат на суму 160 000 грн 00 коп. у матеріалах справи наявні банківські виписки, (том 1, арк. с. 11-21), а саме: від 29.10.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 05.11.2024 на суму 20 000 грн 00 коп., від 12.11.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 18.11.2024 на суму 10 000 грн 00 коп, від 26.11.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 02.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 04.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 06.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 11.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 17.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп. та від 26.12.2024 дві платіжні інструкції про сплату 25 000 грн 00 коп.

У графі "Деталі операції" вказаних виписок зазначено "сплата за будівельні матеріали та ремонтні роботи за дог. № 04/03-1 від 04.03.2024 БО БФ Генофонд Майбутнього ЕДРПОУ 43533337".

Також до матеріалів справи долучені платіжні інструкції: від 12.11.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., 18.11.2024 на суму 10 000 грн 00 коп, від 26.11.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 02.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 04.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 06.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 11.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., від 17.12.2024 на суму 10 000 грн 00 коп та від 26.12.2024 дві платіжні інструкції про сплату 25 000 грн 00 коп. за кожною (т. 1 арк. с. 56 - 50 ), на загальну суму 130 000 грн 00 коп. з призначенням платежу "сплата за будівельні матеріали та ремонтні роботи за дог. № 04/03-1 від 04.03.2024 БО БФ Генофонд Майбутнього ЕДРПОУ 43533337".

Разом з тим, вказані вище виписки та платіжні інструкції не доводять сплату позивачем за первісним позовом 160 000 грн 00 коп. саме за Договором № 04/03-01 від 04.03.2024.

Як зазначено вище, зобов`язання за договором купівлі-продажу № 04/03-1 від 04.03.2024 припинилося його належним виконанням і позивач не може вимагати виконання або повернення коштів за договором, якого у частині зобов`язань уже не існує.

На переконання колегії суддів, твердження позивача за первісним позовом про помилковість перерахування ним коштів спростовується системністю та тривалістю його дій. Суд зауважує, що у даному випадку спірна сума (160 000 грн 00 коп.) була сформована шляхом здійснення 11 окремих платежів протягом фактично двох місяців. У кожному з 11 платежів позивач підтверджував комбіноване призначення коштів, а саме "сплата за будівельні матеріали та ремонтні роботи...".

При цьому Фонд мав безперешкодний доступ до свого банківського рахунку, що не спростовано останнім, також він, як суб`єкт господарської діяльності, мав здійснювати регулярний бухгалтерський облік та контроль за фінансами, а отже був обізнаний про стан своїх розрахунків.

З урахуванням викладеного, така послідовна поведінка виключає фактор випадкової помилки та може свідчити про добровільне виконання інших зобов`язань, за чинними між сторонами договорами, про укладення яких заявляє підприємець та надає докази в обґрунтування своєї позиції і фактично не заперечується позивачем за первісним позовом.

Колегія суддів зауважує, що надані Фондом виписки, зокрема, від 29.10.2024 "сума операції" 10 000 грн 00 коп. та від 05.11.2024 "сума операції" 20 000 грн 00 коп., не являються належними доказами опати зазначеної у них суми суми саме Благодійною організацією "Благодійний фонд "Генофонд майбутнього", оскільки у графі "Реквізити контрагента" за цими виписками зазначено не позивача за первісним позовом, а інших осіб. Відповідні платіжні інструкції щодо оплати зазначених у цих виписках сум у справі відсутні

При цьому наведені вище платіжні інструкції у розділі "рахунок платника" та виписки у розділі "реквізити контрагента" містять посилання на номер рахунку, який згідно з наявними у матеріалах справи доказами, не належить Фонду.

Так, згідно з рахунком фактурою № 2 від 05.04.2024, Договором № 04/03-1 від 04.03.2024, платіжною інструкцією № 66 від 08.04.2024 зазначено розрахунковий рахунок БО "БФ "Генофонд майбутнього" - НОМЕР_1 , тоді як у спірних платіжних інструкціях та виписках банку зазначено рахунок - НОМЕР_2 .

Між тим, у разі наявності на те підстав, кошти повертаються тій особі, яка зазначена як платник, оскільки саме вона є фактичним та юридичним власником грошових коштів, що надійшли та за тими ж реквізитами (IBAN), з яких вони надійшли.

Навіть якщо оплата здійснювалася на користь третьої особи (у даному випадку у розділі виписки "Деталі операції" у виписках зазначено: сплата за будівельні матеріали та ремонтні роботи за дог № 04/03-1 від 04.03.2024 БО БФ Генофонд), банківський переказ юридично здійснено з рахунку конкретної особи-платника, тож грошові кошти мають повернутися на її рахунок.

За таких умов, оскільки кошти були списані з рахунку особи, вказаної у графі контрагента, саме ця особа (або її офіційний представник) має право звертатися до банку чи суду з вимогою про повернення помилково переказаних грошей. Третя особа, яка лише згадується в тексті призначення платежу (у даному спорі це позивач за первісним позовом), фактично, не є стороною цієї банківської операції (безготівкового перерахування).

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

За правилами оцінки доказів, наведеними у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даній справі, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження наявності підстав для стягнення з ФОП Махінько М.М. 160 000 грн 00 коп. є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову.

Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 04/03-1 від 29.03.2022 слід зазначити таке.

За доводами Фізичної особи - підприємця Махінька М.М. (далі - позивача за зустрічним позовом), 29.03.2024 між ним як постачальником і Благодійною організацією "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" (далі - відповідач за зустрічним позовом, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1.

За змістом пункту 1.1 наявного у матеріалах справи примірника Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2026 у порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує будівельні матеріали, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у накладній, яка підписується обома сторонами;

За умовами пункту 2.3. договору строк поставки товару до 31.12.2024;

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 договору ціни на товар, що поставляється продавцем, є вільними відпускними і вказуються у накладних документах. Сторони визначають, що ціни на Товар, вказані у накладних, є дійсними на дату укладання цього Договору та погоджені Сторонами; Загальна вартість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить 212 500 грн 00 коп. Сума договору може змінюватись у відповідності до коливання ринкової ціни будівельних матеріалів;

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін, та закінчується 31.12.2024, а в частині фінансових зобов`язань за Договором - до повного їх виконання Сторонами. Якщо ні одна зі сторін не забажає закінчити цей Договір після закінчення його строку дії, то Договір вважається продовженим на наступний рік.

Згідно з пунктом 7.3. договору сторона цього договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати цей Договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за цим Договором.

Судом першої інстанції зазначено, що, враховуючи відсутність пропозицій про припинення Договору, то такий Договір автоматично пролонговано на наступний рік, тобто до 31.12.2025 і наразі він є чинним та обов`язковим для виконання сторонами на умовах узгоджених Договором.

Також у матеріалах справи міститься Додаткова угода № 1 від 15.08.2024 до Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024 про наступне:

1. У зв`язку із коливанням ринкових цін на будівельні матеріали Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в наступній редакції: "3.2. Загальна вартість Товару, що підлягає поставці за цим Договором становить 514 621 грн. 00 коп.".

2. Сторони домовились Доповнити розділ 4 Договору "Порядок розрахунків" пунктами такого змісту: "4.3. Сторони підтверджують, що станом на 15.08.2024 заборгованість Покупця перед Продавцем за поставлений Товар за Договором становить 202 121 грн. 00 коп.; 4.4. Покупець зобов`язаний здійснити оплату простроченої заборгованості за Договором вказаний у пункті 4.3. за наступним графіком платежів: до 01.09.2024 – 202 121 грн. 00 коп.

3. Ця угода є невід`ємною частиною Договору. Інші умови Договору, не змінені цією угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

4. Ця угода складена у двох екземплярах, по одному примірнику для кожної зі Сторін, обидва екземпляри мають однакову юридичну силу.

5. Ця угода набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору.

За доводами ФОП Махінька М.М., Додатковою угодою № 1 від 15.08.2024 до Договору сторони узгодили і підтвердили, що станом на 15.08.2024 прострочена заборгованість покупця перед продавцем за поставлений товар за Договором становить 202 121 грн 00 коп., яка підлягає сплаті до 01.09.2024. У подальшому, у період із 29.10.2024 по 26.12.2024 на розрахунковий рахунок ФОП Махінько М.М. надійшли оплати на загальну суму 160 000 грн 00 коп., а саме: 29.10.2024 - 10 000 грн 00коп., 05.11.2024 - 20 000 грн 00 коп., 12.11.2024 - 10 000 грн 00 коп., 18.11.2024 - 10 000 грн 00 коп., 26.11.2024 - 10 000 грн 00 коп, 02.12.2024 - 10 000 грн 00 коп., 04.12.2024 - 10 000 грн 00 грн., 06.12.2024 - 10 000 грн 00 коп., 11.12.2024 - 10 000 грн 00 коп., 17.12.2024 - 10 000 грн 00 коп., 26.12.2024 - 25 000 грн 00 коп., 26.12.2024 - 25 000 грн 00 коп., які було зараховано ним як оплати для погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 04/03-1 від 29.03.2024. Однак, оскільки покупцем не у повному обсязі оплачено товар, за ним утворилась заборгованість на користь ФОП Махінько М.М. у розмірі 42 121 грн 00 коп. (борг станом на 15.08.2024 у розмірі 202 121 грн 00 коп. - 160 000 грн 00 коп. сплачені після 15.08.2024).

У той же час, у силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту пунктів 4.1, 4.2 наявного у матеріалах справи Договору купівлі-продажу від 29.03.2024 вбачається, що оплата здійснюється з поточного рахунку покупця в розмірі вартості товару на підставі видаткової накладної шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах у цьому Договорі. Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 2-х банківських днів з дати поставки товару продавцем. І за змістом Додаткової угоди № 1 від 15.08.2024, вона не змінює умови вказаних пунктів Договору від 29.03.2024.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Щодо досліджуваної справи, то у процесі її розгляду, ФОП Махінько М.М. не надав суду належних доказів виконання ним Договору від 29.03.2024 у частині поставки товару.

Його доводи в обґрунтування своєї позиції, зокрема про те, що, на виконання умов Договору ним, по мірі виконання будівельних робіт із реконструкції будівлі за адресою: м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 92, починаючи із 29.03.2024, здійснювалось постачання товару, є недоведеними, оскільки докази в обґрунтування цих доводів не надано.

Суд враховує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

Отже, саме видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує реальність господарської операції.

При цьому пункти 4.1. 4.2 Договору від 29.03.2024 чітко встановлюють, що товар оплачується на підставі видаткової накладної, не пізніше 2 банківських днів з дати поставки.

Суд враховує, що факт поставки товару може бути підтверджений не лише первинними бухгалтерськими документами, а й сукупністю інших доказів, які переконливо свідчать про здійснення господарської операції. Для встановлення факту передачі товару суд має оцінювати всі надані сторонами докази в їх сукупності, включаючи видаткові накладні, договори, листування між сторонами та інші матеріали, що підтверджують реальність господарських відносин.

Однак, у справі відсутні як видаткові накладні, на підтвердження поставки підприємцем товару на суму 202 121 грн 00 коп., зазначену у Договорі від 29.03.2024 та Додатковій угоді №1 від 15.08.2024 до нього, так і інші докази на її підтвердження, у зв`язку з чим така поставка товару є недоведеною відповідачем за первісним позовом.

Надана на підтвердження такої поставки накладна № 08/04 від 08.04.2024 (том 1, арк. с.212) не являється належним доказом у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за цією накладною зобов`язання є повністю припинені з боку покупця шляхом повної оплати, як було встановлено вище судом. Інших документів, які б підтверджували наявність нового або простроченого боргу, відповідачем за зустрічним позовом не надано.

Між тим, Додаткова угода № 1 лише фіксує намір або порядок розрахунків та сама по собі не замінює собою первинні документи, не фіксує факт передачі товару на вказану у ній суму та не звільняє постачальника від обов`язку довести факт передачі товару за допомогою належних первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо).

Надані на підтвердження своєї позиції відповідачем за первісним позовом у матеріали справи видаткові накладні, рахунки на оплату замовлень, товарні чеки, згідно з якими ФОП Махінько М.М. у третіх осіб придбані зазначені у цих документах товари (том 1, арк. с. 134 - 145), не доводять факт передачі цього товару у подальшому саме Фонду, не відображають операцію між сторонами за спірним договором, а також не свідчать про використання цього товару за будь-якими іншими, як зазначає підприємець, договорами, укладеними з Фондом.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що скриншоти чи роздруківки з листування у месенджері, за умови відсутності жодних інших доказів, на підтвердження як наявності відповідної заборгованості, так і здійснення господарських операцій щодо поставки товару, не можуть бути визнані належним доказом у справі, оскільки відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України підставою для виникнення обов`язку оплатити товар є факт його отримання, який засвідчується первинними документами (видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо) або іншими доказами, які в своїй сукупності дозволяються встановити факт наявності між сторонами правовідносин з поставки товару, а не обіцянка особи сплатити певну суму у певний термін.

Договір купівлі-продажу товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У цих правовідносинах обов`язку продавця з передачі у власність покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, ФОП Махінько М.М. належними доказами не доведена поставка Фонду товару за Договором купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 29.03.2024 та Додатковою угодою до нього на зазначену у них суму.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, у відповідній частині знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Між тим, суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильних висновків суду щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову та стягнення з Фонду на користь ФОП Махінько М.М. недоплаченої суми за Договором купівлі-продажу від 29.03.2024 у розмірі 41 121 грн 00 коп.

Щодо вимог апеляційної скарги Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" про скасування додаткового рішення від 22.07.2026 у даній справі у частині задоволення заяви ФОП Махінько М.М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також про стягнення з останнього на користь Фонду 17 000 грн 00 коп. на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів враховує таке.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" на користь Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича заборгованість у сумі 41 121 грн 00 коп. та 2 422 грн 40 коп. судового збору.

07.07.2026 від ФОП Махінько М.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 200 грн 00 коп.

Додатковим рішенням від 22.07.2026, оцінивши обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача за зустрічним позовом повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 100 грн 00 коп.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за змістом статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У даному випадку, відповідачем за первісним позовом у відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві заявлено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, а саме у сумі: 40 200 грн 00 коп. - витрат, пов`язаних із участю у розгляді справи, 12 000 грн 00 коп. - транспортні та поштові витрати.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

01.05.2025 між адвокатським бюро "Верба і Партнери" та Фізичною особою - підприємцем Махінько Миколою Миколайовичем (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами пункту 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу у Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/1668/25 за позовом БО "БФ "Генофонд Майбутнього" до ФОП Махінько М.М. про стягнення коштів, в тому числі по підготовці всіх необхідних документів та представництва інтересів Клієнта у суді, а Клієнт зі своєї сторони зобов`язується прийняти надану правничу допомогу і оплатити її.

Відповідно до пункту 3.1 договору за послуги за цим Договором з урахування представництва у компетентному господарському суді, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 40 200 грн 00 коп.

Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України (гривня). У разі змін в обсязі наданих послуг (виконаних робіт), а також беручи до уваги інфляційні процеси, вартість послуг за цим Договором може бути змінена за згодою Адвоката та Клієнта, про що вони укладають додаткові угоди, які є невід`ємними частинами цього Договору. У разі односторонньої відмови Клієнта від послуг Адвоката, передоплата, зазначена в пункті 3.1. Договору, Клієнту не повертається. Крім того, Клієнт окремо сплачує накладні витрати (судовий збір (державне мито), витрати на поштові відправлення, витрати на залучення експертів тощо), понесені Адвокатом у зв`язку із виконанням вказаного договору (пункт 3.3 договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1 договору).

У подальшому, 06.07.2026 між адвокатом Верба А.П. та Фізичною особою - підприємцем Махінько Миколою Миколайовичем був підписаний Акт виконання робіт (наданих послуг), в якому викладений детальний опис робіт (наданих послуг), а саме:

- надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; Представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/1668/25;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області відзиву на позову заяву;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області зустрічної позовної заяви;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви щодо дотримання відповідачем строків вчинення процесуальних дій;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заперечення на клопотання (заяву) про призначення почеркознавчої експертизи;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області клопотань про витребування доказів;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви щодо погодження строків проведення експертизи;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області клопотання про поновлення провадження у справі;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви про виправлення описки в ухвалі;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви про відвід;

- підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви про врахування висновків Верховного Суду.

Вартість наданої правничої допомоги становить 40 200 грн 00 коп.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № К369-8769-ННН8-22Р2 від 06.07.2026 на суму 40 200 грн 00 коп.

Разом з тим, суд першої інстанції, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач за зустрічним позовом просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 40 200 грн 00 коп., у той час, як:

- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором купівлі-продажу, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- крім того, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу для досвідченого адвоката;

- справа не є обтяженою великою кількістю доказів, участю великої кількості учасників судового процесу, а розрахунок заявлених до стягнення сум не викликає особливих труднощів та додаткових зусиль для професійного адвоката.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 100 грн 00 коп.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі обставини даної справи в їх сукупності загалом погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, однак враховує, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені стороною при розгляді первісного позову, не є витратами, які сторона несе при розгляді зустрічного позову і ці витрати розподіляються за кожним з позовів (первісним і зустрічним) окремо, в залежності від результату його вирішення, відповідно до вимог частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 у справі 910/15086/20.

З огляду на викладене, у даному випадку, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для покладення на Фонд, витрат, понесених ФОП Махінько М.М. за надання адвокатом послуги з підготовки та подання до господарського суду Дніпропетровської області зустрічної позовної заяви, враховуючи, що у задоволенні цього позову суд відмовляє.

Таким чином, на підставі пункту 4 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із наявності підстав для відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів, витрати ФОП Махінько М.М. на правничу допомогу підлягають покладенню на обидві сторони, а саме: у розмірі 15 990 грн 37 коп. такі витрати слід покласти на позивача за первісним позовом, в іншій частині - 4 109 грн 63 коп. (20 100 грн 00 коп. - 15 900 грн 37 коп.), такі витрати слід покласти на заявника - ФОП Махінько М.М.

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення з відповідача за первісним позовом 17 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем за первісним позовом у суді першої інстанції слід зазначити наступне.

Скаржником (позивачем за первісним позовом) до апеляційної скарги додано копію Договору № 03/03/1-25 про надання професійної правничої допомоги у справі про стягнення боргу на підставі договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 03.03.2025, укладеного між адвокатом Кротенко І.В. та БО "Благодійний фонд "Генофонд майбутнього" відповідно до пункту 1.1. якої адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну професійну правничу допомогу клієнту в господарській справі за спором клієнта та Фізичною особою - підприємцем Махінько М.М, про стягнення боргу за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів, детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги, акту прийому - передачі наданих послуг .

На підтвердження витрат на послуги адвоката у розмірі 17 000 грн 00 коп., позивачем за первісним позовом додано також копії: калькуляції № 1 від 03.03.2025, Додаткової угоди № 1 від 07.04.2025 до договору № 03/03/1-25, детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги по справі № 904/1668/25 за позовом Фонду до підприємця про стягнення 160 000 грн 00 коп. на підставі Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 04/03-1 від 04.03.2024, Акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором №16/03-23 від 16.03.2023.

Водночас частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Така норма кореспондується з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як убачається з матеріалів даної справи, у своїй позовній заяві позивачем за первісним позовом зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та який становить 17 000 грн 00 коп..

Однак, апеляційний господарський суд зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками, зокрема, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 у справі 910/16803/19).

У даному випадку, у суді першої інстанції позивач за первісним позовом не подавав докази, що підтверджують розмір понесених ним витрат на правничу допомогу в суді, до ухвалення судом судового рішення.

Таким чином, у даному випадку, у суду відсутні підстави для покладення витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу на відповідача у справі.

При цьому суд зауважує, що Акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 02.07.2026, складний на виконання Договору № 16/02-23 від 16.03.2023, взагалі відсутній у матеріалах справи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з ФОП Махінько М.М. 17 000 грн 00 коп., понесених БО "Благодійна організація "Благодійний фонд "Генофонд майбутнього" у суді першої інстанції та, у зв`язку з цим, у задоволенні вимог апеляційної скарги у відповідній частині.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі № 904/1668/25 слід скасувати у частині задоволення зустрічного позову, додаткове рішення 22.07.2026 у даній справі слід змінити, виклавши його резолютивну частину у редакції цієї постанови.

Згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" та ФОП Махінько М.М. розподілити пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме: стягненню з ФОП Махінько М.М. на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" підлягають витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 485 грн 84 коп.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 та на додаткове рішення від 22.07.2026 у справі № 904/1668/25 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі №908/3774/23 скасувати у частині задоволення зустрічного позову.

3. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця Махінько Миколи Миколайовича про стягнення з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" заборгованості у сумі 41 121 грн 00 коп.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви покласти на Фізичну особу - підприємця Махінька Миколи Миколайовича.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Додаткове рішення від 22.07.2026 у справі № 904/1668/25 змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" на користь Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича 15 990 грн 37 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу".

6. В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

7. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Махінька Миколи Миколайовича на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" 1 485 грн 84 коп. витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

8. Матеріали справи № 904/1668/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 23.09.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк