Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №916/2566/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2566/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" – Виродов А.Ю.,

від Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" – Демиденко В.А.,

від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" – участі не брали,

від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича – Гросу В.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, постановлену суддею Деркач Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 31.07.2026,

у справі №916/2566/25

за позовом: Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"

за участю: приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича

про стягнення 13 897,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №916/2566/25 задоволено позов Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" грошові кошти у сумі 13897,44 грн, з яких: 10080 грн – заборгованість за послуги зі зберігання майна, 1136,86 грн – сума інфляційного збільшення, 255,18 грн – 3% річних, 2425,40 грн – пеня, а також стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

01.12.2025 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №916/2566/25 місцевим господарським судом було видано наказ про його примусове виконання.

16.06.2026 до суду першої інстанції від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича надійшла заява №29663 від 15.06.2026 (вх.№2-1197/26 від 16.06.2026), в якій останній просив звернути стягнення на грошові кошти у загальному розмірі 94414820,42 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", що має заборгованість перед Акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал", в рахунок задоволення вимог Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в межах зведеного виконавчого провадження (ЗВП) №79179609 у загальному розмірі 94414820,42 грн, з яких: 85733282,20 грн – сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у складі ЗВП №79179609; 8573328,22 грн – сума основної винагороди приватного виконавця за виконавчими провадженнями, що перебувають на виконанні у складі ЗВП №79179609; 108210 грн – загальна сума витрат за виконавчими провадженнями, що перебувають на виконанні у складі ЗВП №79179609.

Вказана заява обґрунтована тим, що у межах зведеного виконавчого провадження №79179609 за відсутності у Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" коштів, достатніх для виконання виконавчих документів на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", встановлено наявність підтвердженої рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24 та непогашеної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" перед боржником у розмірі, що перевищує суму вимог у зведеному виконавчому провадженні, у зв`язку з чим в силу статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для звернення стягнення на належні боржнику від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" грошові кошти у межах 94414820,42 грн для погашення заборгованості за виконавчими документами, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/2566/25 (суддя Деркач Т.Г.) задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вх.№2-1197/26 від 16.06.2026) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником; звернуто стягнення на грошові кошти у загальному розмірі 94414820,42 грн (UAH), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", що має заборгованість перед Акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал", в рахунок задоволення вимог Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у межах ЗВП №79179609 у загальному розмірі 94414820,42 грн (UAH), з яких: 85733282,20 грн (UAH) – сума коштів, що підлягає стягненню за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у складі ЗВП №79179609; 8573328,22 грн (UAH) – сума основної винагороди приватного виконавця за виконавчими провадженнями, що перебувають на виконанні у складі ЗВП №79179609; 108210 грн (UAH) – загальна сума витрат за виконавчими провадженнями, що перебувають на виконанні у складі ЗВП №79179609.

Дана ухвала суду мотивована тим, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" перед Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал" підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, що свідчить про існування передбачених чинним законодавством підстав для звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" як особі, яка має заборгованість перед боржником.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/2566/25 та винести нову ухвалу, якою у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вх.№2-1197/26 від 16.06.2026) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, відмовити повністю.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував положення статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", оскільки залишив без оцінки доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" щодо поширення спеціального режиму розрахунків на Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" як продавця електричної енергії за двостороннім договором та, обмежившись формальним розмежуванням статусу покупця і продавця, не врахував, що оплата за поставлену електричну енергію, на переконання скаржника, повинна здійснюватися виключно у визначеному спеціальним законом порядку, а не шляхом звернення стягнення на відповідні кошти на користь стороннього для ринку електричної енергії кредитора у порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 09.09.2026 (вх.№3278/26/Д1 від 09.09.2026) Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №916/2566/25 – без змін, посилаючись на те, що заборгованість апелянта перед Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал" підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили та не виконане, у зв`язку з чим наявні передбачені статтею 336 Господарського процесуального кодексу України та статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для звернення стягнення на відповідні грошові кошти. Поряд з цим, відповідач зауважує, що положення статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлюють спеціальний режим лише щодо коштів, які знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, тоді як оскаржуваною ухвалою стягнення на конкретний спеціальний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" не зверталося, натомість скаржник безпідставно ототожнює встановлену судовим рішенням грошову заборгованість із коштами на такому рахунку та необґрунтовано поширює спеціальний режим на всю свою майнову сферу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 25.08.2026 у справі №916/2566/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.09.2026.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 призначено справу №916/2566/25 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, на 23.09.2026 о 10:00.

У судовому засіданні 23.09.2026, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" підтримав апеляційну скаргу; представники Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича висловили заперечення проти її задоволення; представник Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.68).

Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників апелянта, позивача та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича перебуває зведене виконавче провадження №79179609, до складу якого входять:

-виконавче провадження №79178724, відкрите 23.09.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/213/25 від 02.09.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 2403744,51 грн заборгованості за поставлений товар, 37365,76 грн інфляційного збільшення за період з 01.07.2022 по 30.09.2022, 7550,59 грн 3% річних за період з 01.07.2022 по 30.09.2022, 27559,65 грн пені за період з 01.07.2022 по 30.09.2022, 536260,99 грн інфляційного збільшення за період з 01.10.2022 по 15.01.2025, 165364,45 грн 3% річних за період з 01.10.2022 по 15.01.2025, 131965,57 грн пені за період з 01.10.2022 по 01.04.2023 та 39717,74 грн витрат зі сплати судового збору;

-виконавче провадження №79075477, відкрите 10.09.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1917/25 від 12.08.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" боргу у сумі 32312,88 грн, 3% річних у сумі 2276,07 грн, інфляційних втрат у сумі 7056,61 грн та судового збору у сумі 2422,25 грн;

-виконавче провадження №79386802, відкрите 17.10.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/242/25 від 07.10.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" заборгованості за договором поставки №639/2/2118 від 01.10.2021 у розмірі 11417950,81 грн, пені у розмірі 1633793,77 грн, інфляційних втрат у розмірі 5373978,16 грн, 3% річних у розмірі 1022694,46 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 233381,02 грн;

-виконавче провадження №79505412, відкрите 04.11.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1271/24 від 07.04.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 5647096,72 грн основної заборгованості, 310025,61 грн пені, 564145,48 грн інфляційних втрат, 248680,23 грн 3% річних та 83048,71 грн судового збору;

-виконавче провадження №79506749, відкрите 04.11.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1601/24 від 30.12.2024 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" заборгованості у розмірі 5755685,98 грн, інфляційних втрат у розмірі 1449728,63 грн, 3% річних у розмірі 355620,74 грн та витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 103922,34 грн;

-виконавче провадження №79481511, відкрите 04.11.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/201/25 від 07.10.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" основної заборгованості у розмірі 1824128,76 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 21889,55 грн;

-виконавче провадження №79715540, відкрите 01.12.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1232/24 від 18.11.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" суми боргу за зберігання товару у розмірі 8728894,80 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 22940599,19 грн, суми 3% річних у розмірі 4632881,70 грн, суми пені у розмірі 9983928,46 грн та суми судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 555435,65 грн;

-виконавче провадження №79796341, відкрите 10.12.2025 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/2566/25 від 01.12.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" грошових коштів у сумі 13897,44 грн, з яких: 10080 грн заборгованості за послуги зі зберігання майна, 1136,86 грн суми інфляційного збільшення, 255,18 грн 3% річних, 2425,40 грн пені, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

За всіма вищенаведеними виконавчими провадженнями боржником є Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал", а стягувачем – Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

10.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович прийняв постанову про арешт коштів боржника та направив її на виконання до банківських установ, в яких відкриті рахунки Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал". Крім того, до банківських установ направлені платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржника.

02.10.2025 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович прийняв постанову про арешт майна боржника, якою наклав арешт на все майно Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" з внесенням публічного обтяження до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

При цьому, встановивши відсутність на рахунках боржника коштів, необхідних для виконання судових рішень в межах зведеного виконавчого провадження №79179609, приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Георгію Володимировичу стало відомо, що Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" грошових коштів у сумі 784826846,92 грн (справа №910/8816/24).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на користь Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" основну заборгованість у сумі 482809536,06 грн, інфляційні втрати у сумі 248094803,60 грн, 3% річних у сумі 50178529,19 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1059800 грн; у задоволенні решти вимог відмовлено. Докази виконання даного судового рішення відсутні.

01.06.2026 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" як особі, яка має заборгованість перед боржником.

За інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на користь Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" основної заборгованості у сумі 482809536,06 грн, інфляційних втрат у сумі 248094803,60 грн, 3% річних у сумі 50178529,19 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 1059800 грн, було пред`явлено для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Щербакова Ігоря Миколайовича (виконавче провадження №78077467), але в подальшому відповідний наказ було повернуто без виконання стягувачу – Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал".

Станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали згідно з відомостями з автоматизованої системи виконавчого провадження зазначений наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24, пред`явлено до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Гненного Дмитра Анатолійовича, який 10.07.2026 відкрив виконавче провадження №81471267, що перебуває у складі зведеного виконавчого провадження №81340026.

За таких обставин, посилаючись на відсутність на рахунках Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" грошових коштів, необхідних для виконання судових рішень у межах зведеного виконавчого провадження №79179609, та існування підтвердженої рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24 і непогашеної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" перед боржником у розмірі, що перевищує суму вимог у вказаному зведеному виконавчому провадженні, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою №29663 від 15.06.2026 (вх.№2-1197/26 від 16.06.2026) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Задовольняючи зазначену заяву, місцевий господарський суд послався на те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" перед Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал" підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, що свідчить про існування передбачених чинним законодавством підстав для звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" як особі, яка має заборгованість перед боржником.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №29663 від 15.06.2026 (вх.№2-1197/26 від 16.06.2026) з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умовами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в постанові від 29.10.2021 у справі №916/1714/20.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 1291 КонституціїУкраїни.

Враховуючи вищевикладене, за змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За умовами пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".

В силу частини першої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду щодо застосування статті 336 Господарського процесуального кодексу України, викладеної, зокрема, у постановах від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 02.11.2021 у справі №910/10579/19 та від 12.05.2021 у справі №910/8613/19, такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому за своєю правовою природою положення зазначеної статті не є імперативними, судова дискреція у цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №910/10579/19 та від 12.05.2021 у справі №910/8613/19).

Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення.

Стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, а також у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18 та від 06.02.2020 у справі №913/381/18.

Відтак основною умовою для звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.

Саме такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі №913/381/18 та від 20.11.2023 у справі №920/347/22.

Правовий аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що особа, яка має заборгованість перед боржником, не набуває процесуального статусу сторони (боржника) у такій справі, а лише здійснює оплату заборгованості відповідача (боржника) в межах заборгованості такої особи перед боржником. Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №910/7023/19).

Крім того, колегією суддів враховуються приписи частини дев`ятої статті 336 Господарського процесуального кодексу України, за якою звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню у розмірі стягнутої суми.

Тобто вказана норма спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні (постанова Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №376/560/23).

Як зазначалося вище, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича перебуває зведене виконавче провадження №79179609, в межах якого боржником є Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал".

Поряд з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24, яке набрало законної сили, чинне на момент розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №29663 від 15.06.2026 (вх.№2-1197/26 від 16.06.2026) і доказів виконання якого до суду першої інстанції не подано, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на користь Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" грошові кошти у загальній сумі 782142668,85 грн.

Відтак судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" перед Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал", яке виступає боржником у зведеному виконавчому провадженні №79179609, що свідчить про існування передбачених процесуальним законом передумов для застосування механізму звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, згідно зі статтею 336 Господарського процесуального кодексу України і, як наслідок, наявність правових підстав для задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича №29663 від 15.06.2026 (вх.№2-1197/26 від 16.06.2026).

При цьому відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника приватним виконавцем здійснюється у рамках зведеного виконавчого провадження. Отже, після об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження примусове виконання декількох виконавчих документів щодо одного боржника здійснюється виконавцем як єдиний комплекс виконавчих дій, спрямованих на задоволення сукупного обсягу вимог, що підлягають виконанню у такому провадженні.

Стаття 336 Господарського процесуального кодексу України у системному зв`язку зі статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" не обмежує розмір звернення стягнення виключно сумою, присудженою тим судовим рішенням, у справі якого розглядається відповідна заява, якщо виконавчий документ у цій справі виконується у складі зведеного виконавчого провадження, а звернення стягнення здійснюється в межах сукупного обсягу вимог такого зведеного виконавчого провадження.

Можливість застосування приписів статті 336 Господарського процесуального кодексу України у межах зведеного виконавчого провадження, до якого входять виконавчі документи, видані за результатами розгляду спорів у різних (окремих) господарських справах, підтверджена постановою Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №905/183/18.

Колегія суддів також враховує, що загальна сума 94414820,42 грн, у межах якої оскаржуваною ухвалою звернуто стягнення, складається із сум, що підлягають стягненню за виконавчими документами, включеними до зведеного виконавчого провадження №79179609, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

Таке визначення загального обсягу звернення стягнення узгоджується з частиною шостою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої стягнення на майно боржника звертається у розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, та основної винагороди приватного виконавця.

У постанові від 15.12.2025 у справі №916/1838/25 Верховний Суд, застосовуючи у системному зв`язку положення статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України, підтвердив, що примусове звернення стягнення на майно та кошти здійснюється з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, а законодавство не передбачає здійснення примусового стягнення без урахування зазначених складових.

При цьому включення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження до загальної суми звернення стягнення не створює для Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" нового самостійного грошового зобов`язання понад розмір його заборгованості перед Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал", оскільки застосування статті 336 Господарського процесуального кодексу України означає звернення стягнення виключно на майнове право боржника – право вимоги до особи, яка має перед ним заборгованість, та лише в межах цієї заборгованості.

Не змінює зазначеного висновку і та обставина, що наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24, пред`явлено до примусового виконання в окремому виконавчому провадженні. Сам по собі факт пред`явлення виконавчого документа до виконання не свідчить про припинення встановленого судовим рішенням грошового зобов`язання та не усуває існування дебіторської заборгованості до моменту її фактичного погашення.

Доводи апелянта про поширення спеціального режиму розрахунків на Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" як продавця електричної енергії за двостороннім договором та недопустимість формального розмежування статусу покупця і продавця, у зв`язку з чим оплата за поставлену електричну енергію, на переконання скаржника, повинна здійснюватися виключно у визначеному спеціальним законом порядку, а не шляхом звернення стягнення на відповідні кошти на користь стороннього для ринку електричної енергії кредитора у порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України відхиляються колегією суддів внаслідок їх необґрунтованості.

Дійсно, відповідно до положень частин другої, сьомої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків. На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями цих учасників ринку.

Водночас, як вбачається з матеріалів оскарження ухвали і не заперечується жодним учасником справи, кошти, які становлять суму заборгованості за укладеним між Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (покупець) договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №236-20 від 11.12.2020 і які були стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/8816/24, не були сплачені покупцем – апелянтом на спеціальний рахунок постачальника – боржника у зведеному виконавчому провадженні №79179609, а тому ці кошти не знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання електропостачальників.

Тобто застосування статті 336 Господарського процесуального кодексу України у цій справі не є розпорядженням коштами, які знаходяться на спеціальному рахунку Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал", та не передбачає списання коштів із такого рахунку. Предметом звернення стягнення є належне боржнику майнове право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", підтверджене судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на відмінності між грошовими коштами, на які законом поширено спеціальний режим використання, та майновим правом вимоги електропостачальника до покупця щодо сплати заборгованості.

Частина сьома статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює заборону звернення стягнення саме на кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання. Отже, законодавчий імунітет має предметний характер і виникає щодо конкретних грошових коштів після їх надходження на визначений законом спеціальний рахунок. Зміст зазначеної норми не дає підстав поширювати відповідну заборону на саме право вимоги електропостачальника до контрагента, на дебіторську заборгованість як майновий актив або на будь-які кошти покупця лише з тієї підстави, що в разі звичайного належного виконання договору вони мали б бути перераховані на спеціальний рахунок.

За таких обставин, на правовідносини зі звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", яке має заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Чорноморський паливний термінал", в рахунок задоволення вимог Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у межах зведеного виконавчого провадження №79179609 у порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України, відповідні обмеження, встановлені приписами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", не розповсюджуються.

Аналогічний правовий висновок щодо незастосовності законодавчих обмежень по стягненню коштів із рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальника під час звернення стягнення у порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України за умови ненадходження грошових коштів на такі рахунки викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №908/1276/21(908/921/22).

Жодних інших доводів щодо незаконності та/або необґрунтованості ухвали Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №916/2566/25 в апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" не наведено.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 29.07.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №916/2566/25 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284, 336 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №916/2566/25 – без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук