Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №906/1719/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 906/1719/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Кульчій І.М.,

суддя Мамченко Ю.А.,

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі № 906/1719/25 (суддя Лозинська І.В., повне рішення складено 24.07.2026)

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Малинської міської ради

про стягнення 1 503 827,36 грн

за участі:

представник позивача - Ковальов О.Р.

представник відповідача - Паршаков О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1719/25 у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції, встановивши наявність триваючого кримінального провадження, вказав про передчасність поданого позову, а тому дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав для застосування приписів ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулась з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що висновок суду про передчасність позову є необґрунтованим, оскільки матеріалами справи, зокрема листом Коростенської окружної прокуратури від 05.11.2025 підтверджено, що на даний час особи, які причетні до незаконної рубки дерев не встановленні, а відтак наявні підстави для застосування до ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, оскільки вказана норма не ставить виникнення відповідного обов`язку відшкодувати шкоду, внаслідок не встановлення винних осіб, у залежність від завершення кримінального провадження.

Відтак, вважає, що заявлена шкода є доведеною та підлягає до відшкодування відповідачем.

У відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про триваюче досудове розслідування та не доведення позивачем причетності Малинської міської ради до факту незаконної порубки дерев.

Зазначає про невстановлення часу фактичного здійснення незаконної порубки дерев та недоліки первинного акта обстеження, зокрема вказує, що 13.03.2024 є датою виявлення наслідків ймовірної незаконної рубки, однак не підтверджує факту фактичного зрізання відповідних дерев. Вказане є істотною обставиною, оскільки право власності Малинської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1823485800:08:000:0283 було зареєстровано лише 02.04.2024, тобто після виявлення наслідків незаконної порубки.

Крім того зазначає, що складений акт обстеження не містить дату його складання та підпис особи, яка його склала; не зазначено яким способом та за допомогою якого технічного засобу визначалися координати місця виявлення пнів, не наведено технічних характеристик такого засобу; не долучено планово-картографічних чи інших матеріалів, які однозначно дозволяли співвіднести місцезнаходження виявлених пнів із межами конкретної земельної ділянки; не надано відомості про моделі та технічні характеристики пристроїв за допомогою яких визначалися координати, відомостей про залучення до визначення координат та встановлення місцезнаходження пнів відносно меж земельної ділянки сертифікованого інженера-геодезиста чи іншого спеціаліста.

Відтак, вважає, що наявність у акті обстеження недоліків, свідчить про те, що останній не може розглядатись, як беззаперечний доказ часу, місця та інших фактичних даних обставин незаконної порубки.

Відповідач зазначає про наявність розбіжностей у кількостях пнів між первинним (36 пні) і повторним (44 пні) обстеженням, що на його думку не дозволяє однозначно встановити які саме 36 із 44 пнів були предметом первинного обстеження, чи всі пні 44 пні існували на місцевості станом на 13.03.2024, чи всі виявлені пні є наслідком однієї події незаконної порубки, тощо.

Крім того, Малинська міська рада зазначає щодо неможливості встановлення під час повторного обстеження від 16.03.2026 породи, стану дерев та точного місця порубки, що свідчить про те, що первинне обстеження не усунуло раніше заявлених Малинською міською радою заперечень щодо доказової бази позивача, а виявило додаткові обставини, які повинні оцінюватись у сукупності.

Відповідач також вказує про неподання позивачем разом із позовною заявою свідоцтва про повірку відповідного засобу вимірювання техніки, водночас такий доказ був поданий після того, як Малинська міська рада звернула на це увагу. Вказаний доказ, на думку відповідача, не може бути прийнятий судом, натомість вказана обставина має безпосереднє значення для спору, оскільки саме діаметри пнів використані позивачем як вихідні дані при визначені розміру шкоди.

Щодо розміру шкоди зазначає, що у зв`язку з наявність суттєвих недоліків та обставин у даній справі за відсутності належних доказів, які підтверджували б точну кількість пнів, їх характеристики та діаметри, відсутня можливість достовірного встановлення розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, як необхідної умови для покладення обов`язку з її відшкодування.

Державна екологічна інспекція подала до суду відповідь на відзив, в якому вказала про наявність підстав для застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, а тому твердження відповідача про те, що сам факт виявлення пнів та не встановлення осіб, які здійснили порубку є недостатнім для застосування вказаної норми є безпідставним.

Щодо незавершеного кримінального провадження зазначає, що останнє не виключає можливості застосування ч.2 ст. 107 Лісового кодексу України та не спростовує встановлених у справі обставин щодо заподіяння шкоди лісу.

Разом із тим, посилання відповідача на те, що позивачем не доведено, що Малинська міська рада є особою, яка здійснила незаконну порубку, є юридично неспроможними, оскільки позовні вимоги заявлено до відповідача не як до особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку, а як до органу місцевого самоврядування, на території якого знаходиться ліс, якому заподіяно шкоду, у зв`язку з невстановленням осіб, винних у її заподіянні.

Посилання відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли встановити точну дату або період фактичного здійснення незаконної порубки, вважає необґрунтованими, оскільки застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України не ставиться в залежність від обов`язкового встановлення конкретної дати, коли було здійснено незаконне зрізання кожного дерева.

Безпідставними вважає також твердження відповідача про те, відповідач не мав правового статусу на земельну ділянку, на якій було виявлено незаконну порубку 13.03.2024, оскільки право власності Малинської міської ради було зареєстровано лише 02.04.2024. Позивач вказує, що сам факт державної реєстрації права власності не доводить відсутності у Малинської міської ради повноважень щодо відповідної території до цієї дати, а у випадку протилежного остання повинна була б довести, що земельна ділянка не перебувала у межах його повноважень, знаходилась у користуванні або що обов`язок щодо її охорони був покладений на інший орган чи особу.

Зазначає, що посилання відповідача на результати повторного обстеження від 16.03.2026, де було встановлено іншу (більшу) кількість пнів не спростовують заявлених позовних вимог, при тому що шкода заявлена виходячи з первинного обстеження.

Крім того вказує, що повторне обстеження проводилось на тій же земельній ділянці, колегіальною комісією з участі представника відповідача, що спростовує його доводи про можливість проведення потворного обстеження на іншій території та не спростовує факту проведення первинного обстеження і його результатів. Доводи Малинської міської ради щодо розбіжності між 36 та 44 пнями не спростовують первісно заявлені вимоги, оскільки предметом позову є 36 незаконно зрубаних дерев та визначена за них шкода.

У судове засідання, що відбулося 15.09.2026 з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу №142-ОД від 29.02.2024 працівниками інспекції здійснювались заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в межах Житомирської та Рівненської областей, не пов`язаних з проведенням перевірок суб`єктів господарювання (а. с. 24, 25).

За результатами проведених заходів 13.03.2024 працівниками позивача складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зазначено, що на території Малинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області за межами с. Вишнянка на земельній ділянці з орієнтовними географічними координатами: 50.959637, 29.277527 виявлено вирубку 36 пнів зрізаних дерев породи тополя (а. с. 22 на зв.).

Вказаний факт також зафіксовано у польових перелікових відомостях, у яких зазначено інформація про пні зрізаних дерев, а також те, що їх заміри проводились повіреною металевою мірною стрічною (рулеткою) марки YAТO-7110 (а. с. 23).

З метою вжиття заходів ідентифікації земельної ділянки, в межах повноважень, 21.03.2024 Державною екологічною інспекцією Поліського округу направлено запит вих. №1227/3/2-07 до Малинськьої міської ради про надання інформації щодо користувача/орендаря земельної ділянки з орієнтовними географічними координатами: 50.959637, 29.277527.

У відповідь Малинська міська рада листом від 01.04.2024 вих. №269/03-23 повідомила, що земельна ділянка із зазначеними орієнтовними координатами віднесена до земель лісогосподарського призначення лінійного типу, має кадастровий номер - 1823485800:08:000:0283 (пл. 0,8550 га) та знаходиться на реєстрації права власності за Малинською міською територіальною громадою (а. с. 19 на зв.).

20.03.2024 працівниками державної інспекції здійснено розрахунок шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір якої складає 1503827,36 грн (а. с. 22).

На підставі витягу з Державного земельного кадастру №НВ-9965830782026 від 15.05.2026 та з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №478473241 від №22.05.2026, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1823485800:08:000:0283 площею 0,8550 га відноситься до земель лісогосподарського призначення, вид цільового призначення - 09.02 Для іншого лісогосподарського призначення, та 02.04.2024 відповідачем зареєстроване на неї право власності (а. с. 119, 120 - 125).

Листом від 09.04.2024 №1712/3/2-08 позивач повідомив Слідче управління ГУНП в Житомирській області про виявлену незаконну порубку дерев та просив вжити заходів реагування в межах повноважень (а. с. 17, 18).

З листів державної інспекції від 17.01.2025 вих. №319/3-2-06 та Житомирської обласної прокуратури від 05.11.2025 вих. 352/1-9780вих-25, вбачається, що за фактом незаконної вирубки 36 дерев породи тополя на земельній ділянці з кадастровим номером 1823485800:08:000:0283 28.05.2024 порушено кримінальне провадження №12024060510000218 за ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України (а.с. 13 на зв., 14, 16).

Листом від 18.04.2024 №28/66/216/01-2924 відділення поліції №1 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області проінформовано інспекцію про те, що зареєстрованих повідомлень до вищезначеного відділу по факту незаконної рубки дерев та встановлення винних осіб не надходило.

20.05.2024 Державною екологічною інспекцією Поліського округу за вих. №75/11-12 скеровано відповідачу претензію щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою, в сумі 1 503 827,36 грн (а. с. 12, 13).

У відповіді на претензію від 14.06.2024 вих. №105 міська рада повідомила про відсутність підстав для застосування до органу місцевого самоврядування санкцій, передбачених ст. 107 Лісового кодексу України, оскільки у рамках досудового розслідування кримінального провадження за фактом вирубки дерев тривають заходи, спрямовані на розкриття вказаного злочину (а. с. 14 на зв., 15).

З огляду на недотримання органом місцевого самоврядування нормативно визначених правил збереження лісів, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу, позивач, посилаючись на норми ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом пункту "ї" частини першої статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

За приписами статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Положеннями ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Своєю чергою, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

За змістом ст.54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Водночас відповідно до підпункту 1 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З вище зазначених приписів законів, вбачається що органам місцевого самоврядування надають повноваження здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Такі повноваження покладено на як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і підконтрольні та підзвітні їм.

Відповідно до ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

У постанові від 06.05.2025 у справі №918/710/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертав увагу на те, що Лісовий кодексу України, зокрема частина друга статті 107 Лісового кодексу України, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Апеляційним судом встановлено, що 13.03.2024 працівниками позивача було здійснено рейдові заходи на території Малинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області за межами с. Вишнянка на земельній ділянці з орієнтовними географічними координатами: 50.959637, 29.277527 та було виявлено вирубку 36 пнів зрізаних дерев породи тополя, про що складено акт обстеження земельної ділянки. Вказаний факт також зафіксовано у польових перелікових відомостях, у яких зазначено інформація про пні зрізаних дерев, а також те, що їх заміри проводились повіреною металевою мірною стрічною (рулеткою) марки YAТO-7110 (а. с. 23).

За фактом незаконної вирубки 36 дерев породи тополя порушено кримінальне провадження №12024060510000218 від 28.05.2024 за ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України.

Листом від 18.04.2024 вих. №28/66/216/01-2924 відділення поліції №1 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області надало інформацію про те, що зареєстрованих повідомлень до вищезначеного відділу по даному факту не надходило а як наслідок не встановлені і будь-які причетні особи.

Листом від 17.03.2026 вих №50059-2026 від 17.03.2026 відділення поліції №1 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області повідомило Державну екологічну інспекцію Поліського округу про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконної порубки 36 дерев породи тополя триває та вживаються заходи спрямовані на розкриття вказаного злочину.

Колегія суддів зазначає, що триваюче досудове розсівання у даному випадку, а саме не встановлення особи, винної у заподіянні шкоди не виключає застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, а є саме тією обставиною, з якою наведена норма пов`язує виникнення обов`язку органу місцевого самоврядування з відшкодування шкоди за інших установлених законом умов.

Варто зазначити, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі та органи місцевого самоврядування, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована (аналогічна позиці викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23, від 06.05.2025 у справі № 918/710/24 та від 23.09.2025 у справі № 906/994/24).

Відтак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, є самостійним видом юридичної відповідальності та не залежить від результатів кримінального провадження. Відсутність обвинувального вироку або невстановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку дерев, не перешкоджає суду встановити на підставі наданих доказів наявність шкоди та підстави для покладення обов`язку з її відшкодування на відповідального суб`єкта.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість покладення на нього відповідальності до встановлення безпосереднього виконавця незаконної порубки. Вирішальним у цій справі є встановлення порушення органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків щодо контролю за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки саме неналежне виконання цих обов`язків створило умови для незаконної рубки та спричинило завдання державі шкоди.

Сам факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не впливає на вирішення питання про цивільно-правову відповідальність відповідача та не звільняє його від обов`язку відшкодувати завдані збитки.

Разом з тим, у разі встановлення осіб, винних в здійсненні порубки дерев на території Малинської міської ради, орган місцевого самоврядування може стягнути шкоду з цих осіб в повному обсязі в порядку регресу.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про передчасність позову неправильним, оскільки невстановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку, та наявність триваючого досудового розслідування не перешкоджають застосуванню положень ч.2 ст.107 Лісового кодексу України та вирішенню питання про цивільно-правову відповідальність Малинської міської ради.

Як було встановлено вище, 13.03.2024 працівниками позивача на території Малинської на територіальної громади Коростенського району Житомирської області за межами с. Вишнянка на земельній ділянці з орієнтовними географічними координатами: 50.959637, 29.277527 було виявлено вирубку 36 дерев породи тополя.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу вказує про неможливість встановлення дати або періоду фактичного здійснення незаконної порубки, водночас, апеляційний суд зазначає, що ч.2 ст.107 Лісового кодексу України не ставить обов`язок з відшкодування шкоди у залежність від встановлення точної дати незаконної порубки. Визначальним є встановлення факту незаконної порубки, заподіяння шкоди лісу та невстановлення осіб, винних у її заподіянні.

Тому у разі доведення факту незаконної порубки, заподіяння внаслідок цього шкоди лісу та невстановлення осіб, винних у її заподіянні, не встановлення конкретно дати фактичного здійснення незаконної порубки не звільняє відповідача від обов`язку з відшкодування завданої шкоди, якщо інші обставини, необхідні для покладення такого обов`язку, належним чином підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру №НВ-9965830782026 від 15.05.2026 та з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №478473241 від №22.05.2026, земельна ділянка з кадастровим номером 1823485800:08:000:0283 площею 0,8550 відноситься до земель лісогосподарського призначення, вид цільового призначення - 09.02 Для іншого лісогосподарського призначення, та 02.04.2024 Малинською міською радою зареєстроване на неї право власності.

Разом з тим, щодо доводів відповідача про те, що незаконну порубку було виявлено раніше, ніж у нього виникло право власності на земельну ділянку, що свідчить про те, що Малинська міська рада станом на 13.03.2024 не мала правовий статус щодо земельної ділянки з яким позивач пов`язує виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, колегія суддів зазначає, згідно з наявного у справі листа від 01.04.2024 вих. № 269/03-23 Малинська міська рада інформувала позивача, що земельна ділянка з орієнтовними координатами, на якій виявлено незаконну порубку, віднесена до земель лісогосподарського призначення лінійного типу, має кадастровий номер 1823485800:08:000:0283, площею 0,8550 га, розташована на території Малинської міської територіальної громади. Вказала, що вказана земельна ділянка знаходиться на реєстрації права власності за Малинською міською територіальною громадою, у власність чи у користування не передавалась. (а. с. 19 на зв.).

Крім того, у судовому засіданні 15.09.2026 представник Малинської міської ради підтвердив, що незаконну порубку виявлено саме на території Малинської міської територіальної громади.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що державна реєстрація права власності 02.04.2024 не свідчить про відсутність у Малинської міської ради відповідних повноважень щодо спірної земельної ділянки до цієї дати, оскільки вирішальним у даному випадку є встановлення факту належності спірної земельної ділянки до території Малинської міської територіальної громади.

Водночас, жодних доказів того, що на момент виявлення незаконної порубки земельна ділянка перебувала поза межами повноважень міської ради, була передана у користування іншій особі або що обов`язок щодо її охорони покладався на інший орган чи особу, відповідачем не надано.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності у Малинської міської ради належного правового статусу на момент виявлення порубки є необґрунтованими та не впливають на можливість покладення на орган місцевого самоврядування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Щодо самого акту обстеження земельної ділянки від 13.03.2024, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на відсутність дати та підпису особи, яка його складала при наявності підпису і дати у польових перелікових відомостях, в яких зазначено інформація про пні зрізаних дерев, автоматично не свідчить про неналежність акту як доказу у даній справі, оскільки його зміст узгоджується з даними такої відомості, зокрема посилання на неї, складеної та підписаної відповідальною особою.

Відтак, у сукупності ці документи підтверджують факт обстеження земельної ділянки та виявлення на ній незаконної порубки, а тому підстав для неврахування акта як доказу у справі колегія суддів не вбачає.

Малинська міська рада зазначає про відсутність документального підтвердження точності отриманих координат що свідчить про недоведеність точного місцезнаходження виявлення пнів та їх знаходження саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером №1823348500:08:000:0283.

Щодо вказаного, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи працівниками позивача було виявлено незаконну порубку на земельній ділянці з орієнтовними географічними координатами: 50.959637, 29.277527, натомість саме Малинською міською радою листом від 01.04.2024 вих. № 269/03-23 підтверджено, що земельна ділянка з орієнтовними координатами, на якій виявлено незаконну порубку, віднесена до земель лісогосподарського призначення лінійного типу, має кадастровий номер 1823485800:08:000:0283, площею 0,8550 га не передавалась у власність чи у користування та знаходиться на реєстрації за Малинською міською територіальною громадою.

При цьому, колегією суддів враховується, що 16.03.2026 було проведено повторне обстеження земельної ділянки, відтак факт проведення повторного обстеження має значення для підтвердження місця, яке було предметом обстеження, оскільки воно проводилось безпосередньо на земельних ділянках, зазначених у матеріалах справи із фіксацією їх кадастрових номерів та географічних координат.

Крім того, під час повторного обстеження до складу комісії входив представник Малинської міської ради, відтак останній мав можливість безпосередньо бути присутнім під час проведення обстеження, перевірити місцезнаходження земельної ділянки, її кадастровий номер та відповідність фактичного місця проведення обстеження земельній ділянці, зазначеній у матеріалах справи.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що представником Малинської міської ради під час проведення повторного обстеження було висловлено будь-які заперечення щодо місця його проведення, ідентифікації земельної ділянки чи відповідності її кадастрового номера та географічних координат даним, зазначеним у матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що проведення повторного обстеження земельної ділянки 16.03.2026 за участю представника Малинської міської ради, із фіксацією кадастрового номера та географічних координат, у сукупності з листом Малинської міської ради від 01.04.2024 вих. № 269/03-23, спростовує доводи про недоведеність точного місцезнаходження місця виявлення незаконної порубки.

Щодо результатів повторного обстеження 16.03.2026, розбіжності у виявленні пнів, та неможливості достовірного встановлення під час такого обстеження породи, стану дерев, колегія суддів вважає, що вказане не спростовує встановлених обставин при первинному обстеженні.

Виявлена незаконна порубку 36 пнів зрізаних дерев породи тополя чітко зафіксовані у первинному акті обстеження, у польовій переліковій відомості від 13.03.2024, та саме за вказаною кількістю пнів (виявленим фактом правопорушення) відкрито кримінальне провадження і заявлено до відшкодування шкоду.

Посилання відповідача на неможливість під час повторного обстеження достовірно встановити породу та стан дерев не спростовує доводи позивача, оскільки порода та інші характеристики 36 пнів були визначені під час первинного обстеження, безпосередньо після виявлення порубки, коли такі ознаки могли бути встановлені за станом та характерними ознаками свіжих пнів. Тому неможливість встановлення відповідних характеристик через майже два роки після первинного обстеження не свідчить про неможливість їх встановлення на момент виявлення порубки.

Щодо неподання разом із позовною заявою свідоцтва про повірку відповідного засобу вимірювальної техніки, який використовувався при вимірюванні діаметрів пнів, апеляційний суд зазначає, що така обставина не свідчить про недостовірність проведених вимірювань. Відповідачем не надано доказів неправильності вимірювань чи несправності відповідного засобу, а тому неподання зазначеного свідоцтва разом із позовною заявою не є достатньою підставою для неврахування даних, зафіксованих під час обстеження.

Апеляційний суд, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, враховує наявність завданої шкоди, обов`язок ради щодо контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов`язку, а також взаємозв`язок вказаних обставин.

За вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 107 Лісового кодексу України, а також положення Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Про місцеве самоврядування в Україні".

З огляду на вказане, колегія суддів, оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, враховуючи доведеність позивачем наявності підстав для застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Поліського округу підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі № 906/1719/25 скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують вказаного висновку.

Враховуючи приписи п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України , колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1719/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1719/25 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Малинської міської ради (11601, Житомирська обл., Коростенський р-н, місто Малин, пл.Соборна, будинок 6а, код ЄДРПОУ 26556344) шкоду завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 1 503 827,36 грн, які перерахувати на р/р UA 748999980333179331000006829 ГУК у Житомирській області/ ТГ м. Малин/ 24062100, банк отримувача Казначейство України.

5. Стягнути з Малинської міської ради (11601, Житомирська обл., Коростенський р-н, місто Малин, пл.Соборна, будинок 6а, код ЄДРПОУ 26556344) на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд.12-А, код ЄДРПОУ 42163803) 18 045,93 грн судового збору за подання позовної заяви та 27 068,90 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Житомирської області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.