Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №908/1520/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/1520/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.11.2025 (суддя Юлдашев О.О.; повне судове рішення складено 17.11.2025) у справі № 908/1520/25

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком», м. Запоріжжя,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1520/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком».

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 13.11.2025, між іншим, затвердив звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Оперком» і закрив провадження у справі № 908/1520/25.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю у банкрута майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів, а здійснені ліквідатором у справі заходи для пошуку та виявлення активів банкрута свідчать про повноту його дій у ліквідаційній процедурі, що є підставою для затвердження ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута і закриття провадження у справі.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.11.2025 у справі № 908/1520/25 скасувати.

Скаржник вважає, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс складені з порушенням вимог положень статей 61, 62, 65 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки у них не відображені грошові вимоги Центрального МУ ДПС по роботі з великими платниками податків, визнані ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.11.2025 у справі № 908/1520/25, що свідчить про неналежне виконання арбітражним керуючим обов`язків ліквідатора та порушення прав скаржника.

На думку скаржника справа містить ознаки фіктивного банкрутства, оскільки за даними балансу підприємства за 2022-2024 роки та перший квартал 2025 року боржник здійснював господарську діяльність та мав достатньо активів, необхідних для погашення наявної кредитної заборгованості, що свідчить про неповноту проведених ліквідатором дій в ліквідаційній процедурі.

Скаржник зазначив, що на виконання положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказом № 350/Ж1 від 04.07.2025 призначена позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства, провести яку не вдалося через відсутність за адресою боржника його посадових осіб.

Скаржник вважає, що закриття провадження у справі про банкрутство без отримання первинної документації банкрута, необхідної для проведення податкової перевірки, фактично позбавляє контролюючий орган права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство (оскільки провадження закрите), що порушує баланс між публічним та приватним інтересом.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Ліквідатор зазначив, що грошові вимоги скаржника у розмірі 5863090,21 грн визнані на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.09.2025, прийнятого на підставі перевірки від 20.08.2025, тому доводи скаржника про порушення його права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог є безпідставними. Своєю чергою, кредиторські вимоги контролюючого органу нараховані боржнику після визнання останнього банкрутом, водночас виникли вони після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатор зауважив, що ні керівник, ні учасник боржника не передавали йому документи фінансово-господарської документації останнього, які також не виявлені під час проведення ліквідаційної процедури, водночас під час здійснення аналізу фінансового стану банкрута, не виявлено дій, спрямованих на доведення до банкрутства, чи-то безпідставного передавання третім особам майна боржника, укладення невигідних для нього угод, знищення документів тощо.

Ліквідатор вважає, що у проведенні будь-яких перевірок дотримання боржником податкового законодавства за період ліквідаційної процедури не має сенсу, оскільки у цей період банкрут не провадив господарської діяльності.

На думку ліквідатора, скаржник не зазначив про наявність у звіті ліквідатора і ліквідаційному балансі таких недоліків, які б впливали на наповнення ліквідаційної маси, та не довів, що ці порушення призвели до порушення порядку ліквідаційної процедури. Крім того, впродовж виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора у даній справі, скарг на його дії та/або бездіяльність не надходило.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.01.2026 відкрив провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.11.2025 у справі № 908/1520/25.

У судовому засіданні 111.08.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 05.06.2025 відкрив провадження у справі № 908/1520/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком».

Господарський суд Запорізької області постановою від 05.08.2025 визнав Товариство з обмеженою відповідальністю «Оперком» банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру у справі № 908/1520/25, призначивши ліквідатором арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича.

Арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович 09.09.2025 видав наказ про проведення інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком», за результатами якої 09.09.2025 складено перелік ліквідаційної маси товариства, згідно з яким всього балансова залишкова вартість майна, що увійшло до ліквідаційної маси, складає 0,00 грн.

Арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович у наданому господарському суду аналізі фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком» від 09.09.2025 вказав, що аналіз фінансово-господарської діяльності та стану боржника, фінансового становища підприємства інвестиційного положення та положення на товарному ринку провести не можливо, у зв`язку з відсутністю будь-якої первинної документації.

Арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович в аналізі фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком» від 09.09.2025 зазначив, що коефіцієнт поточної ліквідності не приблизився до його граничної величини 1,5. На підставі даних підприємства можна сказати, що на кожну гривню його зобов`язань в 2022 році припадало 0,00 грн. оборотних активів, в 2023 році 0,00 грн. а в 2024 року 0,00 грн. Тобто підприємство не спроможне розплачуватися за своїми зобов`язаннями у встановлені терміни за рахунок найбільш ліквідних активів.

Коефіцієнт фінансової автономії за весь період має від`ємне значення, що значно нижче нормативного значення 0,0. Так за 2022 рік значення коефіцієнту складало – 0,00, в 2023 році – 0,00, а в 2024 році – 0,00. Це свідчить про фінансову нестабільність підприємства та залежність його від кредиторів.

Під час здійснення аналізу фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком», ліквідатор не встановив: ознак доведення до банкрутства; підписання завідомо невигідних для боржника угод; вчинення діянь, які грубо суперечать вимогам належного господарювання; безпідставного передавання третім особам майна боржника; заплутування звітності, знищення документів або інформації.

На засіданні зборів комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком» 09.09.2025 ухвалено рішення затвердити звіт ліквідатора і визнати його роботу задовільною, здійсненою без порушень КУзПБ.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 11.11.2025 визнав грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком» у справі № 908/1520/25 в сумі 6056,00 грн (І черга) 5330081,11 грн (ІІІ черга), 5330095,10 грн (VІ черга).

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 13.11.2025, між іншим, затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Оперком» та закрив провадження у справі у справі № 908/1520/25.

6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника-юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Розглянувши у судовому засіданні ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора, місцевий господарський суд встановив, що ліквідатор вжив усіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, у зв`язку з чим затвердив звіт ліквідатора, ліквідував банкрута і закрив провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, наданим за результатами оцінки дій арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі щодо їх достатності для встановлення неплатоспроможності банкрута, що стало підставою для затвердження звіту ліквідатора, ліквідації банкрута і закриття провадження у справі, зважаючи на такі обставини.

Відповідно до положень 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор із дня свого призначення, зокрема проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною другою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи-банкрута, а також власнику майна.

Частиною третьою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Ліквідація боржника – це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № б-50/184-10.

Господарським судом встановлено, що на засіданні комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком» 09.09.2025 вирішено визнати діяльність арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича на посаді ліквідатора банкрута задовільною та ухвалено рішення затвердити звіт ліквідатора.

На підставі ліквідаційного балансу, реєстру вимог кредиторів та матеріалів інвентаризації, місцевий господарський суд встановив, що у власності банкрута немає рухомого та нерухоме майна, земельних ділянок, дебіторської заборгованості та будь-яких інших активів, за рахунок яким можна погасити грошові вимоги кредиторів у справі.

Надаючи оцінку повноті дій ліквідатора, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини.

Частина перша статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, поміж інших повноважень ліквідатора, визначає проведення ним інвентаризації та визначення початкової вартості майна банкрута, а також здійснення аналізу фінансового стану банкрута, складення висновку про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

У пункті 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3105/5 від 10.09.2020, визначено, що арбітражний керуючий проводить такий аналіз згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (у редакції наказу Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010).

Апеляційний господарський суд зазначає, що звіт про фінансово-майновий стан банкрута не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки його висновки мають бути підтверджені достовірними даними, для встановлення яких ліквідатор проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна.

Згідно з пунктом 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи інвентаризаційних актів, ліквідатор провів інвентаризацію майна банкрута без дослідження бухгалтерської та іншої фінансової документації підприємства, керуючись даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За результатами проведеної 09.09.2025 інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком» ліквідатор не виявив будь-якого майна грошових коштів та інших належних банкруту активів.

Своєю чергою, інвентаризацію майна боржника проведено без дослідження первинної фінансово-бухгалтерської документації боржника, що суперечить вимогам Положення № 879 від 02.09.2014.

Крім того, ліквідатором не надано доказів вчинення заходів щодо дійсного пошуку майна банкрута, оскільки отримані на запити ліквідатора відповіді установ (підприємств, організацій), що здійснюють реєстрацію та облік майна (майнових прав), не відображають у повній мірі відомості стосовно майна боржника, оскільки крім запитів до відповідних установ обов`язковим є сукупний аналіз даних бухгалтерського обліку, договірної бази та інформації з локальних облікових систем за місцезнаходженням окремих об`єктів боржника (бюро технічної інвентаризації, тощо) у поєднані з відомостями єдиних електронних баз даних з обліку майна, майнових прав та правочинів, зареєстрованих/вчинених на всій території країни, зокрема з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Державного реєстру правочинів, Державного земельного кадастру тощо.

Апеляційний господарський суд зазначає, що ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком», арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович, не здійснив аналіз фінансово-господарського стану банкрута щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо. В аналізі фінансового стану боржника зазначено: «Провести аналіз фінансово-господарської діяльності та стану боржника, фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку на вимогу ч. 3 п. 2, п. 1 ст. 12, п. 1 ст. 44, ч. 4 п. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не вбачалось за можливе в звязку з відсутністю будь-якої первинної документації, навіть бухгалтерської документації, фінансових звітів».

Ліквідатор не досліджував правочини (у тому числі господарські договори), вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Звіт ліквідатора не містить мотивів, на підставі яких ліквідатор дійшов висновку про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновників боржника, здійснення якого є невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора ліквідаційній процедурі, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15.

Крім того, вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття заходів, спрямованих на виявлення активів боржника (постанова Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 903/636/17), тому без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт і ліквідаційний баланс.

Рішення кредиторів, яким не встановлено підстав для покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, а також право інших кредиторів у справі про банкрутство заявляти вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальністю, не звільняє ліквідатора від обов`язку надати висновок щодо наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, що ґрунтується, зокрема на дослідженні правочинів боржника, оскільки без цього висновку вчинення ліквідатором всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі є неповним.

Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом за відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також у разі відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).

Водночас місцевий господарський суд не врахував висновків Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема щодо здійснення ним аналізу бухгалтерської документації, виявлення майна банкрута, а також обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника.

Невиконання ліквідатором своїх обов`язків не у повному обсязі, зокрема щодо пошуку майна банкрута, проведення аналізу його фінансового стану, правочинів боржника на предмет їх вчинення на шкоду кредиторам, а також без надання висновків щодо субсидіарної відповідальності третіх осіб, свідчить про неможливість закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Стосовно первинної документації банкрута, про відсутність у розпорядженні ліквідатора якої зазначено в аналізі фінансового стану боржника, апеляційний господарський суд зазначає, що Податковий кодекс України прямо встановлює обов`язок платника податків відновити втрачені первинні документи, водночас ліквідатор не надав доказів вчинення дій з їх відновлення.

Пункт 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлюють, що у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, – підприємствами та місцевому фінансовому органу – установами, в 10-денний строк.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Матеріали справи не містять доказів вчинення виконавчими органами банкрута дій, обов`язковість яких у разі втрати первинної документації встановлена вищенаведеними нормативно-правовими актами, зокрема щодо повідомлення компетентних органів влади, встановлення переліку відсутніх документів та з`ясування причин їх пропажі, а також виконання обов`язку по відновленню втраченої первинної документації.

Відповідно до положень частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Таким чином, з моменту призначення арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Володимировича ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком», він виконує повноваження керівника банкрута у справі № 908/1520/25.

Своєю чергою, заява арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича № 701 від 18.08.2025, якою останній просив Запорізьке районну управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області встановити місцезнаходження бухгалтерської, податкової та іншої документації Товариства з обмеженою відповідальністю «Оперком», не підтверджує вчинення, визначених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку після втрати такої документації.

Апеляційний господарський суд зауважує, що товариство має самостійно обирати ті чи інші шляхи відновлення первинної документації, якими зокрема може бути отримання виписки за рахунками підприємства та копій податкових декларацій в податкових органів, за допомогою співставлення яких можна з`ясувати рух грошових коштів (прибуток/видаток), з визначенням призначень платежів, для подальшого з`ясування контрагентів товариства тощо.

Разом з тим, відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно із приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У межах проведення такої перевірки у платника податку виникає обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності); відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацами третім і четвертим пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, положення статті 44 Податкового кодексу України імеративно покладають на платника податків повідомити контролюючий орган про втрату цих документів і здійснити дії щодо їх відновлення, чого ліквідатор у даному випадку не вчинив.

Апеляційний господарський суд зазначає, що кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, зокрема є повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. За результатами такої перевірки можуть бути виявлені, між іншим, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника так і кредиторів, яка суперечить меті та принципам процедур банкрутства.

Своєю чергою, відповідно до підпункту д) пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація платника податків діє до її анулювання, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Тобто, юридична особа втрачає статус платника податків, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію банкрута.

Матеріалами справи підтверджується, що контролювальний орган не зміг провести податкову перевірку через відсутність представників банкрута за його юридичною (податковою) адресою.

Апеляційний господарський суд зауважує, що провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Захист публічного інтересу, своєю чергою знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 16617 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).

Таким чином, затвердивши в остаточному судовому засіданні (яким в цілому завершується провадження у справі) звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, складені на підставі аналізу фінансового стану, проведеного без дослідження первинної фінансово-господарської документації боржника, за відсутності доказів повідомлення контролювального органу про втрату цих документів у встановленому Податковим кодексом України порядку, місцевий господарський суд фактично обмежив контролювальний орган у реалізації права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство (оскільки провадження закрите) та унеможливив реалізацію податковим органом повноважень кредитора у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд зазначає, що одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тому, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження, який здійснюється з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (подібний за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить мотивованої оцінки діям ліквідатора, з урахуванням усіх обставин справи, з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов`язує можливість ліквідації банкрута і закриття провадження у справі, тому не відображає належного виконання місцевим господарським судом завдань із судового контролю на завершальному етапі справі про банкрутство.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.11.2025 у справі № 908/1520/25 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.11.2025 у справі № 908/1520/25 скасувати.

Матеріали справи № 908/1520/25 направити до Господарського суду Запорізької області для розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.09.2026

Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ