Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №906/1721/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 906/1721/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Мамченко Ю.А.,

суддя Кульчій І.М.,

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі № 906/1721/25 (суддя Лозинська І.В., повне рішення складено 24.07.2026)

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Малинської міської ради

про стягнення 1 805 005,48 грн

за участі:

представник позивача - Ковальов О.Р.

представник відповідача - Паршаков О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1721/25 у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції, встановивши наявність триваючого кримінального провадження, вказав про передчасність поданого позову, а тому дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав для застосування приписів ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Крім того зазначив, що у актах обстеження земельної ділянки від 10.07.2024 та 16.03.2026 зазначена різна кількість незаконно вирубаних дерев породи дуб, а також відсутність у матеріалах справи доказів того, що земельна ділянка, на якій було здійснено вирубку дерев не надана у користування.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулась з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що висновок суду про відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка не була надана у користування є неправомірним, оскільки фактично свідчить про неправильний розподіл між сторонами тягаря доказування. У разі посилання відповідача на те, що земельна ділянка була передана у користування, саме на нього покладається обов`язок довести факт такого передання належними та допустимими доказами.

Щодо твердження суду про зазначення різної кількості незаконно вирубаних дерев, які зазначені в актах обстеження земельної ділянки від 10.07.2024 та від 16.03.2026, що ставить під сумнів правильність розрахунку розміру шкоди, апелянт вказує, що такий висновок є помилковим, оскільки між первинним і повторним обстеженням земельної ділянки пройшло більше півтора року, і очевидно, що стан місця вчинення правопорушення не міг залишатися незмінним.

Крім того, під час первинного обстеження позивачем було зафіксовано не лише пні, а й частини стовбурів незаконно зрізаних дерев породи дуб. Натомість під час повторного обстеження 16.03.2026 зазначені частини стовбурів на місці вже були відсутні, що підтверджує зміну фактичного стану земельної ділянки після первинної фіксації правопорушення.

Відтак, Державна екологічна інспекція не може нести відповідальність за зміну стану місця правопорушення, наявність чи відсутність пнів, залишків дерев тощо через понад півтора року після їх документального виявлення. Водночас саме Малинська міська рада, як власник земельної ділянки, була зобов`язана забезпечити належну охорону зелених насаджень, а також збереження території після виявлення правопорушення.

Тому, досудове розслідування, яке триває, відкрито саме за фактом незаконної порубки 87 дерев породи дуб, що повністю узгоджується з первинними матеріалами обстеження позивача від 10.07.2024 та підтверджує правильність визначення кількості незаконно вирубаних дерев.

Апелянт також не погоджується із висновком суду про передчасність позову, при триваючому досудовому розслідуванні, оскільки він не відповідає ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Зазначає, що листом Коростенської окружної прокуратури від 05.11.2025 повідомлено, що за фактом незаконної порубки дерев на території Малинської територіальної громади здійснюється досудове розслідування і на даний час особи, причетні до незаконної порубки дерев не встановленні. Відсутність встановлення причетних осіб також підтверджується і листами від 14.02.2025, від 04.06.2026 наданими Відділенням поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області.

Тому, вважає, що триваюче досудове розслідування не може бути підставою для висновку про передчасність позову та його відмови, оскільки ч.2 ст.107 Лісового кодексу крани не ставить виникнення відповідного обов`язку відшкодувати шкоду, внаслідок не встановлення винних осіб, у залежність від завершення кримінального провадження.

У відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України Малинська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позивачем не доведено її причетність до факту незаконної порубки дерев, зокрема не встановлено будь-яких дій, рішень чи бездіяльності посадових осіб ради, які перебували у безпосередньому причинному зв`язку із заподіянням шкоди, а тому незавершеність кримінального провадження є однією із обставин, яка підлягає врахуванню судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Зазначає про недоведеність точного місця здійснення незаконної порубки, зокрема у акті обстеження від 10.07.2024 не зазначено яким чином під час обстеження було визначено місцезнаходження земельної ділянки, її розмір, кадастровий номер, цільове призначення та форму власності; не було долучено планово-картографічних матеріалів, які б дозволяли співвіднести місцезнаходження кожного виявленого пня з межами конкретно земельної ділянки.

Крім того вказує, що визначення координат за допомогою програми Google Maрs на власних мобільних телефонах працівників інспекції без встановлення та документального підтвердження точності отриманих координат і можливої похибки не усуває сумнівів щодо точного місцезнаходження виявлених пнів та їх знаходження саме в межах спірних земельних ділянок.

Також відповідач посилається, що первинне обстеження 10.07.2024 було проведено за відсутності представників Малинської міської ради.

Малинська міська рада вказує на істотну розбіжність між результатами первинного та повторного обстежень (виявлено 87 та 75 дерев відповідно), зазначаючи, що вказане свідчить про недоведеність дійсного розміру заподіяної шкоди.

Відтак, оцінюючи усі докази в сукупності, вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

У судове засідання, яке відбулося 15.09.2026, з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №448-ОД від 10.07.2024 Державної екологічної інспекції Поліського округу (позивач) її працівниками проведено перевірку фактів, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 , що надійшло на телефонну гарячу лінію Державної екологічної інспекції Поліського округу, щодо вирубки дерев на земельній ділянці поблизу м. Малин (між селами Пиріжки та Малинівка) за орієнтовними координатами: 50.7973831, 29.2459647 (а. с. 13, 14).

За результатами перевірки працівниками позивача складено акт обстеження земельної ділянки від 10.07.2024, у якому зазначено, що на території Малинської територіальної громади між селами Пиріжки та Малинівка Коростенського району Житомирської області за орієнтовними географічними координатами: 50.7973830, 29.2459649 виявлено вирубку 87 дерев породи дуб (а. с. 15).

Вказаний факт також зафіксовано у польових перелікових відомостях, у яких зазначено інформація про пні зрізаних дерев, а також те, що їх заміри проводились металевою мірною стрічною (рулеткою) марки YAТO-7110 №0002 (а. с. 14 на зв.).

На підтвердження того, що орієнтовні координати земельної ділянки, на якій було виявлено незаконну вирубку дерев, відповідають земельній ділянці з кадастровим номером 1823486800:09:000:0220, Державною інспекцією надано скріншоти з Публічної кадастрової карти України (а. с. 25, 26).

У подальшому працівниками державної інспекції здійснено розрахунок шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір якої склав 1 805 005,48 грн (а. с. 17 на зв., 18).

17.07.2024 листом №3530/3/2-06 позивач звернуся до Слідчого управління ГУНП в Житомирській області з повідомленням про виявлену незаконну порубку дерев та проханням залучити державну інспекцію потерпілим у кримінальному провадженні в разі внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 18 на зв., 19).

У листах від 01.07.2024 та 02.08.2024, направлених відділенню №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області та позивачу, Малинська міська рада повідомила про факт здійснення незаконної порубки орієнтовно 65 дерев породи дуб на території Малинської територіальної громади біля с. Малинівка і зазначила, що незаконна вирубка здійснена на земельних ділянках комунальної власності (а.с.19 на зв., 20).

З листів заступника начальника відділення №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 14.02.2025 вих. №38807-2025 та керівника Коростенської окружної прокуратури, вбачається, що за фактом незаконної вирубки дерев породи дуб порушено кримінальне провадження №12024060510000242 від 02.07.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України (а. с. 20 на зв., 23, 24).

18.11.2025 Державною екологічною інспекцією Поліського округу за вих. №115/11-12 скеровано відповідачу претензію щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою, в сумі 1 805 005,48 грн (а. с. 15 на зв., 16).

З огляду на недотримання органом місцевого самоврядування нормативно визначених правил збереження лісів, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу, позивач, посилаючись на норми ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом пункту "ї" частини першої статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

За приписами статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Положеннями ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Своєю чергою, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

За змістом ст.54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Водночас відповідно до підпункту 1 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З вище зазначених приписів законів, вбачається що органам місцевого самоврядування надають повноваження здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Такі повноваження покладено на як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і підконтрольні та підзвітні їм.

Відповідно до ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

У постанові від 06.05.2025 у справі №918/710/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертав увагу на те, що Лісовий кодексу України, зокрема частина друга статті 107 Лісового кодексу України, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Апеляційним судом встановлено, що 10.07.2024 працівниками Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено перевірку фактів, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 , що надійшло на телефонну гарячу лінію Державної екологічної інспекції Поліського округу, щодо вирубки дерев на земельній ділянці поблизу м. Малин (між селами Пиріжки та Малинівка) за орієнтовними координатами: 50.7973831, 29.2459647, за результатами якої було складено акт обстеження земельної ділянки.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 10.07.2024, вбачається, що на території Малинської територіальної громади між селами Пиріжки та Малинівка Коростенського району Житомирської області за орієнтовними географічними координатами: 50.7973830, 29.2459649 виявлено вирубку 87 дерев породи дуб. Вказаний факт також зафіксовано у перелікових відомостях, у яких зазначено інформація про пні зрізаних дерев, а також те, що їх заміри проводились металевою мірною стрічною (рулеткою) марки YAТO-7110 №0002.

За фактом незаконної вирубки дерев породи дуб порушено кримінальне провадження №12024060510000242 від 02.07.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України.

Листом Коростенської окружної прокуратури №6038/3.2-06 від 05.11.2025 повідомлено, що СВ відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом незаконної порубки дерев на території Малинської територіальної громади та зазначено, що "на даний час особи, причетні до незаконної порубки дерев не встановленні".

Листами від 14.02.2025 вих. №38807-2025 та від 04.06.2026 вих №109058-2026 Відділенням поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області також надано інформацію, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, однак встановити осіб, як вчинили незаконну порубку не представилось можливим.

Колегія суддів зазначає, що триваюче досудове розсівання у даному випадку, а саме не встановлення особи, винної у заподіянні шкоди не виключає застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, а є саме тією обставиною, з якою наведена норма пов`язує виникнення обов`язку органу місцевого самоврядування з відшкодування шкоди за інших установлених законом умов.

Варто зазначити, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі та органи місцевого самоврядування, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована (аналогічна позиці викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23, від 06.05.2025 у справі № 918/710/24 та від 23.09.2025 у справі № 906/994/24).

Відтак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, є самостійним видом юридичної відповідальності та не залежить від результатів кримінального провадження. Відсутність обвинувального вироку або невстановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку дерев, не перешкоджає суду встановити на підставі наданих доказів наявність шкоди та підстави для покладення обов`язку з її відшкодування на відповідального суб`єкта.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість покладення на нього відповідальності до встановлення безпосереднього виконавця незаконної порубки. Вирішальним у цій справі є встановлення порушення органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків щодо контролю за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки саме неналежне виконання цих обов`язків створило умови для незаконної рубки та спричинило завдання державі шкоди.

Сам факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не впливає на вирішення питання про цивільно-правову відповідальність відповідача та не звільняє його від обов`язку відшкодувати завдані збитки.

Разом з тим, у разі встановлення осіб, винних в здійсненні порубки дерев на території Малинської міської ради, орган місцевого самоврядування може стягнути шкоду з цих осіб в повному обсязі в порядку регресу.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про передчасність позову неправильним, оскільки невстановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку, та наявність триваючого досудового розслідування не перешкоджають застосуванню положень ч.2 ст.107 Лісового кодексу України та вирішенню питання про цивільно-правову відповідальність Малинської міської ради.

Як було встановлено вище, 10.07.2024 працівниками позивача на території Малинської територіальної громади між селами Пиріжки та Малинівка Коростенського району Житомирської області за орієнтовними географічними координатами: 50.7973830, 29.2459649 виявлено вирубку 87 дерев породи дуб.

З наданої позивачем Публічної кадастрової карти України орієнтовні координати земельної ділянки, на якій було виявлено незаконну вирубку дерев, відповідають земельній ділянці з кадастровим номером 1823486800:09:000:0220, яка знаходиться у комунальній власності Малинської міської ради.

Разом з тим, колегія суддів вважає доводи відповідача про недоведеність точного місця здійснення незаконної порубки необґрунтованими, оскільки відсутність в акті обстеження від 10.07.2024 окремих відомостей щодо кадастрового номера, площі, тощо земельної ділянки, а також відсутність планово-картографічних матеріалів, не свідчить про неможливість встановлення місця виявленого правопорушення.

Зокрема, надані позивачем матеріали Публічної кадастрової карти України дають можливість співвіднести зазначені під час обстеження орієнтовні координати місця виявлення незаконної порубки з земельною ділянкою з кадастровим номером 1823486800:09:000:0220. Крім того, сам відповідач у листах від 01.07.2024 та 02.08.2024 не заперечував факту здійснення незаконної вирубки на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності Малинської міської ради.

Посилання відповідача на використання працівниками Інспекції програми "Google Maps" для визначення орієнтовних координат місця виявлення порубки також не свідчить про недостовірність таких даних. Відповідачем не наведено конкретних обставин чи доказів, які б свідчили про те, що визначені координати стосуються іншої земельної ділянки або що виявлені пні знаходилися за межами земельної ділянки з кадастровим номером 1823486800:09:000:0220.

Отже, останнім не спростовано належне встановлення місця виявлення незаконної порубки межам земельної ділянки комунальної власності Малинської міської ради.

Оцінюючи доводи Малинської міської ради про односторонній характер первинного обстеження 10.07.2024, який складено без участі її представника, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обстеження 10.07.2024 проводилось працівниками Державної екологічної інспекції з метою перевірки викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 фактів про незаконну порубку та фіксації фактичного стану відповідної території, а не в межах заходу державного нагляду (контролю) щодо Малинської міської ради.

Відтак, при здійсненні зазначених повноважень Державної екологічної інспекції чинне законодавство не встановлює обов`язку щодо залучення представника органу місцевого самоврядування до проведення обстеження місця виявлення незаконної порубки дерев. Разом з тим, відсутність такого представника не свідчить про порушення порядку проведення обстеження та не спростовує зафіксованих позивачем обставин.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні два акти обстеження земельної ділянки: первинний від 10.07.2024 та повторний від 16.03.2026.

За результатами первинного обстеження працівниками Державної екологічної інспекції було виявлено незаконну порубку 87 дерев породи дуб, складено польові перелікові відомості, проведено необхідні вимірювання та здійснено фіксацію фактичного стану відповідної території. За результатами повторного обстеження 16.03.2026 було виявлено 75 пнів.

Оцінюючи розбіжність у кількості виявлених дерев, на яку посилалася Малинська міська рада, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що первинне обстеження було проведено безпосередньо після виявлення факту незаконної порубки, за результатами якого позивачем здійснено необхідні вимірювання та документальну фіксацію встановлених обставин.

Натомість, повторне обстеження проведено 16.03.2026, тобто через понад півтора року після первинної фіксації правопорушення. За такий значний проміжок часу фактичний стан земельної ділянки міг зазнати змін, у тому числі внаслідок зникнення або переміщення залишків незаконно зрізаних дерев, що об`єктивно могло вплинути на кількість пнів, виявлених під час повторного обстеження.

Апеляційний суд зазначає, що саме Малинська міська рада, як власник земельної ділянки, була зобов`язана забезпечити належну охорону зелених насаджень та збереження території після виявлення правопорушення. Тому, зміна фактичного стану земельної ділянки протягом періоду між проведенням первинного та повторного обстежень не може ставити під сумнів результати первинної фіксації правопорушення.

Окрім того, колегія суддів враховує, що у кримінальному провадженні №12023060510000242 триває досудове розслідування саме за фактом незаконної порубки 87 дерев породи дуб, що узгоджується з даними первинного обстеження та складеними за його результатами матеріалами Державної екологічної інспекції від 10.07.2024.

Таким чином, різна кількість виявлених дерев під час проведення обстежень, між якими минуло понад півтора року, не свідчить про недостовірність результатів первинного обстеження 10.07.2024 та не спростовує встановленої інспекцією кількості незаконно вирубаних дерев.

У постанові від 22.07.2026 у справі № 918/872/25 Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінювати відомості акта обстеження у сукупності з іншими доказами у справі та недопустимість їх відхилення виключно з формальних міркувань або на підставі припущень.

За наведених обставин, акт обстеження у сукупності з іншими наявними у справі доказами є належним доказом підтвердження відомостей про факт та місце виявленої порубки, а наведені Малинською міською радою заперечення не спростовують зафіксованих у ньому обставин.

Щодо розміру заявленої до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, перевіривши проведений позивачем розрахунок, колегія суддів встановила, що останній був проведений відповідно до додатку №1 Порядку проведення індексації такс, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, тобто в порядку, визначеному чинним законодавством". Розрахунок був здійснений з урахуванням кількості незаконно зрубаних дерев та діаметру зрізаних пнів, встановлених в акті обстеження від 10.07.2024 та у польових перелікових відомостях.

Відтак посилання відповідача на помилковість розрахунку шкоди (у зв`язку з виявленням під час первинного і повторного обстеження різної кількості вирубаних дерев) не є підставою для визнання такого розрахунку неправильним, з огляду на наведені вище висновки апеляційного суду.

Апеляційний суд, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, враховує наявність завданої шкоди, обов`язок ради щодо контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов`язку, а також взаємозв`язок вказаних обставин.

За вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 107 Лісового кодексу України, а також положення Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Про місцеве самоврядування в Україні".

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність позивачем наявності підстав для застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Поліського округу підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі № 906/1721/25 скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують вказаного висновку.

Враховуючи приписи п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України , колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1721/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1721/25 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Малинської міської ради (11601, Житомирська обл., Коростенський р-н, місто Малин, пл.Соборна, будинок 6а, код ЄДРПОУ 26556344) шкоду завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 1 805 005,48 грн, які перерахувати на р/р (IBAN) UA748999980333179331000006829, код ЄДРПОУ 37976485, ГУК у Житомирській обл./ТГ м. Малин 24062100, банк отримувача Казначейство України.

5. Стягнути з Малинської міської ради (11601, Житомирська обл., Коростенський р-н, місто Малин, пл.Соборна, будинок 6а, код ЄДРПОУ 26556344) на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд.12-А, код ЄДРПОУ 42163803) 21 660,07 грн судового збору за подання позовної заяви та 32 490,10 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Житомирської області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.