Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/1338/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№ 910/1338/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТКМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/1338/26 (суддя – Є.В. Павленко)

за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТКМ"

про стягнення 281 310,40 грн

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТКМ" 234 575,46 грн, з яких: 183 275,53 грн - пеня, 51 299,93 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки від 13 січня 2025 року № Т/СН-14/25 у частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 березня 2026 року вказану заяву про збільшення позовних вимог до суми 281 310,40 грн, з яких: 230 010,47 грн - пеня, 51299,93 грн – штраф, прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТКМ" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" 51 299, 93 грн штрафу, 226 366,89 грн пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "СТКМ" у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким зменшити розмір штрафу до 5 129,99 грн, розмір пені до 22 636,69 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована незгодою відповідача в частині відмови у зменшенні штрафних санкцій, вважає його таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та без належної оцінки обставин справи.

Ухвалою апеляційного суду від 29.04.2026 було відкрито апеляційне провадження у письмовому (спрощеному) провадженні без виклику сторін, встановлено учасникам справи строки (15 днів) на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

12.05.2026 через систему «Електронний суд» позивачем був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що сума штрафних санкцій виникла виключно і лише з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, що може свідчити про його безвідповідальність та проявлену бездіяльність з розмір штрафу та пені відповідач погодився, укладаючи договір.

14.05.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем були надані заперечення на відзив позивача, в яких вказано, що Позивач не спростував очевидної неспівмірності санкцій та отримав більшу частину товару, однак одночасно претендує на стягнення штрафних санкцій у розмірі, який є майже співмірним із ціною всього договору.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, доводи апеляційної скарги, відзиву, заперечень на відзив, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

13 січня 2025 року між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Південний" (далі за текстом – покупець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СТКМ" (далі за текстом – постачальник або відповідач) було укладено договір поставки № Т/СН-14/25 (далі за текстом – договір), за умовами якого останнє зобов`язалось поставити товар у кількості та за цінами, вказаними в додатку № 1 до цього правочину, а покупець- прийняти й оплатити обумовлену продукцію.

Відповідно до пункту 1.3. вказаного постачальник зобов`язується поставити товар на склад покупця відповідно до рознарядок, партіями, автомобільним транспортом, силами й засобами Товариства та за рахунок останнього, з оформленням первинних документів на умовах поставки DDP ("Інкотермс 2020").

За пунктом 2.1. договору його ціна становить 341 999,52 грн з ПДВ.

Поставка товару здійснюється постачальником протягом 15-ти робочих днів з дати направлення Підприємством письмової рознарядки на поставку конкретної партії товару, яка відправляється будь-яким способом, передбаченим договором. Письмова рознарядка на поставку конкретної партії товару направляється електронною поштою, що зазначена в реквізитах цього договору, та вважається отриманою постачальником у день її відправлення з електронної пошти покупця. Додатково оригінал письмової рознарядки на поставку конкретної партії товару може надсилатися поштовим відправленням (цінним листом з описом вкладення). Будь-який із зазначених способів направлення рознарядки вважається належним способом її направлення Товариству, якщо він містить умови про строк поставки, місце поставки, найменування й кількість товару, найменування покупця, номер і дату договору. Місце поставки товару - склад покупця за адресою: 65481, Одеська область, місто Южне (Південне), вулиця Берегова, 13. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної. Товар вважається поставленим у строк після підписання покупцем передбачених цим договором та чинним законодавством документів (пункти 4.1., 4.2., 4.4., 4.12. вказаного правочину).

Відповідно до пункту 6.3.1. договору Товариство зобов`язалось поставити товар у встановлений цим правочином строк з оформленням первинних документів.

Пунктом 7.3. договору визначено, що за порушення постачальником строку виконання зобов`язання (прострочення строку поставки товару, відмови від поставки товару повністю або поставки товару не в повному обсязі згідно письмової рознарядки покупця) з останнього стягується пеня в розмірі 0,5 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 15% вказаної вартості.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання (пункт 7.5. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками й діє до 30 червня 2025 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії останнього (пункти 11.1., 11.2. вказаного правочину).

У специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування товару, його характеристики, одинці виміру, кількість і загальну вартість.

9 квітня 2025 року на виконання умов договору та специфікації позивач направив відповідачу на адресу його електронної пошти, зазначену в договорі, а також засобами поштового зв`язку, рознарядку на поставку товару № 205-12/312 від 8 квітня 2025 року на загальну суму 341 999,52 грн з ПДВ (284 999,60 грн без ПДВ).

Обумовлений товар був поставлений відповідачем частково та з порушенням встановленого строку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткових накладних № 95 від 4 червня 2025 року на суму 190 557,05 грн з ПДВ, № 203 від 9 грудня 2025 року на суму 53 815,87 грн з ПДВ, - які підписані без жодних заперечень і зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками; копіями товарно-транспортних накладних з підписами уповноважених осіб і печатками вантажовідправника та вантажоодержувача: № 95 від 4 червня 2025 року, № 203 від 9 грудня 2025 року.

Вказаний товар був прийнятий на склад позивача 6 червня 2025 року та 12 грудня 2025 року згідно з відповідними приймальними актами від вказаних дат № 2566 та № 1597.

Обумовлений договором та рознарядкою позивача товар на суму 97 626,60 грн відповідачем не був поставлений.

21 липня 2025 року та 14 серпня 2025 року позивач звертався до відповідача з відповідними листами від вказаних дат № 4410/04/205/25 та № 4958/205/25, у яких просив постачальника повідомити про можливість поставки обумовленого товару в повному обсязі, а також строки його поставки.

Відповіді на листи відповідач на надав.

Як вбачається з умов договору № Т/СН-14/25 від 13.01.2025 за своєю правовою природою він є договором поставки.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частин 1 та 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Надавши оцінку вказаним доказам, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та відмовив відповідачу у зменшенні розміру штрафу та пені.

У своїй скарзі відповідач не заперечує факт прострочення виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару та вважає підставою для скасування рішення суд першої інстанції відмову у зменшенні розміру штрафу та пені.

Відповідачем поставки за рознарядкою Позивача № 205-12/312 від 08.04.2025 були здійснені з порушенням встановленого строку, а частина товару – поставлена не була.

Перша поставка товару на суму 190 557,05 грн. відбулась 04.06.2025, що становить 35 днів прострочення виконання зобов`язання.

Друга поставка товару на суму 53 815,87 грн. була здійснена Відповідачем 18.12.2025, що становить 232 дні прострочення виконання зобов`язання.

Товар на суму 97 626,60 грн. не був поставлений Відповідачем взагалі.

Позивач звертався до Відповідача листами (від 21.07.2025 № 4410/04/205/25 та від 14.08.2025 № 4958/205/25) щодо здійснення поставки товару відповідно до вимог Договору та рознарядки, проте зазначені листи залишились без розгляду та виконання, Відповідач не надав відповіді на вказані листи.

Сторони, дотримуючись принципу свободи Договору, прямо погодили, всі умови Договору, а отже, - визнали їх для себе прийнятними та обов`язковими для виконання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас, як за текстом апеляційної скарги та заперечень на відзив позивача, відповідач не надає жодних пояснень та обгрунтувань щодо причини (причин) неналежного виконання (невиконання) зобов`язання, підстав прострочення (не здійснення) поставки, не вказує поважності причин, що стали підставою прострочення (не здійснення) поставки або неможливості виконати поставку товару, доказів здійснення дій, направлених на вжиття заходів до виконання зобов`язання.

Також, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідач не надає доказів звернення до позивача з пропозицією внесення змін до договору поставки щодо розміру пені, штрафу, строків поставки товару або його розірвання у зв`язку з відсутністю можливості його виконати.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому, розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, який, як зазначив апелянт, є надмірними, зумовлений виключно безпідставним зволіканням останнього у виконанні покладеного договором обов`язку в частині повної та своєчасної поставки товару.

Оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені.

Відповідач не доводить винятковості випадку, який міг би бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань, тому за порушення зобов`язання наступили наслідки, з якими погодився сам Апелянт, укладаючи Договір поставки.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується із рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/1338/26, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СТКМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/1338/26 задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТКМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/1338/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі №910/1338/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1338/26 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник