Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №906/1715/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 906/1715/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Кульчій І.М.,

суддя Мамченко Ю.А.,

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі № 906/1715/25 (суддя Лозинська І.В., повне рішення складено 24.07.2026)

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Пулинської селищної ради

про стягнення 1 260 645,03 грн

за участі:

представник позивача - Ковальов О.Р.

представник відповідача - Рудик В.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1715/25 у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив про те, що надані позивачем докази не свідчать, що виявлена незаконна вирубка дерев здійснювалася на земельній ділянці, яка належить до земель лісогосподарського призначення. Крім того, суд вказав, що перевірку проведено позивачем в односторонньому порядку, без залучення та запрошення представників селищної ради.

Крім того, встановивши наявність триваючого кримінального провадження, вказав про передчасність поданого позову, а тому дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав для застосування приписів ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулась з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду про те, що надані позивачем докази не свідчать про те, що земельна ділянки на якій здійснено незаконну порубку належить до земель лісогосподарського призначення є неправомірним, оскільки лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 09.08.2024 є офіційним документом, яким підтверджено, що на орієнтовному розташуванні земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 1825480400:02:000:0052, зазначені угіддя: "ліси-всього, в т.ч. лісонасадження на пісках".

Крім того, листом Коростенської окружної прокуратури від 06.11.2025 також підтверджено, що після проведення огляду місця події було встановлено, що між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка виявлено пні 209 дерев на землях комунальної власності.

Вказане, на думку апелянта, підтверджує сам факт наявності лісової рослинності на відповідній земельній ділянці та факт незаконної порубки дерев.

Вважає неправомірним ототожнення відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі на відповідну земельну ділянку із відсутністю факту наявності на ній рослинності.

Щодо одностороннього порядку проведення обстеження земельної ділянки, зазначає, що інспекція не здійснювала державний нагляд (контроль) за діяльністю Пулинської селищної ради, не встановлювала стан виконання нею вимог, а обстеження земельної ділянки та складання акту обстеження і перелікових відомостей від 30.07.2024 здійснювалось у межах повноважень щодо виявлення порушень природоохоронного законодавства та фіксації фактичних обставин незаконної порубки дерев за зверненням гр. ОСОБА_1 .

Відтак, у інспекції відсутній обов`язок залучати представника органу місцевого самоврядування до виїзного обстеження місця порушення природоохоронного законодавства.

Крім того, апелянт не погоджується із висновком суду про передчасність позову, при триваючому досудовому розслідуванні, оскільки він не відповідає ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Зазначає, що листом Коростенської окружної прокуратури від 06.11.2025 повідомлено, що у ході досудового розслідування проведено значний обсяг слідчих дій, однак встановити осіб, які вчинили незаконну порубку деревини не представилось можливим. Відсутність встановлення причетних осіб також підтверджується і листами від 12.02.2026, від 16.06.2026 наданими Відділенням поліції №3 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.

Тому, позивач вважає, що триваюче досудове розслідування не може бути підставою для висновку про передчасність позову та його відмови, оскільки ч.2 ст.107 Лісового кодексу України не ставить виникнення відповідного обов`язку відшкодувати шкоду, внаслідок не встановлення винних осіб, у залежність від завершення кримінального провадження.

Апелянт вважає, що останнім доведено вину Пулинської селищної ради, яка полягає у нездійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, наслідком чого є стягнення з останньої заподіяної шкоди.

Вказує, що в даному випадку шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає відшкодуванню до відповідного бюджету на спеціальний фонд Пулинської селищної територіальної громади.

У відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що за фактом незаконної порубки 209 дерев станом на день звернення позивача до суду досудове розслідування триває, а тому те, що правоохоронними органами продовжуються процесуальні дії, спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення та осіб, причетних до незаконної порубки, свідчить про відсутність беззаперечного висновку про наявність передумов для покладення обов`язку з відшкодування шкоди саме на Пулинську селищну раду.

Зазначає, що інформація, наведена у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 09.08.2024, відповідно до якої в орієнтовному місці розташування запитуваної території зазначені угіддя "ліси", у тому числі лісонасадження на пісках, має орієнтовний характер та сама по собі не усуває невизначеності щодо конкретних меж території обстеження і місця знаходження кожного з об`єктів, за якими позивачем здійснено розрахунок шкоди.

Відтак, вважає, що за відсутності відомостей про межі відповідної земельної ділянки, її площу, категорію земель, вид цільового призначення та кадастровий номер, надані позивачем докази не дають можливості однозначно ідентифікувати територію, на якій здійснено порубку, а також встановити її правовий статус саме як лісу.

Пулинська селищна рада зазначає про не запрошення її представників для проведення обстеження, що побавило її можливості висловити свої зауваження щодо результатів такого обстеження підчас його проведення.

Щодо визначеної позивачем суми розміру шкоди вказує, що за відсутності чітко визначених меж території обстеження, а також з огляду на проведення такого обстеження без участі представника ради, остання заперечує проти висновку про належне підтвердження усієї заявленої суми до стягнення лише на підставі поданих позивачем матеріалів.

Державна екологічна інспекція Поліського округу надіслала до суду відповідь на відзив, в якій викладені у відзиві доводи вважає необґрунтованими, зокрема зазначає, що факт здійснення триваючого досудового розслідування сам по собі не свідчить про відсутність правових підстав для застосування до відповідача положень ч.2 ст. 107 Лісового кодексу України. При цьому, про відсутність таких підстав також не може свідчити відсутність окремих відомостей у Державному земельному кадастрі, оскільки така обставина не спростовує факту наявності лісу на відповідній земельній ділянці, в той час, як повноваження щодо внесення відповідних земельно-кадастрових відомостей та забезпечення належного ведення відповідної документації належать до сфери повноважень відповідача.

Вказує, що посилання відповідача на відсутність його представника під час проведення обстеження та, відповідно, неможливість перевірити його результати не спростовують належності та достовірності складених позивачем документів.

Щодо розміру шкоди зазначає, що її розрахунок здійснювався відповідно до додатка №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" на підставі фактичних даних, отриманих безпосередньо під час обстеження, зокрема щодо кількості незаконно зрубаних дерев та діаметрів пнів, зафіксованих в акті обстеження земельної ділянки та польових перелікових відомостях. Крім того, звертає увагу, що кошти, які підлягають стягненню з відповідача, матимуть цільове природоохоронне спрямування та надійдуть до відповідного місцевого бюджету для подальшого використання на реалізацію заходів з охорони навколишнього природного середовища Пулинською селищною територіальною громадою Житомирської області.

Від відповідача надійшли пояснення у справі, в яких останній зазначає про незрозумілість викладеної позивачем прохальної частини позову, оскільки не зрозуміло яким чином в подальшому має бути видано наказ на виконання судового рішення.

Зазначає, що, враховуючи деліктний характер відповідальності, яку позивач просить покласти на відповідача на підставі судового рішення, саме на позивача покладається обов`язок довести, які заходи були вжиті Кабінетом Міністрів України, Державною екологічною інспекцією України та органами Державного агентства лісових ресурсів України з метою забезпечення виконання "Положення про Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства" від 09.11.2022 № 1005 та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" від 20.06.2022 №2321-IX.

Вказує, що позивачем не доведено встановлення факту належності земельної ділянки до лісів та не вказано відомості про вік зрубаних дерев, що впливає на розмір шкоди.

У судове засідання, що відбулось 15.09.2026, з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення щодо обставин справи.

Відповідач, у судовому засіданні просив суд долучити подане ним пояснення та додані до нього документи до матеріалів справи. Колегія суддів, врахувавши думку представника позивача про відсутність заперечень щодо їх приєднання, дійшла висновку про їх долучення до матеріалів справи.

Також під час судового засідання відповідачем заявлялось клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні задля надання можливості з`ясувати, чи проводилась у ході кримінального провадження експертиза щодо встановлення дійсного розміру шкоди.

Представник позивача заперечив щодо оголошення перерви, вказавши, що вказане призведе до затягування судового процесу.

Колегія суддів, вирішила відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, внаслідок звернення 25.07.2024 на телефонну "гарячу лінію" Державної екологічної інспекції Поліського округу гр. ОСОБА_1 щодо зрізання дерев за с. Буряківка в напрямку с. Будище Житомирського району Житомирської області (а. с. 18), Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено перевірку зазначених фактів.

За результатами перевірки працівниками позивача складено акт обстеження земельної ділянки від 30.07.2024, у якому зазначено, що поблизу с. Будище за орієнтовними географічними координатами: 50.421953, 28.330836 на землях комунальної власності Пулинської ТГ виявлено вирубку 209 дерев різних порід (а. с. 24 на зв.).

Вказаний факт також зафіксовано у перелікових відомостях, у яких зазначено інформація про пні зрізаних дерев, а також те, що заміри їх діаметрів фіксувались повіреною металевою стрічною (рулеткою) марки YAТO-7110 (а. с. 23, 24).

31.07.2024 Державна екологічна інспекція Поліського округу направила запит до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за вих. №3806/3/2-08 щодо категорії земель, цільового призначення та власника земельної ділянки за орієнтовними географічними координатами: 50.421953, 28.330836 (межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 1825480400:02:000:0052) (а. с. 132).

У листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 09.08.2024, вих. №11-6-0.222-3148/2-24, зазначено, що відповідно до "Матеріалів по інвентаризації земель Бабичівської сільської Ради Червоноармійського району Житомирської області" 1991 року та планово-картографічних матеріалів, Експлікації земель, які входять до складу вищезазначеної документації, на орієнтовному розташуванні запитуваної земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 1825480400:02:000:0052, зазначені угіддя: ліси - всього, в т. ч. лісонасадження на пісках (а. с. 19, 20).

02.08.2024 працівниками державної інспекції здійснено розрахунок шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір якої складає 1 260 645,03 (а. с. 14 на зв., 15).

Листом від 13.08.2024 вих. №4071/3/2-06 позивач звернувся до Слідчого управління ГУНП в Житомирській області, у якому повідомив про виявлену незаконну порубку дерев та просив залучити державну інспекцію потерпілим у кримінальному провадженні в разі внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.15 на зв., 16).

З листа Коростишівської окружної прокуратури від 06.11.2025, вих. №53/3-5071вих-25, вбачається, що за фактом незаконної вирубки 209 дерев різної породи порушено кримінальне провадження №42025062190000002 від 14.01.2025 за ч.1 ст.246 Кримінального кодексу України. У вказаному листі також зазначено, що Пулинська селищна рада надала прокуратурі довідку, відповідно до якої земельна ділянка, на якій проведено незаконну вирубку дерев, належить до несформованої земельної ділянки комунальної власності вказаної селищної ради (а. с. 21, 22).

24.11.2025 Державною екологічною інспекцією Поліського округу за вих. №118/11-12 скеровано відповідачу претензію щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою, в сумі 1 260 645,03 грн.

З огляду на недотримання органом місцевого самоврядування нормативно визначених правил збереження лісів, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу, позивач, посилаючись на норми ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом пункту "ї" частини першої статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

За приписами статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Положеннями ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Своєю чергою, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

За змістом ст.54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Водночас відповідно до підпункту 1 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З вище зазначених приписів законів, вбачається що органам місцевого самоврядування надають повноваження здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Такі повноваження покладено на як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і підконтрольні та підзвітні їм.

Відповідно до ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

У постанові від 06.05.2025 у справі №918/710/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертав увагу на те, що Лісовий кодексу України, зокрема частина друга статті 107 Лісового кодексу України, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Апеляційним судом встановлено, що 30.07.2024 працівниками Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено перевірку фактів, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 , що надійшло на телефонну гарячу лінію Державної екологічної інспекції Поліського округу, щодо вирубки за с. Буряківка в напрямку с. Будище Житомирського району Житомирської області.

За результатами перевірки працівниками позивача складено акт обстеження земельної ділянки від 30.07.2024, у якому зазначено, що поблизу с. Будище за орієнтовними географічними координатами: 50.421953, 28.330836 на землях комунальної власності Пулинської ТГ виявлено вирубку 209 дерев різних порід.

Вказаний факт також зафіксовано у перелікових відомостях, у яких зазначено інформація про пні зрізаних дерев, а також те, що заміри їх діаметрів фіксувались повіреною металевою стрічною (рулеткою) марки YAТO-7110.

За фактом незаконної вирубки 209 дерев різної породи порушено кримінальне провадження №42025062190000002 від 14.01.2025 за ч.1 ст.246 Кримінального кодексу України.

Листом Коростенської окружної прокуратури від 06.11.2025 повідомлено, що у ході досудового розслідування проведено значний обсяг слідчих дій, однак встановити осіб, які вчинили незаконну порубку деревини не представилось можливим.

Листами від 12.02.2026 вих. №25629-2026 та від 16.06.2026, вих. №109058-2026 відділенням поліції №3 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області також надано інформацію, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025062190000002 триває; встановити осіб, які вчинили незаконну порубку, не представилось можливим.

Колегія суддів зазначає, що триваюче досудове розсівання у даному випадку, а саме не встановлення особи, винної у заподіянні шкоди не виключає застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, а є саме тією обставиною, з якою наведена норма пов`язує виникнення обов`язку органу місцевого самоврядування з відшкодування шкоди за інших установлених законом умов.

Варто зазначити, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі та органи місцевого самоврядування, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована (аналогічна позиці викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23, від 06.05.2025 у справі № 918/710/24 та від 23.09.2025 у справі № 906/994/24).

Відтак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, є самостійним видом юридичної відповідальності та не залежить від результатів кримінального провадження. Відсутність обвинувального вироку або невстановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку дерев, не перешкоджає суду встановити на підставі наданих доказів наявність шкоди та підстави для покладення обов`язку з її відшкодування на відповідального суб`єкта.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість покладення на нього відповідальності до встановлення безпосереднього виконавця незаконної порубки. Вирішальним у цій справі є встановлення порушення органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків щодо контролю за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки саме неналежне виконання цих обов`язків створило умови для незаконної рубки та спричинило завдання державі шкоди.

Сам факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не впливає на вирішення питання про цивільно-правову відповідальність відповідача та не звільняє його від обов`язку відшкодувати завдані збитки.

Разом з тим, у разі встановлення осіб, винних в здійсненні порубки дерев на території Пулинської селищної ради, орган місцевого самоврядування може стягнути шкоду з цих осіб в повному обсязі в порядку регресу.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про передчасність позову неправильним, оскільки невстановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку, та наявність триваючого досудового розслідування не перешкоджають застосуванню положень ч.2 ст.107 Лісового кодексу України та вирішенню питання про цивільно-правову відповідальність Пулинської селищної ради.

Як було встановлено вище, 30.07.2024 працівниками позивача поблизу с. Будище за орієнтовними географічними координатами: 50.421953, 28.330836 на землях комунальної власності Пулинської територіальної громади виявлено вирубку 209 дерев різних порід.

З листа Коростишівської окружної прокуратури від 06.11.2025 вбачається, що Пулинська селищна рада надала прокуратурі довідку, відповідно до якої земельна ділянка, на якій проведено незаконну вирубку дерев, належить до несформованої земельної ділянки комунальної власності вказаної селищної ради (а. с. 21, 22).

Відтак, той факт, що незаконна порубка дерев була виявлена на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності Пулинської територіальної громади відповідачем не заперечується.

З метою вжиття заходів ідентифікації земельної ділянки, в межах повноважень, Державною екологічною інспекцією Поліського округу направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо категорії земель та цільового призначення земельних ділянок, де було виявлено порубку дерев.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 09.08.2024 вих. №11-6-0.222-3148/2-24 повідомило, що відповідно до Матеріалів по інвентаризації земель Бабичівської сільської Ради Червоноармійського району Житомирської області" 1991 року та планово-картографічних матеріалів, Експлікації земель, які входять до складу вищезазначеної документації, на орієнтовному розташуванні запитуваної земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 1825480400:02:000:0052, зазначені угіддя: ліси - всього, в т. ч. лісонасадження на пісках.

Відповідно до частини першої статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно з ст.4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у частині другій статті 107 Лісового кодексу України, на підставі якої позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, також не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.

Відтак, цільове призначення земельної ділянки, на якій зростає ліс та на якій був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не має значення у разі притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі ч.2 ст.107 Лісового кодексу України (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23).

Таким чином, колегія суддів, з огляду на наявні у справі докази, зокрема наявний лист ГУ Держгеокадастру у Житомирські області від 09.08.2024, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів підтвердження належності земельної ділянки, на якій виявлено незаконну порубку дерев до земель лісогосподарського призначення.

Крім того, відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо встановлення кадастрового номера, площі та виду цільового призначення земельної ділянки є наслідком не вчинення самим відповідачем, як органом, який здійснює розпорядження такими земельними ділянками дій, передбачених нормами Земельного кодексу України, направлених на внесення до Державного земельного кадастру таких відомостей.

Разом з тим, відсутність у Державному земельному кадастрі таких відомостей не спростовує зафіксований в акті обстеження від 30.07.2024 факт незаконної порубки дерев на території Пулинської територіальної громади, який підтверджується наявними у справі доказами.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі є необґрунтованими та не спростовують встановлених обставин.

Щодо розміру заявленої до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів встановила, що останній був проведений відповідно до додатку №1 Порядку проведення індексації такс, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами", тобто в порядку, визначеному чинним законодавством. Розрахунок був здійснений на підставі фактичних даних, отриманих під час обстеження, зокрема з урахуванням кількості незаконно зрубаних дерев та діаметру зрізаних пнів, встановлених в акті обстеження від 30.07.2024 та у польових перелікових відомостях.

Разом з тим, заперечуючи щодо розміру шкоди, відповідачем не надано власного контррозрахунку, не зазначено, які саме показники, використані інспекцією є неправильними та не надано жодного доказу , який підтверджував би іншу кількість незаконно зрубаних дерев, інші діаметри пнів або необхідність застосування інших такс.

Відтак посилання відповідача на недоведеність заявленої до стягнення розміру шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Твердження Пулинської селищної ради про те, апелянт також мав довести, яких саме заходів вживали Кабінет Міністрів України та органи Держлісагентства, з метою забезпечення ведення лісового господарства на спірній території, державного контролю у сфері лісового господарства, тощо, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що стосуються виявлення факту незаконної порубки дерев та можливості застосування до відповідача відповідальності у порядку ч.2 ст.107 Лісового кодексу України.

Оцінюючи доводи Пулинської селищної ради про односторонній характер проведеного обстеження 30.07.2024 та складання акту без участі її представника, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обстеження 30.07.2024 проводилось працівниками Державною екологічною інспекцією з метою перевірки викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 фактів про незаконну порубку та фіксації фактичного стану відповідної території, а не в межах заходу державного нагляду (контролю) щодо Пулинської селищної ради.

Відтак, при здійсненні зазначених повноважень Державної екологічної інспекції чинне законодавство не встановлює обов`язку щодо залучення представника органу місцевого самоврядування до проведення обстеження місця виявлення незаконної порубки дерев. Разом з тим, відсутність такого представника не свідчить про порушення порядку проведення обстеження та не спростовує зафіксованих позивачем обставин.

Водночас, посилання відповідача на неможливість надання заперечень щодо складеного акту чи перевірити результати обстеження внаслідок відсутності свого представника не свідчить про наявність підстав для визнання такого акту неналежним доказом.

При цьому відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зафіксованих в акті обстеження від 30.07.2024 та не подав докази на їх спростування.

Апеляційний суд, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, враховує наявність завданої шкоди, обов`язок ради щодо контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов`язку, а також взаємозв`язок вказаних обставин.

За вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 107 Лісового кодексу України, а також положення Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Про місцеве самоврядування в Україні".

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність позивачем наявності підстав для застосування ч.2 ст.107 Лісового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Поліського округу підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі № 906/1715/25 скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують вказаного висновку.

Враховуючи приписи п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1715/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2026 у справі №906/1715/25 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (12001, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Пулини, вул. Шевченка, 104, код ЄДРПОУ 04347172) шкоду завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 1260645,03 грн, які перерахувати на р/р (IBAN) UA488999980333139331000006775, код ЄДРПОУ 37976485, ГУК у Житомирській обл./ ТГ смт Пулини 24062100, банк отримувача Казначейство України.

5. Стягнути з Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (12001, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Пулини, вул. Шевченка, 104, код ЄДРПОУ 04347172) на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд.12-А, код ЄДРПОУ 42163803) 15 127,74 грн судового збору за подання позовної заяви та 22 691,61 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Житомирської області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.