Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №916/5382/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5382/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Павленко Н.А.

суддів – Діброви Г.І., Лічмана Л.В.

за участю секретаря судового засідання Лещенко Л. С.

представники учасників справи у судове засідання не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026, постановлену суддею Петровим В.С., м. Одеса

за заявою Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі №916/5382/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора, на стороні позивача - Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

до відповідача Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія

про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

У грудні 2024 року фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі №916/5382/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, позовну заяву фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а, задоволено повністю, а саме: виселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а на користь фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни; стягнуто з Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на користь фізичної особи – підприємця Браславської Олени Олександрівни витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

17.11.2025 Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 у справі № 916/5382/24 закрито. В решті – касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія задоволено, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі №916/5382/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на користь Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8478,40 грн.

04.02.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про поворот виконання рішення суду по справі №916/5382/24.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 задоволено заяву Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про поворот виконання рішення суду у справі №916/5382/24 та здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи – підприємця Браславської Олени Олександрівни, а також вселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

15.05.2026 на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 господарським судом видано відповідний наказ про примусове виконання ухвали.

07.07.2026 від Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Господарського суду Одеської області надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (з урахуванням уточнення), в якій заявниця просила суд визнати наказ Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 по справі №916/5382/24 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи – підприємця Браславської Олени Олександрівни про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 по справі №916/5382/24 таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд (мовою оригіналу):

«1. Зупинити виконання наказу Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 у справі №916/5382/24 до закінчення апеляційного розгляду цієї апеляційної скарги.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/5382/24, якою відмовлено у задоволенні заяви ФОП Браславської Олени Олександрівни про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постановити нову ухвалу, якою заяву ФОП Браславської Олени Олександрівни задовольнити.

Визнати наказ Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 у справі №916/5382/24 про поворот виконання рішення від 17.04.2025 щодо вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія у нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 33-а, таким, що не підлягає виконанню».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що ухвала Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/5382/24 є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки об`єктивній неможливості фактичного виконання наказу від 15.05.2026 про вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія у нежитлове приміщення площею 48,9 кв.м за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 33-а. Апелянт наголошує на тому, що внаслідок пожежі спірний об`єкт повністю втратив істотні конструктивні елементи (дах, перекриття стелі, вікна, двері, частини зовнішніх стін та перегородок), які визначають його саме як «приміщення» у розумінні п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна та Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна». Як вказує апелянт, виконавчий документ передбачає вселення у конкретне нежитлове приміщення відповідної площі, а не надання доступу до руїн, будівельного майданчика чи майбутнього об`єкта після реконструкції.

Позивачем зазначено в апеляційній скарзі, що на підтвердження неможливості виконання наказу заявником було надано акт державного виконавця від 25.06.2026, складений під час примусового виконання рішення, яким офіційно зафіксовано, що в спірні нежитлові будівлі, в які необхідно вселити стягувача, відсутні та зруйновані через пожежу. На думку скаржника, суд першої інстанції формально навів зміст вказаного акта, але не надав йому належної правової оцінки та не зробив висновку про наявність «інших причин» для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в розумінні ч. 2 ст. 328 ГПК України.

Також апелянтом вказано, що місцевий суд безпідставно відхилив довідку Ізмаїльського районного управління ГУ ДСНС України в Одеській області від 12.05.2026 №60-25-83660-25 через наявність у первинному акті про пожежу декількох посилань на суміжні адреси. На думку скаржника, надана довідка ДСНС прямо ідентифікує спірне приміщення (адреса: пр. Незалежності, 33-а, частка 7/20 літери А, площа 48,9 кв.м) та підтверджує факт знищення його даху, перекриття, вікон і дверей. Помилковим, як вказує апелянт, є і висновки суду першої інстанції щодо розмежування понять «пошкоджено» чи «знищено», оскільки вирішальним для застосування ст. 328 ГПК України є факт відсутності придатного для вселення приміщення на момент виконання наказу суду.

Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо потенційної можливості відновлення чи реконструкції приміщення власником у майбутньому, як підстави для відмови у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна в апеляційній скарзі просить суд зупинити виконання наказу Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 у справі №916/5382/24 до закінчення апеляційного розгляду даної справи, обґрунтовуючи це тим, що предметом спору є можливість примусового виконання наказу від 15.05.2026, а його подальше виконання може призвести до створення штучної ситуації виконання щодо об`єкта, який фактично відсутній як приміщення. Невжиття такого заходу може унеможливити ефективний апеляційний перегляд, оскільки орган державної виконавчої служби буде змушений продовжувати дії щодо виконання наказу, який об`єктивно не може бути виконаний у визначений ним спосіб.

Щодо відзиву Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни:

11.09.2026 (вх. №3131/26/Д 2) від Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який апеляційним судом залишається без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали від 24.08.2026 про відкриття провадження у справі №916/5382/24 запропоновано учасникам провадження у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Роз`яснено учасникам справи про їх право у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншому учаснику справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду (п. 6 означеної ухвали суду).

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідачу - Ізмаїльському товариству ім. Кирила та Мефодія ухвала про відкриття апеляційного провадження від 24.08.2026 у справі №916/5382/24 доставлена в електронному вигляді в його Електронний кабінет 24.08.2026 об 17:36 год, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 про доставку електронного листа.

Частиною 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи означене, перебіг встановленого апеляційним господарським судом строку на подання відзиву починається зі спливом 10 днів з моменту отримання ухвали, тобто 25.08.2026 (оскільки ухвалу отримано 24.08.2026 об 17:34 год), а завершується 04.09.2026. Проте, відзив на апеляційну скаргу подано - Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 11.09.2026 (вх. №3131/26/Д 2), тобто з пропущенням строку.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Таким чином, Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія мало можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 (у даному випадку до 04.09.2026 включно) подати відзив на апеляційну скаргу або подати до апеляційного суду заяву про продовження судом процесуального строку відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції від відповідача у встановленому порядку не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги вище означене, судова колегія залишає відзив Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на апеляційну скаргу без розгляду та врахування, однак приєднує його до матеріалів справи.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

29.07.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний Суд» ЄСІКС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга (зареєстрована за вх. №3131/26 від 29.07.2026 ПЗАГС) Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі №916/5382/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 по справі №916/5382/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богацької Н.С., Лічмана Л.В.

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Керуючись статтею 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом 2 частини 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, підпунктами 2.3.22, 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку з тим, що суддя - учасник колегії суддів Богацька Н.С. 03.08.2026, згідно наказу в. о. голови суду від 03.08.2026 №211-в та у період з 04.08.2026 по 07.08.2026, згідно наказу в. о. голови суду від 04.08.2026 №215-в перебуває у відпустці, на підставі розпорядження в. о. керівника апарату суду від 04.08.2026 року №133 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/5382/24 між суддями.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 автоматизований розподіл не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 по справі №916/5382/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Діброви Г.І., Лічмана Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 по справі №916/5382/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5382/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

11.08.2026 матеріали справи №916/5382/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 по справі №916/5382/24, встановлено Фізичній особі-підприємцю Браславській Олені Олександрівни строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги, шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів наявності у адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича повноважень на представництво інтересів Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни саме у Південно-західному апеляційної господарському суді;– протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

19.08.2026 від Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано копію ордера серії ВН №1736022 від 19.08.2026, з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна на підставі договору про надання правничої допомоги уповноважила адвоката - Сігнаєвського Андрія Олеговича на представництво її інтересів у Південно-західному апеляційної господарському суді.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026, зокрема, з підстав викладених в ухвалі суду, відмовлено Фізичній особі-підприємцю Браславській Олені Олександрівні у задоволенні клопотання про зупинення виконання наказу Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 у справі №916/5382/24 до закінчення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду. Відкрито апеляційне провадження по справі №916/5382/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.09.2026 об 14:00 год.

17.09.2026 від представника Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій представник відповідача просить суд перенести розгляд справи, призначений на 21.09.2026 на іншу дату у зв`язку з тим, що адвокат відповідача – Петров В.С. у період з 17.09.2026 по 08.10.2026 перебуватиме у відпустці. В якості доказів перебування у відпустці до означеної заяви додано копію квітка на літак на 18.09.2026 з аеропорту Кишинів ( Молдова) в Аліканте (Іспанія).

Щодо поданого клопотання представника Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про перенесення розгляду справи судова колегія висновує наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь у судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Апеляційний суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови учасникам для надання та викладення своєї позиції, тоді як відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки матеріали справи містять обсяг доказів, достатніх для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія або його представника.

Представники учасників справи у судове засідання, призначене на 21.09.2026 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку документа до електронних кабінетів, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні ухвалено постанову за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни та підписно скорочену постанову без її проголошення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі №916/5382/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а, задоволено повністю, а саме: виселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а, на користь Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни; стягнуто з Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на користь Фізичної особи – підприємця Браславської Олени Олександрівни витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

17.11.2025 Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 у справі № 916/5382/24 закрито. В решті – касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія задоволено, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі №916/5382/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на користь Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8 478,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 задоволено заяву (вх. № 2-158/26 від 04.02.2026) Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про поворот виконання рішення суду у справі №916/5382/24 та здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи – підприємця Браславської Олени Олександрівни, а також вселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

15.05.2026 на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 господарським судом видано відповідний наказ про примусове виконання ухвали.

07.07.2026 від Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Господарського суду Одеської області надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (з урахуванням уточнення), в якій заявниця просила суд визнати наказ Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 по справі №916/5382/24 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна зазначала, що 05.05.2026 сталась пожежа, в результаті якої відбулися значні руйнування будівлі за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 33-а, у тому числі спірного приміщення 7/20 часток літери «А» загальною площею 48,9 м.кв, а саме: знищено дах та перекриття стелі, вікна, двері приміщення знищено. Його використання для розміщення громадської організації є неможливим, що підтверджується актом державного виконавця від 25.06.2026 під час примусового виконання наказу № 910/5382/24, виданого Господарським судом Одеської області від 15.05.2026. Заявник вказував, що з урахуванням наведено вище, наразі відсутній предмет спору. Також у заяві вказувала, що Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна є власницею суміжного приміщення 13/20 часток літери «А», загальною площею 139,6 м.кв, що також знищено пожежею, при цьому разом ці приміщення є єдиним цілим та утворюють одиницю.

У поданій заяві заявниця зазначала, що у зв`язку із потребою значних витрат на відновлення приміщень, з метою економії витрат, а також більш ефективного використання приміщень після їх відновлення, відповідно до проекту, буде прибрана частина стін, в результаті чого утвориться єдиний простір та об`єднання.

Поряд з цим, заявниця вказувала, що дія договору оренди спірного майна товариством припинена і тому у Фізичній особі-підприємця Браславської Олени Олександрівни відсутній обов`язок надати у користування товариству належні їй спірні нежитлові приміщення у зв`язку з його припиненням.

Окрім цього, заявниця зазначила, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/1879/26 за позовом ФОП Браславської О.О. до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про розірвання договору оренди нежитлових приміщень.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №329921302 від 21.04.2023 Браславській Олені Олександрівні на праві приватної власності належить 13/20 частина нежитлової будівлі, загальною площею 139,6 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова (проспект Незалежності; проспект Суворова), буд. 33-а (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна: 1868508751106).

З наявного в матеріалах справи акту від 05.05.2026 (т. 6 а.с. 110), яким встановлено та зафіксовано факт пожежі, вбачається що пожежа виникла 05.05.2026 о 09 год. 50 хв. в адміністративно-побутовій будівлі, за адресою: Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, по проспекту Незалежності між вул. Торгова та вул. Покровська за юридичною адресою: 33/42.

Актом державного виконавця від 25.06.2026 (т. 6 а.с. 109), складеного начальником Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України- Парапіром Артемом Дмитровичем, при примусовому виконанні наказу №916/5382/24 від 15.05.2026, виданого Господарським судом Одеської області про вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а., встановлено, що за вказаною адресою нежитлові будівлі, в які необхідно вселити стягувача, відсутні та зруйновані через пожежу, яка сталася за вказаною адресою. Доступ до місця, де знаходилися приміщення, вільний.

Крім того, ФОП Браславською О.О. до суду надано довідку від 12.05.2026 №60-25-83660-25 (т. 6 а.с.113), видану Ізмаїльським районним управлінням цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. Згідно з текстом вказаної довідки, 05.05.2026 сталася пожежа за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 33-а, в результаті якої відбулися значні руйнування приміщення 7/20 часток літери «А» загальною площею 48,9 кв.м, зокрема було знищено дах, перекриття стелі, вікна та двері.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого суду від 27.07.2026 про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відтак, судова колегія наголошує, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Частиною 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За умовами частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17 зазначив, що зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.

Тобто, задля визнання наказу від 15.05.2026 про вселення Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а, таким, що не підлягає виконанню, на підставі ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, боржнику необхідно довести, що зобов`язання Фізичної особи – підприємця Браславської Олени Олександрівни є припиненими, а судове рішення було виконане належним чином у визначеному законом порядку та спосіб, або довести, що предмет виконання (в даному випадку нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а. втрачено або знищено.

Так, на підтвердження своєї позиції, викладеної у заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, Фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна надала до суду акт державного виконавця від 25.06.2026; акт про пожежу ДСНС від 05.05.2026; витяг з державного реєстру речових прав; довідку ДСНС №60 25-836/60 25 від 12.05.2026.

Проте надані боржником докази свідчать лише про пошкодження, а не про повне знищення спірного об`єкта нерухомості чи припинення його існування як об`єкта цивільних прав. При цьому Акт про пожежу стосується іншої юридичної адреси, а довідка ДСНС є похідним документом і не спростовує обов`язку виконання судового рішення про вселення.

Оцінюючи подану заявницею до суду довідку, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, обґрунтовано зазначив, що вказана довідка від 12.05.2026 № 60-25-83660-25 не є належним та допустимим доказом у цій справі. Зокрема, дана довідка ДСНС є похідним документом та не може підтверджувати факт пожежі у спірній будівлі за відсутності первинного документа — Акта про пожежу, який би зафіксував факт виникнення пожежі безпосередньо у спірному приміщенні за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 33-а, тоді як наявний у матеріалах справи Акт про пожежу від 05.05.2026 стосується іншого об`єкта за юридичною адресою: № 33/42. Разом з тим, зафіксовані у довідці ДСНС від 12.05.2026 № 60-25-83660-25 наслідки пожежі (пошкодження даху, перекриття стелі, вікон та дверей) за своєю суттю свідчать про пошкодження майна, а не про його повне знищення чи припинення існування об`єкта нерухомості як такого, що унеможливлює застосування приписів ст. 328 ГПК України та не доводить наявності безспірних підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В матеріалах справи відсутні, а заявницею не надано доказів знищення повністю спірного нерухомого майна, зокрема, але не виключно – акт обстеження технічного стану спірного нерухомого майна, акт про знищення спірного нерухомого майна чи звіт незалежного оцінювача, де вказано про 100% руйнування чи неможливість відновлення.

Суд першої інстанції також вірно зауважив, що заявницею не доведено факту саме повного знищення об`єкта, а не його пошкодження, а посилання на рішення власника провести капітальний ремонт чи реконструкцію свідчить про можливість відновлення майна та відсутність обставин, які б унеможливлювали виконання судового рішення про вселення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що питання щодо припинення договірних відносин та наявності заборгованості з орендної плати не слугують підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 328 ГПК України, оскільки не були предметом розгляду у справі №916/5382/24 та є предметом окремого судово-правового спору у справі №916/1879/26.

За неведеним, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Доводи боржника про наявність обставин для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, відтак висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість зазначеної заяви є законним та повністю відповідає матеріалам справи.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за недоведеності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/5382/24, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, у зв`язку з тим, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 27.07.2026 у справі №916/5382/24 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

В силу приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним вище, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/5382/24 не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 року у справі №916/5382/24 відповідає вимогам процесуального законодавства і правові підстави для її скасування у даному випадку відсутні.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції:

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269-271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №916/5382/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанову складено та підписано 24 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: Г.І. Діброва

Л.В. Лічман