Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №922/801/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/801/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача,(вх.№1215 х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі № 922/801/26 (суддя Добреля Н. С . )

за позовом Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ПАК ЛТД" ,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "МЕГА ПАК ЛТД", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 186.812,42 грн, з яких:

155.677,02 грн - сума заборгованості, яка виникла від попередньої оплати за Специфікаціями від 13.05.2025 №26/2501188 та від 24.06.2025 №28/2501516 до Договору поставки від 09.10.2020 №2004451;

31.135,40 грн - сума штрафу у зв`язку з неповерненням авансового платежу, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань у частині повернення сплаченої позивачем попередньої оплати внаслідок поставки товару не в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі №922/801/26 позов задоволено повністю.

ТОВ "МЕГА ПАК ЛТД" ( апелянт) з рішенням суду першої інстанції частково не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі в частині стягнення штрафу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити. Судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи, просить покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне.

26.07.2025 внаслідок ракетно-дронового удару було знищено/пошкоджено виробничі приміщення, обладнання, сировину та готову продукцію відповідача, що, на його думку, унеможливило виконання зобов`язань за договором. Апелянт вважає, що невиконання зобов`язань стало наслідком обставин непереборної сили, а тому відповідальність у вигляді штрафу застосовуватися не повинна. Суд першої інстанції, на думку апелянта, неправильно оцінив докази форс-мажору, зокрема акт ДСНС, акт обстеження, матеріали кримінального провадження та документи ТПП. Апелянт також зазначає, що після удару підприємство фактично не могло здійснювати господарську/виробничу діяльність та виконати поставку. Апелянт також наголошує, що можливість доступу до пошкодженого об`єкта та отримання документів виникла лише пізніше, тому повідомлення від 22.08.2025 було направлено після отримання відповідної можливості. За таких обставин, а саме наявності форс-мажорних обставин, санкції за невиконання зобов`язання застосовуватися не повинні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача,(вх.№1215 х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі № 922/801/26 . Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. При цьому, судом роз`яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв`язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи .

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм .

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, без проведення судового засідання.

Також, судова колегія повідомляла , що в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.

Від позивача надійшов відзив , в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, між Між ТОВ "МЕГА ПАК ЛТД" (постачальник) та АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (покупець) був укладений Договір поставки від 09.10.2020 №2004451 (далі - Договір).

Згідно з його умовами постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції та послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку та за умовами, передбаченими цим Договором.

Згідно з пунктом 3.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього Договору.

Поставка товару здійснюється постачальником відповідно до пункту 3.1. даного Договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому повідомленні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до цього Договору (пункт 3.4. Договору).

У відповідності до пунктів 4.1., 4.2. Договору загальна вартість товару за даним Договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього Договору та не може перевищувати ліміт в еквівалентності 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного Договору). Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до цього Договору.

Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору.

Згідно з пунктом 8.1. Договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України. Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення (пункти 8.3., 8.4. Договору).

Відповідно до пункту 8.5. Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором.

В пункті 9.3. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується повернути на банківський рахунок покупця перераховану передоплату протягом 7 днів з моменту направлення відповідної вимоги покупця або самостійно протягом 7 днів після закінчення граничного терміну поставки товару, залежно від того, яка з цих подій настане раніше.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії Договору закінчується через один календарний рік із дати його укладення, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного Договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього Договору (пункт 12.1. Договору).

В подальшому між сторонами були підписані Специфікації від 13.05.2025 №26/25011188 на суму 1.046.934,00 грн та від 24.06.2025 №28/2501516 на суму 149.72,64 грн.

Згідно з пунктами 3 Специфікацій покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 100% відповідної партії товару на банківський рахунок постачальника за умови виконання пункту 4.8., 4.8.2. цього Договору за 30 календарних днів до дати здійснення постачальником відвантаження.

Відповідачем були виставлені рахунки на оплату від 27.05.2025 №181 на суму 1.046.934,00 грн та від 07.07.2025 №246 на суму 149.072,64 грн.

Позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти в загальній сумі 505.550,04 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 06.06.2025 №282584 на суму 356.477.40 грн та від 17.07.2025 №283172 на суму 149.072.64 грн.

Також позивачем були надіслані замовлення на поставку від 09.06.2025 № 27-4043 на суму 356.477,40 грн (тканина поліпропілено ВА 130+25 г/м2, Ш.1000 у кількості 2.400,00 кг та ущільнювач синтетичний 8 мм у кількості 425 кг) з терміном поставки товару 06.07.2025 та від 22.07.2025 №10-4043 на суму 124.227,20 грн (тканина поліпропил., лам, щільн. 65+25 г/м2 у кількості 920 кг та стрічка п/пр біла у кількості 8700 п. м) з терміном поставки 18.08.2025.

На виконання умов Договору та Специфікації від 13.05.2025 №26/25011188 відповідачем був поставлений позивачу товар на загальну суму 349.873,02 грн, про що свідчить видаткова накладна від 26.06.2025 №483.

В подальшому відповідач надіслав позивачу лист від 22.08.2025 №22082025/06, в якому повідомив, що 26.07.2025 була пошкоджена інфраструктура підприємства ТОВ "МЕГА ПАК ЛТД". В листі також було зазначено, що в результаті обстрілу була знищена сировина для виготовлення продукції та вся готова продукція, яка очікувала відправки замовникам. Тому відповідач не в змозі виконати свої зобов`язання згідно з умовами Договору та повернути передоплату в розмірі 155 677,02 грн.

Листом від 03.10.2025 №9-7578 позивач просив відповідача надати сертифікат ТПП України, який підтверджує дію форс-мажорних обставин у ТОВ "МЕГА ПАК ЛТД".

Надалі, позивач надіслав відповідачу претензію, в якій просив останнього сплатити в добровільному порядку заборгованість з попередньої оплати в розмірі 155.677,00 грн у зв`язку невиконання умов Договору в частині постачання товару.

Листом від 20.10.2025 №20102025/01 відповідач повідомив позивача щодо надання доказів форс-мажорних обставин та зазначив, що вказаний факт був належним чином задокументований органами державної влади України (копія акту про пожежу Державної служби України з надзвичайних ситуацій та копія акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації).

Листом від 24.10.2025 №1-7578 позивач повторно просив відповідача надати копію сертифікату ТПП України, який підтверджує дію форс-мажорних обставин у ТОВ "МЕГА ПАК ЛТД", а також копію витягу з ЄРДР про порушення кримінального провадження та копію повідомлення Державної служби України з надзвичайних ситуацій про пожежу.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із вимогою від 05.02.2026 №7-4016, в якій зазначив про те, що відповідачем не був поставлений товар на загальну суму 155.677,02 грн за Договором, у зв`язку з чим АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" відмовляється від поставки товару за Специфікацією від 13.05.2025 №26/2501188 на суму 6.604,38 грн, а також за Специфікацією від 24.06.2025 №28/2501516 на суму 149.072,64 грн та вимагає протягом 7 днів повернути суму передоплати в розмірі 155.677,02 грн.

Втім відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, грошові кошти в сумі 155.677,02 грн не повернув.

Вище зазначені обставини і стали підставою для звернення позивач до суду з позовною заявою .

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нижче викладене.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. ( ст.628 ЦК України)

Як убачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. ( ст.712 ЦК України)

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. ( ст.655 ЦК України)

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. ( ч.1 ст.662 ЦК України)

Відповідно до приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору та підписаних між сторонами Специфікацій, з метою виконання взятих на себе зобов`язань, позивач перерахував відповідачу в якості попередньої оплати грошові кошти в загальні сумі 505.550,04 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 06.06.2025 №282584 на суму 356.477.40 грн та від 17.07.2025 №283172 на суму 149.072.64 грн.

Умовами Договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником відповідно до пункту 3.1. даного Договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому повідомленні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до цього Договору (пункт 3.4. Договору).

В подальшому позивачем були надіслані замовлення на поставку від 09.06.2025 № 27-4043 на суму 356.477,40 грн (тканина поліпропілено ВА 130+25 г/м2, Ш.1000 у кількості 2.400,00 кг та ущільнювач синтетичний 8 мм у кількості 425 кг) з терміном поставки товару 06.07.2025 та від 22.07.2025 №10-4043 на суму 124.227,20грн (тканина поліпропил., лам, щільн. 65+25 г/м2 у кількості 920 кг та стрічка п/пр біла у кількості 8700 п. м) з терміном поставки 18.08.2025.

На виконання умов Договору та Специфікації від 13.05.2025 №26/25011188 відповідачем був частково поставлений позивачу товар на загальну суму 349.873,02грн, про що свідчить видаткова накладна від 26.06.2025 №483.

На залишок попередньої оплати в сумі 155.677,02 грн товар поставлений не був.

Як зазначалося вище, до до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. ( ст.73 ГПК України)

В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого товару за Договором у повному обсязі так і докази повернення відповідачем залишку попередньої оплати в розмірі 155 677,02 грн.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо повернення залишку попередньої оплати, зокрема, із вимогою від 05.02.2026 №7-4016, в якій зазначив про те, що відповідачем не був поставлений товар на загальну суму 155.677,02 грн за Договором, у зв`язку з чим АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" відмовляється від поставки товару за Специфікацією від 13.05.2025 №26/2501188 на суму 6.604,38 грн, а також за Специфікацією від 24.06.2025 №28/2501516 на суму 149.072,64 грн та вимагає протягом 7 днів повернути суму передоплати в розмірі 155.677,02 грн.

З огляду на викладене, судова колегія також приходить до висновку, що відповідач порушив свій обов`язок як з поставки товару згідно з отриманими від позивача замовленнями так і обов`язок щодо повернення залишку передоплати в розмірі 155 677,02 грн у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 155 677,02 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що рішення у справі в цій частині відповідачем не оскаржується.

З тексту позовної заяви також убачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 31135,40 грн. за несвоєчасне повернення залишку передоплати.

суму 149.072,64 грн та вимагає протягом 7 днів повернути суму передоплати в розмірі 155.677,02 грн.

З огляду на викладене, судова колегія також приходить до висновку, що відповідач порушив свій обов`язок як з поставки товару згідно з отриманими від позивача замовленнями так і обов`язок щодо повернення залишку передоплати в розмірі 155 677,02 грн у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 155 677,02 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що рішення у справі в цій частині відповідачем не оскаржується.

З тексту позовної заяви також убачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 31135,40 грн. за несвоєчасне повернення залишку передоплати.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів стаття 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штраф за неповернення авансового платежу передбачений у підпункті 10.4.6. пункту 10.4. Договору, який було укладено між сторонами, у якому зазначено, що у випадку неповернення авансового платежу у зазначений строк відповідно до пункту 9.3. цього Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми неповерненого авансового платежу.

Крім того, в пункті 9.3. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується повернути на банківський рахунок покупця перераховану передоплату протягом 7 днів з моменту направлення відповідної вимоги покупця або самостійно протягом 7 днів після закінчення граничного терміну поставки товару, залежно від того, яка з цих подій настане раніше.

Як вже зазначалось вище, позивачем було надіслано вимогу від 17.10.2025 про повернення попередньої оплати відповідачу 30.10.2025 року, докази надіслання містяться в матеріалах справи арк. спр 38,39.

Крім того, в матеріалах справи наявне повторне звернення позивача до відповідача про повернення попередньої оплати від 05.02.2026 року, яке вручене останньому 20.02.2026 (арк. спр. 43).

У зв`язку з чим строк повернення попередньої оплати є таким, що прострочено відповідачем.

В свою чергу, апелянт наполягає, що у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, він повинен бути звільнений від відповідальності щодо неповернення залишку суми передоплати, оскільки це порушення відбулося не з його вини.

Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому саме на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення відповідних обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина перша статті 617 ЦК України, стаття 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України".

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 06.02.2026 у справі №910/881/24 зазначив, що для звільнення від відповідальності необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорною обставиною та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Сам факт існування форс-мажорної обставини не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності.

Верховний Суд також наголошував, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між відповідною обставиною та неможливістю виконання саме конкретного зобов`язання.

Предметом спору в частині, що переглядається, є не відповідальність відповідача за сам факт непоставки товару, а штраф за неповернення отриманого авансу у строк, встановлений пунктом 9.3 договору, тобто не виконання саме грошового зобов`язання.

Як зазначалося вище, пунктом 10.4.6 Договору сторони передбачили, що у разі неповернення авансового платежу у строк, передбачений пунктом 9.3 договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% суми неповерненого авансу.

Судова колегія також бере до уваги, що частина непоставленого товару за специфікацією №26/2501188 на суму 6 604,38 грн мала бути поставлена до 07.07.2025, тобто до настання події 26.07.2025, на яку відповідач посилається як на форс-мажорну.

Отже, зазначена обставина не перебуває у причинному зв`язку з невиконанням цього зобов`язання.

Щодо суми 149 072,64 грн за специфікацією №28/2501516, строк поставки за якою закінчувався 17.08.2025, колегія суддів враховує, що навіть підтвердження факту пошкодження виробничих потужностей внаслідок удару 26.07.2025 саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість виконати грошове зобов`язання з повернення отриманого авансу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що сертифікат ТПП не є беззаперечним доказом неможливості виконання конкретного зобов`язання, а підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами та з урахуванням характеру відповідного зобов`язання.

При цьому наданий відповідачем сертифікат Дніпропетровської ТПП №1200-26-0470 від 26.02.2026, як встановлено судом першої інстанції, не підтверджує вплив зазначених обставин саме на виконання спірного договірного зобов`язання з поставки товару та повернення авансу, а стосується податкових зобов`язань відповідача.

Крім того, відповідачем не дотримано передбаченого пунктом 8.4 договору обов`язку повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин негайно, але не пізніше трьох календарних днів.

Відповідне повідомлення направлено лише 22.08.2025.

При цьому сторони у пункті 8.5 договору прямо погодили, що ненадання або несвоєчасне надання такого повідомлення позбавляє сторону права посилатися на відповідні обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Отже, сам факт ракетно-дронового удару та спричиненого ним пошкодження майна відповідача не спростовує обов`язку повернути отриманий аванс та не доводить наявності передбачених статтею 617 ЦК України підстав для звільнення від відповідальності за прострочення такого повернення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу в сумі 31.135,40грн, судом встановлено, що розрахунок виконаний арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо наявності форс-мажорних обставин не спростовують висновків суду першої інстанції про правомірність застосування пункту 10.4.6 договору та стягнення штрафу у розмірі 31 135,40 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то судовою колегією вони були досліджені про те не відображені у даній постанові враховуючи нижче викладене

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України”; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України)

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відповідача,(вх.№1215 х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі № 922/801/26 – залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі № 922/801/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян