Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 23 вересня 2026 р.
Справа: №916/3622/24
Суддя: Діброва Г.І.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3622/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання за дорученням головуючого: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ – Тараненко Р.Ю. на підставі довіреності
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса- Рябоконь В.І. на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року, суддя першої інстанції Рога Н.В., повний текст складено та підписано 31.03.2025 року
у справі № 916/3622/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса
про стягнення 719 841 572 грн 10 коп.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 682 675 980 грн 15 коп., 3% річних у розмірі 9 558 399 грн. 70 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 607 192 грн 25 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 року №0231-02024-ПП, неналежним чином виконуються господарські зобов`язання в частині оплати заборгованості за надані позивачем послуги за період з січня по червень 2024 року у нарахованому вище розмірі, внаслідок чого, на переконання останнього, замовник зобов`язаний сплатити суму основного боргу та відшкодувати виконавцю нараховані на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 року у справі №916/3622/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 682 675 980 грн 15 коп.
13.02.2025 року до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 5079/25) про розстрочення виконання судового рішення, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса просило суд першої інстанції, у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог, відстрочити виконання ним судового рішення на 1 рік у відповідності до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» 3% річних за користування коштами в розмірі 9 558 399 грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 27 607 192 грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 43 833 грн 33 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса сум нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, доводи та заперечення інших осіб – учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги скаржник, посилаючись на фактичні обставини справи, зазначив про необґрунтованість розрахунку позивача, оскільки останнім безпідставно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01 числа до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Крім того, скаржник наголошує, що акти коригування до актів приймання-передачі послуг складаються позивачем майже через півроку з моменту складання акту приймання-передачі, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення процесу врегулювання в системі управління ринку на підставі якої були проведені зазначені коригування.
Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було не враховано наявність підстав для зменшення нарахованих НЕК «Укренерго» 3% річних.
Скаржник вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в ухвалі від 21.02.2025 по справі №922/444/24 розглядалось питання можливості судами зменшувати розмір нарахованих у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних, із зазначених висновків, як Велика Палата так і об`єднана палата дійшли єдиної думки, що суди мають право на власний розсуд та за певних обставин зменшувати розмір нарахованих 3% річних.
Крім того, скаржник звертає увагу суду, що в клопотанні про зменшення 3% річних відповідач наголошував про наявність винятковості випадку несвоєчасного виконання своїх зобов`язань перед НЕК «Укренерго», перевищення розміру нарахованих 3% річних порівняно з розміром збитків та про те, що стягнення з відповідача 3% річних є невиправданим додатковим прибутком НЕК «Укренерго» та одночасно непомірним тягарем для енергопостачальної компанії.
Відтак, на думку скаржника, позивач не обґрунтовує позовні вимоги тим, що йому було завдано збитків. Позивач не вказує на те, що порушення зобов`язання, які, на його думку, були допущені відповідачем, призвели до завдання йому хоча б якихось збитків чи додаткових витрат, а тому розмір 3% річних, нарахованих позивачем, є необґрунтовано великим у порівнянні із повною відсутністю збитків позивача.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії України, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та недопущення настання негативних наслідків для сторін, беручи до уваги добросовісність поведінки відповідача та обставини, що зумовили несвоєчасну попередню оплату планових платежів, та своєчасність розрахунків за фактом наданих послуг, що є винятковим випадком, з огляду на відсутність збитків та інших негативних наслідків для позивача, керуючись принципами справедливості та розумності, скаржник вважає, що наявні підстави для зменшення суми нарахованих 3% річних, які заявлені НЕК «Укренерго» до стягнення, на 90 відсотків.
Також, скаржник звертає увагу суду про те, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24, справу призначено до судового розгляду.
23.06.2025 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1710/25/Д2), у якому Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. При цьому просить поновити строк на подання вказаного відзиву.
З приводу клопотання про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. У ч. 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Отже, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.
Оскільки зазначене клопотання подане позивачем поза межами встановленого судом строку та позивач не просить продовжити строк на подання відзиву в силу вимог ч. 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, то суд апеляційної інстанції залишає цей відзив без розгляду, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку без клопотання про його продовження (див. також постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20).
Також, 13.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№1710/25/Д4), в яких останній просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року по справі №903/602/24 щодо неможливості зменшення судом 3%, інфляційних втрат та компенсаторного, а не штрафного характеру таких нарахувань.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 призначено справу №916/3622/24 до розгляду на 04.11.2025 о 15:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025, зокрема, прийнято колегією суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.I. до свого провадження справу №916/3622/24. Призначено справу №916/3622/24 до розгляду на 22.01.2026 року об 11:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 року призначено розгляд справи №916/3622/24 на 29.01.2026 року о 12:45 год.
20.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса надійшло клопотання, у якому останній просить суд зупинити провадження по справі №916/3622/24 до закінчення розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №914/2625/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса про зупинення провадження у справі №916/3622/24. Зупинено провадження у справі №916/3622/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 у справі №916/3622/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №914/2625/23. Зобов`язано сторін повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №914/2625/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 року задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО”, м. Київ про поновлення провадження від 27.03.2026 року (вх.№1269/26). Поновлено апеляційне провадження у справі №916/3622/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року з 06.04.2026 року. Призначено розгляд справи №916/3622/24 на 04.06.2026 року о 12:30 год.
03.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 травня 2026 року у справі №918/604/25 щодо стягнення 3% річних за порушення строків оплати планових обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 призначено справу №916/3622/24 до розгляду на 02.07.2026 року о 11:15 год. у зв`язку з відрядженням головуючого судді.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 призначено розгляд справи №916/3622/24 на 24.09.2026 року об 11:00 год. у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.
В судовому засіданні 24.09.2026, представник скаржника підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Відповідно до заяви-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, підписаної Паршиним Юрієм Олександровичем - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса (користувач) 14.11.2023 року шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), та повідомлення ПрАТ НЕК «Укренерго» про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, 01.01.2024 року між відповідачем та позивачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії за №0231-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024 року (далі договір).
Додатками до договору є:
- Додаток 1 «Заява-приєднання»;
- Додаток 2 «Акт приймання-передачі Послуги»;
- Додаток 3 «Акт звірки розрахунків»;
- Додаток 4 «Перелік об`єктів електроенергетики».
Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання.
Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
Умови публічного договору затверджено наказами НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 року за №549, від 07.06.2024 року за №343 та оприлюднено на офіційному сайті НЕК «Укренерго» за посиланням https://ua.energy/.
Умовами договору передбачено наступне.
Відповідно до пункту 1.1 договору №0231-02024-ПП, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Користувача до умов договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до договору.
Відповідно до п.1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів.
Далі за текстом цього договору ОСП та Користувач іменуються - «Сторона», а разом -«Сторони».
Згідно з п. 2.1 договору №0231-02024-ПП НЕК «Укренерго» зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі послуга), а відповідач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Відповідно до п. 4.1 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://energy.ua/.
Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги.
До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов`язаний повідомити користувача у спосіб, визначений цим договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSO-E. Користувач зобов`язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.
Відповідно до п. 5.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги.
Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.
Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2 договору №0231-02024-ПП встановлено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО (адміністратора комерційного обліку) за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно з п. 6.4. договору №0231-02024-ПП користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням в порядку, визначеному законодавством електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягу та вартості послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуги користувач здійснює до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому отримав акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахування в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акту приймання-передачі послуги та/або акту коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Акти приймання-передачі та акти коригування користувач підписує протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання.
Відповідно до п. 6.5. договору №0231-02024-ПП у разі виникнення розбіжностей за отриманих від OCП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в Акті коригування.
Разом з тим, абз. 7 п. 6.6 договору №0231-02024-ПП сторони погодили, що у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
Згідно з пп. 1 п. 7.1 договору №0231-02024-ПП ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу.
Відповідно до п. 9.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України.
Відповідно до пп. 2 п. 9.2 договору ОСП зобов`язується складати та надавати користувачу акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в главах 6 та 10 цього договору.
Відповідно до пп. 1 та 2 п.9.3. договору №0231-02024-ПП користувач зобов`язується підписувати зі свого боку акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги та повертати ОСП; здійснювати своєчасно та в повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 10.3 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 10.4 договору будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акту приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Податкові накладні отримуються користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 10.5 договору для забезпечення електронного документообігу сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені.
Відповідно до п. 10.7 договору сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, є такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).
Як вбачається з матеріалів справи, у січні-червні 2024 року позивач надавав відповідачу послуги і надсилав відповідні рахунки, зокрема, для поетапної оплати вартості послуг, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі наданих послуг, а саме:
-акт приймання-передачі послуг від 31.01.2024 на суму 230 756 064 грн 85 коп. з ПДВ;
-акт приймання-передачі послуг від 29.02.2024 на суму 207 711 020 грн 06 коп. з ПДВ;
-акт приймання-передачі послуг від 31.03.2024 на суму 207 069 700 грн 60 коп. з ПДВ;
-акт приймання-передачі послуг від 30.04.2024 на суму 155 165 573 грн 60 коп. з ПДВ;
-акт приймання-передачі послуг від 31.05.2024 на суму 149 803 135 грн 60 коп. з ПДВ;
-акт приймання-передачі послуг від 30.06.2024 на суму 127 712 501 грн 12 коп. з ПДВ.
Всього згідно складених актів приймання-передачі послуг за період з січня 2024 до червня 2024 року позивач надав відповідачу послуг на загальну суму – 1 078 217 995 грн 83 коп.
Крім цього, сторонами станом на 12.08.2024 за розрахункові періоди - січень 2024 по травень 2024 відповідно до правил ринку та умов договору, згідно надання Адміністратором комерційного обліку оновлених даних комерційного обліку за наслідком зведення балансу між усіма учасниками ринку електричної енергії, здійснено врегулювання та сформовано акти-коригування, а саме:
Відповідно до акту коригування №ПРА_К-0004086 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001760 від 31.01.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0231-02024-ПП були скориговані дані акту приймання передачі, шляхом зменшення обсягу наданих послуг на 2 157,224 МВт/год на суму 1 368 292 грн 67 коп. Таким чином, вартість спожитих у січні 2024 року послуг становить 229 387 772 грн 18 коп.
Відповідно до акту коригування №ПРА_К-0004745 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002279 від 29.02.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0231-02024-ПП були скориговані дані акту приймання передачі, шляхом зменшення обсягу наданих послуг на 10 246,452 МВт/год на суму 6 499 160 грн 55 коп. Таким чином, вартість спожитих у лютому 2024 року послуг становить 201 211 859 грн 51 коп.
Відповідно до акту коригування №ПРА_К-0005753 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002832 від 31.03.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0231-02024-ПП були скориговані дані акту приймання передачі, шляхом зменшення обсягу наданих послуг на 6 103, 790 МВт/год на суму 3 871 536 грн 34 коп. Таким чином, вартість спожитих у березні 2024 року послуг становить 203 198 164 грн 26 коп.
Відповідно до акту коригування №ПРА_К-0006111 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0003350 від 30.04.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0231-02024-ПП були скориговані дані акту приймання передачі, шляхом збільшення обсягу наданих послуг на 1 006, 843 МВт/год на суму 638 624 грн 40 коп. Таким чином, вартість спожитих у квітні 2024 року послуг становить 155 804 198 грн.
Відповідно до акту коригування №ПРА_К-0006609 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0003863 від 31.05.2024 згідно з договором від 01.01.2024 №0231-02024-ПП були скориговані дані акту приймання передачі, шляхом збільшення обсягу наданих послуг на 1 869, 395 МВт/год на суму 1 185 727 грн 34 коп. Таким чином, вартість спожитих у травні 2024 року послуг становить 150 988 862 грн 94 коп.
Всього за актами коригування за розрахункові періоди січень 2024 по травень 2024 року обсяги наданих послуг зменшено на 9 914 637 грн 82 коп.
На виконання умов п. 6.2 та п.п. 2 п. 9.2 договору для проведення поетапної оплати за послуги з передачі електричної енергії (планові платежі) позивачем в період з січня 2024 по червень 2024 виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури, а саме:
1) січень 2024 року:
- для оплати 1 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді січня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0005697/0231-02024-ПП від 15.01.2024 на суму 70 031 326 грн 88 коп.;
- для оплати 2 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді січня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0006164/0231-02024-ПП від 25.01.2024 на суму 77 489 038 грн 21 коп.;
- для оплати 3 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді січня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0006645/0231-02024-ПП від 05.02.2024 на суму 83 226 699 грн 11 коп.;
- для оплати в розмірі фактичної вартості послуги за січень 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0007598/0231-02024-ПП від 09.02.2024 на суму 230 756 064 грн 85 коп.
2) лютий 2024 року:
- для оплати 1 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді лютого 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0008136/0231-02024-ПП від 15.02.2024 на суму 73 439 789 грн 60 коп.;
- для оплати 2 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді лютого 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0008649/0231-02024-ПП від 25.02.2024 на суму 71 328 975 грн 54 коп.;
- для оплати 3 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді лютого 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0009141/0231-02024-ПП від 05.03.2024 на суму 62 942 254 грн 30 коп.;
- для оплати в розмірі фактичної вартості послуги за лютий 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0009641/0231-02024-ПП від 08.03.2024 на суму 438 467 084 грн 91 коп.;
3) березень 2024 року:
- для оплати 1 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді березня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0010146/0231-02024-ПП від 15.03.2024 на суму 68 069 353 грн 27 коп.
- для оплати 2 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді березня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0010626/0231-02024-ПП від 25.03.2024 на суму 70 028 889 грн 34 коп.
- для оплати 3 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді березня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0011106/0231-02024-ПП від 05.04.2024 на суму 68 971 429 грн 44 коп.
- для оплати в розмірі фактичної вартості послуги за березень 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0011593/0231-02024-ПП від 09.04.2024 на суму 645 536 785 грн 51 коп.
4) квітень 2024 року:
- для оплати 1 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді квітня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0012089/0231-02024-ПП від 15.04.2024 на суму 53 319 460 грн 69 коп.
- для оплати 2 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді квітня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0012568/0231-02024-ПП від 25.04.2024 на суму 48 779 413 грн 75 коп.
- для оплати 3 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді квітня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0013048/0231-02024-ПП від 06.05.2024 на суму 53 066 701 грн 06 коп.
- для оплати в розмірі фактичної вартості послуги за квітень 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0013533/0231-02024-ПП від 09.05.2024 на суму 792 276 948 грн 22 коп.
5) травень 2024 року:
- для оплати 1 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді травня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0014022/0231-02024-ПП від 15.05.2024 на суму 49 453 591 грн 68 коп.
- для оплати 2 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді травня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-00144952/0231-02024-ПП від 25.05.2024 на суму 48 594 030 грн 30 коп.
- для оплати 3 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді травня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0014970/0231-02024-ПП від 05.06.2024 на суму 51 755 514 грн 88 коп.
- для оплати в розмірі фактичної вартості послуги за травень 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0015459/0231-02024-ПП від 10.06.2024 на суму 855 492 496 грн 91 коп.
6) червень 2024 року:
- для оплати 1 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді червня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0015954/0231-02024-ПП від 15.06.2024 на суму 39 223 166 грн 70 коп.
- для оплати 2 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді червня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0016426/0231-02024-ПП від 25.06.2024 на суму 44 070 476 грн 02 коп.
- для оплати 3 платежу в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді червня 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0016902/0231-02024-ПП від 05.07.2024 на суму 41 937 189 грн 91 коп.
- для оплати в розмірі фактичної вартості послуги за червень 2024 виставлено рахунок-фактуру № ПР-0017386/0231-02024-ПП від 11.07.2024 на суму 820 264 010 грн 97 коп.
Станом на 12.08.2024 відповідачем в рахунок оплати наданих послуг за вказаний період здійснено наступні платежі:
- платіжним дорученням від 30.04.2024 за № 9958726656 на суму 3 663 194 грн 57 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за січень 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 967 013 грн 85 коп.;
- платіжним дорученням від 30.04.2024 за № 9958726672 на суму 4 762 216 грн 32 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за січень 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 793 702 грн 72 коп.;
- платіжним дорученням від 31.05.2024 за № 9958726804 на суму 70 701 866 грн 61 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за січень 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 11 783 644 грн 44 коп.;
- платіжним дорученням від 31.05.2024 за № 9958726812 на суму 14 517 427 грн 63 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за січень 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 2 419 571 грн 27 коп.;
- платіжним дорученням від 28.06.2024 за № 9958726943 на суму 136 444 464 грн 87 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за січень 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 22 740 744 грн 15 коп.;
- платіжним дорученням від 28.06.2024 за № 9958726946 на суму 3 401 811 грн 95 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за лютий 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 566 968 грн 66 коп.;
- платіжним дорученням від 28.06.2024 за № 9958726947 на суму 666 894 грн 85 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за січень 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 111 149 грн 14 коп.;
-платіжним дорученням від 28.06.2024 за № 9958787296 на суму 6 940 735 грн 12 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за лютий 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 1 156 789 грн 19 коп.;
-платіжним дорученням від 30.06.2024 за № 9958726951 на суму 6 940 735 грн 12 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за лютий 2024р .,зг.дог.№0231-02024-ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 1 156 789 грн 19 коп.;
- платіжним дорученням від 31.07.2024 за № 9958727080 на суму 114 094 203 грн 81 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за лютий 2024р .,зг.дог.№0231-02024-ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 19 015 700 грн 64 коп.;
- платіжним дорученням від 31.07.2024 за № 9958727085 на суму 23 493 827 грн 01 коп., призначення платежу - За передачу ел/енергії за лютий 2024р .,зг.дог.№0231-02024- ПП від 01.01.2024р. в т.ч. ПДВ 3 915 637 грн 84 коп.
Разом сплачено – 385 627 377 грн 86 коп.
Таким чином, з урахуванням сальдування сум за актами наданих послуг за період за січень-червень 2024 актів-коригування за січень-травень 2024 та за мінусом здійснених сплат, станом на 12.08.2024 сума заборгованості відповідача за договором №0231-02024-ПП складає 682 675 980 грн 15 коп.
За невиконання боржником грошового зобов`язання та утворення накопичувального боргу в розмірі 680 851 628 грн 41 коп. станом на 31.07.24 за отримані послуги протягом розрахункових періодів січень-червень 2024, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 9 558 399 грн 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 27 607 192 грн 25 коп. (розрахунок наведено в додатку №1 до позовної заяви).
Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами у даній справі спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Оскільки провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 682 675 980 грн 15 коп. було закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тому предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 9 558 399 грн 70 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 607 192 грн 25 коп.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист-це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
01.01.2024 між ПрАТ НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі, ОСП) та ТОВ «ООЕК» (Користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії за №0231-02024-ПП шляхом накладення ТОВ «ООЕК» кваліфікованого електронного підпису на заяву-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.11.2023р., та повідомлення ПрАТ НЕК «Укренерго» про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Згідно з пп. 1) п. 7.1 Договору №0231-02024-ПП ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу.
Відповідно до п. 4.1 договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 5.1. Договору №0231-02024-ПП для розрахунків використовується плановий і фактичний обсяг Послуги.
Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2 договору №0231-02024-ПП встановлено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО (адміністратора комерційного обліку) за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно з п. 6.4. договору №0231-02024-ПП користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням в порядку, визначеному законодавством електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягу та вартості послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуги користувач здійснює до 15 числа місяця наступного за місяцем в якому отримав акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахування в минулих періодах (включно).
При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (постанова ОП КГС ВС від 19.08.2022 у справі 912/1941/21).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Як вбачається з матеріалів справи, у січні-червні 2024 року позивач надавав відповідачу послуги і надсилав відповідні рахунки, зокрема, для поетапної оплати вартості Послуг, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг, а саме: Акт п/п від 31.01.2024 на суму 230 756 064 грн 85 коп. з ПДВ; Акт п/п від 29.02.2024 на суму 207 711 020 грн 06 коп. з ПДВ; Акт п/п від 31.03.2024 на суму 207 069 700 грн 60 коп. з ПДВ; Акт п/п від 30.04.2024 на суму 155 165 573 грн 60 коп. з ПДВ; Акт п/п від 31.05.2024 на суму 149 803 135 грн 60 коп. з ПДВ; Акт п/п від 30.06.2024 на суму 127 712 501 грн 12 коп. з ПДВ.
Крім цього, сторонами станом на 12.08.2024 за розрахункові періоди - січень 2024 по травень 2024, відповідно до Правил ринку та умов Договору, згідно надання Адміністратором комерційного обліку оновлених даних комерційного обліку за наслідком зведення балансу між усіма учасниками ринку електричної енергії, здійснено врегулювання та сформовано акти-коригування, а саме: Акт коригування від 30.05.2024 до Акту п/п від 31.01.2024, за яким обсяги наданої послуги зменшено на -1 368 292 грн 67 коп. та скориговані обсяги становлять 229 387 772 грн 18 коп.; Акт коригування від 13.06.2024 до Акту п/п від 29.02.2024, за яким обсяги наданої послуги зменшено на -6 499 160 грн 55 коп. та скориговані обсяги становлять 201 211 859 грн 51 коп.; Акт коригування від 25.06.2024 до Акту п/п від 31.03.2024, за яким обсяги наданої послуги зменшено на -3 871 536 грн 34 коп. та скориговані обсяги становлять 203 198 164 грн 26 коп.; Акт коригування від 04.07.2024 до Акту п/п від 30.04.2024, за яким обсяги наданої послуги збільшено на 638 624 грн 40 коп. та скориговані обсяги становлять 155 804 198 грн.; Акт коригування від 09.07.2024 до Акту п/п від 31.05.2024, за яким обсяги наданої послуги збільшено на 1 185 727 грн 34 коп. та скориговані обсяги становлять 150 988 862 грн 94 коп.
Всього за актами коригування за розрахункові періоди з січня 2024 по травень 2024 року обсяги наданих послуг зменшено на 9 914 637 грн 82 коп. Таким чином, з урахуванням сальдування сум за актами наданих послуг за період січень-червень 2024, актів-коригування за січень-травень 2024 та за мінусом здійснених сплат, станом на 12.08.2024 сума заборгованості відповідача за договором №0231-02024-ПП складає 682 675 980 грн 15 коп.
Сума основного боргу повністю оплачена відповідачем, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 року у справі №916/3622/24 підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 682 675 980 грн 15 коп.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова ВП ВС від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц).
Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати планової вартості послуги за кожну декаду відповідного розрахункового місяця здійснено позивачем до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, включно, а з 16-го числа цього місяця нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення зобов`язання за фактичний обсяг, погоджений актом надання послуг, який підписувався сторонами у відповідному місяці.
Колегія суддів вважає, що саме такий порядок нарахування відсотків річних є вірним та обґрунтованим, адже 18-го числа поточного місяця крайній строк оплати планового платежу за першу декаду місяця, отже 19-го числа починається прострочення такого платежу, відповідно 28-го числа поточного місяця крайній строк оплати за другу декаду, тому 29-те перший день прострочення, а 8-е число наступного місяця є крайнім строком оплати за третю декаду, тому 9-го числа наступного місяця починається прострочення з оплати планового платежу за третю декаду.
Як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим грошовим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання.
Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місяця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
У вказаних висновках колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.
В постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 913/211/23 вказано, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість нарахування і стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат при порушенні користувачем строків оплати планових платежів за послугу за договором.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, вирішуючи питання про відступ від висновків Верховного Суду у справі № 914/3621/23 за позовом НЕК "Укренерго" до ПрАТ "Львівобленерго" про стягнення заборгованості, зазначив, що суди у цій справі якраз і виходили з конкретних погоджених сторонами умов договору (спір стосувався стягнення заборгованості за цим самим договором, що й у справі № 914/2625/23, але за інший період), а саме, зі змісту пункту 2.4, у якому визначено, що розрахунок за надану послугу здійснюється трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги, та зі змісту пункту 2.3, де зазначено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.
Такі висновки у справі № 914/3621/23 узгоджуються з висновком, якого дійшла об`єднана палата у справі № 914/2625/23, згідно з яким на відміну від Типового договору в умовах укладеного сторонами договору у цій справі, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, хоча і встановлено обов`язок відповідача здійснювати часткову попередню оплату (пункт 2.4), проте у такому випадку слід виходити з вартості наданих послуг, а не вартості планових обсягів послуги (оплата планових обсягів не передбачена).
Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 підтвердив, що вирішення питання про існування у користувача зобов`язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.
Крім того, такої ж позиції щодо правозастосування у подібних правовідносинах (за аналогічних умов договору щодо порядку сплати планових та фактичних обсягів послуги, що і у справі № 916/3622/24) притримується Верховний Суд і у постановах від 14.05.2026 у справі № 918/604/25, від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25. Тобто, позиція Верховного Суду про те, що за наявності відповідних умов договору, неналежне виконання користувачем свого обов`язку з оплати планового обсягу послуги на умовах попередньої оплати є порушенням грошового зобов`язання, що передбачає застосування правових наслідків, зокрема, передбачених статтями 611, 625 Цивільного кодексу України, є послідовною та підлягає врахуванню при вирішенні спору у цій справі.
Дані висновки Верховного Суду повністю спростовують посилання апелянта на неправильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності стягнення відсотків річних у повному обсязі.
Перевіривши розрахунок 3 % та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17; пункт 40 постанови від 16.05.2018 № 910/24257/16).
На переконання колегії суддів, висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справі № 910/1083/23 від 09.04.2025 та від 18.07.2024, у справі № 910/1848/23 від 28.01.2025 та у справі № 910/881/24 від 30.01.2025, на які посилався скаржник в апеляційної скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, адже умови договорів у даних справах щодо порядку оплати не є тотожними умовам договору у справі №916/3622/24.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо можливості зменшення 3% річних, з огляду на наступне.
Так, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Адже законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України), та зазначено, що 3 % річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, і він не підлягає зменшенню судом, а компенсація кредитору інфляційних втрат є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг, вони не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, а входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, а тому також не можуть бути зменшені.
Тобто, суд може розглядати питання про зменшення 3% річних тільки у випадку, коли за умовами закону сторони в договорі встановили інший відсоток річних, більший за законодавчо встановлений. При цьому суди не наділені правом зменшення мінімального законом встановленого розміру 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлений до стягнення у даній справі №916/3622/24 розмір процентів річних становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, заявлені позивачем до стягнення 3% річних не підлягали зменшенню судом.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апелянта щодо нерозгляду судом першої інстанції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» про розстрочення виконання рішення суду строком на один рік рівними щомісячними платежами.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2025 року відповідачем подано до Господарського суду Одеської області відповідну заяву, у якій останній у випадку задоволення позовних вимог просив розстрочити виконання судового рішення строком на один рік. Судом першої інстанції під час ухвалення рішення від 20.03.2025 року зазначене процесуальне питання окремо вирішено не було.
В обґрунтування необхідності надання розстрочення відповідач посилався, зокрема, на дефіцит обігових коштів, зниження рівня оплати споживачами електричної енергії в умовах воєнного стану, необхідність використання кредитних коштів, значний розмір дебіторської заборгованості учасників ринку перед Товариством, виконання ним функцій постачальника універсальних послуг, покладення на нього спеціальних обов`язків та необхідність забезпечення безперебійного постачання електричної енергії споживачам. Зокрема, відповідач посилався на кредитну лінію у розмірі 160 000 000 грн, дебіторську заборгованість у розмірі 3 146 770 712 грн 81 коп. та заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 147 501 614 грн 11 коп.
Відповідно до частин першої, третьої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд відповідно до частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події та інші обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2024 у справі №910/15639/23 зазначив, що відстрочення чи розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду та допускається у виняткових випадках за наявності об`єктивних, непереборних обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. При цьому винятковість таких обставин має бути підтверджена належними засобами доказування, а саме на заявника покладається обов`язок довести наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У цій же постанові Верховний Суд погодився з відмовою у відстроченні виконання рішення, оскільки заявником не було надано належних і допустимих доказів тяжкого фінансового стану, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках та майна, на яке може бути звернено стягнення, а також доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення після спливу запитуваного строку відстрочення. Верховний Суд також наголосив, що саме посилання на недостатність грошових коштів не є достатньою підставою для відкладення виконання судового рішення.
Подібний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 28.05.2024 у справі №906/1035/23, у якій зазначено, що питання про розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а для виправдання затримки виконання рішення недостатньо лише послатися на відсутність у боржника коштів. Надання розстрочення має відповідати принципам співмірності та пропорційності й забезпечувати справедливий баланс прав та законних інтересів стягувача і боржника.
Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що наведені ТОВ «ООЕК» обставини характеризують загальні умови здійснення ним господарської діяльності на ринку електричної енергії, однак самі по собі не свідчать про наявність об`єктивної неможливості виконати судове рішення у цій конкретній справі.
Статус відповідача як постачальника універсальних послуг, покладення на нього спеціальних обов`язків, віднесення підприємства до критично важливих, наявність дебіторської заборгованості та касового розриву не звільняють Товариство від виконання судового рішення та не є безумовними підставами для його розстрочення. Для застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен не лише встановити наявність відповідних обставин, але й довести їх безпосередній вплив на можливість виконання конкретного судового рішення.
При цьому посилання відповідача на значний розмір дебіторської заборгованості перед ним інших осіб саме по собі не підтверджує відсутності у Товариства активів чи платоспроможності, оскільки дебіторська заборгованість, навпаки, становить актив підприємства. Так само наявність відкритої кредитної лінії свідчить про можливість залучення відповідачем зовнішнього фінансування та без додаткових доказів не може розглядатися як підтвердження неможливості виконання рішення.
Колегія суддів також враховує, що первісно заявлений до стягнення основний борг у розмірі 682 675 980 грн 15 коп. відповідачем у ході розгляду справи було погашено у повному обсязі, у зв`язку із чим провадження у цій частині закрито. За таких обставин саме по собі посилання на скрутне фінансове становище без належного підтвердження неможливості сплати присуджених 3 % річних та інфляційних втрат не свідчить про наявність виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника про те, що одночасне стягнення присуджених сум може спричинити зупинення його господарської діяльності та поставити під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, має припущений характер, оскільки саме по собі зазначення про можливість настання таких наслідків без підтвердження відповідними фінансово-економічними розрахунками та доказами причинного зв`язку між виконанням конкретного рішення і неможливістю подальшого здійснення господарської діяльності не може бути достатньою підставою для розстрочення його виконання.
Водночас, надання розстрочення не може здійснюватися виключно з урахуванням інтересів боржника. Суд зобов`язаний врахувати також інтереси стягувача, на користь якого ухвалено судове рішення. Подальше відтермінування отримання позивачем присуджених сум фактично продовжувало б негативні наслідки несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання, компенсації яких і спрямовані передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних.
Окрім наведеного, колегія суддів враховує встановлене частиною п`ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України імперативне обмеження, відповідно до якого розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. На імперативний характер цього строку звернула увагу, зокрема, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.06.2025 у справі №917/141/24.
У судовій практиці також послідовно виходять із того, що у разі розстрочення виконання рішення суду першої інстанції відповідний річний строк обчислюється саме з дня ухвалення такого рішення, а не з дня його апеляційного перегляду. Зокрема, такий висновок наведено Східним апеляційним господарським судом у постанові від 03.04.2025 у справі №922/1662/24.
У цій справі рішення Господарського суду Одеської області ухвалено 20.03.2025 року, тоді як його апеляційний перегляд здійснюється 24.09.2026 року. Отже, передбачений частиною п`ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України граничний строк, у межах якого взагалі могло бути розстрочено виконання цього рішення, закінчився 20.03.2026 року.
Таким чином, станом на момент апеляційного перегляду справи процесуальна можливість розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року на майбутній період відсутня вже в силу прямої імперативної заборони, встановленої частиною п`ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене, враховуючи як недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, так і сплив встановленого законом граничного строку для надання розстрочення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ».
Нерозгляд зазначеної заяви судом першої інстанції не вплинув на правильність вирішення спору по суті і вірного висновку суду та, з огляду на встановлену судом апеляційної інстанції відсутність правових підстав для її задоволення, не може бути самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції відповідно до норм ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є тими порушеннями процесуального права, що обов`язкові для такого скасування.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надаючи оцінку всім доказам та доводам скаржника у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що апелянтом не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення: 3% річних у розмірі 9 558 399 грн 70 коп., інфляційних втрат в розмірі 27 607 192 грн 25 коп.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відтак, переглянувши оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та з урахуванням наявних у справі письмових доказів у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, а лише зводяться фактично до незгоди з судовим рішенням.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Тобто, сутність обґрунтованості рішення суду полягає в тому, що воно має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 не потребує задоволення, а висновок, викладений в рішенні Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови буде складено 24.09.2026.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді А.І. Ярош
Я.Ф. Савицький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua