Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №911/3806/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа №911/3806/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання – Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Сігнаєвський А.О.

від відповідача: Клапчук Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Широкоступ"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 (повний текст складено 14.05.2026)

у справі №911/3806/25 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта-Агро"

до Фермерського господарства "Широкоступ"

про зобов`язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Варта-Агро" (далі – ТОВ "Варта-Агро") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Широкоступ" (далі – ФГ "Широкоступ") про зобов`язання відповідача виконати умови договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125, додаткової угоди №3 від 23.02.2022 в натурі, шляхом передачі (відвантаження) партії товару, а саме 294,12 тонн пшениці врожаю 2021 року ТОВ "Варта-Агро", згідно з умовами пункту 5 додаткової угоди №3 від 23.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з передачі позивачу партії товару за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125, а саме 294,12 тонн пшениці врожаю 2021 року, загальною вартістю 2 180 311,56 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 позов задоволено частково.

Зобов`язано ФГ "Широкоступ" виконати умови укладеного між ТОВ "Варта-Агро" та ФГ "Широкоступ" договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додаткової угоди від 23.02.2022 №3 в натурі шляхом передачі (відвантаження) ТОВ "Варта-Агро" партії товару, а саме 258 тонн пшениці врожаю 2021 року на умовах EXW (Ex Works/Франко-завод), Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Варта-Агро" до ФГ "Широкоступ" в частині зобов`язання передати (відвантажити) 36,12 тонн пшениці врожаю 2021 року.

Стягнуто з ФГ "Широкоступ" на користь ТОВ "Варта-Агро" 26 163,74 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ТОВ "Варта-Агро" на користь Державного бюджету України 3 662,92 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано вимог позивача про зобов`язання відповідача виконати умови укладеного між позивачем-покупцем та відповідачем-постачальником договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125, та додаткової угоди №3 від 23.02.2022 в натурі шляхом передачі (відвантаження) позивачу товару в кількості 258 тонн пшениці загальною вартістю 2 180 311,56 грн врожаю 2021 року на умовах EXW (Ex Works/франко-завод), Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка. У задоволенні позовних вимог, в частині зобов`язання відповідача передати (відвантажити) позивачу 36,12 тонн пшениці врожаю 2021 року (294,12-258=36,12) суд першої інстанції відмовив, з огляду на допущену позивачем арифметичну помилку при розрахунку цього обсягу та необґрунтованість вимог в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФГ "Широкоступ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ФГ "Широкоступ" посилається на те, що висновки суду першої інстанції є помилковими, не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що він не допустив жодного порушення договору №21-06125, а тому відсутні підстави для задоволення даного позову та зобов`язання відповідача виконати умови договору в натурі. Позивач, у погоджений сторонами строк, не повідомив відповідача про прибуття на склад останнього з метою отримання товару пшениці у погодженій кількості. У свою чергу, відповідач не заявляв відмови відвантажити товар у визначений строк чи щодо неготовності товару до відвантаження, а поставка товару не відбулася по причині неприбуття позивача для отримання товару у визначений строк. Такі дії позивача свідчать про те, що він своїми діями ухилився від отримання товару, який був повністю готовий до передачі.

Крім того, на переконання скаржника, звертаючись до суду з позовом у цій справі, відповідач пропустив строки позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 апеляційну скаргу ФГ "Широкоступ" у справі №911/3806/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Іванов В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3806/25.

03.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3806/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків

15.06.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Іванова В.П. у відпустці з 01.07.2026 до 16.07.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 для розгляду справи №910/1738/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Широкоступ" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2025 у справі №911/3806/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.07.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 розгляд апеляційної скарги ФГ "Широкоступ" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2025 у справі №911/3806/25 відкладено до 08.09.2026.

Розгляд справи призначений на 08.09.2026 не відбувся, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 розгляд апеляційної скарги ФГ "Широкоступ" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2025 у справі №911/3806/25 призначено на 15.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 задоволено заяву представника ТОВ "Варта-Агро" Сігнаєвського А.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), скориставшись своїм правом, 31.07.2026 подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ФГ "Широкоступ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 – без змін.

Так, позивач зазначає, що апелянт фактично ще раз навів доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Апеляційна скарга не містить доводів про те, у чому, на думку апелянта полягає незаконність або необґрунтованість рішення, спростування мотивів рішення суду першої інстанції, а зводиться до повторення позиції, яка вже була предметом дослідження суду першої інстанції та якій суд надав належну оцінку. Саме по собі незадоволення відповідача з рішенням суду не є підставою для скасування рішення, якщо апелянт не доводить неправильного встановлення обставин справи або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, у прохальній частині відзиву міститься клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновлення/продовження відповідачу строку на подання відзиву.

В обґрунтування наведеного клопотання позивач посилається на те, що з невідомих причин його представник не отримував процесуальних документів по справі щодо апеляційного провадження до звернення до суду з заявою від 30.07.2026 про надання доступу до матеріалів справи. 31.07.2026 представник позивача отримав електронні листи з процесуальними документами та доступ до них, в т.ч. ознайомився з ухвалою суду від 07.07.2026 про відкриття апеляційного провадження і апеляційною скаргою. Таким чином, на переконання позивача, пропуск строку на подання відзиву виник не з причин недобросовісної процесуальної поведінки позивача, а у зв`язку з фактичним ненадходженням процесуальних документів до представника позивача та відсутністю доступу до матеріалів апеляційного провадження до 31.07.2026.

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши вищенаведене клопотання, враховуючи незначний строк пропуску строку, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 15.09.2026 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.12.2021 між ФГ "Широкоступ" (постачальник) та ТОВ "Варта-Агро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №21-06125, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а останній зобов`язався прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що одиниця виміру товару – метричні тонни; кількість (вага) товару – згідно з додатковою угодою до договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору передача товару здійснюється в асортименті та кількості, узгодженій сторонами у додатковій угоді, на умовах згідно з цим договором.

Строк поставки товару – згідно з додатковою угодою до договору (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.5 договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару в розпорядження покупця та підписання представниками сторін видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що постачальник гарантує наявність у нього товару у кількості та якості, згідно з умовами даного договору.

За умовами підпункту 3.7.1 пункту 3.7 договору постачальник зобов`язується при поставці товару забезпечити надання покупцю оригіналів рахунку та видаткової накладної.

Відповідно до пункту 3.10 договору, датою переходу права власності на товар є дата видаткової накладної.

Пунктом 3.11 договору сторони узгодили, що оплачений товар, який є власністю покупця, може зберігатися на складах постачальника до повного його відвантаження покупцем.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що загальна ціна договору визначається в гривні, складається з суми вартості поставленого товару, відповідно до всіх додаткових угод (додатків) до цього договору, підписаних обома сторонами.

Пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено, що валюта розрахунку – гривня. Ціни в додаткових угодах вказуються в гривнях за 1 метричну тонну товару. Оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку банківським переказом. Загальна ціна договору є вільною договірною. Ціни по позиціям узгоджуються постачальником та покупцем, визначаються в додаткових угодах.

Згідно з пунктом 5.1 договору покупець сплачує 86% від вартості кожної окремої поставленої партії товару на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом одного банківського дня з дати надання:

- рахунку на оплату кожної окремої поставленої партії товару із зазначенням точної кількості та ціни товару без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати;

- копій документів, зазначених в пункті 3.7.1 цього договору.

За змістом пункту 5.2 договору остаточний платіж, в розмірі різниці між повною вартістю поставленого товару та сумою, сплаченою відповідно до пункту 5.1 цього договору, здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації відповідної податкової накладної, складеної належним чином та зареєстрованої в ЄДРПН без порушення встановлених законодавством термінів.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Приймання товару по кількості проводиться згідно з товарно-супровідними документами, по якості – згідно з документами, що посвідчують якість товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Договір може бути розірвано за взаємною письмовою згодою сторін (пункт 10.1 договору).

Згідно з пунктом 10.3 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо його припинення (розірвання) або пролонгації, будуть чинними, якщо вони укладені в письмовій формі підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін. Даний договір, всі додатки та додаткові угоди до нього, а також видаткові накладні, передані сторонами одна одній за допомогою електронного зв`язку на еmaіl покупця, мають юридичну силу, але підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток.

23.02.2022 між покупцем та постачальником підписано та узгоджено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125.

Пунктом 2 додаткової угоди №3 передбачено, що постачальник передає у власність покупця наступний товар – пшениця врожаю 2021 року; кількість товару – 300,00 т (+/- 10%); вартість товару без ПДВ – 2 223 900,00 грн; сума ПДВ – 311 346,00 грн; загальна вартість товару з ПДВ – 2 535 246,00 грн.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №3 загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає 2 535 246,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 5 додаткової угоди №3 встановлено, що передача товару проводиться на умовах: EXW, Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.

Згідно з пунктом 6 додаткової угоди №3 строк поставки товару – до 05.03.2022 включно.

23.02.2022 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару – пшениці врожаю 2021 року в кількості 300 тонн на загальну суму 2 535 246,00 грн з ПДВ.

23.02.2022 позивач, на виконання вимог пункту 5.1 договору, перерахував відповідачу грошові кошти (попередню оплату в розмірі 86% вартості товару) на підставі виставленого рахунку-фактури від 23.02.2022 №6 у загальному розмірі 2 180 311,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2022 №411464 на суму 2 180 311,56 грн з призначенням платежу: "оплата за с/г продукцію згідно з рахунком №6 від 23.02.2022, у т.ч. ПДВ".

В подальшому, у липні 2022 року ТОВ "Варта-Агро" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ФГ "Широкоступ" про стягнення 2 180 311,56 грн основної заборгованості, 132 029,97 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 292 161,75 грн інфляційних збитків та 25 618,66 грн трьох процентів річних (справа №911/1223/22). Позовні вимоги у справі №911/1223/22 обґрунтовані ТОВ "Варта-Агро" невиконанням ФГ "Широкоступ" свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару, згідно з договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3 до нього.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1223/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1223/22, з чим погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ТОВ "Варта-Агро" не було належними та допустимими доказами доведено порушення зі сторони ФГ "Широкоступ" обов`язку щодо своєчасної передачі (поставки) товару позивачу за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3, а саме не було надано доказів повідомлення відповідача про дату прибуття до складу для завантаження товару, відмови відповідача від відвантаження товару після прибуття позивача у визначений для завантаження строк, а також після закінчення такого строку, тому суд у справі №911/1223/22 дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 693 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та, як наслідок, виникнення у позивача права вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 2 180 311,56 грн.

В січні 2025 ТОВ "Варта-Агро" звернулось до Господарського суду Київської області з новим позовом до ФГ "Широкоступ", в якому просило суд (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог) зобов`язати останнє вчинити дії – виконати умови договору купівлі-продажу від 06.12.2021№21-06125 та додаткової угоди №3 в натурі, шляхом передачі (відвантаження) партії товару, а саме 294,12 тонн пшениці врожаю 2021 року ТОВ "Варта-Агро", згідно з умовами пункту 5 додаткової угоди №3 від 23.02.2022 (справа №911/271/25). Позовні вимоги у справі №911/271/25 обґрунтовані ТОВ "Варта-Агро" неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125, в частині своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2025 у справі №911/271/25, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2025 у справі №911/271/25 мотивовано тим, що ТОВ "Варта-Агро" не було належними та допустимими доказами доведено порушення зі сторони ФГ "Широкоступ" обов`язку щодо своєчасної передачі (поставки) товару позивачу-покупцю за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3, а саме не було надано доказів вчинення ТОВ "Варта-Агро" як покупцем дій, спрямованих на отримання товару за договором купівлі-продажу та додатковою угодою №3 (у тому числі після ухвалення рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1223/22 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023), а саме не надано докази, які підтверджують факт направлення транспортних засобів покупця (повідомлення про наміри отримати товар, листи/заявки на відвантаження, доручення на одержання пшениці врожаю 2021 року, шляхові листи тощо) на адресу, визначену додатковою угодою №3, для отримання товару, та не надано доказів повідомлення відповідача про дату прибуття транспорту до складу відповідача для завантаження товару, відмови відповідача від відвантаження товару після прибуття позивача у визначений для завантаження строк, а також після закінчення такого строку. Суд у справі №911/271/25 не прийняв до уваги надану позивачем копію претензії ТОВ "Варта-Агро" від 13.11.2024 з вимогою про повідомлення про дату та місце відвантаження товару та про відвантаження товару згідно з умовами договору, оскільки належних та допустимих доказів направлення відповідачу вказаної претензії позивач до суду у справі №911/271/25 не надав.

Після ухвалення судами рішень у справах №911/1223/22 та №911/271/25, в яких суди виснували про обов`язок позивача дотриматись моделі поведінки покупця товару на умовах EXW (Франко-завод), які передбачені укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3 щодо попереднього повідомлення покупцем продавця про дату та час прибуття та подальшого фактичного прибуття транспортного засобу позивача до місця відвантаження товару, позивач у вересні 2025 вчинив належні дії для отримання товару від відповідача за договором, а саме:

- позивач направив відповідачу претензію від 04.09.2025 №130/19Ис-25, якою повідомив відповідача про дату прибуття на склад відповідача для завантаження товару – пшениці у кількості 294,12 тон, згідно з наступним графіком: 18.09.2025 – 28 тонн (1 авто), 19.09.2025 – 266,120 тонн (9 авто);

- 18.09.2025 представники позивача прибули на склад відповідача за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка для фактичного отримання товару. Однак товар їм не передано, натомість відповідач пропонував представникам позивача підписати видаткові накладні про отримання товару позивачем, які були датовані "заднім числом", а саме липнем 2002 року та містили інший обсяг товару (кількість зерна), ніж той, що підлягав передачі відповідачем-постачальником у вересні 20205 позивачу-покупцю за додатковою угодою №3.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Варта-Агро" посилається на невиконання відповідачем обумовленого договором та додатковою угодою №3 зобов`язання з передання позивачу товару в кількості 294,12 тонн пшениці врожаю 2021 року загальною вартістю 2180311,56 грн, який був оплачений позивачем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додаткової угоди №3 від 23.02.2022 за своєю правовою природою є договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, сторони спору не заперечують та матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №6 від 23.02.2022 у загальному розмірі 2 180 311,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2022 №411464 на суму 2 180 311,56 грн.

Оцінюючи доводи та позовні вимоги позивача про те, що позивач оплатив відповідачу партію товару – пшеницю врожаю 2021 року за ціною 7 413,00 грн за 1 тонну на суму 2 180 311,56 грн, тобто в кількості 294,12 тонн, місцевий господарський суд правильно зауважив, що вказаний розрахунок позивача щодо обсягу пшениці, стосовно якого позивачем заявлено вимогу про поставку відповідачем (294,12 тонн по ціні 7 413,00 грн за 1 тонну), містить арифметичну помилку в ціні товару за тонну, оскільки зазначена позивачем в розрахунку ціна за 1 тонну (7 413,00 грн) є ціною без урахування ПДВ, в той час як повна ціна товару за 1 тонну (з ПДВ) за умовами додаткової угоди №3 становила 8 450,82 грн за тонну (з урахуванням ПДВ за ставкою 14% – 1 037,82 грн).

Отже, заявляючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача поставити товар в кількості 294,12 тонн пшениці, позивач в позовній заяві неправильно обчислив та помилково визначив ціну позову у цій справі в сумі 2 180 311,56 грн, оскільки при ціні товару за 1 тонну в сумі 8 450,82 грн ціна позову у цій справі про зобов`язання поставити товар в кількості 294,12 тонн в такому разі становить 2 485 555,18 грн (294,12 х 8450,82 = 2485555,18), а не 2 180 311,56 грн.

Отже, з огляду на наведений позивачем в позовній заяві розрахунок обсягу товару, стосовно якого позивачем заявлено вимогу про поставку відповідачем (294,12 тонн на суму 2 180 311,56 грн), та наведених позивачем в позовній заяві обставин виникнення спору, які полягають в тому, що позивач сплатив передоплату в сумі 2 180 311,56 грн, що становить 86% вартості партії товару на суму 2 535 246,00 грн в обсязі 300 тонн, але при цьому прострочив на тривалий строк виконання свого зобов`язання з отримання товару від відповідача на умовах EXW (франко-завод), що встановлено в преюдиційних для цієї справи №911/3806/25 рішеннях судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25, суд першої інстанції вимогу позивача у цій справі про зобов`язання поставити товар на суму 2 180 311,56 грн інтерпретував таким чином, що ця вимога спрямована на фактичне отримання позивачем товару лише в межах тієї кількості товару, яка фактично оплачена позивачем відповідачу, тобто по ціні 8 450,82 грн за тонну в загальній кількості 258 тонн на загальну суму 2 180 311,56 грн. Тобто предметом позовних вимог у цій справі є вимога до відповідача здійснити поставку позивачу не всієї партії товару в обсязі 300 тонн на суму 2 535 246,00 грн, а лише тієї її частини, яка вже фактично оплачена позивачем відповідачу, в сумі 2 180 311,56 грн.

До того ж судом першої інстанції враховано, що позивач у цій справі, який прострочив виконання свого зобов`язання прийняти товар від відповідача у межах строку дії договору купівлі-продажу, як це встановлено в преюдиційних для цієї справи №911/3806/25 рішеннях судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25, протягом строку дії договору сплатив відповідачу передоплату в сумі 2 180 311,56 грн за товар, а тому було б несправедливо зобов`язувати відповідача поставити позивачу товар за договором у більшій кількості, ніж та її кількість, яка фактично оплачена позивачем протягом строку дії такого договору.

Водночас, само по собі прострочення прийняття товару покупцем не припиняє обов`язок відповідача з поставки товару позивачу за укладеним між ними договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обсягом поставки товару, який залишився недопоставленим відповідачем позивачу за договором та додатковою угодою №3 внаслідок прострочення прийняття товару позивачем, є товар в кількості 258 тонн пшениці на загальну вартість 2 180 311,56 грн, а не в кількості 294,12 тонн, як помилково розрахував позивач, помилившись при цьому в ціні товару за тонну.

Доводи відповідача про те, що відповідач вже частково здійснив відвантаження товару позивачу, відповідно до договору та додаткової угоди №3, а саме за накладними: від 06.07.2022 №71 в обсязі 25,2 тонн, від 08.07.2022 №72 в обсязі 103,1 тонн, від 09.07.2022 №73 в обсязі 106,96 тонн та 11.07.2022 в обсязі 25,040 тонн, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів відвантаження товару в заявлених відповідачем кількостях.

Як зазначалось судами, при розгляді справи №911/1223/22, докази, надані відповідачем на підтвердження часткового відвантаження товару позивачу за договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додатковою угодою №3 від 23.02.2022 до нього, а саме товарно-транспортні накладні від 06.07.2022 №71, від 08.07.2022 №74, від 08.07.2022 №75, від 08.07.2022 №76, від 08.07.2022 №77, від 09.07.2022 №78, від 09.07.2022 №79, від 09.07.2022 №80, від 09.07.2022 №81, від 11.07.2022 №89 не є належними та достатніми доказами, що підтверджують передачу товару позивачу за договором, оскільки вони не містять відомостей (відміток) про отримання такого товару вантажоодержувачем чи його відповідальною особою та не підтверджені будь-якими іншими первинними документами про здійснення господарської операції з поставки товару, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (видаткова накладна, тощо).

Тобто надані відповідачем суду у цій справі докази, які не містять відміток позивача про отримання товару, не є доказами відвантаження товару позивачу.

Крім того, рішеннями судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25 між тими ж самим сторонами, які відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України є преюдиційними для розгляду цієї справи, встановлено, що позивач не вчинив дій щодо завчасного повідомлення відповідача про намір отримати товар та прибуття транспортних засобів позивача на склад відповідача з метою отримання товару. Однак, вказані рішення судів у справах №911/1223/22 та №911/271/25 та встановлені ними обставини невчинення позивачем дій щодо отримання товару, самі по собі не припиняли та не скасовували право позивача на отримання товару від відповідача на загальну суму 2 180 311,56 грн, за умови завчасного повідомлення відповідача про намір отримати цей товар та прибуття позивача на склад відповідача для отримання товару.

При цьому, після ухвалення судами рішень у справах №911/1223/22 та №911/271/25, в яких суди виснували про обов`язок позивача-покупця дотриматись моделі поведінки покупця товару на умовах EXW (франко-завод), які передбачені укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додаткової угоди №3 щодо попереднього повідомлення покупцем продавця про дату та час прибуття та подальшого фактичного прибуття транспортного засобу позивача до місця відвантаження товару, позивач у вересні 2025 року вчинив усі належні дії для отримання товару від відповідача за договором, що підтверджується наявними у цій справі доказами, які відповідачем не спростовані.

Оскільки позивач у вересні 2025 року вчинив усі належні дії для отримання товару від відповідача, а саме повідомив останнього про дату та час прибуття та 18.09.2025 фактично прибув, в особі представників позивача на транспортному засобі, на склад відповідача для отримання товару, то, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що 18.09.2025 у відповідача настав строк для передачі позивачу товару в загальній кількості 258 тонн на загальну суму 2 180 311,56 грн (або принаймні певної частини цього товару, враховуючи, що позивач повідомляв відповідача про намір прибути на склад відповідача для отримання товару не тільки 18.09.2025, а й 19.09.2025).

Однак доказів виконання обов`язку, з передання 18.09.2025 товару позивачу в загальній кількості 258 тонн на загальну суму 2 180 311,56 грн (або принаймні певної частини цього товару), відповідачем суду не надано.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що він не відмовлявся від поставки товару і за умовами статті 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, товар готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це, місцевий господарський суд зазначив таке.

Твердження відповідача про те, що товар 18.09.2025 був готовий повністю до передання покупцеві, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки відповідач у цьому спорі одночасно стверджує і про те, що частина товару була вже відвантажена відповідачем позивачу раніше за накладними в липні 2022 року (а саме за накладними від 06.07.2022 №71 в обсязі 25,2 тонн, від 08.07.2022 №72 в обсязі 103,1 тонн, від 09.07.2022 №73 в обсязі 106,96 тонн та 11.07.2022 в обсязі 25,040 тонн). Тобто відповідач у цьому спорі точно не визначився чи його позиція полягає в тому, що він вже передав товар (його частину) позивачу в липні 2022 року, чи в тому, що він мав намір передати товар (його частину) позивачу в вересні 2025 року. Тому твердження відповідача про те, що спірний товар був готовий до відвантаження позивачу, станом на 18.09.2025, викликає обґрунтовані сумніви та, крім того, це твердження відповідачем не доведено.

Так, суд зауважив, що умови поставки EXW (франко-завод) та положення статті 664 ЦК України, на яке посилається відповідач про те, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це, передбачають не лише формальну наявність товару на складі продавця, а й обов`язок продавця надати покупцю доступ до товару та передати товар покупцеві на складі продавця. Тобто, хоча завантаження товару на транспортний засіб покупця не входить до обов`язків продавця за умовами EXW, однак продавець має надати покупцю повний доступ до товару на складі постачальника для його огляду та навантаження та передати товар покупцю на складі. Доказів надання відповідачем позивачу 18.09.2025 доступу до самого товару на складі постачальника відповідач суду також не надав. При цьому, із пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що доступ 18.09.2025 позивача до товару для огляду та передачі цього товару відповідачем покупцю відповідач 18.09.2025 поставив в залежність від виконання представниками позивача вимоги відповідача підписати в цей день видаткові накладні про отримання товару, які були датовані "заднім числом", а саме липнем 2002 року, та містили інший обсяг товару (кількість зерна), ніж та, що підлягала фактичній передачі відповідачем-постачальником 18.09.2025 позивачу-покупцю.

Суд першої інстанції при цьому погодився з відповідачем в тому, що зважаючи на численні юридичні суперечки, що виникли між сторонами з приводу виконання умов договору, та очевидну недовіру між сторонами у зв`язку з цими суперечками, відповідач міг мати розумний інтерес в тому, щоб позивач, при переданні йому відповідачем товару 18.09.2025, негайно підписав накладні (накладну) про отримання товару на той обсяг, який відповідач фактично передав би позивачу 18.09.2025 на складі відповідача. Однак цей інтерес відповідача у своєчасному оформленні документації про прийом-передання товару ніяк не виправдовує поведінку відповідача, яка полягала у вимозі до представників позивача 18.09.2025 перед або під час передачі товару на складі відповідача підписати документи про отримання позивачем товару, які були датовані "заднім числом" та містили інший обсяг товару (кількість зерна), ніж та, що підлягала фактичній передачі відповідачем18.09.2025 позивачу.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача про непередання відповідачем позивачу, в порушення умов договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 та додаткової угоди №3, товару в кількості 258 тонн пшениці врожаю 2021 року на умовах EXW (Ex Works / франко-завод), Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.

Доводи відповідача про те, що позивач (представники позивача) не прибув повторно 19.09.2025 на склад відповідача для отримання товару, не спростовують доводів позивача та наявні у справі докази про порушення відповідачем зобов`язання з передачі товару позивачу за договором купівлі-продажу разом з додатковою угодою №3, враховуючи, що відповідач 18.09.2025 не здійснив передачу товару позивачу, тобто не передав жодної кількості товару і не надав суду ніяких доказів того, щоб ця поведінка відповідача могла змінитись після 18.09.2025.

Доводи відповідача про сплив трирічного строку позовної давності до вимог позивача правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц вбачається, що позовна давність застосовується за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Отже, вбачається суперечливість правової позиції відповідача у спорі, який одночасно стверджує про відсутність порушення з боку відповідача права позивача на отримання спірного товару та одночасно заявляє суду про застосування позовної давності у спорі, яка застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача.

При цьому, відповідно до пункту19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо зупинення перебігу строку позовної давності на строк дії воєнного стану (в редакції станом на момент перебігу спірних правовідносин у 2022-2025 роках), трирічній строк позовної давності позивачем у цій справі не пропущений, враховуючи, що строк поставки товару спливав 05.03.2022, а зупинення перебігу позовної давності на час воєнного стану в Україні було скасовано тільки з 04.09.2025.

У статті 629 ЦК України закріплений основоположний принцип договірного права "pacta sunt servanda", відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано вимог позивача про зобов`язання відповідача виконати умови укладеного між позивачем-покупцем та відповідачем-постачальником договору купівлі-продажу від 06.12.2021 №21-06125 разом з додатковою угодою №3 від 23.02.2022 в натурі шляхом передачі (відвантаження) позивачу товару в кількості 258 тонн пшениці загальною вартістю 2 180 311,56 грн врожаю 2021 року на умовах EXW (Ex Works / франко-завод), Київська обл., Обухівський р-н, село Шубівка.

У той же час, у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача передати (відвантажити) позивачу 36,12 тонн пшениці врожаю 2021 року (294,12-258=36,12) суд першої інстанції правомірно відмовив, з огляду на допущену позивачем арифметичну помилку при розрахунку цього обсягу та необґрунтованість вимог в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ФГ "Широкоступ" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ФГ "Широкоступ".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Широкоступ" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3806/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Широкоступ".

4. Матеріали справи №911/3806/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано – 23.09.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім