Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №904/1303/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м.Дніпро Справа №904/1303/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

прокурор: Олійник Г.В.

від позивача: Михайлюк Т.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 (суддя Перова О.В., повний текст рішення складено 10.07.2026) у справі №904/1303/26

за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави

в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Зміст і підстави позовних вимог.

Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив", в якій просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к, загальною площею 0,0076 га, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: споруди підприємства торгівлі (торговельного павільйону) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 655044912101);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" (ЄДРПОУ 41935167), проведену державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Васеніним Ю.В., індексний номер 40327433 від 27.03.2018 (номер відомостей про речове право 25438858), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 655044912101;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на безпідставну державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці комунальної форми власності, що самочинно забудована без погодження із власником земельної ділянки та без відповідних погоджувальних та дозвільних документів; порушення права власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва.

Стислий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 позовні вимоги задоволено повністю:

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м.Дніпро, вул.Космічна, буд. 27 к, загальною площею 0,0076 га, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: споруди підприємства торгівлі (торговельного павільйону) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 655044912101);

- скасовано державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26,9 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив", проведену державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Васеніним Ю.В., індексний номер 40327433 від 27.03.2018 (номер відомостей про речове право 25438858), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 655044912101;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5324,80 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1331,20 грн.

Під час ухвалення вказаного рішення судом першої інстанції було з`ясовано, державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна неодноразово здійснювалася на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані, за відсутності належних правовстановлюючих та дозвільних документів, що свідчить про безпідставність набуття права приватної власності, самовільне зайняття земельної ділянки та самочинне будівництво.

З урахуванням встановлених обставин суд констатував, що прокурором доведено факт самочинного будівництва спірного об`єкту площею 0,0076 га (76 кв.м.), що розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Космічна, буд.27 к, оскільки будівництво торгівельного павільйону здійснювалось без відповідних дозвільних документів, без введення майна в експлуатацію, на земельній ділянці, яка не відводилась для здійснення такого будівництва.

Відтак, встановивши, що право розпорядження земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к, належить виключно Дніпровській міській раді, реєстрація права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна свідчить лише про намір узаконити самовільно збудований нерухомий об`єкт та порушує право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею, суд дійшов висновку про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості.

Задовольняючи вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, суд зазначив, що саме внаслідок не вжиття заходів для перевірки документів, що підтверджують законність набуття права власності на спірний об`єкт, державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 10.06.2015 прийнято рішення про проведення за ТОВ "Фладес" державної реєстрації права приватної власності на об`єкт - нерухомого майна (нежитлову будівлю), площею, згідно інформації державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул. Космічна, буд.27 к, а тому така державна реєстрація є незаконною.

Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

За змістом поданої апеляційної скарги відповідач не погоджується з вказаним рішенням у повному обсязі, вважає його таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції дійшов висновку про самочинний характер будівництва без належної правової оцінки документів, оформлених компетентними органами під час створення та введення спірного об`єкта в експлуатацію. Фактично суд дійшов висновку про самочинний характер будівництва, не надавши належної правової оцінки комплексу документів та індивідуальних адміністративних актів, прийнятих компетентними органами у 2002– 2006 роках, які стосуються відведення земельної ділянки, оформлення права користування нею, присвоєння поштової адреси, прийняття об`єкта в експлуатацію та подальшого оформлення прав на нього. Водночас із мотивувальної частини рішення не вбачається, що суд навів мотиви, з яких юридичні наслідки зазначених документів не підлягають врахуванню під час вирішення спору.

Крім того, скаржник підкреслив, що висновки суду не в усіх випадках узгоджуються з установленими ним же обставинами справи та оцінкою письмових доказів, що, на думку апелянта, свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

На підтвердження заявленої позиції апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що спірний об`єкт нерухомого майна виник не внаслідок одноразової приватної дії забудовника, а у процесі послідовного здійснення адміністративних процедур, які тривали у 2002– 2006 роках та здійснювалися за участю компетентних органів місцевого самоврядування і державного архітектурно-будівельного контролю.

Оскільки право власності ТОВ "Лідер-Актив" виникло лише у 2018 році внаслідок внесення вже існуючого об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу товариства, то на думку апелянта, вирішення питання про застосування статті 376 Цивільного кодексу України потребувало насамперед оцінки правового значення документів, оформлених під час створення об`єкта та мотивованого висновку щодо їх юридичних наслідків.

Окремо скаржник акцентував увагу на тому, що суд не навів належних мотивів щодо наявності передбачених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави. Вчинення прокурором процесуальних дій, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», саме по собі не звільняє суд від обов`язку встановити наявність виключних підстав представництва інтересів держави та навести відповідні мотиви у судовому рішенні. У кожній конкретній справі суд повинен встановити, чи дійсно компетентний орган не здійснював або неналежним чином здійснював захист інтересів держави, а також навести мотиви, з яких дійшов відповідного висновку.

На думку скаржника, суд фактично констатував наявність процесуальних дій прокурора щодо звернення до відповідних органів, однак не навів належного мотивування щодо того, у чому саме полягало нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Дніпровською міською радою та чому представництво прокурора у цій справі відповідало критерію виключності, встановленому Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

За наведених обставин відповідач наполягав на тому, що висновок суду щодо наявності підстав представництва інтересів держави прокурором не можна вважати достатньо мотивованим.

Також ТОВ "Лідер-Актив" наголосило на тому, що місцевим господарським судом було одночасно застосовано декілька правових наслідків щодо одного й того самого об`єкта нерухомого майна. Разом із тим оскаржуване рішення не містить мотивів, які б пояснювали необхідність застосування саме сукупності зазначених способів захисту та взаємозв`язок між ними. За відсутності такого мотивування неможливо перевірити відповідність обраного судом способу захисту характеру встановленого порушення.

Підсумовуючи, скаржник звернув увагу суду апеляційної інстанції, що наведені у скарзі доводи підлягають оцінці не ізольовано, а в їх сукупності, оскільки кожен із них стосується окремого елементу мотивування оскаржуваного рішення, а разом вони свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

18.08.2026 від Дніпровської міської ради до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом поданого відзиву позивач вважає висновки суду про самочинність будівництва спірного об`єкта нерухомого майна обґрунтованими, такими, що відповідають встановленим у справі фактичним обставинам та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, зокрема статті 376 Цивільного кодексу України, тоді як наведені апелянтом доводи не спростовують встановлених судом обставин та фактично зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів.

Зокрема, позивач наголосив на тому, що апелянт фактично підміняє питання наявності належних правовстановлюючих та дозвільних документів посиланням на окремі документи, що, на його думку, підтверджують законність будівництва, хоча сама по собі наявність таких документів не свідчить про дотримання встановленого законодавством порядку створення об`єкта нерухомого майна.

Крім того, присвоєння поштової адреси також, на думку міської ради, не створює права власності на нерухоме майно і не підтверджує законності її будівництва.

Так само позивач підкреслив і те, що сам факт складення акта державної приймальної комісії та його реєстрації не може розглядатися оремо від інших юридично значущих обставин справи та автоматично підтверджувати набуття права власності на об`єкт, якщо відсутні належні правові підстави для його створення.

Окремо міська рада висловила незгоду з посиланнями апелянта на надмірність знесення об`єкта нерухомості, підкресливши, що право приватної власності не може використовуватися як засіб легалізації самочинного зайняття земельної ділянки комунальної власності.

Крім того, Правобережна окружна прокуратура також подала до апеляційного суду письмові пояснення, за змістом яких прокурор фактично виклав заперечення проти вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Чус О.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2026 о 14.00 год.

У судове засідання 22.09.2026 з`явились прокурор та представник позивача. Під час розгляду апеляційної скарги прокурор та позивач надали заперечення проти задоволення останньої, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 22.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.01.2003 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Віват» було підписано договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Рада передає, а ТОВ «Віват» приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,0028 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Космічна, в районі будинку № 1, для проектування та улаштування споруди підприємства торгівлі, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кодом 69146043 згідно з планом земельної ділянки.

Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 18.12.2002 №181/5 (п.1.2 договору).

Земельна ділянка передається до 18.12.2007. Після закінчення терміну договору його дія скінчується. Підписаний сторонами та нотаріально посвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації. Для продовження дії цього договору орендар зобов`язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням (розділ 2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору цільове призначення земельної ділянки: проектування та улаштування споруди підприємства торгівлі.

Після закінчення строку дії договору в разі його непродовження орендар зобов`язаний до 18.12.2007 виконати демонтаж споруди, привести земельну ділянку до стану, придатного для подальшого використання, провести її благоустрій та звільнити без компенсації витрат. У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, який відповідає вимогам законодавства та умовам цього договору (розділ 5 договору).

Відповідно до п.п.7.3.2 договору орендар має право за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будинки та спорудження і закладати багаторічні насадження.

Пунктом 7.3.5 договору передбачено право орендаря отримати земельну ділянку у власність у випадку і порядку, визначених законодавством України.

Вказаний договір оренди посвідчено Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. за зареєстровано в реєстрі за № 320.

Згідно Розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради від 28.07.2005 №644р, відповідно до листа ТОВ «Віват» присвоєно спорудам підприємств торгівлі, зокрема, адресу: вул.Космічна, 27к. Також розпорядженням зазначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку.

Рішенням від 23.06.2006 №461 виконкомом Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради затверджено акт державної комісії від 18.05.2006 про готовність до експлуатації закінченої улаштуванням споруди підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ. А-1 загальною площею 26,9 кв.м. по вул. Космічна, 27к, улаштованої ТОВ «Віват», згідно рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 №181/5.

За змістом акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої улаштуванням споруди підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ. А-1, від 18.05.2006, будівництво здійснено домогосподарським способом без проектної документації.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2014 № 199/10639/14 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фладес" визнано право власності на об`єкт нерухомого майна - споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26,9 кв.м., розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Космічна, 27к; затверджено мирову угоду між ТОВ "Фладес" (позивач), ОСОБА_1 (відповідач-1), ТОВ "Віват" (відповідач-2) та ТОВ "Лідер" (відповідач-3), за якою ТОВ "Лідер" погашає заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Фладес" за договором позики від 05.12.2013 шляхом передачі майна в приватну власність ТОВ "Фладес" в порядку, затвердженому умовами мирової угоди, в тому числі, і спірного нерухомого майна.

На підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2014 № 199/10639/14 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 10.06.2015 здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Фладес" (код ЄДРПОУ 38835453) на об`єкт нерухомого майна – споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 655044912101).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 у справі №199/10639/14 скасовано ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2014, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.04.2017 року позовну заяву ТОВ "Фладес" до відповідача-1: ОСОБА_1 , відповідача-2: ТОВ "Віват" та відповідача-3: ТОВ "Лідер" про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду.

28.11.2017 Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська у справі №199/10639/14 постановлено ухвалу про поворот виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2014 про затвердження мирової угоди, звернено стягнення з ТОВ "Фладес" на користь ТОВ "Лідер", зокрема, об`єкт нерухомого майна - споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26,9 кв.м., який розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Космічна, буд.27 к.

На підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.11.2017 №199/10639/14 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 22.12.2017 проведено державну реєстрацію права власності на згаданий об`єкт нерухомості за ТОВ "Лідер" (номер відомостей про речове право 24185500).

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Лідер" від 09.02.2018 № 3 прийнято рішення про створення шляхом заснування ТОВ "Лідер-Актив" та передачу до його статутного капіталу в якості майнового внеску, зокрема, торговельного павільйону літ. А-1, загальною площею 26,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Лідер-Актив” від 16.02.2018 № 2 прийнято рішення про прийняття від ТОВ "Лідер" зазначеного об`єкта нерухомого майна у приватну власність.

20.02.2018 між ТОВ "Лідер" та ТОВ "Лідер-Актив" підписано акт прийому-передачі та грошової оцінки майнового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Лідер-Актив".

21.02.2018 державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Васеніним Ю.В. проведено державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за ТОВ “Лідер-Актив” (номер відомостей про речове право 25438858).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2019 у справі №199/10639/14 скасовано ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.11.2017, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.08.2019 у справі №199/10639/14 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Лідер" про поворот виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2014.

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 26.06.2025 проведено обстеження несформованої земельної ділянки за адресою: вул. Космічна, буд. 27 к, у м. Дніпрі, за результатами якого складено відповідний акт обстеження № 0344. З акту обстеження № 0344 від 26.06.2025 убачається, що на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля на якій встановлено вивіску "Пивной Причал", під час обстеження в павільйоні велась господарська діяльність; інформація щодо землевласників, документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи право постійного користування або права оренди земельної ділянки, відсутня, загальна площа зайнятої земельної ділянки складає 0.0076 га.

Згідно відомостей Комунального підприємства “Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації Дніпровської міської ради державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к не проводилась (лист від 19.06.2025 № 6420).

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, відповідно до даних містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва, а також будівельний паспорт забудови земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к, Управлінням не надавалися. Паспорти прив`язки тимчасових споруд щодо зазначеної адреси не оформлювались (лист від 27.06.2025 № 12/19-273).

Комунальне підприємство "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство “Благоустрій міста” Дніпровської міської ради повідомило про те, що будь-які договори щодо використання об`єктів благоустрою міста для здійснення діяльності у сфері споживчого ринку, відпочинку та послуг за місцем розташування спірного об`єкта не укладалися (листи від 19.06.2025 № 503/д-05, від 16.06.2025 № 1.9.16/06-1, відповідно).

За даними Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради встановлено відсутність відомостей щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: м.Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к (лист від 25.07.2025 № 10/1-168).

Згідно відомостей Дніпровської міської ради встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва, а також будівельний паспорт забудови земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к, уповноваженим органом не надавалися. Також встановлено, що паспорти прив`язки тимчасових споруд за вказаною адресою не оформлювалися, дозвільна документація, а саме повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат), щодо спірного об`єкта нерухомості не реєструвалися. За даними адресного плану міста, розпорядженням міського голови від 28.07.2005 № 644, спорудам підприємства торгівлі було присвоєно адресу: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к. Водночас пунктом 2 вказаного розпорядження визначено, що присвоєння адреси не підтверджує права власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відсутні відомості стосовно оформлення документів ТОВ "Лідер Актив" на земельну ділянку, яка розташована за адресою вул. Космічна, буд. 27 к.

Згідно поданих ТОВ "Лідер-Актив" податкових декларацій з плати за землю на 2023 рік за 5 земельних ділянок загальною площею 0,0142 га, які знаходяться на території Соборного району міста Дніпра (адреси та кадастрові номери не вказані) сума задекларованих податкових зобов`язань з земельного податку складає 22529,47 грн, на 2024 рік - 23678,46 грн, на 2025 рік – 26519,87 грн. Крім того, ТОВ "Лідер-Актив" у 2023 році сплачено 70891,80 грн земельного податку, у 2024 році – 74916,82 грн, у січні – жовтні 2025 року – 34198,25 грн (лист від 06.11.2025 № 52095/5/04-36-04-05-11).

Прокурор зазначає, що під час реалізації представницьких повноважень окружною прокуратурою встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, 27к та встановлено, що земельна ділянка у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно – торговий павільйон за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27к, за відповідачем.

За таких обставин, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про зобов`язання відповідача усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 27 к, загальною площею 0,0076 га, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: споруди підприємства торгівлі (торговельного павільйону) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 655044912101); про скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв.м., проведеної державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Васеніним Ю.В., індексний номер 40327433 від 27.03.2018 (номер відомостей про речове право 25438858), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 655044912101.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На думку відповідача, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки суд не повною мірою з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також не навів достатніх мотивів щодо оцінки всіх доказів у їх сукупності.

Ключові доводи апелянта зводяться до того, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування:

- юридичного значення комплексу документів, оформлених компетентними органами у 2002-2006 роках у процесі створення та введення спірного об`єкта в експлуатацію;

- причин, з яких зазначені документи не впливають на висновок про наявність ознак самочинного будівництва;

- оцінки доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України;

- застосування статті 376 Цивільного кодексу України саме до встановлених у справі фактичних обставин;

- необхідності застосування обраних способів захисту та їх сукупності;

- наявності передбачених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У відповідності до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як було встановлено, звернення прокурора з позовом у цьому випадку зумовлено тим, що внаслідок незаконних дій щодо самочинного будівництва, а також щодо реєстрації права власності Дніпровська міська територіальна громада позбавлена можливості використовувати земельну ділянку під об`єктом самочинного будівництва.

Згідно позиції сталої та послідовної судової практики самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Отже, сам факт проведення самочинного будівництва порушує права територіальної громади міста Дніпра, представником якої відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є Дніпровська міська рада.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

З доданих до позову доказів вбачається, що Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра відповідно до вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до звернення до суду було повідомлено Дніпровську міську раду про виявлені порушення та намір звернення до суду в інтересах держави. Так, прокуратурою направлено Дніпровській міській раді листи (запити) б/н та б/д (а.с. 77-79, 80-82), у відповідь на які Дніпровська міська рада надала відповіді №7/11-1681 від 25.07.2025, згідно з якою встановлено, що міською радою заходи щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача, знесення самочинно збудованого майна не вживалися.

Надалі Правобережною окружною прокуратурою листом №53-1607ВИХ-26 від 10.03.2026 повідомлено Дніпровську міську раду про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Відтак, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання прокурором у цій справі передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК).

Особливості права власності на землю врегульовані ЗК, відповідно до статті 80 якого суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 78 ЗК право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина 1 статті 375 ЦК).

Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 ЦК, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту наведеної норми, об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, на які послався прокурор в касаційній скарзі).

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

У статті 90 ЗК наведено перелік прав власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 ЦК. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

Стаття 376 ЦК розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, на яку послався прокурор в касаційній скарзі).

Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини 2 статті 376 ЦК особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

З огляду на викладене самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного суду встановила наступні ключові обставини.

По-перше, земельна ділянка, на якій розташовано спірний об`єкт, була передана в оренду Дніпропетровською міською радою орендарю – ТОВ "Віват" згідно договору оренди від 29.01.2003 на підставі рішення міської ради від 18.12.2002 №181/5 (п.1.2 договору). Разом з тим, виходячи зі змісту умов договору, земельна ділянка надавалася ТОВ "Віват" виключно для розміщення торгового павільйону строком до 18.12.2017 та підлягала поверненню орендодавцеві після закінчення строку дії договору. Так, після закінчення строку дії договору в разі його непродовження орендар зобов`язаний до 18.12.2007 виконати демонтаж споруди, привести земельну ділянку до стану, придатного для подальшого використання, провести її благоустрій та звільнити без компенсації витрат.

По-друге, умовами договору оренди від 29.01.2003 було передбачено можливість орендаря зводити за згодою орендодавця у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будинки та спорудження і закладати багаторічні насадження. Доказів надання Дніпропетровською міською радою відповідної згоди матеріали справи не містять.

По-третє, пунктом 7.3.5 договору також передбачено право орендаря отримати земельну ділянку у власність у випадку і порядку, визначених законодавством України. Втім, доказів набуття ТОВ «Віват» права власності на спірну земельну ділянку матеріали справи не містять.

Наведені обставини зумовлюють супутній висновок апеляційного суду про те, що будівництво спірного об`єкта здійснювалось ТОВ "Віват" на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Крім того, як встановлено, матеріали справи також не містять документу, який надавав би ТОВ "Віват" право виконувати будівельні роботи. Зокрема, як зазначено у акті Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої улаштуванням споруди підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ. А-1, від 18.05.2006, будівництво здійснено домогосподарським способом без проектної документації

З урахуванням викладеного, згідно з положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України наявні дві підстави вважати споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ. А-1 за адресою м.Дніпро, вул. Космічна, 27К самочинним будівництвом - будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту.

Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано та безпомилкового кваліфікував здійснене будівництво спірного об`єкта як самочинне, а відповідні посилання апеляційної скарги є такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

Законом встановлено, що власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК).

Згідно із частиною 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 2 статті 212 ЗК приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб`єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред`явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.

Статтею 376 ЦК регламентовано правовий режим самочинного будівництва. Частиною 2 статті 212 ЗК установлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб`єктів, які створюють такі перешкоди.

Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

На об`єкт самочинного будівництва не виникає права власності як на нерухому річ (згідно із частиною 2 статті 376 ЦК особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 ЦК.

Частиною 4 статті 376 ЦК встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Зазначена норма покладає обов`язок щодо знесення об`єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об`єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК, статус об`єкта самочинного будівництва не змінюється.

Як установлено судом першої інстанції, Дніпровська міська рада, як представник власника земельної ділянки, не надавала згоди на визнання права власності за ТОВ "Віват" (первинним власником) на самочинно збудоване майно і заперечує проти його перебування на комунальній землі.

Враховуючи відсутність у ТОВ "Віват" правових підстав розпоряджатись спірним об`єктом нерухомості, наступні "набувачі" – ТОВ "Фладес", ТОВ "Лідер" та ТОВ "Лідер-Актив" (останній набувач), так само не могли набути та не набули право власності на об`єкт самочинного будівництва.

Разом із тим, за встановлених обставин, ТОВ "Лідер-Актив" користується спірною земельною ділянкою без відповідних правових підстав, його дії є самовільним зайняттям земельної ділянки. На земельній ділянці розташований об`єкт самочинного будівництва, який належить вказаному товариству та зареєстрований за ним. Це створює перешкоди для власника земельної ділянки.

Як уже зазначалося, обов`язок знести об`єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку.

Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

У справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним відповідачем у цій справі за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва є ТОВ "Лідер-Актив", оскільки саме ця особа є останнім набувачем прав на об`єкт самочинного будівництва та чинить перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Надаючи оцінку відповідності заходу втручання у право на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; друга - викладена в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; третя - закріплена в другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Тобто лише у разі дотримання всіх зазначених вище критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а отже, правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься (постанова Великої Палати Верхового Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23).

При вирішенні справи № 904/1303/26 суд першої інстанції, надавши оцінку фактичним обставинам справи, встановив відсутність обставин, за якими ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як зазначалося вище, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

У справі, що розглядається, судом першої інстанції не було встановлено обставин наявності речового права на спірну земельну ділянку ані у відповідача, ані у будь-якої іншої особи (у тому числі ТОВ "Віват", ТОВ "Фладес", ТОВ "Лідер"), що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці, а відповідачем належними і допустимими доказами відповідно до статей 73-79 ГПК таких обставин не доведено.

Необхідно зазначити, що положення Конвенції направлені на захист саме законного права, проте у цій справі судом першої інстанції не встановлено набуття відповідачем об`єкта самочинного будівництва на відповідній правовій підставі (частини 3, 5 статті 376 ЦК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 наведено висновок, за яким слід з-поміж іншого зауважити, що процесуальний статус останнього набувача прав на об`єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів. Останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об`єкт самочинного будівництва.

Таким чином, суд першої інстанції з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, дійшов обґрунтованого висновку про доведення прокурором обставин самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, порушення прав та законних інтересів територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо земельної ділянки комунальної власності, на якій знаходиться об`єкт самочинного будівництва, та наявності правових підстав для захисту порушеного права власника шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку відповідача, який створює такі перешкоди.

Щодо тверджень апеляційної скарги про застосування одразу двох способів захисту судова колегія зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Так, у пункті 152 постанови від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дійшла таких висновків.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції виходить з того, що скасування такої реєстрації відповідно до правової позиції, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, не є належним способом захисту, оскільки не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, внаслідок чого позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин доводи апелянта стосовно необхідності визначення належного способу захисту знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія надала вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 Господарсько процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 Господарсько процесуального кодексу України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегією суддів враховано ті обставини, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод власнику у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" на об`єкт нерухомого майна - споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв.м., із закриттям у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 655044912101 не є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 частковому скасуванню із прийняттям у відповідній частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Прокурора в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та з відмовою в решті позовних вимог.

Судові витрати.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат.

За правилами ст. 129 ГПК України, 2662,40 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову слід покласти на відповідача.

При зверненні з апеляційною скаргою позивачем сплачено 9984,00 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328,00 грн.

Згідно з п.п. 6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, враховуючи оскарження судового рішення повністю, при зверненні з апеляційною скаргою через підсистему «Електронний суд» належною сумою судового збору було 7987,20 грн (6656,00 грн х 1,5% х 150% х 0,8).

Надмірна сума сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги становить 1996,80 грн.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, 3993,60 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги суд покладає на органи прокуратури, з одночасним залишенням за апелянтом 3993,60 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/1303/26 в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-АКТИВ" про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.175 М, код ЄДРПОУ 41935167) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м.Дніпро, вул.Космічна, буд. 27 к, загальною площею 0,0076 га, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: споруди підприємства торгівлі (торговельного павільйону) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 655044912101).

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - споруду підприємства торгівлі (торговельний павільйон) літ.А-1, загальною площею 26.9 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" (ЄДРПОУ 41935167), проведену державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Васеніним Ю.В., індексний номер 40327433 від 27.03.2018 (номер відомостей про речове право 25438858), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 655044912101.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив", 49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.175 М, код ЄДРПОУ 41935167 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету – 2800) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1331,20 грн".

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38; код ЄДРПОУ 02909938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" (49107, м.Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 175М; код ЄДРПОУ 41935167) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Справу №904/1303/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 23.09.2026.

Головуючий суддя Г. В. Левшина

Суддя О. В. Чус

Суддя А. М. Висоцький