Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/14744/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/14744/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Іванова В.П.

при секретарі судового засідання Никифоренко В.І.

за участю представників:

від позивача - Дробот Є.С.,

від відповідача - Борисенко М.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ОТП БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/14744/25 (суддя Бондаренко - Легких Г. П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія СІНЕРГІЯ" до Акціонерного товариства "ОТП БАНК" про стягнення 3 297 642, 00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія СІНЕРГІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ОТП БАНК" про стягнення 3 297 642, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має відкритий поточний рахунок у АТ "ОТП БАНК", з якого 31.10.2025 з 13:16 до 14:24 було здійснено 44 транзакції, у зв`язку з чим було протиправно списано на користь третьої особи грошові кошти, які належали позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/14744/25 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 3 297 642,00 грн. (три мільйони двісті дев`яносто сім тисяч шістсот сорок дві гривні нуль копійок), а також 39 571, 70 грн. (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одну гривню сімдесят копійок) судового збору.

Так, суд дійшов висновку, що у даному випадку АТ "ОТП Банк" не доведено вину позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, і не спростовано наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку позивача, у зв`язку з чим, задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована наступними доводами:

суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність сприяння Позивача незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції;

суд першої інстанції не встановив обставини зберігання, використання та можливої компрометації КЕП директора Позивача;

суд не надав належної правової оцінки строку та способу повідомлення Банку про спірні операції;

висновок суду про порушення Банком вимог статті 68 Закону України «Про платіжні послуги» є необґрунтованим.

В ході здійснення апеляційного провадження від апелянта надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд:

долучити до матеріалів справи як додаткові докази засвідчені копії:

адвокатського запиту адвоката Борисенко М.О. вих. № 20260610/1 від 10.06.2026;

відповіді ГУНП в Дніпропетровській області № 277486-2026 від 16.06.2026 на адвокатський запит;

визнати зазначені докази такими, що не могли бути подані Банком до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно від нього не залежали, та прийняти їх у порядку частини третьої статті 269 ГПК України;

витребувати від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042150001367) відомості та належним чином засвідчені копії процесуальних документів, що стосуються обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, а саме:

відомості про призначення у кримінальному провадженні комп`ютерно-технічної експертизи або іншої судової експертизи, предметом якої було дослідження механізму отримання доступу до засобів автентифікації, кваліфікованого електронного підпису, комп`ютерної техніки чи електронних носіїв інформації, а також стадію її проведення;

у разі завершення комп`ютерно-технічної або іншої судової експертизи - чином засвідчену копію висновку експерта або повідомлення про неможливість її надання із зазначенням причин;

відомості про проведення допиту директора ТОВ «Монтажно-будівельна компанія СІНЕРГІЯ» ОСОБА_1 та головного бухгалтера Товариства;

у разі складення відповідних протоколів допиту - їх належним чином засвідчені копії або повідомлення про неможливість їх надання із зазначенням причин;

відомості про проведення огляду комп`ютерної техніки, з використанням якої здійснювалися спірні платіжні операції, а також носіїв кваліфікованого електронного підпису директора Товариства;

у разі складення відповідних протоколів огляду - їх належним чином засвідчені копії або повідомлення про неможливість їх надання із зазначенням причин;

відомості про те, чи встановлено в ході досудового розслідування спосіб отримання невстановленими особами доступу до засобів автентифікації посадових осіб ТОВ «Монтажно-будівельна компанія СІНЕРГІЯ», а у разі наявності процесуальних документів, що підтверджують відповідні обставини, - їх належним чином засвідчені копії або повідомлення про неможливість їх надання із зазначенням причин.

Дослідивши обставини, заявленого клопотання, колегією суддів відмовляє у його задоволенні в частині витребування доказів, а додаткові докази не приймаються судом, з огляду на наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 вказаної статті відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заперечення, мають бути подані відповідачем одночасно з поданням відзиву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.

Відповідач приймав участь у справі, скористався своїм правом на подання відзиву на позов, у якому виклав свої заперечення, проте не долучив до відзиву відповідних доказів, як і не повідомив суд про неможливість подання доказів у встановлений судом строк в порядку статті 4 статті 80 ГПК України.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі апелянт не навів доводів щодо неможливості подання наведених доказів до суду першої інстанції.

Також, колегія суддів враховує, що запит відповідача та відповідь на нього датовані після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Отже, вказані додаткові докази не приймаються судом.

Щодо витребування доказів, Суд вказує наступне.

Так, до суду першої інстанції відповідач відповідного клопотання не подавав.

В свою чергу, Верховний Суд неодноразово наголошував, що апеляційний перегляд не є повторним розглядом справи з можливістю формування нової доказової бази. Суд апеляційної інстанції не може створювати стороні умови для виправлення власної процесуальної пасивності чи неналежного виконання обов`язку щодо доказування у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Сам по собі намір відповідача отримати додаткові докази після ухвалення рішення не є такою об`єктивною причиною.

З огляду на викладене, вказане клопотання апелянта залишено судом без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

05.11.2020 між ТОВ "МБК Сінергія" (надалі також - позивач, клієнт) та АТ "ОТП Банк" (надалі також - відповідач, Банк) було укладено Договір про відкриття рахунків, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг (надалі - Договір), шляхом підписання клієнтом Заяви про надання банківських послуг №001/18498/20 від 05.11.2020.

06.11.2020 ТОВ "МБК Сінергія" було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ "ОТП БАНК", що підтверджується довідкою від 03.04.2025 №300-3-300-3-300-3/318/1.

31.10.2025, відповідно до виписок з особового рахунку № НОМЕР_1 , що належить ТОВ "МБК Сінергія", були здійснені 44 транзакція на списання коштів на користь ФГ "Леран" (ідентифікаційний номер 38761884) на загальну суму 4 739 142, 00 грн, а саме:

1. 31.10.2025, 14:24 - 18 700,00 грн. Оплата за зерно, згідно договору №228 від 31.10.2025, без ПДВ.

2. 31.10.2025, 14:15 - 43 800,00 грн. Оплата за зерно, згідно договору №217 від 31.10.2025, без ПДВ.

3. 31.10.2025, 14:14 - 43 700,00 грн. Оплата за зерно, згідно договору №216 від 31.10.2025, без ПДВ.

4. 31.10.2025, 14:14 - 44 555,00 грн. Оплата за зерно, згідно договору №215 від 31.10.2025, без ПДВ.

5. 31.10.2025, 14:14 - 45 678,00 грн. Оплата за зерно, згідно договору №214 від 31.10.2025, без ПДВ.

6. 31.10.2025, 14:13 - 44 300,00 грн. Оплата за зерно, згідно договору №213 від 31.10.2025, без ПДВ.

7. 31.10.2025, 14:13 - 44 300,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №213 від 31.10.2025, без ПДВ.

8. 31.10.2025, 14:13 - 49 888,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №212 від 31.10.2025, без ПДВ.

9. 31.10.2025, 14:13 - 48 799,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №211 від 31.10.2025, без ПДВ.

10. 31.10.2025, 14:13 - 88 757,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №210 від 31.10.2025, без ПДВ.

11. 31.10.2025, 14:12 - 49 980,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №207 від 31.10.2025, без ПДВ.

12. 31.10.2025, 14:12 - 47 888,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №206 від 31.10.2025, без ПДВ.

13. 31.10.2025, 14:12 - 88 733,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №205 від 31.10.2025, без ПДВ.

14. 31.10.2025, 14:12 - 77 600,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №204 від 31.10.2025, без ПДВ.

15. 31.10.2025, 14:12 - 48 700,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №201 від 31.10.2025, без ПДВ.

16. 31.10.2025, 14:12 - 48 700,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №201 від 31.10.2025, без ПДВ.

17. 31.10.2025, 14:11 - 28 900,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №136 від 30.10.2025, без ПДВ.

18. 31.10.2025, 14:10 - 48 900,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №135 від 30.10.2025, без ПДВ.

19. 31.10.2025, 14:09 - 44 870,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №134 від 30.10.2025, без ПДВ.

20. 31.10.2025, 14:07 - 99 803,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №133 від 30.10.2025, без ПДВ.

21. 31.10.2025, 14:07 - 49 800,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №132 від 30.10.2025, без ПДВ.

22. 31.10.2025, 14:05 - 48 700,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №131 від 30.10.2025, без ПДВ.

23. 31.10.2025, 14:05 - 87 309,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №129 від 30.10.2025, без ПДВ.

24. 31.10.2025, 14:03 - 87 309,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №128 від 30.10.2025, без ПДВ.

25. 31.10.2025, 14:03 - 60 943,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №127 від 30.10.2025, без ПДВ.

26. 31.10.2025, 14:03 - 71 293,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №126 від 30.10.2025, без ПДВ.

27. 31.10.2025, 14:02 - 85 409,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №125 від 30.10.2025, без ПДВ.

28. 31.10.2025, 14:02 - 85 409,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №124 від 30.10.2025, без ПДВ.

29. 31.10.2025, 14:01 - 87 400,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №123 від 30.10.2025, без ПДВ.

30. 31.10.2025, 14:01 - 98 090,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №122 від 30.10.2025, без ПДВ.

31. 31.10.2025, 14:00 - 98 090,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №121 від 30.10.2025, без ПДВ.

32. 31.10.2025, 14:00 - 49 800,00 грн. Повернення помилково сплачених коштів згідно листа від 31.10.2025.

33. 31.10.2025, 13:55 -99 800,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №111 від 30.10.2025, без ПДВ.

34. 31.10.2025, 13:50 - 75 903,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №139 від 30.10.2025, без ПДВ.

35. 31.10.2025, 13:49 - 112 803,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №136 від 30.10.2025, без ПДВ.

36. 31.10.2025, 13:40 - 287 090,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №169 від 30.10.2025, без ПДВ.

37. 31.10.2025, 13:38 - 488 745,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №161 від 30.10.2025, без ПДВ.

38. 31.10.2025, 13:37 - 398 700,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №159 від 30.10.2025, без ПДВ.

39. 31.10.2025, 13:37 - 478 090,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №158 від 30.10.2025, без ПДВ.

40. 31.10.2025, 13:37 - 415 909,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №156 від 30.10.2025, без ПДВ.

41. 31.10.2025, 13:36 - 238 909,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №154 від 30.10.2025, без ПДВ.

42. 31.10.2025, 13:35 - 98 090,00 грн. Оплата за товар, згідно договору №153 від 30.10.2025, без ПДВ.

43. 31.10.2025, 13:35 - 39 500,00 грн. Повернення помилково сплачених коштів згідно листа від 31.10.2025.

44. 31.10.2025, 13:17 - 39 500,00 грн. Повернення помилково сплачених коштів згідно листа від 31.10.2025.

Всього, було списано коштів по 44 транзакціям на загальну суму 4739142,00 грн.

При цьому, впродовж дня - 31.10.2025 від ФГ "Леран" (ідентифікаційний номер 38761884) на рахунок ТОВ "МБК Сінергія" було здійснено зарахування грошових коштів у загальному розмірі 1 441 500, 00 грн наступними транзакціями:

- Сума в розмірі 39 500 грн., призначення платежу: сплата за насіння згідно договору 356 від 29.10.2025;

- Сума в розмірі 215 500 грн., призначення платежу: сплата за насіння згідно договору 356 від 29.10.2025;

- Сума в розмірі 395 500 грн., призначення платежу: сплата за насіння згідно договору 356 від 29.10.2025;

- Сума в розмірі 395 500 грн., призначення платежу: сплата за насіння згідно договору 356 від 29.10.2025;

- Сума в розмірі 395 500 грн., призначення платежу: сплата за насіння згідно договору 356 від 29.10.2025;

З огляду на те, що кошти як списувались, так і зараховувались на рахунок позивача з/на рахунок ФГ "Леран", то загальний розмір безпідставно списаних коштів, що зберігались на рахунку в АТ "ОТП Банк" та належали позивачеві, становить 3 297 642,00 грн. (4739142,00 грн. - 1 441 500, 00).

Після виявлення протиправних списань, ТОВ "МБК Сінергія" в особі директора в той же день - 31.10.2025 звернулось до відповідача (Банку) з повідомленням про несанкціоноване списання коштів, а також до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за фактом розгляду якої відкрито кримінальне провадження №12025042150001367 за правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується Витягом з ЄРДР (Реєстру досудових розслідувань).

У відповідь на повідомлення ТОВ "МБК Сінергія" про несанкціоноване списання коштів, Регіональне відділення АТ "ОТП Банк" в м. Дніпро надіслало лист №300-3-300-3-300-3/403БТ від 31.10.2025, в якому повідомило про вжиття заходів для мінімізації збитків та повернення коштів, а також повідомлено про результати внутрішнього розслідування, згідно якого з боку Банку порушень умов Договору не виявлено, а тому підстав для компенсації збитків позивачеві, Банк не вбачає.

Не погоджуючись з даним твердженням, ТОВ "МБК Сінергія" з посиланням на частину 1 статті 1073 ЦК України надіслало до АТ "ОТП Банк" та Регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Дніпро вимоги №05/112025-1 та №05/11/2025-2 від 05.11.2025 про повернення протиправно списаних коштів у розмірі 3 297 642, 00 грн, оскільки, на думку позивача, саме Банк як надавач послуг мав забезпечити безпеку платіжних операцій та інформації, а також здійснювати посилену автентифікацію, бо платіжні операції перевищували 10 000 гривень, проте таких перевірок Банком зроблено не було.

Оскільки вимоги ТОВ "МБК Сінергія" №05/112025-1 та №05/11/2025-2 від 05.11.2025 залишені Банком без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом у порядку частини 1 статті 1073 ЦК України.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що АТ "ОТП Банк" не доведено вину позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, і не спростовано наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку позивача, задовольнив позов.

Колегія суддів погоджується з висновками наведеними в оскаржуваному рішенні суду, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною першою статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною першою статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про платіжні послуги", безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів; вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії; надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій; неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/ або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; суб`єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг; схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу; технологічний оператор платіжних послуг (далі - технологічний оператор) - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов`язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок; унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/ або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Відповідно до пунктів 42-44 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач-особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник-особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).

Частиною першою статті 51 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про платіжні послуги" платник протягом 60 календарних днів після списання коштів з його рахунку має право подати письмовий запит до надавача платіжних послуг платника з вимогою відшкодування суми платіжної операції згідно з положеннями цієї статті. Форма та порядок подання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг. Надавач платіжних послуг повинен фіксувати дату і час отримання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції в операційно-обліковій системі. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту платника відшкодувати йому суму платіжної операції або надати обґрунтовану відмову у відшкодуванні. Платіжна операція відшкодовується в повному обсязі. Платник має право оскаржити відмову у відшкодуванні суми платіжної операції в судовому порядку. Надавач платіжних послуг платника має право на отримання від отримувача відшкодування суми сплаченої платнику оскарженої платіжної операції в судовому порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 67 Закону України "Про платіжні послуги" надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.

Крім цього частинами першою, третьою - п`ятою статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену ідентифікацію користувача під час:

- отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;

- ініціювання дистанційної платіжної операції;

- будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої ідентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних ідентифікації.

Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Статтею 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій, зокрема зазначено, що: надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином; надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:

1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;

2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;

3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.

Згідно з пунктом 140 Розділу VІІ Постанови Національного банку України від 29.07.2022 №164 "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів", користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пунктів 16-17 Розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів власник рахунку здійснює контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів. Користувач здійснює контроль за використанням платіжного інструменту для проведення операцій.

Згідно з пунктами 143-144 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Пунктом 150 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.06.2023 у справі №922/4091/19.

Як вбачається з матеріалів справи, з рахунку ТОВ "МБК Сінергія" за 31.10.2025 на користь ФГ "Леран" протягом короткого часу, менше півтори години (з 13:17 до 14:24) було здійснено 44 транзакції на різні суми (від 18 700, 00 грн до 488 745,00 грн) в сукупності 4 739 142,00 грн, з яких 3 297 642, 00 грн належали Клієнту, оскільки, попередньо на рахунок Клієнта надійшли кошти від ФГ "Леран" без наявності жодних правових підстав для цього у розмірі 1 441 500, 00 грн), які ані директор товариства позивача, ані бухгалтер не ініціювали та не підтверджували.

Тобто, 31.10.2025 мало місце несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку ТОВ "МБК Сінергія".

З листа Регіонального відділення ТОВ "ОТП Банк" №300-3-300-3-300-3/403БТ від 31.10.2025 вбачається, що 31.10.2025 Банк отримав повідомлення від Клієнта щодо несанкціонованого списання коштів з рахунку Клієнта на рахунок ФГ "Леран" (код ЄДРПОУ 38761884) НОМЕР_2 з призначенням платежу "оплата за зерно, згідно договору…".

За результатами проведеного внутрішнього розслідування Регіональне відділення Банку у листі повідомило, що відповідальність за ініціювання платежів, які Клієнтом позначено як несанкціоновані, повністю покладена на посадових осіб, яким було надано право підпису платежів, а також на осіб, відповідальних за дотримання вимог інформаційної та кібербезпеки на робочих місцях, з яких здійснювався доступ до дистанційного банківського обслуговування.

Таким чином, Банк не виявив зі свого боку порушень умов Договору, у зв`язку з чим, повідомив Клієнта про відсутність підстав для компенсації, посилаючись на те, що саме Клієнт не дотримався умов договору щодо забезпечення правил, встановлених Договором та/чи Інструкцією Користувача та правил безпечного користування дистанційною системою клієнт-Банк.

Банк у відзиві також стверджує, що всі платежі були виконані з IP-адреси 185.222.66.114 та технічними параметрами ПК, що зазвичай використовувалось ТОВ "МБК Сінергія". Також, платежі були підписані ключами ЕЦП: 31/10/2025 - 3002725_VEU - ОСОБА_1 ; 31/10/2025 - 3002725_VEU - ОСОБА_1 , тобто директором Клієнта.

Як Клієнт, так і Банк, визнають факт несанкціонованого втручання в систему здійснення банківських платежів третіми особами.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №751/6050/18 дійшов висновку, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У даній справі, Банк не довів існування обставин умисного або з необережності розголошення реквізитів банківського рахунку позивача, інших дій або бездіяльності позивача, що призвели до несанкціонованого доступу невстановлених осіб до банківського рахунку позивача, та не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач, як користувач банківського рахунку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по банківському рахунку.

Всупереч положень статей 67, 68 Закону України "Про платіжні послуги" банк не запровадив систему захисту інформації, що мала забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання, а також не запровадив посилену ідентифікацію користувача (позивача), яка мала забезпечити виявлення несанкціонованого доступу до платіжної операції позивача.

При цьому колегія суддів зазначає, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення такого користувача до цивільно-правової відповідальності - в усіх інших випадках відповідальність покладається на банк.

В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від № 176/1445/22 від 16.08.2023, а також від 13.05.2015 у справі №6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 18.04.2018 у справі № 190/926/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 320/1169/16-ц, від 22.11.2018 у справі № 712/2283/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 754/15020/15-ц, від 17.07.2019 у справі №571/841/16-ц, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14-ц, від 02.10.2019 у справі № 182/3171/16, від 16.10.2019 у справі № 676/2792/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 210/245/18-ц, від 05.12.2019 у справі № 168/613/16-ц, від 23.01.2020 у справі № 179/1688/17, від 07.10.2020 у справі № 748/1418/19.

Також колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №922/4091/19 стосовно того, що Закон "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" покладає на банки обов`язок з забезпечення кібербезпеки. Саме Банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить Банку, з боку третіх осіб. Несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний Банком відповідно до приписів Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

Банком не доведено обставин, які безспірно свідчать про те, що саме користувач (Клієнт) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (компрометацію ЕЦП).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив обставин виконання позивачем обов`язків щодо забезпечення збереження та унеможливлення використання третіми особами особистого ключа, колегією суддів відхиляються, оскільки саме банк (відповідач) має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по банківському рахунку.

Апелянтом вказаних обставин не доведено.

Також, суд враховує, що 31.10.2025 між позивачем та ФГ "Леран" (код ЄДРПОУ 38761884) вперше відбулись платіжні операції за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування - у системі "КЛІЄНТ-БАНК".

Жодних правовідносин між Клієнтом та ФГ "Леран" до 31.10.2025 встановлено не було.

Більше того, призначенням всіх 44 транзакцій було "оплата за зерно згідно договору…". Втім, сільськогосподарська продукція та інша пов`язана із придбанням насіння/зерна діяльність жодним чином не стосується діяльності позивача, оскільки, основним видом діяльності ТОВ "МБК Сінергія" є КВЕД 43.21 "Електромонтажні роботи". Банк в тому числі повинен був звернути увагу на те, що всі 44 транзакцій були проведені в один день з невеликим проміжком часу (менше однієї години).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що Банк повинен був застосувати у даному випадку, процедуру посиленої автентифікації згідно положень статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" в сукупності із Положенням №58.

Матеріали справи не містять жодних доказів здійснення Банком посиленої автентифікації користувача, тобто позивача у справі (відсутні докази наявності повідомлень або телефонних дзвінків Банку для підтвердження транзакцій, або інших механізмів посиленої автентифікації користувача платіжних послуг).

Також матеріали справи не містять жодних пояснень Банку щодо незастосування посиленої автентифікації користувача або про застосування винятків, визначених у главах 9-12 розділу III Положення №58.

Статтею 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій, зокрема зазначено, що: надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином; надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:

1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;

2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;

3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.

З огляду на наведене у сукупності, всупереч положень статей 67, 68 Закону України "Про платіжні послуги" саме відповідач не запровадив систему захисту інформації, що мала забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання, а також не запровадив посилену ідентифікацію користувача (позивача), яка мала забезпечити виявлення несанкціонованого доступу до платіжних операцій позивача.

Тобто відповідачем, як фінансовою установою, допущено порушення положень законодавства та прав позивача, як споживача фінансової послуги, що полягало в протиправних діях Банку з незабезпечення посиленої ідентифікації користувача та захисту конфіденційності даних ідентифікації позивача.

Таким чином, всупереч того, що протягом менш ніж двох годин було здійснено 44 платежі на користь нового контрагента на загальну суму понад 4,7 млн грн, із нетиповим для діяльності позивача призначенням платежів, дробленням платежів на десятки операцій, Банк не надав жодного доказу застосування посиленої автентифікації, не довів використання винятків із її застосування та не пояснив причин відсутності будь-якої додаткової перевірки таких очевидно нетипових операцій.

Також, відповідач жодним чином не надав обґрунтування, докази та підтвердження, які б свідчили, що позивач, як користувач, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, електронного ключа, ПІН-коду тощо, що дали змогу ініціювати платіжні операції.

Суд першої інстанції вірно вказав, що у даному випадку АТ "ОТП Банк" не доведено вину позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, і не спростовано наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку позивача, у зв`язку з чим, позовні вимоги були обґрунтовано задоволені.

Крім цього, судом враховується, що позивач в той же день звернувся до Банку та заблокував доступ до рахунку і вчинив такі дії менше, ніж через півтори години після несанкціонованого втручання третіх осіб та списання коштів з рахунку позивача.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП БАНК" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/14744/25 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 24.09.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

В.П. Іванов