Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №904/4341/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4341/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Явтух О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 року у справі № 904/4341/23 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення з Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради заборгованості в розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу.

Рішенням від 09.01.2025 року позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код 40113682) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз” (ідентифікаційний код 03340920) основний борг у розмірі 655 530,36 грн., пеню в розмірі 50 272,23 грн., 3% річних у розмірі 6 077,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 17 039,64 грн. та судовий збір у розмірі 11 687,89 грн. В решті позову відмовлено.

03.02.2025 року на виконання рішення суду видано наказ.

11.03.2025 року державним виконавцем Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 77473183 з примусового виконання за наказом № 904/4341/23 на виконання судового рішення від 09.01.2024 року у справі №904/4341/23.

11.03.2025 року виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

11.03.2025 року державним виконавцем направлено до АТ “УкрСиббанк” платіжну інструкцію на списання грошових коштів з рахунків боржника в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

12.03.2025 року грошові кошти, стягнуті з боржника, надійшли на депозитний рахунок Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

25.03.2025 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

01.04.2025 року до ВДВС надійшов супровідний лист стягувача з довідкою, в якій зазначено реквізити, на які слід перерахувати стягнуті кошти: “Самарівське управління АТ “Дніпропетровськгаз”, код ЄДРПОУ 34498219, р/р НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", МФО 305482).

04.04.2025 року від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій скаржник просив:

1. Визнати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25 березня 2025 року у виконавчому провадженні № 77473283, винесену державним виконавцем Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернишовим Артемом, протиправною та скасувати.

2. Зобов`язати державного виконавця Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернишова Артема перерахувати стягнуті ним у межах виконавчого провадження № 77473283 на виконання судового рішення, винесеного у справі №904/4341/23, грошові кошти Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз” (49044, м. Дніпро, вул.. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) основний борг у розмірі 655 530,36 грн., пеню в розмірі 50 272,23 грн., 3% річних у розмірі 6 077,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 17 039,64 грн. та судовий збір у розмірі 11 687,89 грн на реквізити АТ “Дніпропетровськгаз”: Самарівське управління АТ "Дніпропетровськгаз" п/р НОМЕР_1 у ПАТ "Державний ощадний банк України", м.Дніпро, МФО 305482, ЄДРПОУ 34498219.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 року у справі № 904/4341/23 в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в діях державного виконавця Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернишова Артема відсутні порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що стягувач в позовній заяві просив стягнути з боржника грошові кошти на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз” (ідентифікаційний код 03340920), а в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначив рахунок, який належить Самарському управлінню АТ “Дніпропетровськгаз” (код ЄДРПОУ 34498219, р/р НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", МФО 305482).

Суд вважав, що підстави для перерахування грошових коштів іншій юридичній особі у виконавця відсутні, що узгоджується з п.5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи, що грошові кошти, стягнуті з боржника в повному обсязі, надійшли на депозитний рахунок ВДВС, у державного виконавця були всі підстави для закриття виконавчого провадження.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Апелянт вважає, що державним виконавцем без будь-яких законних підстав стягнуті грошові кошти у межах виконавчого провадження № 77473183 не були перераховані на рахунок, зазначений стягувачем, а саме на рахунок представника стягувача (який, окрім всього вищевикладеного, є структурним підрозділом стягувача).

Скаржник вказує, що доводи суду є помилковими у зв`язку із рядом обставин, зокрема:

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно із ч.2 ст. 58 ГК України відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.

Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Згідно із п.4 ст. 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) (Закон про реєстрацію) відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про ідентифікаційний код філії або представництва.

Програма, яка розроблена з урахуванням вимог Закону про реєстрацію (755-15), передбачає наявність ідентифікаційного коду відокремленого підрозділу.

Отже, зазначення ідентифікаційного коду відокремленого підрозділу при включенні відомостей про цей відокремлений підрозділ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є обов`язковим.

Скаржник звертає увагу, що Самарівське управління АТ "Дніпропетровськгаз" є структурним підрозділом скаржника, воно також виступає у ролі представника стягувача, що підтверджується довіреністю № 01Др-25-1-0225 від 11.02.2025 року.

15.04.2025 року Самарівське управління АТ "Дніпропетровськгаз" звернулось до Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) з заявою, в які просило перерахувати стягнуті у межах ВП № 77473183 грошові кошти. При цьому до заяви було додано вищевказану довіреність, згідно із якою АТ "Дніпропетровськгаз" уповноважує Самарівське управління АТ "Дніпропетровськгаз" в особі начальника Борсука Анатолія Олексійовича, який діє згідно Положення, пред`являти виконавчі документи до виконання, відкликати такі документи, оскаржувати дії та бездіяльність державних/приватних виконавців, отримувати від боржників та/або державних/приватних виконавців на реквізити належні довірителю, а саме (одержувач: САМАРІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ

АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" п/р НОМЕР_2 у ПАТ "Державний ощадний банк України", м.Дніпро, МФО 305482, ЄДРПОУ 34498219) грошові кошти, майно, отримувати особисто будь-які документи, в тому числі від суду, державного/приватного виконавця.

Однак, державний виконавець Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) не перераховує належні АТ "Дніпропетровськгаз" на вказані ним та представником стягувача реквізити.

Апелянт просить:

- апеляційну скаргу задовольнити;

- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 року у справі №904/4341/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу АТ "Дніпропетровськгаз" задовольнити в повному обсязі;

- здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач по справі та державний виконавець відзив на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".

За змістом ст. ст. 1, 5 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ст. 3 Закону примусовому виконанню підлягають зокрема накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За умовами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.340 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 15 Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У даній справі встановлено, що рішенням від 09.01.2025 року стягнуто з Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код 40113682) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (ідентифікаційний код 03340920) основний борг у розмірі 655 530,36 грн., пеню в розмірі 50 272,23 грн., 3% річних у розмірі 6 077,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 17 039,64 грн. та судовий збір у розмірі 11 687,89 грн.

03.02.2025 року на виконання рішення суду видано наказ.

Стягувачем за наказом суду є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз” (ідентифікаційний код 03340920).

Встановлено, що наказ пред`явлено стягувачем на примусовове виконання.

11.03.2025 року державним виконавцем Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 77473183 з примусового виконання за наказом № 904/4341/23 на виконання судового рішення від 09.01.2024 року у справі №904/4341/23.

11.03.2025 року виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

11.03.2025 року державним виконавцем направлено до АТ "УкрСиббанк" платіжну інструкцію на списання грошових коштів з рахунків боржника в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

12.03.2025 року грошові кошти, стягнуті з боржника, надійшли на депозитний рахунок Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Встановлено, що 13.03.2025 року виніс вимогу про надання йому реквізитів для перерахування коштів, які належать стягувачу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз” (ідентифікаційний код 03340920).

01.04.2025 року до ВДВС надійшов супровідний лист стягувача з довідкою, в якій зазначено реквізити, на які слід перерахувати стягнуті кошти: “Самарівське управління АТ “Дніпропетровськгаз”, код ЄДРПОУ 34498219, р/р НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", МФО 305482).

Стаття 47 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає порядок виплати стягнутих грошових коштів.

Так, за ч. 1 ст. 47 вказаного Закону грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Згідно ч.3 ст.47 Закону стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону) (ч.5 ст.47 Закону).

Судом встановлено і вказано вище, що стягувач за наказом суду - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз” (ідентифікаційний код 03340920).

В заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначив рахунок, який належить Самарському управлінню АТ “Дніпропетровськгаз” (код ЄДРПОУ 34498219, р/р НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", МФО 305482).

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи оскаржуваної ухвали про те, що правові підстави для перерахування стягнутої суми на рахунок Самарського управління АТ “Дніпропетровськгаз” у державного виконавця були відсутні.

Доводи апелянта, що вказане управління є філією стягувача, яка відкрита суб`єктом господарювання без створення юридичної особи і не потребує її державної реєстрації, а зазначення ідентифікаційного коду відокремленого підрозділу при включенні відомостей про цей відокремлений підрозділ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є обов`язковим, колегія суддів відхиляє за необгрунтованістю.

Так, приписи "Закону України про виконавче провадження" (ст.47) зобов`язує державного виконавця перерахувати стягнуті грошові кошти на рахунок стягувача. Самарське управління АТ "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 34498219) не є стягувачем.

Відповідно до п.п.1-3 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності);

2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код);

3) організаційно-правова форма.

Наявність у Самарського управління АТ "Дніпропетровськгаз" коду ЄДРПОУ (34498219) спростовує доводи апелянта про можливість державного виконавця направити вказаному підприємству стягнуті за наказом грошові кошти, оскільки це управління не стягувач, а інша юридична особа.

Посилання скаржника на довіреність № 01Др-25-1-0225 від 11.02.2025 року також відхиляються колегією суддів, оскільки в даному випадку це не є належний доказ, що підлягає дослідженню при вирішенні обґрунтованості скарги на дії державного виконавця.

Отже, посилання апелянта на неправомірність дій державного виконавця Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) щодо не перерахування належних АТ "Дніпропетровськгаз" на вказані ним та представником стягувача реквізити, необгрунтовані і вірно відхилені судом першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що в прохальній частині скарги апелянт просив суд визнати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2025 року у виконавчому провадженні № 77473283, винесену державним виконавцем Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернишовим Артемом, протиправною та скасувати.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження виконавче провадження" підлягає закінченню у тому числі, у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в ст. 39 Закону. У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби / приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону.

Колегія суддів зауважує, що положеннями ч.7 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів.

Таким чином, враховуючи, що грошові кошти, стягнуті з боржника в повному обсязі, надійшли на депозитний рахунок ВДВС, у державного виконавця були всі підстави для закриття виконавчого провадження.

Ці грошові кошти підлягають зберіганню і права апелянта на їх отримання можуть бути реалізовані в подальшому.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що скаржником доводи оскаржуваної ухвали не спростовано, апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 року у справі № 904/4341/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.09.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков