Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №911/128/14 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№ 911/128/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Доманської М.Л.

Станіка С.Р.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14 (суддя Лопатін А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 25.05.2026)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»

до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-Технологічний Університет»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14 (суддя Лопатін А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 25.05.2026) заяву ОСОБА_1 б/н від 13.05.2026 (вх. № 4288) про визнання наказу господарського суду Київської області від 16.01.2023 у справі № 911/128/14 таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі про банкрутство № 911/128/14 повністю; прийняти нове рішення, згідно з яким визнати виконавчий документ: наказ Господарського суду Київської області від 16.01.2023 у справі № 911/128/14 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 апеляційну скаргу у справі № 911/128/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 911/128/14 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/128/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-Технологічний Університет» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

15.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/128/14.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1934/26 від 20.07.2026 у зв`язку із перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/128/14.

Згідно з витягом до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 справу № 911/128/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 911/128/14, серед іншого, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14 залишено без руху.

03.08.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Разом з тим, слід зазначити, що головуючий суддя Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 27.07.2026 по 28.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 911/128/14, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2026.

Представники сторін в судове засідання 23.09.2026 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи обізнані.

Разом з тим, від ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак на зв`язок в режимі відеоконференції останній не вийшов.

Колегія зауважує, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, у зв`язку з чим колегія суддів порадившись на місці ухвалила проводити засідання за відсутності апелянта.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 19.05.2021, серед іншого, зобов`язано попереднього ліквідатора Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" ОСОБА_1. та гр. ОСОБА_2 передати ліквідатору банкрута Кияновській Ларисі В`ячеславівні: первинну бухгалтерську документацію, на якій ґрунтується дебіторська заборгованість Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" на суму 185 826,00 грн; наказ про звільнення ОСОБА_2 та трудову книжку ОСОБА_2 ; бухгалтерську та іншу документацію (в тому числі з основної діяльності), матеріальні та інші цінності банкрута. Зазначено, що у разі відсутності можливості виконання даної ухвали суду в указаній частині надати письмові пояснення із наведенням причин невиконання, з дорученням до них належних доказів.

16.01.2023 на виконання ухвали суду від 19.05.2021 у вказаній частині судом виданий відповідний наказ, де стягувачем була ліквідатор банкрута Кияновська Л.В., а боржником попередній ліквідатор Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" ОСОБА_1. Також у вказаному наказі зазначено, що останній дійсний для пред`явлення до виконання до 20.05.2024 включно.

Так, у своїй заяві ОСОБА_1 вважає, що станом на даний час у нього відсутній обов`язок щодо виконання ухвали суду від 19.05.2021 у справі № 911/128/14 та наказу від 16.01.2023 у справі № 911/128/14, оскільки правонаступник стягувача відсутній, у встановленому порядку заміна стягувача, сторони у справі не проводилася, а також у боржника відсутній повністю обов`язок з їх виконання у зв`язку з його припиненням.

Також як на підставу для визнання наказу господарського суду від 16.01.2023 р. у справі № 911/128/14 таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на низку обставин, а саме: списання дебіторської заборгованості, відсутність трудової книжки та наказу про звільнення ОСОБА_2 , реалізацію майна банкрута, відсутність у боржника доступу до документації банкрута, а також затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута із одночасним прийняттям рішення про ліквідацію останнього.

На підтвердження зазначеного боржник надав копії: акта державного виконавця від 08.09.2023 АСВП № НОМЕР_1; запиту до Архівного відділу Броварської міської ради від 20.03.2026; відповіді вказаної установи на такий запит від 25.03.2026 № 1.13.06-06/10; звернення до ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" від 01.04.2026 та відповіді ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" від 16.04.2026 № 322.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.05.2026 (вх. № 4288) про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Київської області від 16.01.2023 у справі № 911/128/14.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не додано належних, допустимих та достовірних доказів припинення чи відсутності обов`язку боржника за наказом від 16.01.2023 у матеріально-правовому розумінні. Зокрема, місцевий суд зазначив, що відомості Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) свідчать про закриття/завершення провадження № НОМЕР_1 відносно іншої особи ( ОСОБА_2 ); звернення ОСОБА_1 до архівних та приватних установ здійснювалися під час тимчасового зупинення його права на провадження діяльності арбітражного керуючого; а строк пред`явлення наказу до виконання сплив 20.05.2024 за відсутності підтверджень припинення матеріального обов`язку в межах цього строку.

Не погоджуючись із прийнятим процесуальним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає такі доводи: відсутність матеріального обов`язку за наказом взагалі та на те, що він не пов`язував це з конкретним номером виконавчого провадження, однак, як зазначив скаржник, суд першої інстанції самостійно послався на ВП № НОМЕР_1 та зробив безпідставний висновок про відсутність у матеріалах справи доказів відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 .

Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд припустився надмірного формалізму та проігнорував судову доктрину й правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20, від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18, від 29.11.2023, а також практики Європейського суду з прав людини (справи Perez de Rada Cavanilles v. Spain, Zubac v. Croatia), чим обмежив його право на доступ до суду та справедливий судовий розгляд.

Апелянт заперечує висновок суду про «сумнівність» його звернень до Архівного відділу Броварської міської ради та ТОВ «Мостобудівельний загін № 112». Наполягає, що Кодекс України з процедур банкрутства не забороняє направлення таких запитів для з`ясування обставин справи, а зазначені дії підтверджують його намагання передати майно та документацію банкрута новому ліквідатору (Кияновській Л.В.).

Щодо суперечливості висновків суду стосовно ВП та строків пред`явлення: скаржник акцентує, що ухвалою суду від 31.07.2024 було встановлено перебування наказу на виконанні у Салтівському ВДВС у м. Харкові (ВП № НОМЕР_2), а за даними АСВП виконавче провадження № НОМЕР_1 було закрите/завершене 08.09.2023. У зв`язку з цим висновок суду про відсутність даних щодо ВП чи непред`явлення наказу до виконання є суперечливим та спростовується матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Виходячи зі змісту зазначеної норми та усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц, від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20), підстави для задоволення заяви боржника в порядку ст. 328 ГПК України поділяються на дві самостійні групи:

Матеріально-правові підстави: свідчать про припинення зобов`язання або відсутність обов`язку боржника поза межами виконавчого провадження (добровільне виконання, зарахування зустрічних однорідних вимог, прощення боргу, право наступництво, передання відступного тощо).

Процесуально-правові підстави: свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа (видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; видача наказу за скасованим рішенням; видача дубліката за відсутності підстав; повторна видача наказу з одного й того самого питання тощо).

При цьому тягар доказування (onus probandi) наявності зазначених підстав в силу імперативних вимог статей 74, 76- 77 ГПК України покладається саме на заявника (боржника).

Щодо доводів про «відсутність прив`язки до ВП» та процесуального формалізму суду.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що місцевий суд вийшов за межі заяви, дослідивши відомості щодо ВП № НОМЕР_1.

Суд першої інстанції, діючи відповідно до принципів повноти та всебічності розгляду справи (ст. 86 ГПК України), зобов`язаний надати правову оцінку усім доданим заявником до матеріалів заяви документам. Оскільки ОСОБА_1 сам долучив до своєї заяви витяг з АСВП від 08.09.2023 щодо ВП № НОМЕР_1, суд правомірно проаналізував цей доказ та встановив, що боржником у вказаному провадженні є інша особа - ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

Отже, з`ясування судом відсутності відкритих чи закритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 за наказом від 16.01.2023 було спрямоване саме на перевірку наявності процесуально-правових підстав для задоволення заяви. Зазначення судом про відсутність прив`язки вимог до конкретного провадження є результатом правового аналізу доказів, а не процесуальним порушенням.

Щодо межі «надмірного формалізму» та практики ВП ВС, ВС та ЄСПЛ

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання скаржника на порушення судом першої інстанції принципу заборони «надмірного формалізму» та рішень ЄСПЛ (Perez de Rada Cavanilles v. Spain, Zubac v. Croatia).

Конституційне право на судовий захист та доступ до правосуддя (ст. 55, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не є абсолютним і передбачає дотримання процесуальних обов`язків та доказового тягаря.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.02.2020 у справі № 918/335/17) та Касаційного господарського суду у складі ВС (постанови від 16.06.2022 № 905/813/20, від 28.01.2021 № 910/17743/18), під надмірним формалізмом розуміється застосування судом процесуальних норм, яке призводить до обмеження права особи на розгляд її позову/заяви по суті з суто формальних чи надмірно жорстких підстав.

У справі, що розглядається, місцевий господарський суд: прийняв заяву ОСОБА_1 до розгляду; провів судові засідання та всебічно дослідив надані скаржником докази; ухвалив судове рішення за результатами оцінки доказів по суті заявлених вимог.

Вимога суду надати підтвердження фактичного виконання матеріального обов`язку (акти приймання-передачі документів, первинної документації тощо) є вимогою дотримання стандарту доказування «вірогідності доказів» (ст. 79 ГПК України), а не процесуальним формалізмом. Звільнення ОСОБА_1 від обов`язку надати докази реального передання майна/документів нівелювало б імперативний принцип обов`язковості судових рішень (ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України).

Щодо оцінки дій арбітражного керуючого та відсутності доказів передачі майна

Колегія суддів зазначає, що предметом виконання за наказом від 16.01.2023 є обов`язок ОСОБА_1 передати новому ліквідатору (Кияновській Л.В.) первинну бухгалтерську документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності ПВНЗ «Економіко-Технологічний Університет».

Надані ОСОБА_1 копії запитів до Архівного відділу Броварської міської ради та звернень до ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» свідчать виключно про факт листування. Проте вказані листи не є належними та допустимими доказами виконання обов`язку у розумінні ст. 76, 77 ГПК України.

Єдиним належним доказом виконання обов`язку з передачі майна та документів від попереднього ліквідатора новому є підписаний обома сторонами Акт приймання-передачі або письмові докази надсилання відповідних документів/майна на адресу нового ліквідатора з описом вкладення та розпискою про отримання. Матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на суперечливість дій заявника, оскільки подання вказаних запитів здійснювалося у період, коли право ОСОБА_1 на провадження діяльності арбітражного керуючого було тимчасово зупинено (повідомлення від 04.08.2025). За таких обставин, самі лише наміри чи листування не припиняють матеріального обов`язку боржника.

Щодо процесуального стану ВП (№ НОМЕР_2) та спливу строків

Апеляційний суд наголошує на необхідності розмежовувати процесуальне завершення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та матеріальне припинення обов`язку боржника.

Закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання або сплив строку пред`явлення наказу до виконання (до 20.05.2024) є процесуальними подіями у діяльності виконавчої служби чи стягувача. Проте вони не припиняють самого матеріально-правового зобов`язання боржника і не свідчать про його добровільне чи примусове виконання.

Посилання скаржника на ухвалу від 31.07.2024 та наявність ВП № НОМЕР_2 у Салтівському ВДВС у м. Харкові підтверджують лише факт перебування наказу на примусовому виконанні, проте жодним чином не підтверджують виконання ОСОБА_1 обов`язку з передачі майна та документів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та процесуально обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі № 911/128/14 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 911/128/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 24.09.2026.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді М.Л. Доманська

С.Р. Станік