Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №917/1651/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Харків Справа №917/1651/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.,

при секретарі судового засідання Горюшко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу Миргородської міської ради (вх. №1462 П/3)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 у справі №917/1651/25

(суддя Сірош Д.М., повне судове рішення складено 17.06.2026)

за позовом Фізичної особи – підприємця Мироненко Ольги Олексіївни

до Миргородської міської ради

про визнання недійсними та скасування результатів торгів

ВСТАНОВИВ:

1. Стисле викладення історії справи

1.1. Фізична особа – підприємець Мироненко Ольга Олексіївна (далі – позивачка) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області (далі – відповідач, апелянт), в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. №15141 від 25.11.2025), просила визнати незаконним та скасувати акт від 28.07.2025 про несплату належної суми витрат (видатків), здійснених на підготовку лота та продажу, відповідно до протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025, а також визнати недійсними та скасувати результати проведення зазначених земельних торгів.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що за результатами земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 вона визнана переможцем щодо права оренди земельної ділянки комунальної власності, був укладений договір оренди земельної ділянки. Позивачка стверджує, що відповідач допустив суттєві порушення норм чинного законодавства України, а саме незаконно визнав спірні земельні торги такими, що не відбулися, та незаконно прийняв акт про несплату коштів за придбаний лот і суми витрат на підготовку лота до продажу, оскільки земельна ділянка, яка за матеріалами аукціону є вільною від забудови, в дійсності виявилася забудованою та огородженою металевою огорожею, що, на думку позивачки, свідчить про порушення відповідачем її прав як орендаря.

1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.09.2025 (вх. №11803) проти позову заперечував, вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив відмовити в їх задоволенні, зазначаючи, що встановити час, протягом якого земельна ділянка була забудована, неможливо, оскільки на момент виготовлення та затвердження проєкту землеустрою й проведення земельних торгів жодних порушень представниками міської ради зафіксовано не було, а повідомлень про порушення від інших осіб чи учасників аукціону не надходило.

Відповідач стверджував, що позивачка у встановлений договором п`ятиденний строк (до 28.07.2025) не сплатила повної ціни лота у розмірі 1 500 001,00 грн, перерахувавши лише 300 100,00 грн, у зв`язку з чим земельні торги правомірно визнані такими, що не відбулися, про що складено відповідний акт. Відповідач заперечує порушення норм законодавства, а також прав чи інтересів позивача при проведенні земельних торгів.

1.4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано акт від 28.07.2025 про несплату належної суми витрат (видатків), здійснених на підготовку лота та продажу відповідно до протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025; визнано недійсними та скасовано результати проведення зазначених земельних торгів; з відповідача на користь позивачки стягнуто 4 844,80 грн судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.07.2026 з відповідача на користь позивачки стягнуто 19 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.5. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушене право позивачки полягає в неналежному виконанні відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 21.07.2025, укладеним за результатами земельних торгів, оскільки земельна ділянка, представлена в аукціонній документації як вільна від забудови, об`єктів нерухомого майна та інфраструктури, під час винесення меж у натурі 23.07.2025 виявилася обтяженою фундаментом будівель, огорожею та розпочатими будівельними роботами. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що акт про несплату складено відповідачем передчасно, до спливу встановленого договором п`ятиденного строку сплати (який спливав 28.07.2025), а часткове виконання позивачкою грошового зобов`язання (сплата 300 100,00 грн 25.07.2025) свідчить про її добросовісність, тоді як аукціонна документація містила недостовірну інформацію про стан земельної ділянки.

Суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини як такі, що виникли у сфері продажу прав на земельні ділянки на конкурентних засадах, урегульованій главою 21 Земельного кодексу України та Вимогами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 №1013. Застосовуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.09.2020 у справі №372/3161/18, від 17.02.2021 у справі №45/3122/18 та від 02.06.2022 у справі №333/6292/20, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для визнання електронних торгів недійсними є одночасна наявність порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав та законних інтересів особи, яка оспорює торги.

Порушення прав позивачки суд першої інстанції вбачав у тому, що земельна ділянка, представлена в аукціонній документації як вільна від забудови, виявилася обтяженою фундаментом та огорожею, що, на думку суду, порушує право позивачки на отримання об`єкта оренди в заявленому стані (стаття 16 Закону України "Про оренду землі", стаття 125 Земельного кодексу України) та суперечить засадам добросовісності і розумності (статті 3, 627 Цивільного кодексу України). Складення акта про несплату до спливу встановленого договором строку суд першої інстанції оцінив як порушення принципу належного виконання зобов`язань (статті 509, 611 Цивільного кодексу України) та умов договору. На цих підставах суд першої інстанції визнав незаконним та скасував акт про несплату, визнав недійсними та скасував результати земельних торгів.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та межі апеляційного перегляду справи

2.1. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач через систему "Електронний суд" 06.07.2026 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №1462 П/3), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 у справі №917/1651/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

2.2. Доводи апеляційної скарги Миргородської міської ради Полтавської області в узагальненому вигляді зводяться до такого:

2.2.1. п`ятиденний строк сплати орендної плати за перший рік користування земельною ділянкою з урахуванням вихідних днів сплинув 28.07.2025, а отже акт про несплату складено в межах строку, встановленого законом, що виключає доводи позову про його передчасність;

2.2.2. висновок суду першої інстанції про належне виконання позивачкою обов`язку зі сплати орендної плати та її добросовісність є безпідставним, оскільки 25.07.2025 нею перераховано лише 300 100,00 грн замість визначених 1 500 001,00 грн. Можливість часткового виконання зобов`язання не передбачена ані умовами договору, ані затвердженими умовами проведення земельних торгів, ані частиною першою статті 38 Податкового кодексу України;

2.2.3. надана позивачкою платіжна інструкція на перерахування 300 100,00 грн не підтверджує виконання позивачкою фінансових зобов`язань. Сплата коштів іншою особою з призначенням "за ФОП Мироненко О.О." порушує вимоги частини другої статті 38 Податкового кодексу України щодо обов`язку безпосереднього внесення платежу самим платником;

2.2.4. зазначені обставини щодо часткового характеру платежу та неналежного платника не були належним чином вивчені судом першої інстанції та не отримали належної оцінки, що призвело до помилкового вирішення справи;

2.2.5. новий протокол про результати земельних торгів з визначенням переможцем учасника з наступною ціновою пропозицією (Обрізана М.В.) сформований не був, оскільки цей учасник відмовився від очікування, у зв`язку з чим електронна торгова система автоматично дискваліфікувала позивачку та присвоїла земельним торгам статус "торги не відбулися" відповідно до пункту 52 Вимог та пункту "в" частини четвертої статті 138 Земельного кодексу України;

2.2.6. установити конкретний час, протягом якого земельну ділянку було забудовано, неможливо, оскільки на момент виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення земельних торгів жодних порушень чи невідповідностей щодо стану ділянки представниками міської ради зафіксовано не було, а повідомлень про такі порушення від інших осіб чи учасників аукціону не надходило, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про недостовірність аукціонної документації є необґрунтованим та однобоким;

2.2.7. частина третя статті 138 Земельного кодексу України, на яку послався суд першої інстанції, встановлює можливість скасування земельних торгів організатором лише до їх проведення, а не на стадії сплати коштів за придбаний лот після укладення договору за результатами торгів, оскільки пролонгації строку оплати чи інших альтернатив законодавством не передбачено;

2.2.8. матеріали справи не містять доказів існування порушень порядку проведення земельних торгів станом до їх проведення, а позивачкою не надано суду жодних доказів порушення відповідачем норм законодавства при проведенні спірних земельних торгів та порушення її прав чи законних інтересів, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягали.

2.3. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас згідно з частиною четвертою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

3. Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції

4.1. Апеляційна скарга Миргородської міської ради Полтавської області надійшла до Східного апеляційного господарського суду 06.07.2026 через систему "Електронний суд". Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 визначено склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.

4.2. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 витребувано матеріали справи №917/1651/25 з Господарського суду Полтавської області, а вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, відкладено до надходження матеріалів справи. Матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції 24.07.2026.

4.3. За наслідками перевірки форми та змісту апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з недотриманням апелянтом вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме неподанням доказів повноважень представника та несплатою судового збору у встановленому законом розмірі; апелянту запропоновано усунути ці недоліки шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 7 267,20 грн та доказів повноважень Богомаз Н.М. на подання апеляційної скарги. На виконання зазначеної ухвали апелянт 06.08.2026 подав відповідні докази, включно з доказами повноважень Богомаз Н.М. діяти в інтересах Миргородської міської ради в порядку самопредставництва.

4.4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миргородської міської ради Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 у справі №917/1651/25; позивачці встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2026 об 11:00.

4.5. У судовому засіданні 16.09.2026 брав участь представник Миргородської міської ради Богомаз Н.М. (в режимі відеоконференції). Позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, свого представника не направила. З огляду на те, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 07.08.2026 явка учасників справи була визнана необов`язковою, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивачки та її представника.

4.6. У судовому засіданні 16.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив скорочену постанову Східного апеляційного господарського суду.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

5.1. Рішенням шістдесятої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №94 від 27.03.2025 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,0106 га, кадастровий номер 5310900000:50:002:0399, місце розташування: м. Миргород, вул. Незалежності (р-н №4), вид цільового призначення – 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (том 1, а.с. 45). Тією ж сесією рішенням №96 від 27.03.2025 (том 1, а.с. 46) вирішено провести земельні торги щодо набуття права користування (продажу права оренди) зазначеною земельною ділянкою у формі електронного аукціону, встановлено стартовий розмір річної орендної плати 18 260,00 грн, гарантійний внесок у розмірі 5 478,00 грн, мінімальний крок торгів 182,62 грн та обмеження у використанні ділянки у вигляді третьої зони округу санітарної охорони курорту. На підставі зазначеного рішення 01.04.2025 здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем (том 1, а.с. 58).

5.2. Миргородська міська рада як організатор земельних торгів через електронний майданчик оператора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" розмістила інформацію про лот "Продаж права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності" (том 1, а.с. 42-44); до участі в торгах допущено трьох учасників: Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАК", ОСОБА_1 та фізичну особу – підприємця Мироненко Ольгу Олексіївну.

5.3. Протоколом про результати земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025 переможцем земельних торгів визнано позивачку з ціновою пропозицією 1 500 001,00 грн, яку переможець зобов`язався сплатити організатору та підписати договір у строки, передбачені законодавством (том 1, а.с. 42-44).

5.4. За результатами проведення земельних торгів 21.07.2025 між Миргородською міською радою (орендодавець) та фізичною особою – підприємцем Мироненко Ольгою Олексіївною (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №11/1029 (том 1, а.с. 56-57, 67-70), предметом якого є земельна ділянка комунальної власності площею 0,0106 га, кадастровий номер 5310900000:50:002:0399, яка розташована за адресою: м. Миргород, вул. Незалежності (р-н №4).

Відповідно до розділу IV договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Річна ставка орендної плати за земельну ділянку встановлюється в розмірі 985,2273 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Базовий розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів (протокол про результати земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025) та становить 1 500 001,00 грн. Розмір річної орендної плати за перший рік користування земельною ділянкою становить 1 500 001,00 грн, що визначений як різниця між базовим розміром річної орендної плати та сплаченим гарантійним внеском (5 478,00 грн) за вирахуванням винагороди оператора електронного майданчика (5 478,00 грн). Орендна плата вноситься у такі строки: 1) за земельні ділянки комунальної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів: за перший рік – не пізніше п`яти робочих днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року – відповідно до Податкового кодексу України; 2) за земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, набуті в оренду без проведення земельних торгів: відповідно до Податкового кодексу України; 3) за земельні ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності у такі строки: відповідно до Податкового кодексу України. Перебіг п`ятиденного строку сплати розпочався 22.07.2025 і з урахуванням вихідних днів 26 та 27 липня завершився 28.07.2025.

Згідно з пунктом 7 договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку встановлено обмеження у її використанні, а саме: третя зона округу санітарної охорони курорту (зона спостережень) площею 0,0106 га (том 1, а.с. 52 зворот – 55, 59-64).

5.5. Позивачка після укладення договору оренди землі звернулася до приватного підприємства "Форас-Ленд Лаб" із клопотанням про проведення 23.07.2025 робіт з винесення меж орендованої земельної ділянки в натурі (том 1, а.с. 48-52). Під час виконання цих робіт виявлено, що фактичний стан земельної ділянки не відповідає стану, заявленому в аукціонній документації та договорі оренди. На земельній ділянці виявлено розпочате будівництво об`єкта нерухомого майна, зокрема фундамент (бетонна основа розміром 5,4 м х 28,5 м), що займає близько 154 мІ, тобто 100% площі ділянки. Ділянка огороджена металевим парканом (висота 1,5-2 м), що обмежує вільний доступ до ділянки. Відсутні інші об`єкти інфраструктури (дороги, меліоративні системи тощо), але наявність фундаменту та огорожі свідчить про порушення цільового призначення та стану "незабудованої" ділянки, як це вказано в проекті відведення земельної ділянки Миргородській міській раді для обслуговування будівель торгівлі по вул. Незалежності (р-н №4) м. Миргород Полтавської області (пункт 12 Пояснювальної записки) та договорі оренди (пункт 2). Виявлені об`єкти (фундамент та огорожа) не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ці обставини зафіксовано у висновку №20 від 24.07.2025 стосовно виконання робіт з винесення меж земельної ділянки в натурі.

5.6. Позивачка 24.07.2025 звернулася до Миргородської міської ради із заявою-вимогою (вх. №4080/01-23) про усунення виявлених порушень договору оренди, зокрема шляхом демонтажу фундаменту та огорожі, а також з проханням відтермінувати строки сплати орендної плати до моменту усунення порушень, а 25.07.2025 позивачка також звернулася до відповідача з вимогою невідкладного розгляду заяви від 24.07.2025.

5.7. Згідно з платіжною інструкцією №09T7-XET5-T477-A2KX від 25.07.2025 фізична особа – підприємець Новрузова Анжела Валеріанівна сплатила на рахунок Миргородської міської ради 300 100,00 грн з призначенням платежу "орендна плата з фізичних осіб згідно договору оренди землі номер 11/1029 від 21.07.2025 за ФОП Мироненко О.О." (том 1, а.с. 15).

5.8. Відповідач 28.07.2025 склав акт про несплату належної суми витрат (видатків), здійснених на підготовку лота та продажу відповідно до протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025, яким засвідчено факт несплати позивачкою суми за придбаний лот у розмірі 1 500 001,00 грн та суми витрат на підготовку лота в розмірі 11 000,00 грн. Статус земельних торгів з лота, зафіксований у протоколі про результати земельних торгів, сформованому об 11:35 год того ж дня, змінено на "земельні торги не відбулись", а учасницю – позивачку – дискваліфіковано та визначено таким учасником, що не став переможцем (том 1, а.с. 47).

Листом від 04.08.2025 №2699/4080/01-23 (том 1, а.с. 100) Миргородська міська рада повідомила ФОП Мироненко О.О. – переможця земельних торгів на право оренди ділянки (0,0106 га, вул. Незалежності, Миргород) з ціною 1 500 001,00 грн про визнання торгів такими, що не відбулися, а договір оренди №11/1029 – таким, що не набув чинності у зв`язку з несплатою нею у встановлений строк ціни продажу права оренди та витрати на підготовку лота. Міська рада просила відкликати заяву від 23.07.2025 №68074122 про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:002:0399) у відділі реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради та невідкладно повернути підписаний паперовий примірник договору оренди землі №11/1029 від 23.07.2025.

5.9. Відповідно до листа фінансового відділу Миргородської міської ради від 10.09.2025 за оперативними даними за період з 01.07.2025 по 31.07.2025 від ФОП Мироненко Ольги Олексіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету Миргородської міської територіальної громади надійшли кошти за ККДБ 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб" (рахунок №UA658999980334159815000016710) у сумі 650,00 грн; за ККДБ 24060300 "Інші надходження" (в частині відшкодування витрат на підготовку лота, рахунок № НОМЕР_2 ) кошти не надходили, про що долучено довідку про рух коштів з 01.07.2025 по 31.07.2025 за ККДБ 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб" (том 1, а.с. 105-106).

6. Позиція суду апеляційної інстанції

6.1. У статті 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.2. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав чи інтересу, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права чи інтересу, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

6.3. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

6.4. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

6.5. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19 (провадження №61-11625сво22)).

При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

6.6. Верховний Суд неодноразово зазначав, що, вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити, чи відбулося порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушено права і законні інтереси позивача, який оспорює результати електронних торгів (постанови від 17.07.2023 у справі №753/8060/20, від 09.06.2020 у справі №912/116/19, від 22.06.2023 у справі №915/533/21, від 27.04.2021 у справі №504/2824/17).

6.7. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала про те, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів. Процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №910/14129/20. Цей висновок застосовано Верховним Судом і до земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки, за результатами яких укладено договір (постанова від 28.08.2024 у справі №910/14571/23), а також до електронного аукціону з передачі майна в оренду, переможець якого посилався на недостовірність оприлюдненої інформації про стан об`єкта оренди (постанови від 05.08.2025 та від 03.06.2026 у справі №916/3317/23). У цих справах Верховний Суд виснував, що рішення, оформлене протоколом про результати торгів, вичерпує свою дію фактом укладення договору, а тому його оскарження не призводить до поновлення прав позивача.

6.8. Матеріали справи свідчать, що за результатами проведених електронних земельних торгів сторони 21.07.2025 підписали договір оренди земельної ділянки №11/1029 (пункт 5.4 цієї постанови).

Отже, у справі, що розглядається, земельні торги завершились укладенням договору. Звертаючись до суду з позовом, ФОП Мироненко О.О. посилалась на порушення умов договору оренди земельної ділянки від 21.07.2025, зокрема положень щодо збереження цільового призначення ділянки, заборони на здійснення будь-яких дій, що перешкоджають орендарю в користуванні об`єктом оренди. Між тим, вимог про визнання зазначеного правочину недійсним заявлено не було. Натомість позивачка просила визнати незаконним та скасувати акт від 28.07.2025 про несплату належної суми витрат (видатків), здійснених на підготовку лота та продажу відповідно до протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025 та визнати недійсними та скасувати результати проведення земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089 від 23.06.2025, що, на її думку, є належним та ефективним способом захисту її прав.

6.9. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22, від 22.01.2025 у справі №446/478/19, від 16.04.2025 у справі №924/971/23, від 02.07.2025 у справі №902/122/24).

Верховний Суд зазначав, що якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність – це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц).

У кожного способу є свій об`єкт захисту та свої умови застосування. Захист цивільних прав та інтересів відбувається у відповідний спосіб.

6.10. За таких обставин, задовольняючи позов у справі, що розглядається, суд першої інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 та від 14.12.2022 у справі №910/14129/20 відповідно та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів №LRE001-UA-20250519-94089, оформлених протоколом від 23.06.2025, за наслідками яких укладено договір оренди земельної ділянки, оскільки така вимога не є належним та ефективним способом захисту.

6.11. Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, щодо ефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується продажу майна у справі про банкрутство. Крім того, і за цим висновком у разі укладення договору за результатами аукціону ефективним способом захисту є сукупність вимог про визнання недійсними результатів аукціону, договору та про застосування наслідків недійсності правочину. Таких вимог позивачка не заявляла.

6.12. Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування акта від 28.07.2025 про несплату суд апеляційної інстанції враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 17.01.2025 у справі №910/7625/23, про те, що кінцевою метою переможця аукціону, який оспорює акт організатора торгів, є договір, тоді як визнання такого акта недійсним саме по собі не призводить до реального захисту його прав. Акт про несплату лише фіксує факт невиконання переможцем торгів грошового обов`язку, і його скасування не відновлює прав позивачки як сторони договору оренди від 21.07.2025.

6.13. Крім того, заявлені позивачкою вимоги є взаємовиключними. Скасування акта про несплату спрямоване на збереження статусу позивачки як переможця торгів, тоді як визнання недійсними результатів цих торгів позбавляє її підстави, на якій ґрунтується право на укладення договору оренди. Навіть за належної інтерпретації позовних вимог (пункт 6.9 цієї постанови) їх задоволення не визначає, який правовий стан сторін має настати, і не вирішує питань щодо долі договору оренди від 21.07.2025 та сплачених коштів, що зумовлює необхідність повторного звернення до суду та суперечить принципу процесуальної економії (пункт 6.3 цієї постанови).

6.14. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував недійсність результатів торгів порушенням відповідачем умов договору оренди, укладеного за їх результатами. Проте порушення стороною умов договору може бути підставою для застосування договірних способів захисту, а не для визнання недійсним правочину, відповідність якого вимогам закону оцінюється на момент його вчинення (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

6.15. Суд апеляційної інстанції зауважує, що задоволення заявлених позовних вимог у такий спосіб у цій справі не зумовить усунення перешкод у використанні орендованої земельної ділянки та не відновить прав позивачки, а отже, ФОП Мироненко О.О. обрала неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав.

6.16. Обрання способу захисту – це прерогатива позивача. Водночас свобода в обранні способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

6.17. Оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для відмови в задоволенні позову. Те, що апелянт не посилався на неналежність обраного позивачкою способу захисту, не перешкоджає такому висновку, оскільки відповідно до частини четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги у разі встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Східний апеляційний господарський суд вважає слушними доводи апелянта стосовно неповного з`ясування місцевим господарським судом обставин справи, невідповідності висновків суду наявним у справі доказам, оскільки матеріалами справи не підтверджується висновок суду про повну сплату позивачкою орендної плати 25.07.2025. Також місцевий господарський суд не взяв до уваги суперечливість висновку ПП "Форас-Ленд Лаб" (том 1, а. с. 48 зворот), в якому зазначено про те, що підтверджена площа земельної ділянки – 0,0106 га, проте також вказано на наявність на цій земельній ділянці фундаменту площею близько 154 кв.м. (пункт 5.5 цієї постанови).

Водночас, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням неналежного способу захисту, суд апеляційної інстанції не надає оцінки іншим доводам апеляційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог, а також доводам сторін щодо фактичного стану земельної ділянки та моменту виникнення на ній споруд, оскільки такі обставини можуть бути предметом дослідження у спорі, ініційованому в належний спосіб. Позивачка не позбавлена права на захист своїх прав у спосіб, що відповідає змісту порушеного права, характеру порушення та меті звернення до суду.

7. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

7.2. За результатами апеляційного перегляду справи Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 277 ГПК України підстави (неправильне застосування норм матеріального права) для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

8. Щодо судових витрат

8.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.2. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачкою, а судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивачку.

8.3. Відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7 267,20 грн (том 2, а. с. 36), який підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача (апелянта).

8.4. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.07.2026 стягнуто з Миргородської міської ради на користь Фізичної особи – підприємця Мироненко Ольги Олексіївни 19 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення, а також не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі №923/631/15, від 23 січня 2020 року у справі №910/20089/17, від 17 квітня 2023 року у справі №160/2282/19, від 30 травня 2023 року у справі №160/6648/20, від 08 червня 2023 року у справі №560/18155/21.

8.5. Зважаючи, що рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 скасовано в результаті його апеляційного перегляду, додаткове рішення місцевого господарського суду від 06.07.2026 також підлягає скасуванню як його невід`ємна частина.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, пунктом 2 частини першої статті 275, статтями 277, 281 – 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Миргородської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2026 та додаткове рішення від 06.07.2026 у справі №917/1651/25 скасувати, ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову Фізичної особи – підприємця Мироненко Ольги Олексіївни до Миргородської міської ради відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Мироненко Ольги Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миргородської міської ради (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 17; ЄДРПОУ 21051131) 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та у випадках, що передбачені статтями 286 – 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 24.09.2026.

Головуючий суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.О. Мартюхіна