Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/8760/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: банківської діяльності, з них

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №910/8760/25

Суддя: Михальська Ю.Б.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/8760/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 (повний текст складено 07.10.2025)

у справі №910/8760/25 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп»

до Акціонерного товариства «Прокредит Банк»

про визнання одностороннього правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Адвокатське об`єднання «Стандарт Груп» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Прокредит Банк» (далі, відповідач або Банк) про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача,

Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст одностороннього правочину КП «Київтранспарксервіс», оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про одностороннє розірвання з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, суперечить приписам частини 3 статті 291 Господарського кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Історія справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8760/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснивши належну перевірку фінансових операцій АО «Стандарт Груп» та виявивши підозрілу діяльність останнього, керуючись спеціальним Законом про фінансовий моніторинг, Банк виконав обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Посилання представника АО «Стандарт Груп» на недоведеність підозрілості фінансових операцій судом першої інстанції визнані необґрунтованими, оскільки фактично висновки Банку у спірних відносинах позивачем не спростовані та не узгоджуються з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, якими керувався відповідач, приймаючи рішення щодо позивача.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (головуючий суддя Яценко О.В., судді: Гончаров С.А., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8760/25 задоволено повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8760/25 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано односторонній правочин Акціонерного товариства «Прокредит Банк», оформлений листом від 14.07.2025 №14-07-25/1/60 щодо розірвання договірних відносин з Адвокатським об`єднанням «Стандарт Груп», недійсним. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Прокредит Банк» на користь Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що разом із листом від 14.07.2025 № 14-07-25/1/60 Банк не надав позивачу рішення у вигляді висновку чи іншого документа згідно з внутрішніми правилами про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки ризику з чітким встановленням ідентифікаторів ризику, мотивів їх встановлення, висновків щодо фінансового моніторингу та із зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із позивачем з посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Матеріали справи також не містять вказаного рішення Банку.

Також у матеріалах справи відсутній будь-який внутрішній документ банку або витяг з нього, який встановлює процедуру проведення належної перевірки, переоцінки ризиків та прийняття відповідного рішення стосовно клієнта за результатами їх проведення, дослідивши який суд міг би зробити висновок про те, що відмова від ділових відносин з клієнтом може відбуватись безпосередньо шляхом складання та направлення листів, а не рішення у вигляді висновку чи іншого документа, погодженого спеціально уповноваженим органом в порядку, визначеному законом, Положенням №65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 та внутрішніми документами банку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки суд першої інстанції не з`ясував обставин наявності відповідного рішення Банку, його повноти, вмотивованості та відповідності встановленій процедурі прийняття, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання одностороннього правочину недійсним, а відтак і для задоволення позову.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2026 у справі №910/8760/25 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Прокредит Банк» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №910/8760/25 скасовано, а справу №910/8760/25 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на ненадання Банком клієнту рішення у вигляді висновку чи іншого документа згідно з внутрішніми правилами про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та ненадання Банком внутрішніх документів банку або витяг з нього, який встановлює процедуру проведення належної перевірки, переоцінки ризиків та прийняття відповідного рішення стосовно клієнта за результатами їх проведення, не надав оцінки доводам всіх учасників справи, зокрема, доводам Банку, викладеним у відзиві на позовну заяву, стосовно можливості надання відповідних доказів тільки на вимогу суду на підтвердження його доводів про обґрунтованість, чи навпаки, спірного правочину та дотримання сторонами вимог закону і встановленої внутрішньої процедури, що мало наслідком односторонне розірвання Банком договірних відносин з АО «Стандарт Груп».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду, 20.10.2025 Адвокатське об`єднання «Стандарт Груп» через підсистему «Електронний суд» подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8760/25 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції не було взято до уваги Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який регулює діяльність позивача, та належно не досліджено відповідь на запит банку, в якій містилася уся запитувана Банком інформація.

Банк не надав матеріалів проведеної перевірки, на підставі яких він зробив висновок про підозрілість фінансових операцій позивача. У матеріалах справи відсутнє також рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами внутрішньої перевірки чи рішення спеціально уповноваженого органу стосовно операцій позивача.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

07.11.2025 відповідач подав через підсистему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, і додатково зазначивши, що матеріали перевірки стосовно фінансової діяльності позивача є таємницею фінансового моніторингу, а тому не можуть бути розголошеними позивачу, оскільки особи, винні у порушенні таємниці фінансового моніторингу та заборони інформувати про факт надання інформації спеціально уповноваженому органу, а також факт одержання та виконання запиту, рішення чи доручення спеціально уповноваженого органу, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Після передачі справи на новий розгляд 23.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач наголошує на тому, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. У відзиві на позовну заяву представник Банку, вказуючи про можливість надання банківських виписок та висновку щодо фінансової діяльності як доказів тільки на вимогу суду (стор. 5), долучає банківську виписку та не додає сам висновок.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Прокредит Банк» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач наголосив на тому, що чинне законодавство забороняє Банку надавати документи, створені за результатом проведення фінансового моніторингу. Ці документи Банк зможе надати лише за вимогою суду в межах дослідження доказів без долучення до матеріалів справи, адже, при долученні до матеріалів справи документів, що містять критерії встановлення неприйнятно високого ризику відносно позивача (які є інформацією з обмеженим доступом), позивач як сторона судового процесу буде мати змогу з ними ознайомитись і в подальшому використати на свою користь для обходу фінансового моніторингу. Відповідач послався на постанови суду касаційної інстанції у справах №910/18889/23, №910/6311/24, в яких рішення судів попередніх інстанцій були скасовані через нез`ясування обставин наявності або відсутності відповідного рішення компетентного органу відповідача про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, дати, підстав його прийняття та відповідність встановленій внутрішніми документами процедурі, та наголосив, що під час нового розгляду цих справ суди у закритому судовому засіданні досліджували відповідні докази банку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

09.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду з Верховного Суду надійшли матеріали справи №910/8760/25 на новий розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» у справі №910/8760/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8760/25 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Коробенко Г.П., розгляд апеляційної скарги призначено на 01.09.2026, запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2026 у справі №910/8760/25.

У судове засідання, призначене на 01.09.2026, з`явився представник відповідача у приміщенні Північного апеляційного господарського суду, а представник позивача - в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 01.09.2026 представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу надати суду документи.

Представник позивача заперечував проти задоволення заявленого клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 усне клопотання представника Акціонерного товариства «Прокредит Банк» про відкладення розгляду справи №910/8760/25 задоволено, розгляд справи №910/8760/25 відкладено на 15.09.2026 в режимі відеоконференції.

14.09.2026 від Банку через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому з метою підтвердження правомірності прийнятого Банком рішення Банк повідомив, що готовий надати виключно суду при дотриманні принципу «tipping off» для огляду у закритому судовому засіданні такі документи, як Обґрунтований висновок щодо підозрілої фінансової діяльності клієнта та підозрілої фінансової операції клієнта, Витяг з внутрішнього нормативного документу «Програми належної перевірки клієнтів банку» та «Програма оцінки ризик-профілю клієнтів банку» (у редакції яка діяла на момент проведення перевірки). Також відповідач просив суд обмежити доступ інших учасників справи (позивача та представника позивача) до інформації, що становить таємницю фінансового моніторингу, у спосіб, визначений судом (встановити обмежений режим доступу для позивача; не приєднувати докази до матеріалів справи; не оприлюднювати інформацію у відкритому доступі в ЄДРСР). Дане клопотання мотивоване тим, що чинне законодавство забороняє Банку надавати документи, створені за результатом проведення фінансового моніторингу. Ці документи можуть бути надані лише на підставі рішення суду, однак ані позивач, ані суд першої інстанції ці документи не витребували. Розголошення вмісту доказів може призвести до розкриття таємниці, що охороняється законом, зокрема: банківська таємниця та таємниця фінансового моніторингу.

У судовому засіданні 15.09.2026 колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача з приводу заявленого 14.09.2026 клопотання, ухвалила його задовольнити, врахувавши при цьому підстави передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, наведені Верховним Судом у постанові від 23.06.2026 у справі №910/8760/25.

Суд у закритому режимі дослідив надані Банком документи, а саме SAR «Обґрунтований висновок щодо підозрілої фінансової діяльності клієнта та підозрілої фінансової операції клієнта», Витяг з внутрішнього нормативного документу «Програми належної перевірки клієнтів банку» та Витяг «Програма оцінки ризик-профілю клієнтів банку» (у редакції яка діяла на момент проведення перевірки), не долучаючи їх до матеріалів справи.

За результатами проведеного у справі 15.09.2026 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 15.09.2026, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Адвокатським об`єднанням «Стандарт Груп» та Акціонерним товариством «Прокредит Банк» 03.09.2019 укладено Договір №CUR_LE_413050 про обслуговування поточного рахунку (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок, що вказаний у Додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною, здійснює його розрахунково-касове обслуговування, в т.ч. за допомогою системи дистанційного обслуговування, та надає інші послуги, передбачені законодавством України та цим Договором, а клієнт оплачу надані послуги.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що договір може бути припинений/розірваний у порядку, передбаченому Загальними положеннями та умовами, або законодавством України.

07.07.2024 Банком надіслано позивачу запит №07-07-25/1/32 про надання пояснень та документів з метою здійснення аналізу діяльності позивача та джерел походження коштів на рахунках позивача з питаннями такого змісту:

1. Письмове пояснення з детальним описом змісту господарської діяльності;

2. Зазначити основних контрагентів (назву/ЄДРПОУ) та критерії відбору таких контрагентів; надати посилання на сайт, рекламу;

3. Документальне підтвердження наявності ресурсів для здійснення господарської діяльності (в тому числі із наданням інформації та договорів власності / оренди приміщень / обладнання / транспорту, необхідних для ведення діяльності);

4. Штатний розклад/перелік найманих працівників, описати розмір та спосіб виплати їм заробітної плати;

5. Фінансову звітність компанії на останню звітну дату та квитанції про її подання;

6. Документальне підтвердження освіти та досвіду КБВ та керівника для здійснення діяльності за основним КВЕД; чи наявні додаткові напрямки бізнес-активності у КБВ/ керівника, описати такі напрямки з урахуванням досвіду;

7. Виписки з власних рахунків інших банків за 2025 рік;

8. Вказати характер та обсяг планових операцій;

9. Розкрити пов`язаність та описати характер взаємовідносин із ТОВ «ШАНС», ТОВ «Агростандарт-1»;

10. Надати документальне підтвердження проведених із ТОВ «ШАНС» операцій за 2024 - 2025 роки (договори, додатки до договорів, заявки, документальне підтвердження факту надання послуг, а саме акти приймання-передачі послуг із деталізацією та розрахунком вартості таких послуг).

09.07.2025 позивачем надано відповідь на запит Банку такого змісту:

«Основним видом діяльності АО «СТАНДАРТ ГРУП» є діяльність у сфері права.

У своїй діяльності АО «СТАНДАРТ ГРУП» керується профільним законом, а саме Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), Правилами адвокатської етики та іншими нормативними актами.

Так, АО «СТАНДАРТ ГРУП» створене у відповідності до ст. 15 Закону, а види діяльності визначені ст. 19 Закону.

АО «СТАНДАРТ ГРУП» використовує офіс, розташований за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 69 (попередня назва вул. Пролетарська) у м. Суми, 40000, який належить мені на праві власності згідно договору від 08.10.2009 № 7442.

Зауважу, що заробітна плата виплачувалась з рахунку АО «СТАНДАРТ ГРУП», відкритого в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», та доступ до неї є у самого банку. Інші відкриті рахунки АО «СТАНДАРТ ГРУП» - відсутні.

Документальне підтвердження освіти для здійснення діяльності за основним КВЕД є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.09.2012 № 391 видане Сумською обласною КДКА.

Планові операції - це надання послуг, вартість яких залежить від різних чинників. У середньому до 100 000 грн на місяць.

Щодо ТОВ «ШАНС» зазначу, що дане Товариство є моїм клієнтом та йому надається правова допомога та послуги.

Щодо ТОВ «АГРОСТАНДАРТ-1», зазначу про те, що я є його учасником та керівником.

Щодо надання документів по наданню послуг ТОВ «ШАНС» та/або іншими клієнтами, зазначу, що згідно ч. 1 ст. 22 Закону дані документи становлять адвокатську таємницю і не можуть бути надані третім особам, а їх розголошення передбачає відповідальність згідно із Законом.»

До вказаного листа позивачем додано копію договору від 08.10.2009 №7442 (договір дарування нежилого приміщення); копію свідоцтва від 28.09.2012 №391 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю); копію фінансової звітності мікропідприємства за 2024 рік.

14.07.2025 Банк листом №14-07-25/1/60 повідомив, що 14.07.2025 ним було прийнято рішення про розірвання ділових відносин з позивачем та закриття його рахунків у зв`язку з встановленням позивачу неприйнятно високого рівня ризику та неможливістю підтримання ділових відносин із посиланням на абз. 3 п. 1. ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Позивач, не погоджуючись із одностороннім правочином щодо розірвання ділових відносин та закриття рахунків, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано Банку обґрунтовану відповідь на його запит, відповідно не спростовані виявлені Банком обставини для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, заперечення відповідача на неї, враховуючи вказівки, що містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2026 у даній справі, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої, шостої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 Цивільного кодексу України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 Цивільного кодексу України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 Цивільного кодексу України).

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі, Закон №361-IX). Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (частина четверта статті 1075 Цивільного кодексу України).

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №361-IX).

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону №361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (пункт 39 частини першої статті 1 Закону №361-IX).

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону №361-IX.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції в тому числі у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абз. третій частини першої статті 15 Закону №361-IX).

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені також Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 №65 (далі, Положення №65).

Відповідно до пунктів 34-37 Положення №65 банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації. Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Відповідно до пунктів 54, 55 Положення №65 банк за результатами здійснення оцінки ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) із клієнтом установлює рівень ризику, використовуючи скорингову ризик-модель, що враховує наявність притаманних клієнту, його діяльності (у тому числі тієї, що очікується на етапі встановлення ділових відносин із клієнтом) критеріїв ризику. Шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення №65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Пунктом 1 додатку 12 до Положення №65 передбачено, що банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

Враховуючи наведене, в силу вимог Цивільного кодексу України та приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів Банк зобов`язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, у тому числі, шляхом розірвання договорів.

У свою чергу обов`язок банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту категорії ризику на рівні неприйнятно високого ризику.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/18504/20, від 28.02.2023 у справі №910/1855/21 та від 09.01.2024 у справі №922/1253/23.

При цьому банк самостійно у внутрішніх документах, зокрема, із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає:

- критерії ризиків з урахуванням критеріїв ризиків, установлених у додатку 19 до Положення №65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Нацбанку; пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 розділу IV Положення №65);

- види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки (пункт 5 додатку 6 до Положення №65);

- порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунка (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом №361-IX (підпункт 8 пункту 26 розділу ІІІ Положення №65);

- порядок відмови в передбачених Законом № 361-IX випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити (пункт 8 додатку 12 Положення НБУ №65);

- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону №361-IX у кожному випадку (підпункт 3 пункту 8 додатку 12 Положення НБУ №65);

- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону №361-IX (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті підпункт 5 пункту 8 додатку 12 Положення НБУ №65).

Як вбачається зі змісту листа Банку від 14.07.2025 №14-07-25/1/60, правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин з позивачем відповідач визначив абз. 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» - встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Верховний Суд 23.06.2026 ухвалив постанову в даній справі, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 скасував, а справу передав до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. При цьому Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, обмежився посиланням на ненадання Банком клієнту рішення у вигляді висновку чи іншого документа згідно з внутрішніми правилами про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та ненадання Банком внутрішніх документів банку або витяг з нього, який встановлює процедуру проведення належної перевірки, переоцінки ризиків та прийняття відповідного рішення стосовно клієнта за результатами їх проведення, та не надав оцінки доводам всіх учасників справи, зокрема, доводам Банку, викладеним у відзиві на позовну заяву, стосовно можливості надання відповідних доказів тільки на вимогу суду на підтвердження його доводів про обґрунтованість, чи навпаки, спірного правочину та дотримання сторонами вимог закону і встановленої внутрішньої процедури, що мало наслідком односторонне розірвання Банком договірних відносин з АО «Стандарт Груп».

Під час нового апеляційного перегляду справи Банком на виконання вказівок суду касаційної інстанції були надані суду для огляду у судовому засіданні 15.09.2026:

- Витяг з внутрішнього нормативного документу «Програми належної перевірки клієнтів банку»;

- Витяг «Програма оцінки ризик-профілю клієнтів банку» (у редакції яка діяла на момент проведення перевірки), яка визначає положення, якими керується банк щодо перевірки своїх клієнтів на виявлення ризиків у сфері фінансового моніторингу;

- SAR «Обґрунтований висновок щодо підозрілої фінансової діяльності клієнта та підозрілої фінансової операції клієнта».

Судом із поданих документів установлено, що у витязі з внутрішнього нормативного документу «Програма належної перевірки клієнтів банку» наведено перелік дій клієнта, що вказують на існування неприйнятно високого ризику.

Відповідно до «Програми оцінки ризик-профілю клієнтів банку» Банк встановлює неприйнятно високий ризик для своїх клієнтів у разі, якщо Банк визначає, що (1) клієнт своєю діяльністю вчиняє перелік дій, які містять обґрунтовані підозри щодо фіктивності такої діяльності, (2) здійснює підозрілі операції і на запит банку клієнт не надає обґрунтованому повну відповідь щодо питань Банку, повну інформацію та відповідні запитувані документи, (3) у разі наявності підстав вважати, що клієнт є компанією-оболонкою.

Згідно з пунктом 6 додатку 1 до Положення банк у разі виявлення відповідних критеріїв ризику з метою підтвердження/спростування того, що потенційний клієнт є компанією-оболонкою, зобов`язаний отримати та проаналізувати додаткові документи та/або інформацію, що можуть уточнити/роз`яснити наявність/відсутність відповідних підстав для підозри банку, наприклад:

1) про фінансову звітність, підтверджену незалежним зовнішнім аудитом, яка розкриває суть та зміст фінансових операцій, що здійснюються клієнтом, та дає змогу встановити відповідність прибутку (доходу)/обороту його господарській діяльності;

2) що підтверджують фактичний рух товарів, надання послуг, виконання робіт під час здійснення господарської діяльності;

3) що підтверджують ведення господарської діяльності основними контрагентами потенційного клієнта;

4) що підтверджують сплату податку на прибуток (доходи);

5) що підтверджують найм осіб на умовах трудового договору (договору про найм персоналу або договору про надання послуг аутсорсингу), до посадових обов`язків яких належить організація та забезпечення здійснення господарської діяльності, з урахуванням відповідності таких обов`язків виду діяльності потенційного клієнта, обсягам його фінансових операцій;

6) що підтверджують наявність виробничих/офісних приміщень, інших активів, достатніх для ведення потенційним клієнтом відповідного виду господарської діяльності (правовстановлюючий документ або договір оренди приміщення/устаткування);

7) що підтверджують наявність офісних приміщень у потенційного клієнта за адресою масової реєстрації.

Перелік вищезазначених документів/інформації не є вичерпним. Банк може самостійно визначити інші документи/інформацію, які на його розсуд є достатніми для підтвердження того, що потенційний клієнт не є компанією-оболонкою, за умови, що обсяг такої інформації є достатнім для проведення належного аналізу інформації щодо клієнта та прийняття відповідного обґрунтованого рішення.

Пунктом 8 додатку 1 до Положення визначено, що якщо отримані банком документи та/або інформація, визначені в пункті 6 додатка 1 до Положення, не є достатніми для спростування банком того, що потенційний клієнт є компанією-оболонкою (а також, якщо потенційний клієнт відмовив банку в наданні необхідних для аналізу документів/інформації), то банк установлює таким потенційним діловим відносинам з клієнтом неприйнятно високий ризик та діє відповідно до вимог статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

У матеріалах справи містяться додаткові пояснення відповідача від 22.06.2026, в яких Банк навів відомості щодо операцій/дій АО «Стандарт Груп», які стали підставою для кваліфікації їх як підозрілих (том 2, а.с. 33-37). Підстава для виникнення у Банку підозри: ймовірна діяльність АО «Стандарт Груп» як компанії-оболонки (ПП НБУ №65, Додаток 19, п. 5, пп.1, абз. 1, 2), проведення безтоварних (фіктивних) операцій, участь та/або керування АО/його посадовими особами діяльністю ряду компаній (учасників кейсу), співпраця з ризиковими контрагентами для спільної, ймовірно, протиправної мети, в тому числі такої, що має ознаки ухилення від сплати податків, легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.

Враховуючи здійснені операції/дії позивача, Банком було надіслано АО «Стандарт Груп» запит №07-07-25/1/32 про надання пояснень та документів з метою здійснення аналізу діяльності позивача та джерел походження коштів на рахунках позивача з питаннями такого змісту:

1. Письмове пояснення з детальним описом змісту господарської діяльності;

2. Зазначити основних контрагентів (назву/ЄДРПОУ) та критерії відбору таких контрагентів; надати посилання на сайт, рекламу;

3. Документальне підтвердження наявності ресурсів для здійснення господарської діяльності (в тому числі із наданням інформації та договорів власності / оренди приміщень / обладнання / транспорту, необхідних для ведення діяльності);

4. Штатний розклад/перелік найманих працівників, описати розмір та спосіб виплати їм заробітної плати;

5. Фінансову звітність компанії на останню звітну дату та квитанції про її подання;

6. Документальне підтвердження освіти та досвіду КБВ та керівника для здійснення діяльності за основним КВЕД; чи наявні додаткові напрямки бізнес-активності у КБВ/ керівника, описати такі напрямки з урахуванням досвіду;

7. Виписки з власних рахунків інших банків за 2025 рік;

8. Вказати характер та обсяг планових операцій;

9. Розкрити пов`язаність та описати характер взаємовідносин із ТОВ «ШАНС», ТОВ «Агростандарт-1»;

10. Надати документальне підтвердження проведених із ТОВ «ШАНС» операцій за 2024 - 2025 роки (договори, додатки до договорів, заявки, документальне підтвердження факту надання послуг, а саме акти приймання-передачі послуг із деталізацією та розрахунком вартості таких послуг).

Однак, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із висновками відповідача та суду першої інстанції, що позивачем не виконано запит Банку в повному обсязі, а саме:

- не надано пояснення з детальним описом змісту господарської діяльності (пункт 1 запиту);

- не вказано основних контрагентів (назву/ЄДРПОУ) та критерії відбору таких контрагентів;

- не надано посилання на сайт, рекламу (пункт 2 запиту);

- не надано документальне підтвердження наявності ресурсів для здійснення господарської діяльності (пункт 3 запиту). Так, на виконання пункту 3 запиту позивачем надано лише копію договору дарування нежитлового приміщення загальною площею 23,3 кв.м., яке становить 13/1000 (тринадцять тисячних) частин всього нерухомого майна, який укладений 08.10.2009 між фізичними особами: ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний). Однак, відсутні документи, які підтверджують право користування цим нежитловим приміщенням саме юридичною особою; крім цього, дана інформація суперечить платежу АО «Стандарт Груп» від 26.12.2023 на суму 85 500,00 грн на користь ТОВ «Промторг ЛТД» (код 40954440, КБВ/керівник Громова Анна Павлівна) з призначенням платежу: «За оренду згідно договору від 01.01.2023 №01/01»;

- не надано інформацію про штатний розклад/перелік найманих працівників, не описано розмір та спосіб виплати їм заробітної плати (пункт 4 запиту). Банк зазначив, що останній платіж по заробітній платі був проведений 30.12.2024; у 2025 році не було проведено жодного платежу зі сплати заробітної плати, а натомість, починаючи з 29.12.2024, позивач при отриманні грошових коштів від контрагентів у той же самий день здійснював переказ коштів на користь ТОВ «ШАНС» з призначенням платежу: «Повернення оплати за правову допомогу згідно договору від 30.03.2022 № 3003. Без ПДВ»;

- не надано інформацію про те, чи наявні додаткові напрямки бізнес-активності у КБВ/ керівника, не описано такі напрямки з урахуванням досвіду (пункт 6 запиту). Позивач надав лише документи про юридичну освіту КБВ/Керівника - Громова Романа Сергійовича, однак приховав інформацію про те, що ОСОБА_2 є КБВ та керівником інших юридичних осіб, основним видом діяльності яких вказано «вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур Код згідно КВЕД 01.11», зокрема: ТОВ «Агростандарт-1» (код 40807729), ТОВ ТОВ «АПК «Альянс» (код 38136318);

- не розкрито пов`язаність та не описано характер взаємовідносин із ТОВ «ШАНС», ТОВ «Агростандарт-1» (пункт 9 запиту);

- не надано документальне підтвердження проведених із ТОВ «ШАНС» операцій за 2024 - 2025 роки (договори, додатки до договорів, заявки, документальне підтвердження факту надання послуг, а саме акти приймання-передачі послуг із деталізацією та розрахунком вартості таких послуг) (пункт 10 запиту).

Судом із наданого Банку SAR «Обгрунтований висновок щодо підозрілої фінансової діяльності клієнтів» установлено, що в ньому описані результати перевірки Банком групи клієнтів, пов`язаних з АО «Стандарт Груп», у тому числі АО «Стандарт Груп», наведений перелік усіх дій, пов`язаних із фінансовою діяльністю цих компаній та діяльністю АО «Стандарт Груп», описані підозрілі дії, які становлять неприйнятний ризик.

Ураховуючи виявлені Банком обставини та ненадання позивачем усього обсягу запитуваних Банком документів, у кінці SAR «Обґрунтований висновок щодо підозрілої фінансової діяльності клієнтів» зазначені вжиті заходи стосовно клієнта та учасників підозрілої діяльності, визначено, що 14.07.2020 Банком було прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику клієнтам 1-7, серед яких АО «Стандарт Груп», відмову від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів 1-7.

Банком, при цьому, встановлено «код 16» ознаки підозрілості клієнта АО «Стандарт Груп»: ненадання або надання в неповному обсязі інформації, документів на запит Банку, фіктивне підприємництво, фінансові операції з активами, що не відповідають профілю клієнта.

14.07.2025 Банк листом №14-07-25/1/60Ю, що не суперечить внутрішнім документам Банку, повідомив позивача про прийняте ним 14.07.2025 рішення про розірвання ділових відносин з позивачем та закриття його рахунків у зв`язку з встановленням позивачу неприйнятно високого рівня ризику та неможливістю підтримання ділових відносин із посиланням на абз. 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

За результатами розгляду справи колегією суддів установлено, що відповідач, здійснивши належну перевірку здійснення фінансових операцій позивача, виявив підозрілу діяльність останнього та, керуючись приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та правомірно встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин і відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

При цьому, проаналізувавши норми Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», приписи Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, внутрішні документи Акціонерного товариства «Прокредит Банк» та наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про відповідність приписам законодавства рішення відповідача, прийнятого стосовно позивача, про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договору).

Наведене спростовує твердження скаржника про необґрунтованість встановлення Банком позивачу неприйнятно високого ризику на підставі абз. 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».

Посилання представника Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» на недоведеність підозрілості фінансових операцій в цілому є необґрунтованими, не узгоджуються з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, якими керувався відповідач, приймаючи рішення щодо позивача.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують наведених вище висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Стандарт Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8760/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/8760/25 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Адвокатське об`єднання «Стандарт Груп».

Матеріали справи №910/8760/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua