Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/14060/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/14060/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Шаратова Ю.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.04.2026

у справі № 910/14060/25 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

про стягнення 9 088, 98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення 9 088,98 грн страхового відшкодування.

Позивач зазначив, що після здійснення страхової виплати за договором майнового страхування до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а за наявності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності така вимога підлягає пред`явленню до страховика відповідальної особи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.12.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «DAEWOO Sens», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «PEUGEOT 3008», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , унаслідок якої застрахований позивачем за договором комплексного страхування автомобіль «PEUGEOT 3008» було пошкоджено. Позивач визнав подію страховим випадком та здійснив страхову виплату в розмірі 10 588,98 грн. Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «DAEWOO Sens», була застрахована відповідачем за полісом № ЕР 221567929, яким установлено франшизу в розмірі 1 500,00 грн. Відтак позивач просив стягнути з відповідача 9 088,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування в розмірі 9 088,98 грн (дев`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 98 коп.) та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що після здійснення страхової виплати до позивача в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, а з урахуванням страхування цивільно-правової відповідальності обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхової суми покладається на відповідача. Суд урахував розмір здійсненої позивачем страхової виплати та передбачену полісом франшизу. Заперечення відповідача про неподання заяви про страхове відшкодування протягом установленого законом річного строку суд відхилив, визнавши надані позивачем докази поштового відправлення та електронного листування достатніми для підтвердження звернення до відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 9 088,98 грн (дев`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 98 коп.) та судовий збір у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) - залишити без задоволення.

Апелянт зазначає, що судом не вивчено та не правильно установлено ті обставини, що позивачем як належне відправлення заяви про виплату страхового відшкодування за вих № 00010/9225 надано лише список згрупованих відправлень з чеком. В свою чергу дане повідомлення не є рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, зокрема відсутній напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, що є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Як наслідок судом не правильно здійснено висновок, а позивачем не доведено, що відповідними листом без вручення з повідомленнями поштових відправлень підтверджується отримання даного листа.

Також скаржник наголошує, що у списку згрупованих відправлень з яких за № 1 у списку відправлення (трек-номер 0505228260554) в особистих відмітках зазначено назву документа (перестрахування). Тобто згідно списку згрупованих відправлень, позивач направляв відповідачу саме Двосторонню угоду «перестрахування», однак маючи на увазі заяву про виплату страхового відшкодування. Звертає увагу суду, що заява про виплату страхового відшкодування щодо вищевказаних обставин до відповідача не надходила.

Скаржник також заперечує доказове значення електронного повідомлення від 24.07.2025, оскільки воно направлялося не на зазначену в Єдиному державному реєстрі електронну адресу office@persha.ua, а на іншу електронну адресу, та не було підписане кваліфікованим електронним підписом. У зв`язку з цим апелянт вважає помилковим висновок суду про підтвердження таким листуванням належного звернення позивача. Посилаючись на підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV, відповідач стверджує, що неподання заяви протягом одного року з моменту ДТП є підставою для відмови у страховому відшкодуванні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Бестаченко О.Л., суддів Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для подання доказів сплати судового збору в розмірі 3 633,60 грн.

15.05.2026 до апеляційного суду через «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 2289 від 14.05.2026 на суму 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження та постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.06.2026 матеріали справи № 910/14060/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

26.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25 залишити без змін.

Позивач зазначає, що місцевий господарський суд повно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам сторін та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. На його думку, доводи апеляційної скарги фактично дублюють позицію відповідача, заявлену під час розгляду справи судом першої інстанції, якій уже надано оцінку.

Позивач наголошує, що апеляційна скарга не містить нових доказів, обставин або правових аргументів, які спростовували б висновки місцевого господарського суду, та зводиться до незгоди відповідача з оцінкою доказів і застосуванням норм права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені судом апеляційної інстанції

09.07.2024 між Приватним акціонерним товариством Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір комплексного страхування, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля «PEUGEOT 3008», д.н.з. НОМЕР_2 .

07.12.2024 у м. Сміла Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «DAEWOO Sens», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «PEUGEOT 3008», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , унаслідок якої останній отримав механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 07.12.2024.

09.12.2024 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події № 2312, справа № 29230/94/2024/96.

16.12.2024 позивачем складено страховий акт № 29788/34/24, згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 10 588,98 грн. Платіжною інструкцією № 37637 від 18.12.2024 підтверджується здійснення цієї страхової виплати.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «DAEWOO Sens», була застрахована відповідачем за полісом № ЕР 221567929. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становив 160 000,00 грн, франшиза - 1 500,00 грн.

02.01.2025 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» сформувало заяву № 00010/9225 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про виплату страхового відшкодування у розмірі 10 588,98 грн.

На підтвердження надсилання заяви про виплату страхового відшкодування позивач надав список згрупованих поштових відправлень від 03.01.2025, у якому щодо відправлення на адресу ПрАТ «СК «Перша» з трек-номером 0505228260554 міститься позначка «перестрахування», та фіскальний чек. Опис вкладення до цього відправлення в наданих матеріалах відсутній.

24.07.2025 позивач надіслав на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 лист про надання відповіді за результатами розгляду заяв про виплату страхового відшкодування, зокрема за полісом № ЕР 221567929.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За частиною четвертою цієї статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За положеннями частин першої, другої статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Отже, після здійснення страхової виплати у зв`язку з пошкодженням автомобіля «PEUGEOT 3008» до позивача в межах здійснених ним фактичних витрат перейшло право вимоги, яке належало потерпілій особі до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а в межах страхового зобов`язання - до страховика її цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

До правовідносин з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у цій справі застосовується Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) у редакції, чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 07.12.2024. Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2024 № 3720-IX введено в дію з 01.01.2025, а тому його положення не регулюють правовідносини, які виникли у зв`язку зі страховим випадком 07.12.2024.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Дорожньо-транспортна пригода 07.12.2024 була оформлена її учасниками шляхом спільного складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. За пунктом 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції України про її настання.

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 07.12.2024 містить погоджену обома водіями схему дорожньо-транспортної пригоди та відмітки щодо обставин її настання, відповідно до яких автомобіль «PEUGEOT 3008» у момент зіткнення перебував на стоянці/зупинці, тоді як автомобіль «DAEWOO Sens» виїжджав з місця стоянки. Відомості повідомлення погоджені учасниками, а зауважень щодо зафіксованих у ньому обставин ними не зазначено.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів направлення та отримання відповідачем заяви про страхове відшкодування у встановлений Законом № 1961-IV строк. Апелянт заперечує доказове значення списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чека через відсутність опису вкладення, а також електронного повідомлення від 24.07.2025 через відсутність доказів його направлення на офіційну адресу відповідача, підтвердження одержання та електронного підпису.

За пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості за наявності, що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку; невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначений Законом № 1961-IV порядок звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні статті124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 підтримала цей правовий підхід та зазначила, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком. Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять. У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Наведені висновки застосовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20 до правовідносин, у яких страховик після виплати страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування звернувся з позовом до страховика цивільно-правової відповідальності особи, відповідальної за дорожньо-транспортну пригоду. Верховний Суд, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 465/4621/16-к та № 465/4287/15, зазначив про відсутність обов`язку попереднього звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявність альтернативного способу захисту порушеного права шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Підстав для застосування іншого підходу до страховика, який реалізує право вимоги, набуте після здійснення страхової виплати, Верховний Суд не встановив.

У постанові від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також виходив з того, що Закон № 1961-IV передбачає альтернативні способи реалізації права на страхове відшкодування: звернення до страховика із заявою у порядку статті 35 Закону або звернення безпосередньо до суду. Положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV у системному зв`язку зі статтею 36 цього Закону стосуються випадків, коли протягом установленого строку особа взагалі не здійснила волевиявлення, спрямованого на одержання страхового відшкодування - не звернулася ані до страховика, ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Верховний Суд окремо зазначив, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов`язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов`язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов`язку у МТСБУ.

Водночас доводи апелянта про те, що відсутність належних доказів отримання відповідачем досудової заяви у будь-якому випадку виключає можливість задоволення позову, не відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування наведених норм у спірних правовідносинах.

Дорожньо-транспортна пригода сталася 07.12.2024, тому передбачений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк закінчувався 07.12.2025. Позовна заява надійшла до Господарського суду міста Києва 12.11.2025, тобто до спливу одного року з моменту дорожньо-транспортної пригоди. Отже, позивач у межах установленого законом строку здійснив волевиявлення, спрямоване на отримання страхового відшкодування, шляхом безпосереднього звернення до суду, а тому передбачена підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підстава для відмови у здійсненні страхового відшкодування у спірних правовідносинах відсутня.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги лише в тій частині, що список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек за відсутності опису вкладення не дають можливості достовірно встановити, що відповідне поштове відправлення містило заяву про виплату страхового відшкодування за полісом № ЕР 221567929. Зазначення у списку відправлень слова "перестрахування" також не є описом вкладення та не підтверджує зміст конкретного відправлення. Водночас недоведення факту направлення заяви поштовим зв`язком не має наслідком відмову в позові, оскільки позивач реалізував право на отримання страхового відшкодування шляхом звернення безпосередньо до суду в межах установленого Законом № 1961-IV річного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За частинами першою - третьою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу або групі однотипних доказів, які містяться у справі, та мотивує їх відхилення або врахування.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, звертаючись до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, зазначила, що сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Верховний Суд також зазначив, що чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

Отже, посилання апелянта на відсутність кваліфікованого електронного підпису як на обставину, яка безумовно виключає можливість врахування електронного повідомлення від 24.07.2025 як доказу, не узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду.

Не є обґрунтованим і посилання відповідача на те, що електронне повідомлення було направлене на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зазначено адресу office@persha.ua, як на підтвердження того, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 не має відношення до відповідача. З матеріалів справи вбачається, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначена у листі самого відповідача, що підтверджує використання ним цієї адреси як одного із засобів електронної комунікації. Наявність у Єдиному державному реєстрі іншої електронної адреси не спростовує цієї обставини. Разом з тим зазначення відповідачем електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 у власному листі не підтверджує фактичного отримання ним конкретного електронного повідомлення позивача від 24.07.2025 та не встановлює змісту доданих до такого повідомлення документів. Надана до матеріалів справи роздруківка підтверджує факт направлення позивачем електронного повідомлення на зазначену адресу, однак за відсутності належного відображення та дослідження вкладень не дає можливості беззаперечно встановити, що до такого повідомлення було додано належно оформлену відповідно до статті 35 Закону № 1961-IV заяву про страхове відшкодування за полісом № ЕР 221567929.

Однак остаточне вирішення питання про вірогідність наданих позивачем доказів для підтвердження попереднього звернення до відповідача не змінює правового результату розгляду справи. За встановлених обставин висновки суду першої інстанції щодо доказів направлення заяви про страхове відшкодування не є визначальними для вирішення цього спору. Суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність у позивача права вимагати від відповідача страхове відшкодування, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують цього висновку і не впливають на результат розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив страхову виплату у розмірі 10 588,98 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAEWOO Sens» на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем за полісом № ЕР 221567929, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн та франшизу у розмірі 1 500,00 грн. Відтак сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 9 088,98 грн (10 588,98 грн - 1 500,00 грн) та не перевищує встановленого полісом ліміту відповідальності. Доводів, спрямованих на спростування розміру страхової виплати, франшизи чи наведеного розрахунку, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 9 088,98 грн страхового відшкодування, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25 підлягає залишенню без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги у межах, визначених статтею 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вони не спростовують правильності вирішення спору судом першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених ГПК України підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25. У зв`язку з цим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25 покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/14060/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша».

4. Матеріали справи № 910/14060/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді І.М. Скрипка

Ю.А. Шаратов