Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №916/1092/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1092/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 (суддя С.П. Желєзна, м.Одеса, повну ухвалу складено 03.08.2026) про зупинення провадження

у справі №916/1092/26

за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси

в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортіус”

про стягнення 161978,11 грн,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

У березні 2026 року заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортіус” про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста у розмірі 120000,00 грн, 3% річних у розмірі 10740,82 грн, збитків від інфляції у розмірі 31237,29 грн.

30.03.2026 Господарським судом Одеської області за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/1092/26, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 17.06.2026 судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 справу №916/1092/26 повернуто зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження. Провадження у справі №916/1092/26 зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справ №922/2047/25, №903/953/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повних текстів судових рішень.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на розгляді Верховного Суду перебувають справи, у межах яких суд має зробити висновки щодо застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України та абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.09.2019 №132-ІХ. При цьому, вказані норми чинного законодавства підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи за позовом прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ “Фортіус”, оскільки суду слід перевірити, в тому числі, правильність здійсненого прокурором розрахунку заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста. Викладене, на думку суду, свідчить про подібність правовідносин у межах даної справи та справ №922/2047/25, №903/953/25.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2026, перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу №916/1092/26 – передати для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт вказав, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а також унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на що підлягає скасуванню.

Так, прокурор зазначає, що відповідно до чинного законодавства, а саме: абз. 2 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX пайова участь із застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України розраховується тільки для житлових будинків. Отже, предметом перегляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справах №922/2047/25 та №903/953/25 є питання застосування абз. 2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX щодо визначення розміру пайової участі саме для житлових будинків із використанням показника опосередкованої вартості спорудження житла.

Скаржник наголошує, що зі змісту позовної заяви у справі №916/1092/26 та наведеного розрахунку пайової участі вбачається, що прокурором не застосовувалися показники опосередкованої вартості спорудження житла, які є предметом правового аналізу Об`єднаної палати КГС ВС. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що об`єкт будівництва відповідно до декларації про готовність до експлуатації належить до нежитлових будівель. Ця обставина є однією із підстав позову та не оспорюється сторонами. Отже, правове питання, передане на розгляд Об`єднаної палати КГС ВС у справах №922/2047/25 та №903/953/25, взагалі не є предметом спору у справі №916/1092/26. Відтак, на думку прокурора, висновки, які будуть сформульовані ОП КГС ВС у справах №922/2047/25 та №903/953/25 щодо порядку визначення розміру пайової участі для житлових будинків, не впливають на встановлення обставин та застосування норм матеріального права у справі №916/1092/26, предметом якої є стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі щодо нежитлового об`єкта, що свідчить про відсутність підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, для зупинення провадження у справі.

Окремо прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала не містить аналізу того, яке саме спірне питання у справі №916/1092/26 залежить від майбутніх висновків ОП КГС ВС та чому існуюча практика Верховного Суду не дозволяє вирішити спір. Попри це суд фактично поклав в основу висновку про подібність правовідносин правову проблему, яка стосується визначення розміру пайової участі через показники опосередкованої вартості спорудження житла. При цьому, суд не встановив, чи є спірний об`єкт житловим; чи розрахунок прокурора здійснювався із застосуванням показників опосередкованої вартості житла та чи висновок ОП КГС ВС матиме визначальне значення саме для вирішення цього спору.

Також скаржник наголошує, що ГПК України не передбачає можливості повернення суду зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження виключно з підстав зупинення провадження або очікування правового висновку Верховного Суду.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 13.08.2026 за вх.№3324/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про зупинення провадження у справі №916/1092/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1092/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

21.08.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали прави.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про зупинення провадження у справі №916/1092/26. Встановлено учасникам справи строк до 09.09.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 09.09.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Згідно із частинами першою та другою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що першим заступником керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси оскаржується ухвала, якою зупинено провадження у справі (пункт 12 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), перегляд оскаржуваного судового рішення постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З приводу повідомлення інших учасників справи про розгляд справи у суді апеляційної інстанції судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 26.08.2026 надіслано Одеській міській раді в її електронний кабінет, що підтверджується довідкою помічника судді про доставку електронного листа від 27.08.2026.

Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРТІУС" копія вищезазначеної ухвали направлялась засобами поштового зв`язку на адресу-місцезнаходження, однак повернулась до суду неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата.

Відповідно до пункту 2 та 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відтак, Одеська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фортіус” про розгляд справи в суді апеляційної інстанції повідомлені належним чином, своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались та не надали суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція дійшла до наступних висновків

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Так, заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортіус” про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста у розмірі 120000,00 грн, 3% річних у розмірі 10740, 82 грн, збитків від інфляції у розмірі 31237,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ “Фортіус” обов`язку зі сплати пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Одеської міської ради, що є порушенням п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні” від 20.09.2019 №132-IX. При цьому, розмір пайової участі прокурором розраховано за ставкою для нежитлових будівель та споруд, що становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Місцевий господарський суд оскаржуваною ухвалою від 29.07.2026 зупинив провадження у справі №916/1092/26 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справ №922/2047/25, №903/953/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повних текстів судових рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” визначає, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 36); висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13).

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім цього, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.

Так, Південно-західним апеляційним господарським судом встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 10.06.2026 передав справу №922/2047/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне:

-відступити від висновку щодо застосування, зокрема положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №132-IX та статті 1212 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25, згідно з яким пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент початку будівництва;

-уточнивши при цьому правовий висновок щодо моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва:

(1)на момент виникнення обов`язку замовника звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення її розміру у зв`язку з початком будівництва;

(2)на момент початку будівництва;

(3)на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати.

При цьому, передаючи справу №922/2047/25 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 10.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновків, сформульованих у подібних із цією справою правовідносинах у постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №922/2053/25, від 28.05.2026 у справі №922/1993/25, згідно з якими пайовий внесок має розраховуватися на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент введення його в експлуатацію, та які протилежні тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25, що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання.

Ухвалою від 17.07.2026 справу №922/2047/25 прийнято до розгляду об`єднаною палатою та призначено її до розгляду на 04.09.2026.

Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 24.06.2026 передав справу №903/953/25 на розгляд об`єднаної палати з тих підстав, що колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне:

-відступити від висновку про застосування положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №132-IX, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, згідно з яким розмір пайової участі для замовника будівництва у населеному пункті відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX має проводитись з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому, передаючи справу №903/953/25 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 24.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновку, сформульованого у подібних із цією справою правовідносинах у постанові Верховного Суду від 09.12.2025 №914/169/25, згідно з яким визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва здійснюється саме на момент початку будівництва, що протилежний тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, від яких колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити. Натомість висновки, що аналогічні тим, що сформульовані у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, від яких колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити, сформульовані також у інших постановах Верховного Суду: від 20.03.2025 у справі №903/601/24, від 21.05.2026 у справі №916/67/25, від 28.5.2026 у справі №922/1993/25, що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання.

Ухвалою від 17.07.2026 справу №903/953/25 прийнято до розгляду об`єднаною палатою та призначено її до розгляду на 02.10.2026.

Отже, прийняття вказаних справ на розгляд об`єднаною палатою зумовлено необхідністю усунення розбіжностей у судовій практиці та формування єдиного правового висновку щодо застосування норм ст. 1212 ЦК України та абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-ІХ у спорах про стягнення з замовників будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі а саме щодо визначення юридично значущого моменту, станом на який підлягає обчисленню розмір такої пайової участі на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Відтак, предметом перегляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справах №922/2047/25 та №903/953/25 є питання застосування абз. 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX щодо визначення розміру пайової участі саме для житлових будинків із використанням показника опосередкованої вартості спорудження житла.

Між тим, як встановлено колегією суддів, предметом позову даного спору є стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста щодо об`єкту будівництва, що належить до нежитлових будівель.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, створеної в ЄДЕССБ 14.03.2023, за реєстраційним номером ОД101230313914, та виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ТОВ «ФОРТІУС» здійснювало нове будівництво будівлі змішаного використання з житловими приміщеннями та апартаментами квартирного типу та підземним паркінгом, з благоустроєм внутрішньо-дворової та прилеглої території (коригування проєкту) за адресою: АДРЕСА_1 за класом наслідків (відповідальності) СС1 та за кодом об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДКБС: 1212.9 Інші будівлі для тимчасового проживання, не класифіковані раніше.

Колегію суддів встановлено, що зазначене будівництво розпочато 18.05.2020, завершено – 20.01.2023 та об`єкт введений в експлуатацію – 13.03.2023.

Відповідно до інформації, зазначеної у розділі «Об`єкти будівництва» декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 14.03.2023 №ОД101230313914, розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Канатна, 15, вказаний об`єкт будівництва за кодом Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018 2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, відноситься до підкласу 12.12.9 «Інші будівлі для тимчасового проживання, не класифіковані раніше», що належить до класу 1212 «Інші будівлі для тимчасового проживання» групи 121 «Готелі, ресторани та подібні будівлі» підрозділу 12 «Будівлі нежитлові». Кошторисна вартість будівництва становить 3000000 грн.

Згідно пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №132-IX установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

-для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

-для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що розмір пайові участі для житлових та нежитлових будівель розраховується по-різному, зокрема, для нежитлових будівель та споруд розмір пайової участі становить 4 відсотки, що розраховується від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Так, зі змісту позовної заяви у даній справі та наведеного прокурором розрахунку пайової участі вбачається, що прокурором вказаний розрахунок пайової участі здійснено для нежитлових будівель та споруд, тобто, 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

При цьому, як вже зазначалось, предметом перегляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справах №922/2047/25 та №903/953/25 є питання застосування абз. 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX щодо визначення розміру пайової участі саме для житлових будинків із використанням показника опосередкованої вартості спорудження житла.

Колегія суддів зазначає, що зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідно з урахуванням цього обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, мотивуючи прийняття оскаржуваної ухвали в контексті подібності правовідносин у межах даної справи та справ №922/2047/25, №903/953/25, вказав про необхідність перевірки правильності здійсненого прокурором розрахунку заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста, однак не врахував, що у даній справі прокурором не застосовувалися показники опосередкованої вартості спорудження житла, які є предметом правового аналізу об`єднаної палати КГС ВС, а спірний об`єкт будівництва відповідно до декларації про готовність до експлуатації належить до нежитлових будівель, розмір пайової участі яких розраховується від загальної кошторисної вартості будівництва такого об`єкта.

Відтак, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував, яким чином правові висновки об`єднаної палати КГС ВС у справах №922/2047/25 та №903/953/25 впливатимуть на вирішення саме цього спору, зокрема, на розрахунок заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста, здійсненого для нежитлових будівель та споруд за ставкою 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, а не із використанням показника опосередкованої вартості спорудження житла.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зупинення провадження у даній справі із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є передчасним та необґрунтованим.

Відтак, доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, під час прийняття оскаржуваного процесуального документу, знайшли своє підтвердження.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак оскаржуване судове рішення таким вимогам процесуального закону не відповідає.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для зупинення провадження у справі, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 277, 281, 282, 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 про зупинення провадження у справі №916/1092/26 скасувати.

Справу №916/1092/26 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню у касаційному порядку відповідно до ч.1 ст.287 ГПК України.

Повну постанову складено 24.09.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран