Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №903/260/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа №903/260/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Василишин А.Р.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Левчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2026 (суддя Бідюк С.В., повне рішення складено 22.06.2026)

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

2) Берестечківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про скасування рішень та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення

за участю:

прокурора - Гіліс І.В.,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача-1 - Кушнікової К.М.,

представника відповідача-2 - Якимчука О.М.,

представника третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.06.2026 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 №274-ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації", яким затверджено матеріали інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності в частині земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га.

Ухвалено усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що станом на час прийняття ГУ Держгеокадастру оспорюваного наказу відповідно до вимог ст.122, 149 ЗК України питання щодо вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб та зміну їх цільового призначення мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Водночас, господарський суд встановив, що документи, на підставі яких ГУ Держгеокадастру у Волинській області проінвентаризовано спірну земельну ділянку не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України, а тому ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно затвердило технічну документацію із землеустрою, що зумовило незаконну зміну цільового призначення та вибуття із державної власності частини земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, суд дійшов висновку про незаконність та необхідність скасування наказу Головного управління Держгеокадастру від 21.12.2020 №274-ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації", оскільки цим рішенням частину земель лісогосподарського призначення було протиправно переведено до земель сільськогосподарського призначення та передано без їх вилучення у постійних користувачів, чим порушено вимоги Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України. З огляду на зазначене, відповідно до ст.16, 21, 393 ЦК України та ст.152, 155 ЗК України, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Із врахуванням положень ст.35 Закону України "Про землеустрій", ст.1, 3, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" суд першої інстанції вказав, що наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі частини земельної ділянки з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення відноситиме її в подальшому до земель комунальної форми, що надасть право Берестечківській міській раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру як землі сільськогосподарського призначення (землі запасу 16.00), є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У задоволенні заявленого ГУ Держгеокадастру клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності місцевий господарський суд відмовив, оскільки за висновками суду правові підстави для їх застосування у цій справі відсутні.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, вказує, що згідно відомостей Державного земельного кадастру та наявних картографічних матеріалів, зокрема, Проекту роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім.Гагаріна (1993) спірна земельна ділянка облікувалася, як сільськогосподарські землі, в тому числі пасовище із земель запасу не наданих у власність або користування на території Горішненської сільської ради Горохівського району Волинської області. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Лобачівської сільської ради Горохівського району Волинської області була погоджена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства.

Скаржник, посилаючись на ч.1, 2 ст.20 ЗК України, зауважує, що жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував набрання чинності 27.05.2021 пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, у зв`язку з чим Головне управління не є власником чи розпорядником спірної земельної кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, яка в силу закону перейшла у комунальну власність, а її розпорядником є Берестечківська міська рада Луцького району Волинської області.

Щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, із посиланням на ст.55, 57, 116, 125, 126 ЗК України, ст.5, 16, 17 ЛК України зауважує, що системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. Відтак, Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ" 2013 року не є документацією, що встановлює категорію земель, а тому не може підтверджувати належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Звертає увагу суду, що в матеріалах позову відсутнє рішення уповноваженого органу щодо віднесення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,4307 га з кадастровим номером 0720883200:00:001:0282 до земель лісогосподарського призначення та відведення її в постійне користування ДП "Горохівське лісомисливське господарство".

Крім того, відповідач-1 вважає, що враховуючи норми ст. 79-1, 186 ЗК України, ст.1, 25 Закону України "Про землеустрій", матеріали базового лісовпорядкування, подані прокурором, не відповідають вимогам, які встановлюються до землевпорядної документації, затверджених в установленому порядку текстових та графічних матеріалів, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, тощо.

Також зауважує, що втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом, а тому вимога про скасування державної реєстрації земельної з кадастровим номером 0720883200:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі призведе до незаконного скасування сформованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Вважає, що обраний прокуратурою спосіб захисту є неефективним та не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки задоволення вимоги про скасування розпорядчого акта, який вже вичерпав свою дію фактом виконання, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у розпорядження спірної земельної ділянки державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, що є самостійною підставою для відмови у позові. Належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Скаржник зазначає, що у даній справі прокурор пред`явив, зокрема, вимоги про визнання незаконними і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідачем за яким визначив ГУ. Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ). Таким чином, позовні вимоги заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області не підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 27.10.2025 № 10-3-0.2210-4253/2-25, спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення та згідно Проектів роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім. Гагаріна (1993 року) віднесена до пасовищ. При цьому, на частину земельної ділянки було розроблено Проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення деградованих та малопродуктивних земель, про що відповідачу було відомо на час проведення інвентаризації та прийняття спірного наказу.

Зауважує, що 6,0 га земель в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 у 2006 році були виведені з господарського обігу, здійснено їх консервацію шляхом заліснення та відведено у постійне користування ДП "Горохівське ЛМГ". Підставою для цього стало розпорядження Горохівської РДА від 12.07.2006 № 207 "Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельних ділянок деградованих та малопродуктивних земель". Отже, ДП "Горохівське ЛМГ" правомірно використовувало земельну ділянку площею 6,0 га (в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282) з 2006 року для ведення лісового господарства..

Відтак, вважає, що інвентаризація спірної земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення, її формування в ДЗК з таким цільовим призначенням та затвердження спірним наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області таких матеріалів інвентаризації у 2020 році, з огляду на віднесення з 2006 року частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, є неправомірними.

Також прокурор зазначає, що відомості Державного земельного кадастру одночасно відображають належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення. Однак, оформлення матеріалів лісовпорядкування на ці землі передувало незаконному внесенню відомостей до Державного земельного кадастру. Таким чином на момент інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 за матеріалами лісовпорядкування вона частково належала на праві постійного користування ДП "Горохівське ЛМГ" як земля лісогосподарського призначення. Відтак, прокурором правильно визначено її правовий режим як земель лісогосподарського призначення.

Щодо матеріалів базового лісовпорядкування, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, вказує, що відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Інформація від сертифікованого інженера землевпорядника (інженера-геодезиста) про накладення земельних ділянок на землі лісового фонду є належним та допустимим доказом у судових справах у випадку відсутності судових земельно-технічних експертиз.

Крім того, вважає, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Поза увагою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишено той факт, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка не зареєстрована, тобто про неї відсутня інформація взагалі. Враховуючи вказаний факт, віндикаційний спосіб захисту не може бути застосований до вказаних правовідносин. Також відповідно до останнього правового висновку Великої Палати Верховного Суду скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області є належним способом захисту поновлення порушених прав.

Прокурор просить залишити апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2026 - без змін.

У судове засідання, призначене на 22.09.2026 року, позивач та третя особа не забезпечили явку своїх уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 №3-825/15-20-СГ "Про проведення державної інвентаризації земель" ТОВ "Азимут плюс" у 2020 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 45,0444 га, що розташовані на території Горішненської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 №274-ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації" затверджено зазначену технічну документацію (т.1, а.с.46).

На підставі технічної документації в Державному земельному кадастрі, серед інших, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, що зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення (землі запасу 16.00) (т.1, а.с.21).

У силу Перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га перейшла у комунальну власність Берестечківської міської ради.

Згідно відомостей Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, відомості про реєстрацію речових прав на останню відсутні (т.1, а.с.20).

Разом з тим, відповідно до інформації Філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 27.10.2025, Українським лісовпорядним проектним виробничим об`єднанням ВО "Укрдержліспроект" у 2013 році було проведено базове лісовпорядкування ДП "Горохівське лісомисливське господарство", на підставі якого сказані землі були відображені в Проекті організації розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ" та віднесені до Лобачівського лісництва (а.с.71 том1).

Філією "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" виконано нанесення контурів вищевказаної земельної ділянки на картографічні матеріали 2012 року Лобачівського лісництва та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 частково площею 23,5 га накладається на виділи 5, 6, 9, 11 кварталу 219 Лобачівського (Берестечківського) лісництва (т.1, а.с.71-73).

Згідно акта обстеження лісових насаджень, проведеного 23.10.2025 Володимир-Волинським надлісництвом Філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України", на вказаній території зростають дерева віком від 15 до 23 років (експлуатаційні ліси) (т.1, а.с.76-78).

Відповідно до наказу ДП "Ліси України" від 24.01.2025 №206 "Про організацію територій земель ДП "Ліси України" вказана площа земель наразі використовується філією "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

Згідно з інформацією Філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 27.10.2025, будь-які рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, вилучення вказаної земельної ділянки з державного лісового фонду у розпорядженні Філії відсутні (т.1, а.с.71).

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 27.10.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 сформована за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення та згідно Проектів роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім. Гагаріна (1993 року) віднесена до пасовищ (т.1, а.с.48).

Разом з тим, на частину земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 розроблено Проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.48-67).

ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2006 році на замовлення Горохівської районної державної адміністрації розроблено Проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення на території Горішненської сільської ради Горохівського району Волинської області площею 6,0 га.

Підставою для виконання робіт було розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 04.05.2006 №141 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення деградованих та малопродуктивних земельних ділянок у постійне користування з метою їх заліснення (консервації)", яким ДП "Горохівське ЛМГ" надано дозвіл розробити відповідний проект землеустрою та представити у райдержадміністрацію для його розгляду, затвердження та надання земельних ділянок у постійне користування.

Розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 12.07.2006 №207 "Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельних ділянок деградованих та малопродуктивних земель" затверджено відповідний проект землеустрою (т.1, а.с.68).

Враховуючи наведене, землі площею 6,2 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 у 2006 році були виведені з господарського обігу, здійснено їх консервацію шляхом заліснення та відведено у постійне користування ДП «Горохівське ЛМГ».

Горохівська РДА, затвердивши вказаний проект землеустрою, фактично змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передавши її у користування ДП "Горохівське ЛМГ" для здійснення лісогосподарської діяльності.

Із планово-картографічних матеріали лісовпорядкування щодо 219 кварталу Лобачівського лісництва ДП "Горохівське ЛМГ" (копія таксаційного опису кварталу, копія фрагменту плану лісонасаджень розробленого в 2012 році), надані Філією "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" листом від 27.10.2025 вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 частково розташована в межах 219 кварталу Лобачівського лісництва ДП "Горохівське ЛМГ" (на даний час 219 квартал Берестечківського лісництва Володимир-Волинського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс ДП "Ліси України").

Листом Львівської державної лісовпорядної експедиції ВО "Укрдержліспроект" від 20.02.2026 №92/01-04 надано прокуратурі фрагмент цифрової картографії по ДП "Горохівське ЛМГ" квартал 219 Лобачівського лісництва у форматі DMF (CR-63) за матеріалами базового лісовпорядкування, які в подальшому використано сертифікованим інженером-землевпорядником для проведення співставлення із земельною ділянкою з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 та встановлено, що остання частково площею 22,9359 га накладається на межі земельної ділянки Лобачівського (Берестечківського) лісництва квартал 219 (т.1, а.с.216, 217, 219-221).

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, зазначає, що дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, передання земельної ділянки із державної у комунальну власність.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листа Луцької окружної прокуратури від 21.10.2025, до Волинської обласної військової адміністрації, надісланого у зв`язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування для поновлення інтересів держави, та вирішення питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави самостійно, листа-повідомлення від 06.03.2026 про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, дійшла висновку про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи обізнаність Волинської обласної військової адміністрації про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист від 30.10.2025, згідно з яким адміністрація повідомила, що їй не було відомо про факти, зазначені у листі прокуратури, та зважаючи на відсутність будь-яких посилань на вжиття заходів для усунення виявлених порушень у майбутньому, а також заперечень щодо звернення прокуратури до суду з відповідним позовом, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень щодо захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Колегія суддів зауважує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, та нелісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках, а також землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (ст.55 ЗК України та ст.5 Лісового кодексу України - далі ЛК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021, яким змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками та вирішено питання щодо розмежування земель державної та комунальної власності, а також приймаючи до уваги припии п.24 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України, колегія суддів зауважує, що землі лісогосподарського призначення та землі, що використовуються державними лісогосподарськими підприємствами на праві постійного користування (за межами населених пунктів), залишаються у державній власності. Водночас, у разі реорганізації таких юридичних осіб їх майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з ч.2 ст.1 ЛК України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

За положеннями ст.45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції станом на дату спірного наказу) передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Системний аналіз викладеного дає підстави для висновку, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 Прикінцевих положень ЛК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.

Таким чином, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц; постанова Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №911/3685/17).

Згідно з інформацією філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 27.10.2025 (т.1, а.с.71), Українським лісовпорядним проектним виробничим об`єднанням ВО "Укрдержліспроект" у 2013 році було проведено базове лісовпорядкування ДП "Горохівське лісомисливське господарство" (т.1, а.с.79), на підставі якого спірна земельна ділянка була відображена в Проекті організації розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ" та віднесена до Лобачівського лісництва.

Філією "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" виконано нанесення контурів вищевказаної земельної ділянки на картографічні матеріали 2012 року Лобачівського лісництва та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 частково площею 23,5 га накладається на виділи 5, 6, 9, 11 кварталу 219 Лобачівського (Берестечківського) лісництва (т.1, а.с.71-73).

Листом Львівської державної лісовпорядної експедиції ВО "Укрдержліспроект" від 20.02.2026 №92/01-04 надано прокуратурі фрагмент цифрової картографії по ДП "Горохівське ЛМГ" квартал 219 Лобачівського лісництва у форматі DMF (CR-63) за матеріалами базового лісовпорядкування, які в подальшому використано сертифікованим інженером-землевпорядником для проведення співставлення із земельною ділянкою з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 та встановлено, що остання частково площею 22,9359 га накладається на межі земельної ділянки Лобачівського (Берестечківського) лісництва квартал 219 (т.1, а.с.216, 217, 219-221).

Колегія суддів враховує, що відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, від 15.11.2023 у cправі № 911/351/22).

Також із врахуванням постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №907/214/23 апеляційний суд зауважує, що інформація від сертифікованого інженера землевпорядника (інженера-геодезиста) про накладення земельних ділянок на землі лісового фонду є належним та допустимим доказом у судових справах у випадку відсутності судових земельно-технічних експертиз.

Отже, наведені матеріали лісовпорядкування та результати їх просторового співставлення з межами земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 підтверджують факт часткового накладення її меж на межі земельної ділянки Лобачівського (Берестечківського) лісництва квартал 219.

Відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 24.01.2025 №206 "Про організацію територій земель ДП "Ліси України" вказана площа земель наразі використовується філією "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

Разом з тим, на частину земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 розроблено Проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.48-67).

ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2006 році на замовлення Горохівської районної державної адміністрації розроблено Проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення на території Горішненської сільської ради Горохівського району Волинської області площею 6,0 га.

Підставою для виконання робіт було розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 04.05.2006 №141 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення деградованих та малопродуктивних земельних ділянок у постійне користування з метою їх заліснення (консервації)", яким ДП "Горохівське ЛМГ" надано дозвіл розробити відповідний проект землеустрою та представити у райдержадміністрацію для його розгляду, затвердження та надання земельних ділянок у постійне користування.

У подальшому розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 12.07.2006 №207 "Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельних ділянок деградованих та малопродуктивних земель" затверджено відповідний проект землеустрою (т.1, а.с.68).

Наведені обставини у сукупності з матеріалами базового лісовпорядкування, якими відповідну територію відображено у складі Лобачівського (Берестечківського) лісництва, підтверджують наявність правового зв`язку спірної частини земельної ділянки з державним лісогосподарським підприємством та її використання у складі земель відповідного лісництва.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282, яка накладається на землі кварталу 219 Лобачівського (Берестечківського) лісництва, входить до території земель, щодо яких матеріалами лісовпорядкування підтверджується їх перебування у користуванні державного лісогосподарського підприємства. Подальше користування відповідною територією здійснюється ДП "Ліси України" через філію "Поліський лісовий офіс".

Згідно з ч.1, 2, 6, 7 ст.20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч.4, 8 ст.122 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття наказу про затвердження технічної документації з інвентаризації земель) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно ч.9 ст.149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірного наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що вилучення земельної ділянки державної власності, яка перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, для нелісогосподарських потреб належало виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, судами встановлено, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282, що підтверджується інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 20.02.2026 № 4929/0/2-26 (т.1, а.с.224).

Крім того, згідно інформації Філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 27.10.2025, будь-які рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, вилучення вказаної земельної ділянки з державного лісового фонду у розпорядженні Філії відсутні (т.1, а.с.71).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду та змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Отже, враховуючи приписи ч.1 ст.20, ч.5 ст.122 та ч.6 ст.149 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу), ГУ Держгеокадастру у Волинській області не було наділено повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Відповідно до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст.152 ЗК України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 №274-ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації" прийнятий за відсутності належних правових підстав та з порушенням установленого законом порядку розпорядження земельною ділянкою, частина якої належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Відтак, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 №274-ІЗ підлягає визнанню незаконним та скасуванню у порядку, визначеному ст.16, 21, 393 ЦК України, а заявлені позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неефективності способу захисту у вказаній частині, апеляційний суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі №927/1206/21 висловила позицію щодо вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру як способу захисту в спірних правовідносинах, зокрема, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

У постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною; прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Крім того, такий спосіб захисту прямо передбачений ст.21, 393 ЦК України, ст.152, 155 ЗК України та є ефективним з огляду на правову природу відповідного наказу, який поєднує у собі публічно-правові та приватно-правові елементи, а також на правові наслідки його реалізації, що не завжди вичерпуються фактом укладення правочину чи державною реєстрацією речового права.

За таких обставин оспорювання наказу органу державної влади, яким незаконно затверджено технічну документацію із землеустрою, що зумовило незаконну зміну цільового призначення та вибуття із державної власності частини земель лісогосподарського призначення, відповідає характеру порушеного права та є належним і ефективним способом його захисту.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону України "Про землеустрій").

Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.

Відповідно до п.2 Порядку інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Згідно п.3 Порядку, інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.

Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України "Про землеустрій".

При цьому, технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України (п. 28 Порядку).

Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (п.30 Порядку).

Відповідно до п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що при проведенні інвентаризації спірної земельної, охоплення останньої матеріалами лісовпорядкування державного лісогосподарського підприємства мало б бути враховано та віднесено ділянку до земель лісогосподарського призначення.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, відділом у Радехівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 02.12.2020 зареєстровано спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Судами встановлено, що під час інвентаризації невірно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення, враховуючи те, що вказана земельна ділянка частково належить до земель лісогосподарського призначення, оскільки охоплена матеріалами лісовпорядкування та Проектом землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі частини земельної ділянки з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення відноситиме її в подальшому до земель комунальної форми, що надасть право Берестечківській міській раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Аналогічні положення викладені у ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З огляду на викладене, суду першої інстанції вірно зазначив, що при зверненні до суду з даним позовом прокурором обрано такий спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі №916/1749/22, в якій зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовної вимоги про усунення перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на спірну земельну ділянку шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі є правомірним. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №916/1517/22.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку (т.1, а.с.20).

Верховним Судом 20.12.2023 у постанові №916/1517/22 зазначено, що визнання незаконними і скасування спірних наказів, а також скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на цю земельну ділянку та поновить права ДСГП "Ліси України" на користування землями державного лісового фонду.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №369/10847/19 суд вказав, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Враховуючи зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що позовна вимога прокурора про усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягає до задоволення.

Враховуючи положення ст.269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а також беручи до уваги зміст і доводи поданої апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині вирішення клопотання про застосування строків позовної давності апеляційним судом не переглядається.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2026 у справі №907/801/20, колегія суддів відхиляє з огляду на неподібність правовідносин у зазначеній справі та справі № 903/260/26.

Водночас, апеляційний суд враховує, що постановою Верховного Суду від 07.04.2026 у справі №903/562/25 залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 та рішення Господарського суду Волинської області від 14.07.2025, ухвалені у спорі, що виник з аналогічних правовідносин, та за аналогічних доводів апеляційної скарги Держгеокадастру щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.45 ГПК України.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Волинській області задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2026 у справі №903/260/26 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.