Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №927/274/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№ 927/274/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаратова Ю.А.

Колесника Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026

у справі №927/274/26 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ"

про стягнення 46 356,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 46 356,27 грн, з яких 20 805,57 грн. пені та 25 550,70 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 429-25 на закупівлю товару за державні кошти від 20.08.2025 в частині своєчасної поставки товару.

Відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що зобов?язання за Договором відповідачем виконані у повному обсязі із незначним простроченням - мається на увазі порушення терміну виконання зобов`язання строк, що є некритичним у даних правовідносинах, адже товар, що постачався за укладеними договорами не має унікальних особливостей або ж не задовольняє особливі потреби позивача, що робило би його вкрай критичним і відповідно несвоєчасне постачання цього товару спричинило б непоправні збитки для позивача. За таких обставин, відповідач вважає наявні підстави для зменшення розміру неустойки на 50%, у зв?язку з чим просить зменшити пеню до 10 402,78 грн, а штраф до 12 775,35 грн за порушення строку поставки товару за договором, в іншій частині позову відмовити.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі №927/274/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ" на користь Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 20 805,57 грн. пені, 25 550,70 грн. штрафу та 2662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 08.06.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 08.06.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та ухвалити нове, яким зменшити пеню до 10 402,78 грн. та штраф до 12 775,35 грн. за порушення строку поставки товару за договором.

Апелянт вважає рішення таким, що не ґрунтується на положеннях закону та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Зобов`язання за Договором Апелянтом перед Позивачем виконані у повному обсязі із незначним простроченням. Під «незначним простроченням» мається на увазі порушення терміну виконання зобов`язання строк, що є некритичним у даних правовідносинах, адже товар, що постачався за укладеними договорами не має унікальних особливостей або ж не задовольняє особливі потреби Позивача, що робило би його вкрай критичним і відповідно несвоєчасне постачання цього товару спричинило би непоправні збитки для Позивача.

ТОВ «НЕКСОРА ТЕХ» вважає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином обставини справи, які можуть слугувати підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, а також те, що вимоги ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 є такими, що порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності, а тому не можуть бути задоволені у повному обсязі. Відповідно Апелянт вважає, що наявні підстави для зменшення розміру неустойки на 50%.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Колесник Р.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/274/26.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/274/26.

17.06.2026 матеріали справи №927/274/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

02.07.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 02.07.2026) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якого долучено платіжну інструкцію №399 від 29.06.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 993,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі №927/274/26, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що 20.08.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКСОРА ТЕХ» (продавець) укладено Договір № 429-25 на закупівлю товару за державні кошти (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору предметом Договору є закупівля товару: шафа холодильна середньотемпературна (код ДК 021:2015 - 42510000-4 - Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої), згідно Специфікації (Додаток 1) (товар), що є невід`ємною частиною Договору.

Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором та згідно зі Специфікацією (Додаток 1 до Договору), поставити на склад покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

За умовами п. 3.1. Договору сума договору складає 365 010,00 грн. Ціна може змінюватись у бік зменшення (без зміни кількості та якості товару). Ціни на товар за Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товару, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору розрахунки за товар проводяться шляхом безготівкових розрахунків з рахунку покупця на рахунок продавця після пред`явлення продавцем рахунка на оплату товару та накладної. Розрахунки за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу на термін 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 календарних днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

До рахунка додаються: накладна.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що товар в комплекті постачається однією партією в строк до 15.09.2025 року включно. Місце поставки (передачі) товару: склад покупця, Чернігівська обл, м. Чернігів.

Виходячи з приписів п. 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущене прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 30.11.2025 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 10.1. Договору).

Сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію (додаток 1 до Договору), відповідно до якої поставці підлягає товар - шафа холодильна середньотемпературна COOLTECH GN1410TN у кількості 5 шт, на загальну суму 365 010,00 грн з ПДВ.

За доводами позивача, товар за Договором поставлено відповідачем несвоєчасно.

Як зазначає позивач, 24.09.2025 він надіслав відповідачу лист «Про нарахування пені» №06.1.2/13567-25-Вих від 24.09.2025 на електронну пошту вказану в Договорі, проте зазначений лист з доказами його направлення відповідачу в матеріалах справи відсутній.

18.11.2025 позивачем рекомендованою поштовою кореспонденцією надіслано відповідачу лист «Про нарахування пені та штрафу» №06.1.2/17257-25-Вих від 18.11.2025 з вимогою сплатити 20 805,57 грн пені та 25 550,70 грн штрафу за період з 16.09.2025 по 12.11.2025 (ШКІ R067095619921) (а.с.12-14).

Позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору відповідач прострочив визначений Договором строк поставки товару, що стало підставою для нарахування відповідачу 20 805,57 грн пені за період прострочення строку поставки товару з 16.09.2025 по 12.11.2025 та 25 550,70 грн штрафу (за прострочення понад 30 днів 7% вартості) та звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 29 Господарського кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки за умовами п. 5.2 Договору місцем поставки (передачі) товару є склад покупця - м. Чернігів, дана справа підсудна Господарському суду Чернігівської області.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Апеляційна скарга подається в частині відмови суду першої інстанції у зменшенні неустойки (пені та штрафу), тому в іншій частині оскаржуване рішення у відповідності до ст.269 ГПК України не переглядається.

Суд установив факт укладення Договору № 429-25 на закупівлю товару за державні кошти від 20.08.2025, на виконання якого відповідач зобов?язаний був у строк до 15.09.2025 включно, поставити на склад покупця у м. Чернігові товар згідно із Специфікацію (додаток 1 до Договору), а саме - шафи холодильні середньотемпературні COOLTECH GN1410TN у кількості 5 шт, на загальну суму 365 010,00 грн з ПДВ.

Відповідач у визначений Договором строк обумовлений товар позивачу не поставив.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 805,57 грн пені за період прострочення строку поставки товару з 16.09.2025 по 12.11.2025 та 25 550,70 грн штрафу (за прострочення понад 30 днів 7% вартості) на підставі п. 7.2. Договору.

Відповідач не спростував факту несвоєчаної поставки товару у встановлений п. 5.1. Договору строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи з приписів п. 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущене прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки товару у встановлений Договором строк, суд перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 20 805,57 грн пені за період прострочення строку поставки товару з 16.09.2025 по 12.11.2025 та 25 550,70 грн штрафу (за прострочення понад 30 днів 7% вартості) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному розмірі.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір неустойки на 50%, а саме пеню до 10 402,78 грн, а штраф до 12 775,35 грн, посилаючись на те, що зобов?язання за Договором відповідачем виконані у повному обсязі із незначним простроченням, що є некритичним у даних правовідносинах, адже товар, що постачався за Договором не має унікальних особливостей або ж не задовольняє особливі потреби позивача, що робило би його вкрай критичним і відповідно несвоєчасне постачання цього товару спричинило б непоправні збитки для позивача.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували неможливість відповідача поставити позивачу товар у встановлений Договором строк. Обставини, в тому числі, виняткові та форс-мажорні, які були б перешкодою для своєчасної поставки товару позивачу, відповідачем не доведені.

Оскільки у даному випадку відповідачем прострочено термін поставки товару на 57 днів, що є вдвічі більшим ніж строк (термін) поставки товару, визначений п. 5.1. Договору з урахуванням дати укладення Договору 20.08.2025, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на «незначне прострочення» терміну поставки товару, та дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки на 50%.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача сум штрафних санкцій, зазначаючи таке.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20), від 10.08.2023 у справі №910/12371/22.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем у статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання господарського зобов`язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Після укладення сторонами договору як на позивача, так і на відповідача було покладено певні зобов`язання, які ті в свою чергу мають виконувати в повному обсязі.

Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, подальше здійснення відповідачем постачання товару, не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за Договором, укладеним під час дії воєнного стану.

Колегією суддів враховано, що неналежне виконання постачальником зобов`язань вплинуло й на інтереси замовника, з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення пені та штрафу.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про відмову у зменшенні неустойки (пені та штрафу), а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі №927/274/26.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 277, 280, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі №927/274/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі №927/274/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕКСОРА ТЕХ".

4. Матеріали справи №927/274/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.А. Шаратов

Р.М. Колесник