Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №910/18666/23 (910/9872/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа№ 910/18666/23 (910/9872/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

за участі секретаря Вага В.В.

та за участю представників сторін:

від позивача: АК Бандола О.О.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000" арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 (повний текст складено 24.04.2026)

у справі №910/18666/23(910/9872/25) (суддя Яковенко А.В.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000" арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності

в межах справи №910/18666/23

за заявою Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000"

про банкрутство,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/18666/23 за заявою Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000" (далі - боржник) банкрутом, у якій до боржника застосовано ліквідаційну процедуру постановою суду від 09.09.2024 та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.

У серпні 2025 року в межах даної справи про банкрутство ліквідатор банкрута (далі - позивач) звернувся із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у розмірі 97 768 275,26 грн у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства на ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) та стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ "Ельвіра 2000" грошові кошти в розмірі 97 768 275,26 грн. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням вказаними особами товариства до банкрутства.

Заява мотивована тим, що під час виконання арбітражним керуючим повноважень у ліквідаційній процедурі ТОВ "Ельвіра-2000" ліквідатором було виявлено обставини доведення боржника колишніми керівником та учасниками вказаного товариства до банкрутства, у зв`язку із чим ліквідатором подано дану заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів, які є/були учасниками/керівником боржника.

Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000" арбітражний керуючий Бандола Олександр Олексійович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ліквідатором доведено наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 (керівник і учасник боржника з часткою 50%) та ОСОБА_2 (учасник боржника з часткою 50%), які довели товариство до банкрутства та відповідали на запити ліквідатора; при інвентаризації було встановлено, що за боржником зареєстровані три трактори, місцезнаходження яких та технічний стан встановити не вдалось і ця техніка оголошена у розшук; іншого майна не було виявлено і згідно ліквідаційного балансу вартість активів 0 грн; розшук транспортних засобів з 27.12.2024 по дату ухвалення оскаржуваного рішення не призвів до позитивних результатів, будь-яке інше майно, яке можливо реалізувати для задоволення вимог кредиторів - відсутнє, тому це спростовує висновок суду першої інстанції, що необхідно продовжувати вживати заходи з пошуку майна, для його подальшого включення до ліквідаційної маси; судом також не надано правової оцінки бездіяльності посадових осіб (керівників/засновників), які не надали ліквідатору первинних фінансових документів боржника; також відповідачами не приймалось рішень про звернення до господарського суду із заявою про власне банкрутство; суд поклав весь тягар доведення на арбітражного керуючого, без належної перевірки та витребування доказів, попри об`єктивну недоступність частини інформації в процедурі банкрутства.

Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (позивач) та рекомендованими поштовими відправленнями (відповідачі).

Ухвали суду, які направлялись на зареєстроване місце проживання відповідачів, повернуті поштою з довідками "Адресат відсутній".

За приписами частини 6 статті 252 ГПК України днем вручення судового рішення є, у тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/18666/23 ТОВ "Ельвіра 2000" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.

20.09.2024 за № 02-136/01 ліквідатором банкрута направлено запит керівнику ТОВ "Ельвіра 2000", щодо надання документів банкрута, передачі основних засобів, матеріальних та інших цінностей, печатки (штампу) ТОВ "Ельвіра 2000" (код ЄДРПОУ 31026469).

Відповідь на запит не надійшла.

16.01.2025 за № 02-136/33 ліквідатором банкрута направлено до Голосіївського управління поліції ГУНП у місті Києві повідомлення, з проханням:

- Прийняти вказане повідомлення та внести його до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що письмово повідомити ліквідатора за поштовою адресою: вул. Коперніка, буд. 3, кв. 255, м. Київ, 04116.

- Здійснити розшук колишніх посадових осіб ТОВ "Ельвіра 2000" та встановити адреси їх місця проживання/перебування.

- Перевірити діяльність колишніх посадових осіб ТОВ "Ельвіра 2000" на склад та ознаки скоєння ними кримінального правопорушення в частині невиконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

05.02.2025 ліквідатором банкрута отримано відповідь Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.02.2025 за № 40034-2025, з інформацією, що у зв`язку з відсутністю в події ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, перевірку щодо колишніх посадових осіб ТОВ "Ельвіра 2000" було припинено та прийнято рішення про списання матеріалів до справи.

17.01.2025 ліквідатором банкрута направлено до Господарського суду міста Києва клопотання, з проханням зобов`язати колишнього керівника ТОВ "Ельвіра 2000" ОСОБА_1 передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Бандолі О.О за актом приймання- передачі бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ТОВ "Ельвіра 2000", а також документи, які підлягають зберіганню архівними установами.

20.06.2025 ліквідатором банкрута направлено до Господарського суду міста Києва клопотання, з проханням зобов`язати колишнього керівника ТОВ "Ельвіра 2000" ОСОБА_1 передати ліквідатору ТОВ "Ельвіра 2000" арбітражному керуючому Бандолі О.О. за актом приймання-передачі бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ТОВ "Ельвіра 2000", а також документи, які підлягають зберіганню архівними установами.

30.06.2025 у справі №910/18666/23 Господарський суд міста Києва ухвалив:

- Задовольнити клопотання ліквідатора ТОВ "Ельвіра 2000" арбітражного керуючого Бандоли О.О. про зобов`язання вчинити дії.

- Зобов`язати колишнього керівника ТОВ "Ельвіра 2000" ОСОБА_1 передати ліквідатору ТОВ "Ельвіра 2000" арбітражному керуючому Бандолі О.О. за актом приймання-передачі бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ТОВ "Ельвіра 2000", а також документи, які підлягають зберіганню архівними установами.

Ліквідатором банкрута інвентаризація активів та зобов`язань ТОВ "Ельвіра 2000" проводилась на підставі інформації, наданої організаціями (установами) які здійснюють реєстрацію рухомого (нерухомого) майна, інформації що міститься в матеріалах справи № 910/18666/23, даних державних реєстрів та даних наданих кредитором.

14.11.2024 ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Бандолою О.О. видано Наказ № 1 про проведення інвентаризації на підприємстві.

14.11.2024 ліквідатором банкрута проведено інвентаризацію активів та зобов`язань ТОВ "Ельвіра 2000", за результатами якої складено відповідний Протокол.

Так, за результатами інвентаризації необоротних активів (основні засоби; нематеріальні активи; незавершене будівництво; довгострокові фінансові інвестиції; інші необоротні активи) ТОВ "Ельвіра 2000" (код ЄДРПОУ 31026469) станом на 09.09.2024 виявлено, що згідно з даними уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи за ТОВ "Ельвіра 2000" зареєстровано:

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний MASSEY FERGUSON 6160, номер двигуна НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 06.06.2002.

Місцезнаходження та технічний стан вищевказаних тракторів не відомо.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/18666/23, зазначена сільськогосподарська техніка оголошена у розшук.

Іншого майна не виявлено.

За результатами інвентаризації оборотних активів (товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, грошових коштів та їх еквівалентів, інших оборотних активів) ТОВ "Ельвіра 2000" станом на 09.09.2024 майна не виявлено.

За результатами інвентаризації зобов`язань боржника станом на 09.09.2024 заборгованість ТОВ "Ельвіра 2000" складає 97 768 275,26 грн.

Аналіз фінансового стану банкрута, зокрема показника забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, який визначається як відношення суми активів боржника до його позикового капіталу (суми довгострокових та поточних зобов`язань) станом на 09.09.2024 є меншим за нормативне значення та дорівнює нулю, тобто розмір позикового капіталу боржника є більшим за розмір його загальних активів за балансовою вартістю, що свідчить про стійку неплатоспроможність ТОВ "Ельвіра 2000", а саме, неможливість станом на 09.09.2024 погасити свою заборгованість у повному обсязі за рахунок активів підприємства.

19.12.2024 ліквідатором банкрута за № 02-136/30 направлено запит до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в м. Києві, з проханням:

1. Надати інформацію чи оголошено у розшук наступну техніку:

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний MASSEY FERGUSON 6160, номер двигуна НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 06.06.2002.

2. Надати інформацію, чи затримувалася та доставлялася на спеціальний майданчик тимчасового зберігання вищевказана техніка.

10.01.2025 ліквідатором банкрута отримано відповідь Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 20.12.2024 за № 175705, з інформацією, що запит направлено за належністю до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у місті Києві.

12.06.2025 за № 02-136/46 направлено запит до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в м. Києві, з проханням:

1. Надати інформацію, чи оголошено у розшук наступну техніку:

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний MASSEY FERGUSON 6160, номер двигуна НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 06.06.2002.

2. Надати інформацію, чи затримувалася та доставлялася на спеціальний майданчик тимчасового зберігання вищевказана техніка.

17.06.2025 ліквідатором банкрута отримано відповідь Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в м. Києві від 17.06.2025 за № 231593, з повідомленням, що транспортні засоби, зазначені в запиті, перебувають на обліку в інформаційній підсистемі "Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції" з 27.12.2024 за категорією "розшук транспортних засобів за судовим рішенням". На спеціальних майданчиках для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві зазначені в запиті транспортні засоби відсутні.

З метою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, виявлення угод за останні 3 роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство й угод після відкриття провадження у справі про банкрутство, керуючись ч. 1 та ч. 2 ст. 42, ч. 1 та ч. 2 ст. 61, ч. 6 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором вжито наступних заходів:

- 20.09.2024 за № 02-136/01 ліквідатором банкрута направлено запит керівнику ТОВ "Ельвіра 2000" щодо надання документів банкрута, передачі основних засобів, матеріальних та інших цінностей, печатки (штампу) ТОВ "Ельвіра 2000". Відповідь на запит не надійшла.

- 20.09.2024 за № 02-136/14 ліквідатором банкрута направлено запит до Головного управління статистики в місті Києві з проханням надати належним чином завірені копії балансів (звіт про фінансовий стан) та звітів за формою 1-ПВ (місячна), 1-ПВ (річна) "Звіт з праці", які подавались ТОВ "Ельвіра 2000" до органів статистики у період з 2021 року по теперішній час.

- 30.09.2024 отримано відповідь Головного управління статистики в місті Києві від 27.09.2024 за № 04-07/3186-24, з інформацією, що ТОВ "Ельвіра 2000" не подавало фінансову та статистичну звітність за 2021-2023 роки та І квартал і І півріччя 2024 року.

Відповідно до відомостей з ЄДР: керівником та засновником ТОВ "Ельвіра 2000" (код ЄДРПОУ 31026469) значиться ОСОБА_1 , розмір частки засновника (учасника): 5900,00 грн. (частка 50%)

Також, згідно відомостей ЄДР: засновником ТОВ "Ельвіра 2000" значиться ОСОБА_2 , розмір частки засновника (учасника): 5900,00 грн. (частка 50 %).

Відповідно до реєстру вимог кредиторів, загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника складає 97 768 275,26 грн.

Так, ліквідатором банкрута зазначено, що розмір непогашеної кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000" складає 97 768 275,26 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами ліквідатор банкрута звернувся до суду із даною заявою та просив суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Ельвіра 2000" у розмірі 97 768 275,26 грн. у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Ельвіра 2000" грошові кошти в розмірі 97 768 275,26 грн. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням вказаними особами товариства до банкрутства.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню, оскільки за банкрутом зареєстрована техніка (три колісних тракторів), яка наразі перебуває у розшуку, тому ліквідаційна маса товариства може бути наповнена за рахунок техніки у разі її розшуку, відтак, визначений ліквідатором розмір субсидіарної відповідальності є не остаточним, а передчасним.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, а одним із юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Кодексом України з процедур банкрутства.

Так, відповідно до частини 1 статті 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина 6 статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина 2 статті 61 КУзПБ), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

Згідно частин 3, 4 статті 9-1 КУзПБ доведенням до банкрутства визнається стійка неплатоспроможність боржника, викликана умисними діями (бездіяльністю) керівника (органів управління), власника майна (органу, уповноваженого управляти майном), а також інших осіб, якщо це завдало матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів і господарським судом боржника визнано банкрутом.

Приховуванням банкрутства визнається умисне невиконання керівником (органом управління) боржника передбаченого цим Кодексом обов`язку у визначений строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі стійкої фінансової неспроможності боржника і відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора.

Відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У випадку банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини 2 статті 61 КУзПБ).

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Визначене частиною 2 статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною 2 статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини 2 статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника заявник має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанову Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

У постанові від 30.03.2026 у справі №911/743/24 (911/278/25) Верховний Суд звернув увагу на те, що притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Тому оцінка дій/бездіяльності осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності на предмет добросовісності, сприяння ними у наданні документів (відомостей, інформації тощо), підтверджуючих вчинення ними заходів спрямованих на недопущення виникнення неплатоспроможності боржника та переходу його в стадію банкрутства, доцільності (необхідності їх вчинення) таких заходів, відповідності їх інтересам боржника, власниками (засновниками, керівниками) якого є ці особи, є предметом оцінки суду при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

Тож визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, що стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, які причетні до такої дії (бездіяльності).

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність і боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Водночас, визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на кредитора/ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Поряд з цим, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 №911/101/21 (911/3174/21)), від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22).

Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що: арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ); господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу); розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ); ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану" від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

У зв`язку із наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

При цьому, господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Перевіривши доводи, викладені у заяві ліквідатора, дослідивши наявні у справі докази, судом першої інстанції вірно встановлено, що за боржником зареєстрована наступна техніка, місцезнаходження якої ліквідатору невідоме, а саме:

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний CASE MAGNUM IH 8940, номер двигуна НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , дата реєстрації 13.02.2004;

- трактор колісний MASSEY FERGUSON 6160, номер двигуна НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 06.06.2002.

Вказана техніка, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/18666/23, була оголошена у розшук, а згідно з повідомленням Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в м. Києві від 17.06.2025 за № 231593 на запит ліквідатора транспортні засоби, зазначені в запиті, перебувають на обліку в інформаційній підсистемі "Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції" з 27.12.2024 за категорією "розшук транспортних засобів за судовим рішенням". На спеціальних майданчиках для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві зазначені в запиті транспортні засоби відсутні.

У той же час, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (15.04.2026) комітетом кредиторів ТОВ "Ельвіра 2000" будь-яких рішень про списання вказаних активів з балансу боржника не приймалося, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що визначення суми субсидіарної відповідальності наразі є передчасним, оскільки ліквідатором продовжують вживатися заходи з пошуку майна, його подальшого включення до ліквідаційної маси та наступного задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна ТОВ "Ельвіра 2000".

При цьому, перебування майна банкрута у розшуку за рішенням суду певний час не означає, що таке майно втратило статус активу боржника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства, оцінивши докази у справі в їх сукупності та врахувавши наведені правові позиції Верховного Суду у спорах щодо притягнення до субсидіарної відповідальності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо передчасності подання ліквідатором банкрута заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника банкрута у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, оскільки ліквідаційна маса товариства може бути наповнена за рахунок техніки у разі її розшуку, відтак, визначений ліквідатором розмір субсидіарної відповідальності не є остаточним/є передчасним, тому його заява задоволенню не підлягає.

Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки бездіяльності посадових осіб (керівників/засновників), які не надали ліквідатору первинних фінансових документів боржника, а також том, що відповідачами не приймалось рішень про звернення до господарського суду із заявою про власне банкрутство, то вказані доводи відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки згідно наведених положень статті 61 КУзПБ підставою для субсидіарної відповідальністю є саме доведення до банкрутства, а не приховування банкрутства чи інші порушення КУзПБ.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у справі докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000" арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2026 року - без змін.

2. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 24.09.2026.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков