Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №911/1254/21 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 911/1254/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 (повний текст рішення складено 02.02.2022)

у справі №911/1254/21 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут»,

про визнання недійсним правочину, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі, позивач або НАК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі, відповідач або Київоблгаз) про визнання недійсним правочину, оформленого АТ «Київоблгаз» заявою від 02.03.2021 №810007-Сл-2534-0321, про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що грошові вимоги АТ «Київоблгаз» до НАК «Нафтогаз України» на суму 369 128 773,53 грн, які є предметом заліку за заявою від 02.03.2021, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, а тому правочин від 02.03.2021 не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2021 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі, третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» (далі, третя особа-2).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.01.2022 задоволено позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання недійсним правочину повністю.

Визнано недійсним правочин, оформлений Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» заявою №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021, про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2 270,00 грн витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення, суд установив, що на час вчинення оспорюваного правочину, оформленого заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021, позивач заперечував наявність у нього грошового зобов`язання перед третіми особами, частина яких була відступлена останніми на користь відповідача та в подальшому стала предметом заліку. Між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, тому безспірність заявлених однорідних вимог відсутня. Таким чином, з огляду на відсутність всіх необхідних умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України для здійснення такого зарахування, суд дійшов висновку про визнання недійсним правочину, оформленого публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» заявою №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:

- судом першої інстанції залишено поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2021 в аналогічній справі №910/11116/19 про визнання недійсним одностороннього правочину. Так, відповідач наголошує, що одна лише незгода з проведеним заліком не є підставою для визнання правочину недійсним без надання відповідних доказів спірності правочину. У даному випадку спірність правочину була б доведена зі сторони позивача у разі, зокрема, оскарження останнім постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу», договорів відступлення права вимоги, укладених між АТ «Київоблгаз», ТОВ «Київоблгаз Збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», на підставі яких у НАК «Нафтогаз України» виникло грошове зобов`язання;

- позивач жодним чином не спростовував розміру переплати, яка виникла у НАК «Нафтогаз України» перед третіми особами, а вимоги АТ «Київоблгаз» виникли на підставі діючих договорів відступлення права вимоги, тобто є безспірними;

- суд першої інстанції, вважаючи, що безспірність вимог АТ «Київоблгаз» не доведена, не вирішив спір між сторонами, не надав оцінку сутності заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ТОВ «Київоблгаз Збут» у вигляді переплати. Так, згідно з положеннями постанов КМУ №63 від 30.01.2019 «Про деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу», було заборонено НАК «Нафтогаз України» нараховувати, в тому числі і ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ТОВ «Київоблгаз Збут», заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №619. Унаслідок виконання вимог постанови КМУ від 27.02.2019 №143 треті особи здійснили коригування вартості газу, який придбавався для потреб побутових споживачів, які споживали газ без лічильників газу, зокрема зменшили вартість газу в частині тих обсягів, які споживалися такими споживачами. Із урахування вказаного коригування у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ТОВ «Київоблгаз Збут» виникла переплата вартості природного газу за час дії договірних відносин з позивачем (з липня 2015 року по лютий 2019 року);

- станом на дату подання апеляційної скарги відсутнє будь-яке судове рішення про скасування постанови від 27.02.2019 №143, а тому її положення є чинними та обов`язковими до виконання всіма суб`єктами господарювання, на яких поширюється дія постанови.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

21.02.2022 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення.

За доводами позивача рішення суду першої інстанції узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в подібній категорії спорів, у тому числі з позицією, викладеною у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19. Підставами вимоги позивача про недійсність правочину про зарахування є саме доводи про спірність зустрічних вимог відповідача, а не спір про право відповідача на вчинення правочину про зарахування. Неоспорений договір про відступлення права вимоги не встановлює грошових зобов`язань позивача, а лише замінює одну із сторін у раніше укладених договорах, тобто не впливає на вирішення даного спору. Причиною виникнення спору між сторонами є різне тлумачення сторонами постанов КМУ №63 від 30.01.2019 та від 27.02.2019 №143. Позивач наголошує, що зазначені постанови не покладають на позивача зобов`язання повернути суб`єктам господарювання будь-які кошти, у тому числі за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями.

05.05.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. У відзиві ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» наголошує на тому, що зважаючи на відсутність рішень судів, які б визнавали нечинною постанову КМУ №143 від 27.02.2019 (повністю або в якійсь частині), є підстави вважати, що третя особа-2 мала право вимагати від НАК «Нафтогаз», а НАК «Нафтогаз України» має зустрічне зобов`язання зазначену суму коштів врахувати у зменшення суми заборгованості. Підтвердження факту розміру переплати НАК «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» міститься у звіті незалежного аудитора від 10.06.2019.

Третя особа-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

06.07.2026 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №640/3438/21.

07.07.2026 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №640/3438/21.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Київської області надіслати матеріали справи №911/1254/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

14.04.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №911/1254/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2022.

11.07.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/2360/21 до набрання законної сили рішенням у справі №640/3438/21 за позовом НАК «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним абз.4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019, яка перебуває на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва.

13.07.2022 до канцелярії суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження.

У судове засідання 13.07.2022 з`явилися представники позивача та відповідача. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про зупинення провадження у справі №911/1254/21 задоволено, зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/3438/21, зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №640/3438/21 та надати відповідні докази.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Шапталу Є.Ю. звільнено у відставку, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/566/24 від 26.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 справу №911/1254/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.

18.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №911/1254/21, яке мотивоване тим, що рішенням Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №640/3438/21 позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України задоволено частково та станом на 18.12.2025 на сайті судової влади відсутня інформація щодо апеляційного оскарження зазначеного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2026.

У судове засідання, призначене на 03.02.2026, з`явились представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку копії ухвали суду до електронних кабінетів третіх осіб в підсистемі «Електронний суд».

У судовому засіданні 03.02.2026 представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/3438/21.

Представник позивача проти задоволення такого клопотання заперечував.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.) задоволено клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про зупинення провадження у справі №911/1254/21, зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №640/3438/21, зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №640/3438/21.

19.06.2026 від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в якому позивач повідомив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №640/3438/21 апеляційні скарги ТОВ «Житомиргаззбут» та Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №640/3438/21 залишені без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №640/3438/2 без змін. До клопотання додана копія вступної та резолютивної частин постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №640/3438/21.

Судом установлено, що 29.06.2026 у ЄДРСР оприлюднено повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №640/3438/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 поновлено апеляційне провадження у справі №911/1254/21, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 призначено на 21.07.2026.

У судове засідання, призначене на 21.07.2026, з`явились представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 30.06.2026 до електронних кабінетів третіх осіб у підсистемі «Електронний суд».

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення по суті спору та поданої апеляційної скарги.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі №911/1254/21 оголошено перерву до 15.09.2026.

30.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду представник Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подав заяву про його участь у судовому засіданні, призначеному на 15.09.2026 та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 заяву представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

За результатами проведеного у справі 15.09.2026 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 15.09.2026, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» про стягнення 397 789 609,75 грн, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу №13-222-ВТВ від 04.01.2013, задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 347 075 486,01 грн основного боргу, 25 845 397,43 грн пені, 1 762 186,19 грн трьох процентів річних та 194 791,49 грн судового збору.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінило назву на акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія »Нафтогаз України» (далі - позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Публічним акціонерним товариством «Київоблгаз» було змінено назву на акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 року в справі №911/1173/16 залишено без змін.

06.07.2017 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 347 075 486,01 грн основного боргу, 25 845 397,43 грн пені, 1 762 186,19 грн трьох процентів річних, 194 791,49 грн судового збору.

За твердженнями представника позивача, які відповідачем не заперечуються, останнім був частково сплачений борг у сумі 5 749 087,59 грн, що підтверджується заявою позивача про зарахування однорідних зустрічних вимог №26-6736/1.2-16 від 03.10.2016.

11.05.2019 на адресу позивача від ТОВ «Київоблгаз Збут» надійшла вимога №417-Сл-5968-0519 від 10.05.2019 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 234 605 261,99 грн, у зв`язку з переплатою відповідачем грошових коштів на виконання умов договорів купівлі - продажу природного газу: №15-741-Н від 30.06.2015; №16-132-Н від 30.12.2015; №16-421-Н від 28.10.2016; №17-220-Н від 12.04.2017; №17-420-Н від 27.09.2017, укладених між позивачем та третьою собою-1.

13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (первісний кредитора) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №56S810-12205-19, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору часткове право вимоги до НАК «Нафтогаз України» виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої первісним кредитором за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до листопада 2018 року, відповідно до договорів купівлі - продажу природного газу №15-741-Н від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-Н від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017 на суму 234 605 261,99 грн.

14.05.2019 на адресу позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» надійшов лист №417-Сл-6222-0519 від 13.05.2019 про заміну первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про відступлення третьою собою-1 відповідачу права вимоги за зобов`язаннями, що виникли з договорів купівлі-продажу газу, у тому числі - №15-741-Н від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-Н від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017, на суму 234 605 261,99 грн на підставі договору

Також, як вбачається із пояснень відповідача та третьої особи-2, з липня 2015 року по січень 2019 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» придбало у АТ «НАК «Нафтогаз України» за договорами купівлі-продажу природного газу №15-709-Н від 30.06.2015; №16-106-Н від 30.12.2015; №16-405-Н від 28.10.2016; №17-204-Н від 12.04.2017; №17-404-Н від 29.09.2017; №18-504-Н від 05.11.2018 природний газ для потреб побутових споживачів на загальну суму 18 491 405 367,83 грн, яку було повністю сплачено. Вартість газу, придбаного ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у НАК «Нафтогаз України» для потреб населення, об`єм споживання якого визначався операторами ГРМ (АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Дніпрогаз», АТ «Криворіжгаз») за нормами споживання, встановленими постановою від 08.06.1996 №619, становить 2 695 872 813,32 грн.

Третя особа-2 листом №49703-Сл-5589-0419 від 11.04.2019 направила на адресу позивача коригуючі акти та акти-розрахунки з проханням в термін до 01.05.2019 здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку відповідача на суму 1 756 256 489,16 грн та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», які були повернуті позивачем без підписання.

13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (первісний кредитора) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №56S810-12448-19, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору часткове право вимоги до НАК «Нафтогаз України» виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої первісним кредитором за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року, відповідно до договорів купівлі - продажу природного газу №15-709-Н від 30.06.2015, №16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016, №17-204-Н від 12.04.2017, №17-404-Н від 29.09.2017, №18-504-Н від 05.11.2018 на суму 134 523 511,54 грн.

Листом від 13.05.2019 ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повідомило позивача про часткове відступлення свого права вимоги до НАК «Нафтогаз України» по зобов`язаннях, що виникли з договорів купівлі-продажу природного газу №15-709-Н від 30.06.2015; №16-106-Н від 30.12.2015; №16-405-Н від 28.10.2016; №17-204-Н від 12.04.2017; №17-404-Н від 29.09.2017; №18-504-Н від 05.11.2018 на користь відповідача на суму 134 523 511,54 грн згідно з договором про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12448-19.

22.05.2019 на адресу позивача від відповідача надійшов лист №311018-Сл-7718-0519 від 20.05.2019 про заміну первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про заміну первісного кредитора та набуття відповідачем права вимоги до позивача щодо повернення грошових коштів у сумі 369 128 773,53 грн, набутих згідно з договором відступлення права вимоги №56S810-12205-19 від 13.05.2019, укладеним між відповідачем та третьою особою-1 за договорами купівлі-продажу природного газу, а саме: №15-741-Н від 30.06.2015; №16-132-Н від 30.12.2015; №16-421-Н від 28.10.2016; №17-220-Н від 12.04.2017; №17-420-Н від 27.09.2017, на суму 234 605 261,99 грн, а також за договором відступлення права вимоги №56S810-12448-19 від 13.05.2019, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» за договорами купівлі-продажу природного газу №15-709-Н від 30.06.2015; №16-106-Н від 30.12.2015; №16-405-Н від 28.10.2016; №17-204-Н від 12.04.2017; №17-404-Н від 29.09.2017; №18-504-Н від 05.11.2018, на загальну суму 134 523 511,54 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що 03 березня 2021 року на адресу позивача від відповідача надійшла заява про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021, відповідно до якої відповідач мав перед позивачем станом на 02.03.2021 заборгованість на підставі рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16, за договором купівлі-продажу природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу №13-222-ВТВ від 04.01.2013 у загальному розмірі 369 128 773,53 грн. Одночасно, позивач мав перед відповідачем заборгованість у сумі 369 128 773,53 грн, яка виникла відповідно до договорів про відступлення права вимоги №56S810-12205-19 від 13.05.2019 та №56S810-12448-19 від 13.05.2019.

Так, відповідач у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021 заявив про припинення зобов`язань перед позивачем, які виникли на підставі рішення Господарського суду Київської області в справі №911/1173/16 від 11.10.2016 у сумі 369 128 773,53 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, на підставі рішення Господарського суду Київської області у справі №911/1173/16 від 11.10.2016, на думку відповідача, була відсутня.

Вважаючи, що правочин, оформлений відповідачем заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021, порушує право позивача на отримання відповідних коштів, які є предметом зарахування, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі та просив визнати такий односторонній правочин недійсним. При цьому позивач посилався на те, що грошові вимоги, які є предметом заліку за заявою від 02.03.2021 є спірними, відповідно така заява не відповідає вимогам статті 601 ЦК України.

Відповідач та третя особа-1 проти задоволення позову заперечували, вважаючи вимоги позивача безпідставними, оскільки вимога, з якою звернувся відповідач до позивача, є безспірною, адже виникла на підставі договору відступлення права вимоги №56S810-12205-19 від 13.05.2019 та договору відступлення права вимоги №56S810-12448-19 від 13.05.2019.

Виникнення у відповідача права на припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог обґрунтовано відповідачем таким чином.

Постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 були встановлені наступні норми споживання газу населенням, у разі відсутності газових лічильників: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 куб.м (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 куб.м (людино-місяць); плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 куб.м (людино-місяць).

У подальшому Кабінетом Міністрів України були затверджені інші норми споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов Кабінету Міністрів України №237 від 29.04.2015 року «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та №203 від 23.03.2016 року «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», що діяли у період 2014 -2018 роки та втратили чинність.

Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №237 від 29.04.2015 були внесені до норм споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996, такі зміни: у графі «Норма споживання» цифри « 6», « 9» і « 18» замінено, відповідно, цифрами «3», « 4,5» і « 9»; в абзаці першому пункту 5 приміток до норм цифру « 9» замінено цифрами « 4,5».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016, цю постанову Кабінету Міністрів України було визнано незаконною та нечинною.

Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 були затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатком до неї, а саме: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 3,3 куб.м (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,4 куб.м (людино-місяць); плита газова та водонагрівач - 10,5 куб.м (людино-місяць).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018, постанову Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 було визнано протиправною та нечинною.

08 лютого 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами», згідно з умовами п. 2 якої передбачено, що не допускається:

- нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку із втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України №237 від 29.04.2015 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та №203 від 23.03.2016 «Про норми споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників»;

- нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №19 від 08.06.1996, а також штрафні санкції, трьох процентів річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

Також, 27 лютого 2019 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №143 «Питання споживання природного газу», згідно з якою втратили чинність пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019, проте яка повністю у своєму пункті 2 відтворювала зміст пунктів 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019, а саме:

- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку із втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» №237 від 29 квітня 2015 року та «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» №203 від 23 березня 2016 року;

- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 року, в редакції, що діяла до 01 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, три відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

За твердженнями відповідача та третьої особи-1, у зв`язку з тим, що протягом 2015 - 2019 років третьою особою-1 та третьою особою-2 закуповувався природний газ для потреб населення, в тому числі для споживачів без газових лічильників, виключно у позивача, із прийняттям зазначених постанов Кабінету Міністрів України виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996, та вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно з постановами Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.2019 та №143 від 27.02.2019. Так, у третьої особи-1 та третьої особи-2 виникла переплата перед позивачем за договорами поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу, а у позивача виникло грошове зобов`язання перед третьою особою-1 та третьою особою-2 у вигляді повернення грошових коштів (переплати), підстава набуття яких відпала, в силу прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних постанов та закінченням строку дії договорів поставки природного газу.

НАК «Нафтогаз України», у свою чергу, не визнає факту існування у нього зустрічного зобов`язання перед відповідачем, отже, на думку позивача, відсутня така умова для зарахування як безспірність заявлених однорідних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень неї та додаткових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із огляду на таке.

За змістом частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина 3 статті 202 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, вчиненим з метою припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань.

Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 Верховний Суд уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, зазначивши таке.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 цього Кодексу, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

У разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог (подібні висновки щодо застосування статей 601, 602 ЦК України наведені у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №904/1345/20, від 04.04.2023 у справі №911/2757/21, від 18.01.2024 у справі №910/512/23, від 31.01.2024 у cправі №910/14968/22 (910/7059/23)).

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно ж до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, зокрема, частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у заяві №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021 заявило про зарахування таких вимог:

- заборгованості Київоблгазу перед НАК «Нафтогаз України» станом на 02.03.2021 відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 за отриманий природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат за договором на купівлю-продаж природного газу №13-222-ВТВ від 04.01.2013 з урахуванням штрафних санкцій та судових витрат у загальному розмірі 369 128 773,53 грн,

та

- заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед Київоблгазом станом на 02.03.2021 у розмірі 369 128 773,53 грн, відповідно до:

договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12205-19, за яким АТ «Київоблгаз» отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ «Київоблгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до листопада 2018 року за договорами купівлі-продажу природного газу №15-741-H від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-H від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017 у загальному розмірі 234 605 261,99 грн;

договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12448-19, за яким АТ «Київоблгаз» отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року включно за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-H, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-H, від 05.11.2018 №18-504-H у загальному розмірі 134 523 511,54 грн.

Київоблгаз у заяві №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021 з огляду на наведене у ній заявив про припинення зобов`язань перед позивачем, які виникли на підставі рішення Господарського суду Київської області у справі №911/1173/16 від 11.10.2016 про стягнення боргу у сумі 369 128 773,53 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Київоблгаз (особа, що набула право вимоги за договорами відступлення права вимоги №56S810-12205-19 та №56S810-12448-19 від 13.05.2019) та третя особа-2 наголошують на факті існування переплати у ТОВ «Київоблгаз збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» перед НАК «Нафтогаз України» за договорами купівлі-продажу природного газу №15-741-H від 30.06.2015, №16-132-Н від 30.12.2015, №16-421-H від 28.10.2016, №17-220-Н від 12.04.2017, №17-420-Н від 27.09.2017 та від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-H, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-H, від 05.11.2018 №18-504-H відповідно, що виникла внаслідок невиконання позивачем пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу», який за змістом відтворював зміст пунктів 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами».

Оцінюючи вказані доводи відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30 січня 2019 року «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» не допускається:

- нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку із втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України №237 від 29.04.2015 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та №203 від 23.03.2016 «Про норми споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників»;

- нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №19 від 08.06.1996, а також штрафні санкції, трьох процентів річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №143 «Питання споживання природного газу» від 27 лютого 2019 року:

- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку із втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» №237 від 29 квітня 2015 року та «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» №203 від 23 березня 2016 року;

- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 року, в редакції, що діяла до 01 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, три відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

При цьому, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №143 визнано такими, що втратили чинність,пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додаток до неї.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, серед третіх осіб ТОВ «Київоблгаз збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», у якому просило суд визнати протиправним і нечинним абз. 4 п. 2 постанови КМУ №143 від 27.02.2019 (справа №640/3438/21).

Апеляційне провадження у даній справі зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №640/3438/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним і нечинним абзац 4 пункту 2 постанови КМУ №143 від 27.02.2019 «Питання споживання природного газу». Адміністративні суди встановили порушення вимог законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарському діяльності», а також Регламенту Кабінету Міністрів України при прийнятті оскаржуваної постанови. При цьому у рішенні від 17.11.2025 суд стосовно доводів представника позивача щодо необхідності та доцільності скасувати положення абзацу 4 пункту 2 постанови КМУ №143 від 27.02.2019 з моменту його прийняття, враховуючи приписи статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив, що нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а суд не наділений повноваженнями визнавати нечинним такий акт з моменту його прийняття.

Також, як вбачається зі змісту судових рішень у справі №640/3438/21, адміністративними судами при розгляді справи №640/3438/21 було враховано, що підстави та правомірність прийняття постанови КМУ №143 від 27.02.2019 «Питання споживання природного газу» вже були предметом розгляду у справі №640/13591/19, де рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №640/13591/19, визнано протиправними та нечинними пункт 11, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови КМУ №143 від 27.02.2019 «Питання споживання природного газу» та додаток до постанови КМУ №143 від 27.02.2019.

Відповідно до статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Таким чином, постанова КМУ №143 від 27.02.2019 «Питання споживання природного газу» у частині (абзац 4 пункту 2) втратила чинність з 17.06.2026, у той час як спірні правовідносини між сторонами даної справи виникли ще під час її дії.

З огляду на вказане обґрунтованими є доводи як позивача, так і відповідача, викладені у додаткових поясненнях від 06.07.2026 та 07.07.2026, стосовно того, що рішення суду у справі №640/3438/21 фактично не впливає на правовідносини учасників даного спору, що існували до часткової втрати чинності постанови КМУ №143 від 27.02.2019.

У свою чергу колегія суддів, надаючи оцінку такій умові для зарахування зустрічних однорідних вимог як безспірність, зазначає таке.

Розрахунки третіх осіб із позивачем за переліченими вище договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, закриті згідно з актами приймання - передачі природного газу, які в повному обсязі оплачені ТОВ «Київоблгаз збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», що третіми особами, позивачем та відповідачем не заперечується.

Тобто, договори купівлі-продажу природного газу, в яких були погоджені умови щодо кількості (обсягу), якості, ціни та загальної вартості природного газу, що передається НАК «Нафтогаз України» покупцям, а також порядок передачі, обліку та оплати природного газу, були виконані обома сторонами.

З огляду на це неприпустимими є будь-які перерахунки у правовідносинах, які є припиненими внаслідок виконання сторонами своїх зобов`язань; вимога ж щодо коригування вартості природного газу, придбаного на умовах договорів, які вже виконані, фактично спрямована на визнання юридичного факту (встановлення нової ціни на природний газ) та внесення змін до договорів у спосіб, не передбачений нормами чинного законодавства.

Таким чином, не допускається зміна умов договорів купівлі-продажу природного газу, в тому числі щодо вартості поставленого газу за договорами, після їх виконання на погоджених сторонами за відповідного правового регулювання у період їх чинності умовах.

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 30.06.2022 у справі №910/9617/20.

Фактично причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами змісту, зокрема, постанови КМУ №143 від 27.02.2019.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування положень постанови КМУ №143 від 27.02.2019 до правовідносин між позивачем та «газзбутами».

У постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19 за первісним позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про визнання недійсним правочину про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та за зустрічним позовом АТ «ОГС «Дніпрогаз» до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання протиправними дій АТ «НАК «Нафтогаз України» з повернення коригуючих актів за договорами купівлі-продажу природного газу, Верховним Судом зроблено висновок, відповідно до якого постанови від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу» не покладають на АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язання повернути ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України».

Також Верховний Суд в постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19 вказав, що посилання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на те, що в нього виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства право вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України» з приводу повернення грошових коштів внаслідок проведеного коригування чи право на коригування завершених господарських зобов`язань, - є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає їх дійсному змісту.

Сформована Верховним Судом у справі №904/3173/19 правова позиція була застосована судами також під час вирішення спору у справі №910/9617/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», треті особи: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними дій та стягнення 1 756 256 489,16 грн.

Так, постановою Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №910/9617/20 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення з НАК «Нафтогаз України» суми безпідставно збережених коштів (суми переплати за договорами купівлі-продажу природного газу, право вимоги щодо сплати частини яких було відступлено позивачу у справі №911/1254/24), 3% річних та інфляційних втрат.

Тобто, Верховний Суд, правові висновки якого враховуються судом апеляційної інстанції під час вирішення даного спору, дійшов висновку, що навіть за чинності постанови КМУ №143 від 27.02.2019, вона не покладає на НАК «Нафтогаз України» обов`язку щодо повернення третій особі чи іншим суб`єктам господарювання будь-яких коштів, у тому числі, за виконаними раніше господарськими договірними зобов`язаннями.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що відповідач у даній справі не довів належними та допустимими доказами існування у позивача безспірного зустрічного зобов`язання зі сплати йому заборгованості у розмірі 369 128 773,53 грн.

З огляду на це позовні вимоги акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним правочину, оформленого публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» заявою №810007-Сл-2534-0321 від 02.03.2021 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.

Посилання скаржника на те, що договори про відступлення права вимоги №56S810-12205-19 та №56S810-12448-19 від 13.05.2019 є чинними, отже в рамках даної справи вимоги АТ «Київоблгаз» є безспірними, є помилковими, оскільки зазначені договори не встановлюють грошових зобов`язань позивача, адже ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. При цьому згідно з частиною 1 статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Щодо посилання скаржника на неврахування правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, колегія суддів зазначає, що у наведеній постанові касаційний суд підтвердив позицію з приводу того, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. З огляду на викладене, висновки Верховного Суду узгоджуються з позицією суду першої інстанції щодо задоволення заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №911/1254/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».

Матеріали справи №911/1254/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко