Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №910/344/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа№ 910/344/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/344/26 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” до Приватного підприємства ФІРМА “ВІР`ЄМ” про стягнення 196 312,08 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” до Приватного підприємства ФІРМА “ВІР`ЄМ” про стягнення 196 312,08 грн, з яких: 103 804,87 грн боргу за теплову енергію, 70 691,12 грн інфляційних втрат та 21 816,09 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідача наявний борг з оплати поставленої ПАТ “Київенерго” у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року теплової енергії до належного Приватному підприємству ФІРМА “ВІР`ЄМ” на праві власності нежитлового приміщення (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 13, право вимоги щодо якого було набуте позивачем за Договором про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/344/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судом встановлено, що позивачем згідно наявних в справі доказів, не доведено обставину підключення приміщення відповідача до мереж ЦО, що є ключовим для встановлення факту споживання послуг теплопостачання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована ненаданням відповідачем технічної та дозвільної документації на відключення нежитлових приміщень відповідача від теплопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (первісний кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (надалі – Договір цесії), в порядку та на умовах якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п. 1.1. Договору цесії).

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 Договору цесії).

Відповідно до п. 1.3 Договору з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отримання боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до пп. 3.4.2 п. 3.4. Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1, сплати заборгованостей, право вимоги яких відступлене за цим Договором.

Згідно з витягом з додатку № 1 до Договору цесії, первісний кредитор відступив новому кредитору, зокрема, право вимоги до Приватного підприємства ФІРМА “ВІР`ЄМ” на суму 103 804,87 грн за договором (особовим рахунком 520478-05).

Так, на виконання умов Договору цесії первісний кредитор передав, а новий кредитор в свою чергу прийняв фізичні носії/пристрої зберігання інформації, на яких записана резервна копія бази даних ПК “БіТеК” та ПК “Уніван-Термал” станом на 01.10.2018, що підтверджується Актом № 23 приймання передавання від 11.10.2018.

Як зазначає позивач, до нього перейшло право вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлену теплову енергію згідно особового рахунку № 520478-05 у сумі 103 804,87 грн.

Позивачем було надано в матеріали справи лист від 08.04.2019 № 1/5-520478-05, яким останній повідомляв відповідача про відступлення права вимоги за Договором цесії та просив сплатити наявну заборгованість у розмірі 103 804,87 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію за період листопад 2015 – квітень 2018, внаслідок чого за Приватним підприємством ФІРМА “ВІР`ЄМ” обліковується заборгованість у розмірі 103 804,87 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 70 691,12 грн та 3% річних у розмірі 21 816,09 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 515 ЦК України).

Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тобто відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Таким чином, позивач на підставі Договору цесії прийняв право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 103 804,87 грн, а також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення норм законодавства, не здійснював оплату за отриману теплову енергію за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 103 804,87 грн.

На підтвердження вимог позивачем надані: облікові картки за вищевказаний період; довідки про нарахування теплової енергії за вищевказаний період; корінці нарядів на підключення, відключення теплової енергії; відомості про споживання теплової енергії; акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи; акт комплексного обстеження житлового будинку та нежитлових приміщень.

Крім того, позивачем надано суду рахунок-фактуру від 31.10.2025 № 520478-05/2025-10, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2025 (обліковий запис № 520478-05), які підписані лише зі сторони позивача, проте матеріали справи не містять доказів надіслання вказаних документів відповідачу, у тому числі і з листом від 08.04.2019 № 1/5-520478-05, яким відповідач повідомляв про заміну кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про теплопостачання” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Пунктом 4 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Серед основних обов`язків споживача, визначених у ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Послуга з теплопостачання в розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є комунальною послугою, надання якої повинно здійснюватися виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (п. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”).

З огляду на викладене, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16 та у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.

Так, наявними в матеріалах справи доказами (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) підтверджується та відповідачем не заперечувалось, що останньому на праві власності належить нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 410,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 13.

У ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання ж відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів безпосередньо врегульовано п.п. 24-28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила № 630).

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України “Про теплопостачання” схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил № 630).

Водночас, положеннями п. 28 Правил № 630 споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що чинним законодавством України фактично передбачено право споживачів, у тому числі індивідуальних, відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення.

При цьому, враховуючи зазначені вище норми, обов`язковою для встановлення є обставина наявності в приміщенні відповідача системи теплопостачання.

Як вказує позивач, у спірний період ПАТ “Київенерго” поставило відповідачу теплову енергію за адресою: вул. Круглоуніверситетська, буд. 13 (особовий рахунок 520478-02), що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинку. Водночас, за доводами позивача, на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому, на окрему частину нежитлового приміщення, власником якого є відповідач, корінці нарядів не видаються.

З матеріалів справи вбачається, що у 2014 році було затверджено робочий проект реконструкції нежилих приміщень відповідача по вул. Круглоуніверситетській, 13 в м. Києві, п. 4.3. якого передбачав лише електричну автономну повітряну систему опалення по типу теплового насоса з додатковими тенами та регульованим підігрівом в кожному кабінеті.

05.12.2014 балансоутримувачем будинку - КП УЖГ “Хрещатик” складено Акт за результатами огляду нежитлового приміщення загальною площею, яке належить відповідачу, яким встановлено проведення капітальних ремонтних робіт згідно проектної документації (реконструкції нежитлових приміщень під медичний центр (медичні кабінети) по вул. Круглоуніверситетській, 13), зокрема, демонтаж радіаторів центральної будинкової системи опалення будинку, монтаж електричної автономної повітряної системи опалення по типу теплового насосу з додатковими тенами підігріву кожної кімнати.

Актом від 30.01.2025, складеним представниками КП УЖГ “Хрещатик”, зафіксовано завершення ремонтних робіт по проекту реконструкції нежитлових приміщень під медичний центр (медичні кабінети) у приміщенні площею 410,4 кв.м. по вул. Круглоуніверситетській, 13 в м. Києві, яке належить ПП Фірмі “ВІР`ЄМ”, а також підтверджено, що опалення цього приміщення відбувається лише за рахунок електричної автономної повітряної системи опалення по типу теплового насосу з додатковими тенами і регульованим підігрівом в кожному кабінеті.

Вказані обставини щодо індивідуального опалення приміщення відповідача та відсутність опалення від загально-будинкової системи зафіксовано також у Акті № 2/04-15 від 02.03.2015, складеному представником РТМ “Печерськ” СВП “КТМ” ПАТ “Київенерго” інженером з КДВ Степанцем С.А., в присутності інженера КП УЖГ “Хрещатик” Бондаренко Р.В. та працівника ПП Фірма “ВІР`ЄМ”, якими засвідчено відсутність теплолічильника ЦО та лічильника ГВП у приміщенні відповідача за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 13, загальною площею 410 кв.м.

Крім цього, відсутність у приміщеннях ПП Фірми “ВІР`ЄМ” теплолічильників ЦО засвідчено Актом ПАТ “Київенерго” № 2/11-131 від 23.11.2017, долученим позивачем до позовної заяви.

Із наведеного вбачається, що самою ж теплопостачальною організацією - ПАТ “Київенерго” було документально підтверджено відсутність обставин приєднання відповідача до загально-будинкової системи опалення.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц).

Отже, позивачем згідно наявних в справі доказів, не доведено обставину підключення приміщення відповідача до мереж ЦО, що є ключовим для встановлення факту споживання послуг теплопостачання.

Враховуючи зазначене вище, суд першої нстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/344/26 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 21.09.2026.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук