Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №925/417/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Справа №925/417/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026

у справі №925/417/26 (суддя Гладун А.І.)

за позовом керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"

2) Комунального некомерційного підприємства "Черкаський міський пологовий будинок "Центр матері і дитини"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 84 009,58 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Черкаської окружної прокуратури (далі – прокурор) в інтересах держави, в особі Черкаської міської ради (далі – Рада) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (далі – Товариство) та Комунального некомерційного підприємства "Черкаський міський пологовий будинок "Центр матері і дитини" (далі – Підприємство) про визнання недійсними додаткових угод №6 від 09.09.2022, №7 від 18.10.2022, №8 від 20.10.2022, №9 від 07.11.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 07.04.2022 №71011000230, укладеного між відповідачами, а також стягнення з відповідача-1 на користь Ради коштів в сумі 84 009,58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на порушення відповідачами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що призвело до збільшення ціни одиниці товару більше ніж на 10% від ціни одиниці товару, що визначена умовами договору про закупівлю та стягнення з відповідача-1 на користь Ради грошових коштів у сумі 84 009,58 грн, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), як безпідставно одержаних.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 провадження у справі №925/417/26 зупинено до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII зі змінами.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269 (178/26) щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, з огляду на що з метою забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №925/417/26 до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/20269(178/26) та оприлюднення його повного тексту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, керівник Черкаської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 про зупинення провадження у справі №925/417/26 та направити її для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2025 у справі №990/244/23, від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 та постановах Верховного Суду від 09.06.2026 у справі №918/918/25, від 16.06.2026 у справі №910/4867/24, ухвалі від 02.07.2026 у справі №922/2295/25, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, на підставі частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), а справа поверненню до суд першої інстанції для продовження розгляду.

Так, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу у даній справі, не зазначив жодних обставин, які б вказували на недостатність зібраних доказів для встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду. Натомість прокурор довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог.

Також, апелянт вказує, що зважаючи на те, що правовідносини з виконання спірного договору завершені на момент звернення прокурора з позовом до суду, рішення Конституційного суду України у справі №3-78/2026 (178/26) не поширюватиметься на спір у справі №925/417/26.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури у справі №925/417/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Крижний О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 у справі №925/417/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали оскарження ухвали у справі №925/417/26. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 11.08.2026.

03.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/417/26.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026, у зв`язку з перебуванням судді Крижного О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 21.09.2026 до 25.09.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2026 справу №925/417/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 у справі №925/417/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10.08.2026, через систему "Електронний суд", Товариством подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 у справі №925/417/26 залишити без змін.

Так, відповідач-1 у відзиві зазначає, що хоча пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, яка встановлювала 10% бар`єр за весь час дії договору про закупівлю, втратила чинність, проте рішення Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" матиме вирішальне значення для вирішення даної справи №925/417/26, оскільки надасть можливість встановити якість такої норми, що спричинила неправильне її тлумачення Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

На думку Товариства, справа №3-78/2026 (178/26) та дана справа №925/417/26 є пов`язаними між собою, оскільки у справі №3-78/2026 (178/26) встановлюються обставини конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону №922-VIII) про неясність, незрозумілість, можливість неоднозначного тлумачення (і відповідно неконституційність, у зв`язку із невідповідністю статті 57 Конституції України) якого у заявах по суті справи стверджувало Товариство.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

За приписами пункту 12 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 виснував, що:

- по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;

- по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;

- по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, – у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/8362/24).

Так, місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи, з власної ініціативи дійшов висновку зупинити провадження у справі, у зв`язку з неможливістю розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015.

У той же час, колегія суддів зазначає, що положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 6 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.

Підхід Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15, з огляду на тотожність норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (частина 1 статті 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (частина 2 статті 152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

Так, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

У цій справі відповідачами є юридичні особи, а не фізичні особи. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору завершені. Відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25.

Відтак, на переконання колегії суддів, вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є підставою для зупинення провадження у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зупинення провадження у справі із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є безпідставним.

Відтак, доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, під час прийняття оскаржуваного процесуального документу, знайшли своє підтвердження.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 про зупинення провадження у справі №925/417/26 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 статті 275 ГПК України встановлено що, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, ухвала Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 у справі №925/417/26 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню. Апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а справа №925/417/26 – передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа, зазначених у частині 3 статті 271 ГПК України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 у справі №925/417/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.07.2026 у справі №925/417/26 скасувати.

3. Справу №925/417/26 передати на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Шапран