Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №918/1182/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Справа № 918/1182/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.,

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" - адв. Єсіпов І.А.

відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради

на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 р.

постановлене у м. Рівне, повний текст складено 16.04.2026 р.

у справі № 918/1182/25 (суддя Марач В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор"

до відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг

про стягнення 1 584 064,74 грн. збитків

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 06.04.2026 р. Господарський суд Рівненської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" у справі № 918/1182/25. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" 1584064,74 грн. збитків та 56000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Пояснює, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" протягом 2003-2004 років розміщувало на території міста Рівного рекламні конструкції, зокрема, на підставі дозволів від 02.01.2003 р. № 16/18, № 16/19, від 27.04.2004 р. № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та від 20.07.2004 р. № 16/29. Дію дозволів № 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29 у 2021 році двічі продовжено на 6 місяців: спочатку до 27.11.2021 р., а потім до 01.04.2022 р.

В подальшому Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради прийняв рішення про відмову у продовженні дії дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29.

Скаржник стверджує, що з урахуванням того, що термін дії дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29, на підставі яких розміщувалися демонтовані рекламні конструкції, робочим органом не продовжено, і дії департаменту в цій частині визнано правомірними рішеннями судів у справах № 380/16131/21, № 380/20907/23, № 380/22793/23, тому права позивача не порушені.

Звертає увагу, що наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 р. № 154/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій», розміщених на підставі дозволів № 16/18, 16/19, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29 та інших, які не є предметом даного позову, ТОВ «Комтех Аутдор» не оскаржувало.

Зауважує, що наказ від 15.04.2024 р. № 154/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій» не передбачав знищення чи руйнування рекламних конструкцій, які належали ТОВ «Комтех Аутдор», а отже демонтажем рекламних конструкцій, які тривалий час розміщувалися без відповідних дозволів, шкоду ТОВ «Комтех Аутдор» не заподіяно та, відповідно, правових підстав покладення на Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради майнової відповідальності немає, оскільки в діях щодо демонтажу відсутній склад цивільного правопорушення.

Вважає, що за змістом оскаржуваного рішення суду першої інстанції не надано належної оцінки всім наявним у справі доказам та обставинам, які входять до предмета доказування при вирішенні питання про стягнення шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування.

Доводить, що ТОВ «Комтех Аутдор» обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення коштів на відновлення демонтованих рекламних конструкцій, тоді як у господарському законодавстві відшкодовується вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, а не його відновлення.

Стверджує, що демонтовані рекламні конструкції, які розміщувалися на підставі дозволів № 16/18, 16/19, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, не є втраченими, пошкодженими або знищеними, а їх демонтаж жодним чином не позбавив ТОВ «Комтех Аутдор» права власності на них.

Також вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 56000,00 грн. є необґрунтованим.

Вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами та їх вартість суттєво завищена.

Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 р. у справі № 918/1182/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про стягнення 1584064,74 грн. збитків та стягнення 56000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, відмовити повністю у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів скарги.

Пояснює, що предметом позову у цій справі є вартість відновлення порушеного права, підтверджена проєктною (технічною) документацією та локальними кошторисами на виконання відновлювальних робіт відповідно до чинних дозволів (ПКД) та вимог ДСТУ про надійність і безпеку, а не технічний стан їх окремих конструктивних елементів на складах третіх осіб, які є підконтрольними Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради.

Зазначає, що чинність дозволів № 16/18, 16/19, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29 встановлена рішеннями господарських судів усіх інстанцій у справах № 918/308/24 та № 918/613/25, які набрали законної сили та є преюдиційними для цього спору.

Доводить, що єдиним законним та можливим способом відновлення порушеного права ТОВ «Комтех Аутдор» та приведення майна у стан функціонального використання за призначенням за вказаних обставин є проведення ремонтно-відновлювальних будівельних робіт. При цьому технологічно та юридично зварювальних робіт чи бетонування фундаменту інженерної споруди «зі зносом» не буває, а імперативні вимоги ДСТУ щодо надійності та безпеки будівельних конструкцій не допускають жодних компромісів чи штучного зменшення обсягів необхідних матеріалів і трудовитрат під виглядом амортизації.

Вважає, що не підлягає включенню до кошторису відновлювальних будівельно-ремонтних робіт вартість лише тих конструктивних елементів (деталей) пошкоджених або знищених елементів благоустрою, які є в наявності і придатні до їх повторного використання згідно з вимогами ДСТУ про надійність та безпеку.

Просить апеляційну скаргу відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 р. у справі № 918/1182/25 - без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг подала пояснення, в яких вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права.

Вважає, що дії Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради з демонтажу рекламних засобів ТОВ «Комтех Аутдор» повністю відповідають нормам Місцевих правил, зокрема, пунктам 9.2.-9.8. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Рівному, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 12.11.2019 р. № 121, якими передбачено, що у разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги видає наказ про примусовий демонтаж.

Зауважує, що з моменту демонтажу і по даний час Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг у встановленому порядку здійснює облік та тимчасове зберігання демонтованих рекламних засобів, і рекламні конструкції перебувають у прийнятному для подальшого використання стані та на першу вимогу можуть бути передані власнику - ТОВ «Комтех Аутдор». Натомість зазначає, що представники ТОВ «Комтех Аутдор» не зверталися про повернення конструкцій ані у письмовій, ані в усній формі.

Звертає увагу, що ТОВ «Комтех Аутдор» не надано суду допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували, що демонтовані конструкції перебувають у неприйнятному для подальшого використання стані та потребують відновлення, як це зазначено в позові.

Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 р. у справі № 918/1182/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про стягнення 1584064,74 грн. збитків та стягнення 56000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, відмовити повністю.

Відповідач Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечив проти доводів відзиву.

Зазначає, що в ході демонтажу рекламних конструкцій, які розміщувалися на підставі дозволів № 16/18, 16/19, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, були відокремлені лише металеві опори та металеві щити, а бетонні подушки разом із металевими шпильками, до яких вони кріпилися, залишилися перебувати на землі, що підтверджується актами про демонтаж рекламних конструкцій від 18 та 31 травня 2024 року.

Звертає увагу, що Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради надав суду першої інстанції висновок судового експерта № 260112/1-ЮШ від 09.03.2026 р. згідно з яким демонтовані рекламні конструкції зберігаються у прийнятному для подальшого використання стані.

04.06.2026 р. відповідач Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради подав додаткові пояснення в яких звертає увагу, що рекламні конструкції, які демонтовано на підставі наказу відповідача, тривалий час розміщувалися позивачем без дозволів, термін дії яких робочим органом не було продовжено, і оскільки демонтовані рекламні конструкції, які розміщувалися на підставі дозволів № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29, термін яких не продовжено, тому вони вважаються такими, що самовільно встановлені.

Вважає, що демонтовані рекламні конструкції, які розміщувалися на підставі дозволів №16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29, не є втраченими, пошкодженими або знищеними, а їх демонтаж жодним чином не позбавив позивача права власності на них.

14.08.2026 р. відповідач Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради подав клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу - висновку ПП «Експерт-Рівне-Консалт» про ринкову вартість демонтованих рекламних конструкцій від 07.08.2026 р. В обґрунтування необхідності прийняття апеляційним судом нового доказу відповідач зазначив, що висновок ПП «Експерт-Рівне-Консалт» про ринкову вартість демонтованих рекламних конструкцій виготовлений 07.08.2026 р., тобто - об`єктивно не міг бути поданий на розгляд суду першої інстанції.

28.08.2026 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" подав заперечення на клопотання відповідача про долучення нового доказу, зазначивши, що відповідачем жодним чином не обгрунтовано, чому він не міг укласти договір для визначення ринкової вартості демонтованих рекламних конструкцій під час провадження в суді першої інстанції.

Щодо клопотання скаржника про долучення до справи нового доказу колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до норм ч. 1, 4, 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до норм ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегією суддів встановлено, що відповідач/скаржник в процесі розгляду справи № 918/1182/25 у суді першої інстанції висновок ПП «Експерт-Рівне-Консалт» про ринкову вартість демонтованих рекламних конструкцій не надавав, не посилався на такі докази і не заявляв суду про намір подати такі докази - матеріали справи не містять доказів такого. Відповідач жодним чином не доводить винятковість випадку як підставу для прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, і колегія суддів, керуючись ст..269 ГПК України.

Натомість вбачається, що такий висновок про ринкову вартість демонтованих рекламних конструкцій від 07.08.2026 р. є новим доказом, створеним після ухвалення рішення судом першої інстанції, і така обставина як відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, принципу правової визначеності, основним елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 р. у справі № 922/331/23 та від 27.05.2025 р. у справі № 910/17647/18 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.

До початку судового засідання відповідач Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до договору про надання правничої допомоги № 26-08/232 від 31.08.2026 р. Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради залучив адвоката Шевчука В.С. для представництва інтересів Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради у справі № 918/1182/25. Водночас адвокат Шевчук В.С. не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 01.09.2026 р. о 12:15 год., у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні у Господарському суді Волинської області у справі № 903/450/26, яке призначено на 11:45 год., де адвокат здійснює представництво інтересів відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кортакоз». До такого клопотання долучено витяг з веб порталу Судова влада України з якого вбачається, що у Господарському суді Волинської області 01.09.2026 р. о 11:45 відбудеться судове засідання з розгляду справи № 903/450/26 за позовом ТОВ «Толк Україна» до Управління капітального будівництва Луцької міської ради та до ТОВ «Фірма «Кортакоз», представником якої є адвокат Шевчук В.С. /а.с. 20 у т.4/.

В судовому засіданні 01.09.2026 р. представник позивача вважав за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника, оскільки юридична особа не обмежена колом представників у судовому процесі.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, відхиляє його з урахуванням наступного.

В суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до норм ст.270 ГПК України. Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 252 у т.3/. Відповідно до ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 19.05.2026 р. та ухвал про оголошення перерви в судових засіданнях від 08.06.2026 р. та від 18.08.2026 р. апеляційний суд не визнав обов`язковою явку представника відповідача.

Разом з тим, відповідач жодним чином не доводить неможливість розгляду справи в судовому засіданні 01.09.2026 р. без участі конкретного представника відповідача адвоката Шевчука В.С., тоді як доводи відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради викладені в апеляційній скарзі, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, а також - висловлені представником Департаменту Єфіменко О.М. в судовому засіданні 08.06.2026 р., тобто – доводи та вимоги скаржника/відповідача доведені апеляційному суду, чим визначено межі перегляду справи відповідно до ст.269 ГПК України.

Отже, зважаючи, що сторони, зокрема, відповідач, повідомлені судом в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, явка представників не визнана судом обов`язковою, позиція відповідача у справі доведена суду в апеляційній скарзі, відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях та усних поясненнях, які висловлені апеляційному суду представником відповідача в судовому засіданні 08.06.2026 р., натомість відповідач не доводить неможливість розгляду справи в судовому засіданні 01.09.2026 р. без участі представника відповідача, тоді як явка представника відповідача не була забезпечена також в судовому засіданні 18.08.2026 р., тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08.06.2026 р. представник скаржника/відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задоволити. Представник позивача в судових засіданнях 08.06.2026 р., 18.08.2026 р. та 01.09.2026 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Представник третьої особи в судовому засіданні 18.08.2026 р. підтримав позицію скаржника/відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до дозволів Управлінням ЖКГ Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 02.01.2003 р. № 16/18, № 16/19, від 27.04.2004 р. № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та від 20.07.2004 р. № 16/29 Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" розміщувало зовнішню рекламу у м. Рівне в рекламних конструкціях. Дозволи були видані на 5 років, після чого неодноразово продовжувались Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради /а.с. 54, 68 зв., 82 зв., 93 зв., 106 зв., 119 зв., 133 зв у т.1/.

Відповідно до рішення Рівненської міської ради від 11.03.2021 р. № 120 "Про утворення Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, затвердження Положення про нього та внесення змін до загальної чисельності виконавчих органів Рівненської міської ради" утворено Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради шляхом злиття Управління транспорту і зв`язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради /а.с. 32 – 33 у т.1/.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань розміщення зовнішньої реклами Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.08.2023 р. № 01/2023 ТОВ «Комтех Аутдор» було відмовлено у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зокрема відмовлено у продовженні дії дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та № 16/29 /а.с. 50 – 52 у т.2/. У такому протоколі зазначено, що термін дії дозволів № 16/18, № 16/19 та № 16/22 закінчився 02.01.2022 р., а термін дії дозволів № 16/24, № 16/25, № 16/28 та № 16/29 закінчився 01.04.2022 р.

Відповідно до вимоги від 29.08.2023 р. № 569-08 Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради зобов`язав ТОВ «Комтех Аутдор» у строк до 10.09.2023 р. провести демонтаж рекламних конструкцій, у продовженні дозволів на які ТОВ «Комтех Аутдор» було відмовлено, зокрема було зобов`язано демонтувати рекламні конструкції, дозвіл на розміщення яких було надано ТОВ «Комтех Аутдор» від 02.01.2003 р. № 16/18, № 16/19, від 27.04.2004 р. № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та від 20.07.2004 р. № 16/29 /а.с. 70 у т.2/.

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, у якому просило визнати протиправною вимогу від 29.08.2023 р. № 569-08 про демонтаж рекламних конструкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Комтех Аутдор» вказувало на протиправність спірної вимоги, оскільки вважало, що остання прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 р. у справі № 380/20907/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.11.2024 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 р. у справі № 380/20907/23 скасовано, а справу № 380/20907/23 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 р. у справі № 380/20907/23 позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 29.08.2023 р. № 569-08 про демонтаж рекламних конструкцій. Рішення набрало законної сили після апеляційного перегляду 10.06.2026 р.

При цьому у березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання укладеним ТОВ «Комтех Аутдор» та Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних конструкцій у редакції Адресної програми, запропонованої позивачем на строк з 01.01.2024 р. до 31.12.2024 р.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач має право на розміщення 22-х рекламних конструкцій, які були встановлені ним раніше на підставі дозволів від 19.10.2000 р. № 16/14, № 16/16, від 16.07.2002 р. № 16/5, № 16/6, № 16/8, № 16/10, № 16/11, від 05.06.2002 р. № 16/3, від 05.09.2002 р. № 16/4, від 02.01.2003 р. №16/18, № 16/19, від 27.04.2004 р. № 16/20, № 16/22, № 16/23, № 16/24, № 16/25, № 16/27, № 16/28 та від 20.07.2004 р. № 16/29, № 16/30, № 16/31, № 16/34.

26.09.2024 р. Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення у справі № 918/308/24, яким позов ТОВ «Комтех Аутдор» задовольнив, визнав укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" та Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради договір від 02.01.2024 р. № 16/2024 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних конструкцій на умовах, визначених додатком 1 до Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному, затверджених рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.11.2019 р. № 121, на строк з 01.01.2024 р. до 31.12.2024 р., і щодо Адресної програми розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зокрема № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29 ТОВ "Комтех Аутдор" у м. Рівному, яка є додатком до цього договору та його невід`ємною частиною.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 26.09.2024 р. № 918/308/24 залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 р. та постановою Верховного Суду від 20.05.2025 р., отже набрало законної сили 20.01.2025 р. і є чинним.

Разом з тим, 15.04.2024 р. Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради видав наказ № 154/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій", яким Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг доручено провести демонтаж рекламних конструкцій, зокрема засобів зовнішньої реклами ТОВ «Комтех Аутдор», які розміщувались на підставі дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29 (всього: 7 рекламних конструкцій), після проведення демонтажу скласти відповідні акти виконаних робіт з демонтажу рекламного засобу та забезпечити тимчасове зберігання рекламних засобів /а.с. 135 у т.1/.

На виконання вищезазначеного наказу 18.05.2024 р. та 31.05.2024 р. було проведено демонтаж семи рекламних конструкцій ТОВ «Комтех Аутдор», які розміщувались на підставі дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29, про що складені відповідні акти проведення демонтажу рекламного засобу /а.с. 54 зв., 69, 83, 94, 107, 120, 134 у т.1/.

Зі змісту цих актів вбачається, що в процесі демонтажу рекламних конструкцій виконувалися роботи з розбирання конструкцій на окремі частини, залучення автопідйомника, залучення транспорту для перевезення до місця зберігання, навантаження на транспорт та розвантаження з транспорту. В актах також зазначено, що демонтаж і перевезення рекламних конструкцій проводилось без бетонних подушок.

29.10.2024 р. ТОВ «Комтех Аутдор» подав до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради претензію № 107-10/24 про відшкодування матеріальної шкоди в натурі, у якій товариство запропонувало відновити попереднє становище шляхом відновлення демонтованих рекламних конструкцій до стану їх функціонального використання за призначенням, який відповідає вимогам державних стандартів, норм і правил, які діють у будівництві /а.с. 27 у т.2/.

Листом від 21.11.2024 р. № 683-08 Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради у відповідь на претензію повідомив ТОВ «Комтех Аутдор», що рекламні конструкції під час демонтажу не були знищені чи пошкоджені та є придатними до подальшого використання /а.с. 28 у т.2/.

25.07.2025 р. ТОВ «Комтех Аутдор» як замовник та ТОВ «Сервіс Столиця Інновейшн» як виконавець уклали договір про визначення обсягів та вартості відновлювальних робіт № 21-КА/2025 /а.с. 36 у т.1/, згідно з п. 1 якого виконавець у порядку і строки, визначені даним договором? зобов`язується скласти кошторис на виконання відновлювальних робіт з повторного монтажу спеціальних рекламних конструкцій, які були демонтовані третіми особами в період з 18 по 31 травня 2024 року.

Відповідно до п. 4 договору за виконання робіт, що їх визначено даним договором, замовник сплатить виконавцю 25200,00 грн., у т.ч. ПДВ (20%) – 4200,00 грн. у 3-денний строк з моменту складання акта приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання договору про визначення обсягів та вартості відновлювальних робіт від 25.07.2025 р. № 21-КА/2025 ТОВ «Сервіс Столиця Інновейшн» розробило кошторис на виконання відновлювальних робіт окремо щодо кожної з рекламних конструкцій, які розміщувалися на підставі дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та № 16/29 /а.с. 41 – 53, 56 – 68, 70 – 82, 84 – 93, 95 – 106, 108 – 119, 121 – 133 у т.1/.

Згідно з такими кошторисами вартість відновлювальних робіт щодо рекламних конструкцій, які розміщувалися на підставі дозволів, становить 1558864,74 грн., а саме: щодо дозволу № 16/18 – 185370,23 грн., щодо дозволу № 16/19 – 216575,36 грн., щодо дозволу № 16/22 – 247525,53 грн., щодо дозволу № 16/24 – 259249,48 грн., щодо дозволу № 16/25 – 145302,34 грн., щодо дозволу № 16/28 – 245592,32 грн. та щодо дозволу № 16/29 – 259249,48 грн.

20.12.2025 р. ТОВ «Комтех Аутдор» подав до Господарського суду Рівненської області позовну заяву про стягнення з Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради 1584064,74 грн. збитків як вартості відновлювальних робіт щодо виготовлення семи рекламних конструкцій, вартості їх монтажу та 25200,00 грн. витрат на складання проєктно-кошторисної документації.

Заперечивши проти позову, Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради надав суду висновок судової будівельно – технічної експертизи від 09.03.2026 р. № 260112/1-ЮШ, складений судовим експертом ППФ «Експерт-Рівне» /а.с. 173 – 183 у т.2/. У висновку судової будівельно – технічної експертизи зазначено про те, що висновок підготовлений для подання до суду та про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання :

- у якому технічному стані станом на 08.01.2026 р. перебувають металоконструкції - рекламні конструкції типу «білборд», які на підставі наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 р. № 154/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій» були демонтовані у місті Рівному ?

- чи наявні станом на 08.01.2026 р. у демонтованих металоконструкціях - рекламних конструкціях типу «білборд», які на підставі наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 р. № 154/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій» були демонтовані 18.05.2024, 31.05.2024 у місті Рівному пошкодження, руйнування, пов`язані із демонтажем цих рекламних конструкцій ?

- у якому технічному стані станом на 08.01.2026 р. перебувають основи металоконструкцій – бетонні подушки, до яких кріпилися рекламні конструкції типу «білборд», що на підставі наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 р. № 154/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій» були 18.05.2024 р. та 31.05.2024 р. демонтовані у місті Рівному ?

- чи наявні станом на 08.01.2026 р. у основах металоконструкцій - бетонних подушках, до яких кріпилися рекламні конструкції типу «білборд», що на підставі наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 р. № 154/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій» були 18.05.2024 р. та 31.05.2024 р. демонтовані у місті Рівному пошкодження, руйнування, пов`язані із демонтажем цих рекламних конструкцій.

Експертом надані наступні висновки :

- опорні несучі конструкції (металеві опори) перебувають в задовільному технічному стані – експлуатація сталевих конструкцій можлива, пошкодження та руйнування пов`язані з демонтажем цих елементів, відсутні. Просторові та площинні несучі конструкції (рекламні щити) – перебувають в незадовільному стані, експлуатація можлива за умови проведення ремонту, наявні пошкодження просторових несучих конструкцій, що викликані експлуатаційними пошкодженнями (корозія, поздовжні вигини викликані вітровим навантаженням та послабленням зварних з`єднань у зв`язку з довготривалою експлуатацією) та умовами зберігання;

- опорні подушки рекламних конструкцій перебувають в задовільному технічному стані, їх експлуатація можлива, пошкодження та руйнування пов`язані з демонтажем цих елементів, відсутні.

Експерт за змістом висновку встановив, що опорні подушки рекламних конструкцій, які розміщувалися на підставі дозволів № 16/18 та 16/19, знаходяться на території КП «Міськсвітло», а інші п`ять опорних подушок рекламних конструкцій перебувають за адресами розміщення металевих конструкцій.

Задоволивши позов, суд першої інстанції виснував, що позивач довів належними та допустимими доказами неправомірність наказу відповідача від 15.04.2024 р. № 154/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" та дій, вчинених на його виконання, а також – довів завдання шкоди його майну вказаним рішенням та діями, тоді як відповідач наведені обставини не спростував.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Колегія суддів зазначає, що на відміну від загальної норми - статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173 ЦК України визначають відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Відтак, для відшкодування шкоди за правилами статті 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, зокрема, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать нормам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм ст. 1173 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 р. у справі № 905/990/20 та від 17.03.2026 р. у справі № 904/3376/22 і колегія суддів враховує такий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 (далі – Типові правила), зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" правомірно розміщувало зовнішню рекламу у м. Рівне в рекламних конструкціях - на підставі дозволів Управлінням ЖКГ Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 02.01.2003 р. № 16/18, № 16/19, від 27.04.2004 р. № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та від 20.07.2004 р. № 16/29. Такі дозволи були видані на 5 років, після чого неодноразово продовжувались Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради /а.с. 54, 68 зв., 82 зв., 93 зв., 106 зв., 119 зв., 133 зв у т.1/, і відповідно до протоколу засідання комісії з питань розміщення зовнішньої реклами Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.08.2023 р. № 01/2023 ТОВ «Комтех Аутдор» було відмовлено у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зокрема відмовлено у продовженні дії дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та № 16/29 /а.с. 50 – 52 у т.2/, про що зазначено вище.

Разом з тим, відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 26.09.2024 р. у справі № 918/308/24 за позовом ТОВ «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради позов було задоволено та згідно з рішенням суду визнано укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" та Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради договір від 02.01.2024 р. № 16/2024 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних конструкцій на умовах, визначених додатком 1 до Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Рівному, затверджених рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.11.2019 р. № 121, на строк з 01.01.2024 р. до 31.12.2024 р., щодо Адресної програми розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зокрема № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29 ТОВ "Комтех Аутдор" у м. Рівному, яка є додатком до цього договору та його невід`ємною частиною.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 26.09.2024 р. № 918/308/24 залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 р. та постановою Верховного Суду від 20.05.2025 р., набрало законної сили 20.01.2025 р. та є чинним.

Відповідно до рішень у справі № 918/308/24 суди встановили, що строк дії всіх вищезазначених дозволів закінчився у період карантину, дію якого було скасовано на всій території України з 30.09.2023 р. (тобто, під час дії воєнного стану); 10.12.2020 р. набрав чинності Закон України “Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 04.12.2020 р. № 1071-IX, яким статтю 11 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” було доповнено пунктом 2-1 такого змісту: “2-1. Документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов`язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення”.

Судами встановлено, що на момент прийняття Закону України “Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", усі 22 дозволи на розміщення зовнішньої реклами були діючими. Водночас, до закінчення дії карантину згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває досі.

Суди зазначили, що згідно з пп. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 р. № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та 3 місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).

Отже, суди виснували про те, що всі зазначені дозволи (строки їх діі) на розміщення зовнішньої реклами без винятку (№№ 16/3, 16/5, 16/6, 16/8, 16/10, 16/11, 16/18, 16/19, 16/20, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/27, 16/28, 16/29, 16/30, 16/31, 16/34) підпали під пряму дію підпункту 5 пункту 1 постанови № 314, а відтак - є чинними на момент розгляду даного спору та діють протягом усього періоду дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування.

Відповідно до частини четвертої ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду - не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 922/2013/18 та від 20.03.2020 р. у справі № 910/2360/19 і такі правові висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегія суддів враховує як преюдиційні обставини щодо терміну дії дозволів, встановлені судами у справі № 918/308/24, та зауважує, що відповідач/скаржник в процедурі розгляду даної справи таких обставин не спростував.

З урахуванням наведеного відхиляються доводи скаржника про те, що станом на дату видання наказу від 15.04.2024 р. № 154/01 та на час проведення демонтажу 18.05.2024 р. і 31.05.2024 р. строк дії дозволів № 16/18, № 16/19, № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28, № 16/29 закінчився, а тому рекламні конструкції були самовільно встановленими. Як встановлено судами у справі № 918/308/24, ТОВ "Комтех Аутдор" має право користуватись місцями для розміщення зовнішньої реклами на підставі чинних дозволів, строк дії яких був продовжений відповідно до законодавства.

Посилання скаржника на рішення судів у справах № 380/16131/21, № 380/20907/23 та № 380/22793/23 також не спростовують обставин щодо чинності дозволів. Натомість рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 р. у справі № 380/20907/23, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 р., визнано протиправною та скасовано вимогу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 29.08.2023 р. № 569-08 про демонтаж рекламних конструкцій, зокрема і рекламних конструкцій, які є предметом спору у даній справі.

Отже, як станом на час прийняття наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 р. № 154/01 так і станом на час фактичного проведення демонтажу семи рекламних конструкцій (18.05.2024 р. та 31.05.2024 р.) ТОВ "Комтех Аутдор" правомірно, на законних підставах розміщувало рекламні конструкції на підставі дозволів від 02.01.2003 р. № 16/18, № 16/19, від 27.04.2004 р. № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та від 20.07.2004 р. № 16/29, і такі дозволи діють протягом всього періоду дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування.

Тому незаконність наказу від 15.04.2024 № 154/01 полягає у тому, що на його підставі підлягали демонтажу рекламні конструкції, дозволи на розміщення яких були чинними, що встановлене судовими рішеннями у справах №№ 918/308/24 та 918/613/25, які набрали законної сили. А отже, чинність всіх наданих Товариству дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м.Рівне на момент видання та виконання наказу від 15.04.2024 № 154/01 є преюдиційною обставиною, що звільняє Товариство від її доказування на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 р. № 154/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" окремо позивачем не оскаржувався, оскільки вимога про скасування наказу, який вже виконано, не є ефективним способом захисту, натомість суд може самостійно надати такому наказу правову оцінку у мотивувальній частині судового рішення.

Отже, оскільки демонтаж здійснено щодо рекламних конструкцій, які були встановлені на підставі дозволів від 02.01.2003 р. № 16/18, № 16/19, від 27.04.2004 р. № 16/22, № 16/24, № 16/25, № 16/28 та від 20.07.2004 р. № 16/29, які є чинними протягом всього періоду дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування, про що зазначено вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення/наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради № 154/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" від 15.04.2024 р. та дій, вчинених на виконання цього наказу (демонтаж і переміщення рекламних конструкцій), що є одним з необхідних елементів відповідальності, передбачених статтею 1173 ЦК України.

Колегія суддів відзначає при цьому, що акти про демонтаж складені за участі представників Департаменту/відповідача, а саме: начальника управління ЖКГ Департаменту В.Пилипчук та начальника відділу зовнішньої реклами ЖКГ Департаменту Н.Савкіної та містять підписи цих посадових осіб. Тобто Департамент видав незаконний наказ про демонтаж рекламних конструкцій, дозволи на розміщення яких були чинними, а також – брав участь в його виконанні.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою підтверджується змістом актів про демонтажів від 18 та від 31 травня 2024 року, в преамбулі яких зазначено, що "на виконання наказу Департаменту інфраструктури і благоустрою Рівненської міської ради від 15.04.2024 № 154/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій", здійснюється демонтаж рекламної конструкції, яка розміщується з порушенням вимог чинного законодавства України.

За змістом актів демонтажів виконані роботи полягали у демонтажі рекламних конструкцій (без бетонних подушок), які є їх фундаментами (основами).

Конкретизація визначення демонтажу і порядку здійснення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами визначається Правилами розміщення реклами, затвердженими органами місцевого самоврядування на відповідній території."

Згідно з пунктом 2 Місцевих правил, затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради 12.11.2019 №121, "демонтаж - комплекс заходів, які передбачають відокремлення вивіски, таблички або рекламного засобу разом з основою від місця їх розташування та транспортування у місце подальшого зберігання".

В кожному з актів про демонтаж від 18 і від 31 травня 2024 року зазначено перелік виконаних робіт, а саме: "розбирання на окремі частини, залучення автопідйомника, залучення транспорту для перевезення до місця зберігання, навантаження на транспорт та розвантаження з транспорту". Тобто - мав місце не демонтаж як відокремлення всієї рекламної конструкції як неподільної речі разом з її основою від місця розташування, а відокремлення від основи решти конструктивних елементів (опори з рекламоносієм) з розбиранням на частини.

Нормами ч. 2 ст. 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Колегія суддів, дослідивши такі надані суду докази, погоджується із доводами позивача, що відбулось пошкодження і знищення неподільних речей, оскільки жоден конструктивний елемент стаціонарної рекламної конструкції, яка складається з її фундаменту (бетонної подушки), опори та рекламної площини, будучи відокремленим від інших, не може використовуватись за її призначенням, а саме - для розміщення реклами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що наслідком неправомірних дій стало пошкодження і знищення належного позивачеві майна – рекламних конструкцій/бордів, які внаслідок демонтажу не підлягають використанню за призначенням.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено вище, на підтвердження розміру збитків позивач надав суду кошториси на виконання відновлювальних робіт щодо кожної із семи демонтованих рекламних конструкцій, розроблені ТОВ «Сервіс Столиця Інновейшн» /а.с. 41 – 53, 56 – 68, 70 – 82, 84 – 93, 95 – 106, 108 – 119, 121 – 133 у т.1/. Відповідно до зазначених кошторисів загальна вартість відновлювальних робіт становить 1558864,74 грн., а саме: щодо дозволу № 16/18 – 185370,23 грн.; № 16/19 – 216575,36 грн.; № 16/22 – 247525,53 грн.; № 16/24 – 259249,48 грн.; № 16/25 – 145302,34 грн.; № 16/28 – 245592,32 грн.; № 16/29 – 259249,48 грн.

При цьому до кошторису відновлювальних будівельно-ремонтних робіт не включено вартість тих конструктивних елементів (деталей) пошкоджених або відокремлених елементів благоустрою, які є в наявності і придатні до їх повторного використання згідно з вимогами ДСТУ про надійність та безпеку, а саме - позивач вважає, що в належному стані збережено одна бетонна основа - опорна подушка (РК №16/25).

За змістом кошторису позивач визначає збитки як вартість втраченого майна - робіт по виготовленню рекламних конструкцій та вартість їх монтажу в цінах на час розгляду справи, що відповідає нормам ст.1192 ЦК України і спростовує доводи скаржника про те, що ТОВ «Комтех Аутдор» обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення коштів на відновлення демонтованих рекламних конструкцій, тоді як у господарському законодавстві відшкодовується вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, а не його відновлення.

Крім того, на підставі договору від 25.07.2025 р. № 21-КА/2025 позивач ТОВ "Комтех Аутдор" сплатив 25200,00 грн. за розроблення кошторисів на виконання відновлювальних робіт, що є витратами позивача, пов`язаними з необхідністю відновити свій майновий стан внаслідок неправомірних дій відповідача, визначивши розмір/суму такого відновлення. Отже, витрати на складання ПКД входять до складу реальних збитків - на підставі п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України як витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, оскільки Товариство не може самостійно скласти кошторисну документацію на відновлення (відбудову) об`єкта за відсутності у нього спеціальних знань. Колегія суддів вважає надані позивачем, на підтвердження розміру збитків, кошториси на виконання відновлювальних робіт щодо кожної із семи демонтованих рекламних конструкцій /а.с. 41 – 53, 56 – 68, 70 – 82, 84 – 93, 95 – 106, 108 – 119, 121 – 133 у т.1/ належними, допустимими та достовірними у розумінні норм ст. 74, 76 – 78 ГПК України.

Враховано судом, що відповідно до п. 38 Типових правил розроблення необхідної технічної документації, монтаж (демонтаж) рекламного засобу здійснюється спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями.

Натомість відповідачем зазначені докази не спростовано, іншого розрахунку розміру збитків суду не надано та не наведено доводів, які б свідчили про помилковість визначеного позивачем розміру відновлювальних витрат.

Доводи скаржника про те, що демонтовані рекламні конструкції, які розміщувалися на підставі дозволів № 16/18, 16/19, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, не є втраченими, пошкодженими або знищеними, а їх демонтаж жодним чином не позбавив ТОВ «Комтех Аутдор» права власності на них, колегія суддів відхиляє із урахуванням наведеного вище.

Наданий скаржником висновок судової будівельно – технічної експертизи від 09.03.2026 р. № 260112/1-ЮШ /а.с. 173 – 183 у т.2/ як доказ належного технічного стану демонтованих конструкцій колегія суддів оцінює критично.

Судом звертається увага, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у відповідності до норм ст. 74, 76 – 78 ГПК України, які б дали можливість достовірно ототожнити всі об`єкти, безпосередньо досліджені експертом, із конструкціями, демонтаж яких є предметом спору.

Колегія суддів відзначає, що для проведення дослідження експерту були надані копії дозволів та актів демонтажу, тоді як кошториси на виконання відновлювальних робіт предметом його дослідження не були. Відповідач не надав експерту документів щодо обліку демонтованих рекламних конструкцій, тоді як за відсутності таких документів за наведених вище обставин неможливо встановити ідентичність рекламних конструкцій, які були демонтовані 18.05.2024 р. та 31.05.2024 р., і конструкцій, які обстежувались експертом.

Позивач ТОВ «Комтех Аутдор» також не був залучений до проведення експертизи, оскільки не був навіть повідомлений про таке обстеження, не запрошувався для ідентифікації рекламних конструкцій, і представник позивача не був присутній при проведенні експертного дослідження.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Індивідуальними ознаками рекламної конструкції можуть бути, зокрема, заводський, серійний чи інвентарний номер, маркування, табличка або інше позначення, нанесене безпосередньо на конструкцію, а також інші зафіксовані ознаки, сукупність яких дає можливість відрізнити конкретну конструкцію від інших однорідних рекламних конструкцій.

Натомість експерт Шекель Ю.В. під час демонтажу рекламні конструкції присутній не був та безпосереднього огляду конструкцій у процесі їх демонтажу не здійснював, тоді як проводив дослідження значно пізніше, а саме - 10 лютого та 05 березня 2026 року у місцях знаходження наданих йому для огляду об`єктів. Висновок судової будівельно – технічної експертизи не містить опису будь яких ідентифікуючих ознак, які б дозволили дійти висновку, що предметом експертного дослідження у 2026 році були саме належні позивачеві конструкції, які були демонтовані 18.05.2024 р. та 31.05.2024 р.

В той же час у в исновку експерт зазначає, що для відповіді на поставлені питання експертом було проведено лише натурний огляд об`єкта експертизи в місці зберігання та місцях встановлення, і що саме за результатами натурного огляду експерт дійшов до висновків, які надав на поставлені заявником експертизи, питання (по встановленню технічного стану). При цьому експерт не здійснював обстеження технічного стану об`єктів дослідження у відповідності до порядку, який сам же зазначив у п. 5.4, 5.5 висновку - що для підтвердження або перевірки несучої здатності сталевих конструкцій можливо застосовувати методи оцінки, засновані на: аналізу досвіду експлуатації; використанні методів перевіреного рахунку; перевірки експериментальними методами (пробним навантаженням).

Також звертається увага, що висновок експерта щодо задовільного технічного стану бетонних подушок не містить належного дослідження стану вмурованих у них анкерних болтів (шпильок), за допомогою яких здійснюється кріплення металевих опор, тоді як, за доводами позивача, стан таких кріпильних елементів безпосередньо впливає на можливість повторного використання бетонної основи, але в належному стані збережено лише одна бетонна основа - опорна подушка (РК №16/25) є придатною для використання і не потребує її демонтажу для облаштування на її місці нової відповідно до вимог проекту, що враховано у розрахунку збитків.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що експерт у висновку визначив, що опорні подушки рекламних конструкцій, які розміщувалися на підставі дозволів № 16/18 та 16/19 розміщені на території КП «Міськсвітло», а інші п`ять опорних подушок рекламних конструкцій за адресами розміщення металевих конструкцій, тоді як у всіх семи актах про демонтаж зазначено, що демонтаж і перевезення рекламних конструкцій проводився без бетонних подушок. Такі неузгодженості висновку експерта з наявними у матеріалах справи доказами (актами про демонтаж тощо) дають обгрунтовані підстави для сумніву у недостовірності дослідження, яке проводив експерт.

Отже, експертний висновок є необ`єктивним та неповним за відсутності необхідних досліджень, а також за відсутності достатніх та достовірних доказів щодо ідентичності об`єктів, досліджуваних експертом у місці зберігання, тим належним позивачеві конструкціям, що демонтовані 18.05.2024 р. та 31.05.2024 р.

Відповідач пояснення позивача щодо незадовільного стану кріпильних елементів не спростував і не надав інших належних доказів, які б спростовували доводи позивача про неможливість використання бетонних подушок після демонтажу.

Суд відзначає у зв`язку з цим, що з огляду на норми статті 183 ЦК України (речі подільні та неподільні) окремі елементи рекламних конструкцій на складах КП “Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг” не є рекламними конструкціями (неподільним майном) у розумінні пункту 2 Типових правил, так як є поділеними з втратою їх цільового призначення і не можуть використовуватись згідно з функціональним призначенням спеціальних стаціонарних конструкцій, а саме - для розміщення зовнішньої реклами.

За наведених обставин в їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок судової будівельно – технічної експертизи від 09.03.2026 р. № 260112/1-ЮШ /а.с. 173 – 183 у т.2/ не спростовує кошторисів на виконання відновлювальних робіт в частині необхідності виконання таких робіт та їх вартості.

Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що позивачем доведено сукупність необхідних умов для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків, а саме: неправомірність дій відповідача, наявність реальних збитків та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача та витратами, які позивач мусить понести для відновлення порушеного права.

Доводи апеляційної скарги про відсутність вини Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради не спростовують вищезазначених висновків, оскільки відповідно до статті 1173 ЦК України відповідальність Департаменту настає незалежно від вини такого органу місцевого самоврядування.

Щодо покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 56000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Єсіповим І.А. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2019 р. № 20-05/19/1, укладеного адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем та позивачем ТОВ "Комтех Аутдор" як клієнтом /а.с. 38 у т.1/ та довіреності від 28.11.2023 р. /а.с. 8 у т.1/.

За змістом договору сторони погодили, що адвокат приймає до свого виконання доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу протягом дії договору, а клієнт зобов`язується оплатити надану йому правничу допомогу, а також відшкодувати адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 4.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану правничу допомогу, порядок його обчислення та сплати, а також зміст конкретного доручення клієнта, за виконання якого цей гонорар повинен бути сплачений, визначається сторонами в окремих додаткових угодах, які після їх підписання сторонами стають невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.5.2 договору цей договір діє протягом невизначеного часу.

Відповідно до підписаної адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем та позивачем ТОВ "Комтех Аутдор" як замовником додаткової угоди від 24.10.2025 р. № 24-10/25-КА до договору про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2019 р. № 20-05/19/1 /а.с. 35 у т.1/ сторони погодили предмет доручення замовника адвокату, а саме – визначити ефективний спосіб захисту прав замовника, порушених Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради шляхом демонтажу рекламних конструкцій замовника у м. Рівному, підготувати позовну заяву та інші документи процесуального характеру, необхідні для судового захисту цих порушених прав та забезпечити реалізацію прав і обов`язків замовника у всіх судових інстанціях, у всіх судових і виконавчих провадженнях, з використанням всіх процесуальних прав та обов`язків замовника, передбачених процесуальним законодавством, а також надати всі інші види правової допомоги, необхідні для виконання даного доручення.

Згідно з п. 3.2, 3.4 додаткової угоди розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у суді кожної інстанції становить сім розмірів мінімальної заробітної плати незалежно від кількості та обсягу підготовлених процесуальних документів, часу, витраченого на їх підготовку та подання, а також кількості та тривалості судових засідань. Станом на момент укладення додаткової угоди розмір мінімальної заробітної плати становить 8000,00 грн.

На виконання додаткової угоди, адвокат Єсіпов І.А. надав ТОВ «Комтех Аутдор» рахунок від 24.10.2025 р. № 1/24-10/25-КА за послуги професійної правничої допомоги, а саме за правову допомогу в суді першої інстанції згідно з додатковою угодою № 24-10/25-КА від 24.10.2025 р. на суму 56000,00 грн. (7 МЗП х 8000) /а.с. 40 у т.1/, який був оплачений ТОВ «Комтех Аутдор» 24.10.2025 р., відповідно до платіжної інструкції № 741 /а.с. 34 у т.1/.

Вказані вище докази на підтвердження надання правової допомоги позивач подав до суду першої інстанції до ухвалення ним рішення по справі разом з позовною заявою /а.с. 1 – 7 у т.1/. При цьому у позовній заяві позивач заявив про судові витрати на професійну правничу допомогу та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 56000,00 грн. Таким чином, позивачем дотримані норми ст. 126, 129 ГПК України щодо строків і порядку подання доказів правничої допомоги у заявленому розмірі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані позовна заява, відповідь на відзив та пояснення щодо висновку експерта. Крім того, протоколами судових засідань та ухвалами суду підтверджено, що представник позивача адвокат Єсіпов І.А. брав участь в судових засіданнях 20.01.2026 р., 03.02.2026 р., 11.02.2026 р., 24.02.2026 р., 10.03.2026 р., 17.03.2026 р., 19.03.2026 р., 23.03.2026 р., 27.03.2026 р. та 06.04.2026 р. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів /а.с. 95, 143, 154, 160 – 161, 209 у т.2, 15, 41 – 43, 53 – 54, 74 – 75 у т.3/.

Такі надані адвокатом послуги, а саме - підготовка та подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень щодо висновку експерта та участь адвоката в судових засіданнях - були необхідними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та реальними. Дослідивши зміст позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень щодо висновку експерта, поданих суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів та заперечень позивача, і такі доводи та заперечення позивача були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд першої інстанції виходив із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також - критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 та враховано судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу та зазначав, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами та їх вартість суттєво завищена.

Такі заперечення є необґрунтованими, оскільки відповідач конкретно не зазначає у чому саме полягає неспівмірність і нерозумність витрат. Також звертається увага, що визначений у договорі фіксований розмір гонорару не суперечить нормам ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Так, за умовами договору сторони погодили оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі, особливістю якого є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 р. у справі № 918/226/24 та такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

Колегія суддів керується нормами ст. 129 ГПК України і погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу 56000,00 грн. підтверджена матеріалами справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 р. у справі № 918/1182/25 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Розподіляючи судові витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Комтех Аутдор» зазначив, що поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 60529,00 грн. за фіксованою ставкою та просив судові витрати в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача, стягнувши з нього на користь позивача 60529,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До відзиву на апеляційну скаргу позивачем долучено рахунок від 21.05.2026 р. № 2/24-10/25-КА на суму 60529,00 грн. /а.с. 121 у т.3/ та платіжну інструкцію від 21.05.2026 р. № 369 на суму 60529,00 грн. /а.с. 122 у т.3/.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач заперечив щодо суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу - відповідач вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 60529,00 грн. є явно неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами та їх вартість є суттєво завищеною.

17.07.2026 р. позивач ТОВ «Комтех Аутдор» подав клопотання, у якому просив включити до складу витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, додатково 2511,92 грн. компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які складаються з транспортних витрат представника позивача адвоката Єсіпова І.А. за маршрутом Львів-Рівне та у зворотному напрямку в загальній сумі 678,68 грн., добових за дві доби в сумі 1729,40 грн. та 103,84 грн. витрат на сплату судового збору за отримання доступу до технічного запису судового засідання.

З метою розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача ТОВ «Комтех Аутдор» у даній справі здійснювалось адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2019 р. № 20-05/19/1, укладеного адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем та позивачем ТОВ "Комтех Аутдор" як клієнтом /а.с. 38 у т.1/, додаткової угоди від 24.10.2025 р. № 24-10/25-КА до договору про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2019 р. № 20-05/19/1 /а.с. 35 у т.1/ та довіреності від 28.11.2023 р. /а.с. 8 у т.1/.

Умови договору про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2019 р. № 20-05/19/1 та додаткової угоди до нього описані колегією суддів вище і відповідно до п. 3.2 додаткової угоди розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у суді кожної інстанції становить сім розмірів мінімальної заробітної плати незалежно від кількості та обсягу підготовлених процесуальних документів, часу, витраченого на їх підготовку та подання, а також кількості та тривалості судових засідань. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01 січня 2026 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8647 гривень.

Апеляційному суду у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України, наданий рахунок від 21.05.2026 р. № 2/24-10/25-КА на суму 60529,00 грн. з найменуванням робіт «правова допомога в суді апеляційної інстанції згідно додаткової угоди № 24-10/25-КА від 24.10.2025 р.» /а.с. 121 у т.3/ та платіжну інструкцію від 21.05.2026 р. № 369 про оплату ТОВ «Комтех Аутдор» на рахунок адвоката Єсіпова І.А. 60529,00 грн. /а.с. 122 у т.3/.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на стадії апеляційного перегляду справи були подані, за підписом адвоката Єсіпова І.А. відзив на апеляційну скаргу /а.с. 116 – 120 у т.3/ та заперечення на клопотання відповідача про долучення нового доказу /а.с. 1 – 5 у т.4/. Також представник ТОВ «Комтех Аутдор» брав участь у судових засіданнях 08.06.2026 р., 18.08.2026 р. та 01.09.2026 р. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Такі надані адвокатом послуги, а саме - підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на клопотання відповідача про долучення нового доказу, а також участь представника в судових засіданнях були необхідними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та реальними.

Ухваливши у даній постанові про покладення судових витрат на скаржника на підставі ст.129 ГПК України, колегія суддів врахувала позитивний для позивача результат апеляційного перегляду.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 912/1025/20, від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19 та є усталеною практикою. Наведені висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст.236 ГПК України.

Колегією суддів встановлено, що зміст відзиву на апеляційну скаргу фактично узгоджується із позицією позивача у суді першої інстанції та змістом заяв по суті спору, поданих суду першої інстанції. Таким чином, є очевидним, що правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та не зазнала змін; додаткові обставини чи нові докази на стадії апеляційного перегляду не вивчались; судова практика з такого виду спорів є усталеною, на що у своїх поясненнях посилався позивач, а доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається, відповідно, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та підготовка участі в судових засіданнях об`єктивно не потребувало значних затрат часу. Тому колегія суддів погоджується із доводами відповідача щодо неспівмірності заявленої суми судових витрат.

Також звертається увага, що відкладення розгляду справи 08.06.2026 р. на стадіі дослідження доказів була обумовлена тим, що представник позивача, беручи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, не орієнтувався у матеріалах справи, що досліджувались судом безпосередньо у залі судових засідань, і заявив про це. За такої обставини з метою забезпечення принципу рівності сторін та їх процесуальних прав колегія суддів ухвалила про відкладення розгляду справи та дослідження доказів за участі представника позивача безпосередньо у залі судового засідання в приміщенні Північно західного апеляційного господарського суду.

За таких встановлених обставин, керуючись принципами реальності та пропорційності витрат на професійну правову допомогу адвоката, застосувавши критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних вищенаведених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування витрат на правничу допомогу є неспівмірним, тому вважає належною до відшкодування суму 30264,50 грн. як компенсацію половини витрат позивача на оплату виконаної роботи за представництво адвоката в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає таку суму співмірною з огляду на вартість правничої допомоги при розгляді цієї справи судом першої інстанції. Решта суми 30264,50 грн. залишається за позивачем ТОВ «Комтех Аутдор».

Щодо заявлених до стягнення 2511,92 грн. компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які складаються з транспортних витрат представника позивача адвоката Єсіпова І.А. за маршрутом Львів-Рівне та у зворотному напрямку в загальній сумі 678,68 грн., добових за дві доби в сумі 1729,40 грн. та 103,84 грн. витрат на сплату судового збору за отримання доступу до технічного запису судового засідання колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що витрати позивача, пов`язані з прибуттям до суду адвоката Єсіпова І.А. для участі у судовому засіданні, є складовою судових витрат і підлягають компенсації нарівні з іншими витратами.

На підтвердження понесених витрат пов`язаних із прибуттям до суду у розмірі 678,68 грн. позивач надав суду посадковий документ на поїзд за маршрутом Львів-Рівне вартістю 209,68 грн. з датою відправлення 19.07.2026 р. /а.с. 209 у т.3/ та квиток на автобус за маршрутом Рівне-Львів вартістю 469,00 грн. з датою відправлення 20.07.2026 р. /а.с. 208 у т.3/.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Аналогічні правові висновки щодо можливості відшкодування витрат пов`язаних із прибуттям до суду викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 30.09.2020 р. у справі № 379/1418/18, від 12.07.2022 р. у справі № 903/261/21, від 18.05.2022 р. у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 р. у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 р. у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 р. у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 р. у справі № 910/21424/21 та від 01.08.2024 р. у справі № 904/2768/23 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 р. у справі № 918/1182/25 суд визнав обов`язковою явку представника позивача ТОВ «Комтех Аутдор» в судове засідання 20.07.2026 р., однак таке судове засідання 20.07.2026 р. не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Маціщук А.В. і сторони були повідомлені про неможливість проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про неможливість проведення судового засідання від 20.07.2026 р. /а.с. 213 у т.3/. Разом з тим, таке повідомлення про неможливість проведення судового засідання у даному випадку значення не має, оскільки, як зазначено вище адвокат Єсіпов І.А. прибув у місто Рівне напередодні - за день до судового засідання 19.07.2026 р.

Проаналізувавши заявлені позивачем витрати на проїзд адвоката для участі у судовому засіданні, колегія суддів вважає їх необхідними, обґрунтованими та доведеними, а тому, витрати пов`язані із прибуттям до суду представника позивача у розмірі 678,68 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на порушення вимог статей 73, 74, 86 ГПК України позивач ТОВ «Комтех Аутдор» не надав жодних доказів на підтвердження понесення витрат у виді добових на суму 1729,40 грн. (за 2 дні відрядження для участі в судовому засіданні) у зв`язку з чим у відшкодуванні вартості таких витрат колегія суддів відмовляє.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 103,84 грн. витрат на сплату судового збору за отримання доступу до технічного запису судового засідання та щодо його клопотання про повернення ТОВ «Комтех Аутдор» з Державного бюджету України 79,87 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією від 12.06.2026 р. № 429 за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання у справі № 918/1182/25 колегія суддів зазначає наступне.

Так, 15.06.2026 р. ТОВ «Комтех Аутдор» подав до Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання про ознайомлення з записом судового засідання у даній справі № 918/1182/25, яке відбулося 08.06.2026 р. Разом з клопотанням позивач надав суду платіжну інструкцію від 12.06.2026 р. № 429 про сплату 79,87 грн. судового збору за видачу копії технічного запису судового засідання /а.с. 166 у т.3/.

У клопотанні від 17.07.2026 р. позивач ТОВ «Комтех Аутдор» зазначив, що доступу до копії технічного запису судового засідання від 08.06.2026 за клопотанням від 15.06.2026 р. позивачу не було надано, і тому адвокат позивача, з метою отримання доступу до нього, вимушений був сплатити судовий збір повторно у розмірі 103,84 грн. безпосередньо на сайті Електронного суду, після чого йому було надано цей доступ в автоматичному режимі. До клопотання позивач долучив квитанцію про сплату судового збору в розмірі 103,84 грн. від 16.07.2026 р. /а.с. 210 у т.3/.

Перевіркою наведених у клопотанні обставин колегія суддів встановила, що апеляційним судом за клопотанням позивача від 15.06.2026 р. був наданий доступ позивачу до запису судового засідання, яке відбулося 08.06.2026 р. у даній справі № 918/1182/25, - шляхом надання засобами підсистеми відеоконференцзв`язку доступу до технічного запису судового засідання в Електронному кабінеті користувача, як це передбачено п. 56 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21. У підсистемі відеоконференцзв`язку підтверджено отримання представником сторони такого доступу до ознайомлення з протоколом. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до служби технічної підтримки ЄСІТС з повідомленням про неможливість отримання відповідного запису.

З урахуванням наведеного доводи про те, що позивачу не було надано доступу до копії технічного запису судового засідання від 08.06.2026 р. за його клопотанням від 15.06.2026 р., і тому виникла необхідність повторно оплатити послугу в сумі 103,84 грн. - колегія суддів оцінює критично.

Як було зазначено вище, оскільки у підсистемі відеоконференцзв`язку підтверджено отримання представником сторони доступу до ознайомлення з протоколом судового засідання, чим спростовані пояснення позивача про ненадання йому доступу до копії технічного запису судового засідання за клопотанням від 15.06.2026 р. та необхідність повторної оплати послуги судовим збором, а тому у поверненні йому 79,87 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 12.06.2026 р. № 429 (сума заявлена позивачем) як такого, що надмірно сплачений, необхідно відмовити за безпідставністю.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що зі змісту норм статті 129 ГПК України не вбачається встановлення нею будь-яких винятків щодо відшкодування судового збору залежно від об`єктів його справляння, як-от за подання до суду позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг тощо чи за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм ст. 129 ГПК України викладений у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. у справі № 909/328/18 і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до норм ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів висновує про стягнення з відповідача на користь позивача 79,87 грн. – відшкодування належно сплаченої суми судового збору за видачу копії технічного запису судового засідання, сплаченого відповідно до квитанції про сплату судового збору від 12.06.2026 р., тоді як у стягненні решти заявленої до відшкодування суми 23,97 грн. судового збору за видачу копії технічного запису судового засідання необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 р. у справі № 918/1182/25 залишити без змін.

Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (33013, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Шевченка, будинок 45, код ЄДРПОУ 44250562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 109, кімната 316, код ЄДРПОУ 33533697) 30264,50 грн. витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, 678,68 грн. витрат на проїзд для у часті в судовому засіданні та 79,87 грн. витрат зі сплати судового збору за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання.

Відмовити у стягненні 30264,50 грн. витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, 1729,40 грн. добових витрат та 23,97 грн. витрат зі сплати судового збору за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання.

Відмовити у поверненні 79,87 грн. судового збору за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання.

Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 918/1182/25 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 23.09.2026 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.