Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №926/4350/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа № 926/4350/25

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Манюк П. Т. ,

Прядко О. В.,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу: фізичної особи – підприємця Іпатія Івана Васильовича,

на рішення:Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2026 (повний текст рішення складено 19.06.2026, суддя Миронюк С. О.),

у справі:№ 926/4350/25,

за позовом:Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (надалі – ПАТ "СК "Універсальна"),

до відповідача:фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (налі – ФОП Іпатій І. В., Апелянт або Відповідач),

про:стягнення 101'245,51 грн шкоди в порядку регресу.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ПАТ "СК "Універсальна" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ФОП Іпатія І. В. про стягнення 101'245,51 грн шкоди в порядку регресу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час виконання ФОП Іпатієм І.В. перевезення вантажу за договором № АЛ310123-5 про надання транспортних послуг від 31.01.2024 та заявкою № 12 від 31.01.2024 сталася ДТП, внаслідок якої вантаж ТОВ "Артвей Логістик" було пошкоджено та він став непридатним до використання. Розмір завданого збитку згідно зі звітом № G-20194 про незалежну оцінку становив 130'500,41 гривень.

3. Оскільки відповідальність ТОВ "Артвей Логістик" була застрахована ПАТ "СК "Універсальна", Позивач на підставі страхового акта № G20194-1 від 13.05.2024 виплатив страхове відшкодування у розмірі 101'245,51 гривень. У зв`язку з такою виплатою до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача як перевізника, відповідального за пошкодження вантажу, у межах виплаченого страхового відшкодування, яке Відповідач добровільно не відшкодував.

4. Предметом позову є стягнення з Відповідача на користь Позивача 101'245,51 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

5. Підставою позову є невідшкодування Відповідачем вартості пошкодженого під час перевезення вантажу, право вимоги якої перейшло до Позивача після виплати ним страхового відшкодування.

6. Рішенням від 09.06.2026 місцевий суд задовольнив позовні вимоги.

7. Своє рішення мотивував тим, що під час виконання Відповідачем перевезення за договором № АЛ310123-5 від 31.01.2024 та заявкою № 12 від 31.01.2024 сталася ДТП, внаслідок якої вантаж було пошкоджено та він став непридатним до використання. Позивач виплатив ТОВ "Артвей Логістик" страхове відшкодування у розмірі 101'245,51 грн, тому до нього перейшло право вимоги до Відповідача як перевізника, відповідального за пошкодження вантажу. Оскільки Відповідач не спростував доводів Позивача, не довів наявності обставин для відмови у позові та не відшкодував 101'245,51 грн, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

8. Не погодившись із указаним рішенням, ФОП Іпатій І. В. подав апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

9. Згідно з приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

10. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

11. Ухвалою від 13.07.2026 Західний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу без руху та встановив Апелянту строк для усунення недоліків. Апелянт усунув ці недоліки.

12. Оскільки рішення господарського суду ухвалено у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (101'245,51 грн), апеляційний суд ухвалою від 22.07.2026 відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи і проведення судового засідання.

13. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 05.09.2023, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 226, 277).

14. Відповідно до частин 1 та 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

15. Отримавши від сторін пояснення щодо апеляційної скарги, суд вважає за можливе ухвалити цю постанову.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

16. Місцевий суд неправильно визначив правову природу заявленої вимоги. Позивач просив стягнути кошти в порядку регресу, однак після виплати страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги потерпілої особи до особи, відповідальної за шкоду, що є суброгацією. Незважаючи на це, суд одночасно застосував норми про суброгацію та регрес (993 та 1191 Цивільного кодексу України) і задовольнив позов саме як регресну вимогу.

17. Місцевий суд безпідставно визнав Відповідача відповідальним за пошкодження вантажу, не встановивши обставин ДТП та особу, з вини якої вона сталася. Відповідач надавав докази того, що ДТП 08.02.2024 у Румунії спричинив водій автомобіля Mercedes Benz Vito 115 Поп Іоан, який виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з автомобілем Відповідача. За таких обставин Відповідач не міг уникнути ДТП та відвернути її наслідки, на що він посилався як на підставу звільнення перевізника від відповідальності відповідно до статей 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та статті 924 Цивільного кодексу України. Цим обставинам місцевий суд оцінки не надав.

18. Місцевий суд також не врахував, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у GENERALI ROMANIA ASIGURARE REASIGURARE S.A. Саме у зв`язку з цим Відповідач заперечував проти пред`явлення вимоги до нього та зазначав, що відшкодування шкоди має здійснювати страховик цивільної відповідальності винуватця ДТП та/або його спадкоємці.

19. Місцевий суд необґрунтовано визнав доведеним розмір збитків 130'500,41 грн, не перевіривши заперечень Відповідача щодо висновку та звіту № G-20194. Висновок датовано 23.02.2024, тоді як сам звіт складено 26.04.2024, а огляд пошкодженого вантажу проведено 13.03.2024. Крім того, звіт не підписаний оцінювачем. Тобто на дату складення висновку ще не було ні звіту, ні результатів огляду, на яких цей висновок мав би ґрунтуватися.

20. Місцевий суд не перевірив вихідні дані, за якими визначено суму збитків. У Звіті зазначено про пошкодження 1'045 кг, 759 кг, 1'379 кг та 878 кг сталі, однак така вага не зафіксована ні в акті від 12.02.2024, ні в акті огляду від 13.03.2024. Сам оцінювач зазначив, що ці відомості отримані в усній формі, без зазначення джерела. Отже, Відповідач заперечував, що кількість пошкодженого вантажу та визначений на її підставі розмір збитків підтверджені належними доказами.

21. Місцевий суд також необґрунтовано стягнув 21'000 грн витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, не врахувавши клопотання Відповідача про їх зменшення. Відповідач посилався на нескладність та шаблонний характер справи і позовної заяви, незначний обсяг виконаної адвокатом роботи та неспівмірність заявлених витрат із ціною позову.

Відзив

22. Помилковими є твердження Відповідача про неправильне одночасне застосування місцевим судом статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, оскільки суд самостійно надає правову кваліфікацію спірним правовідносинам, а посилання на ці норми не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

23. Безпідставними є доводи Відповідача про відсутність його відповідальності через те, що ДТП сталася з вини іншого водія. Відповідач є перевізником за Договором № АЛ310123-5 та відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України відповідає за збереження прийнятого до перевезення вантажу. Тому винуватець ДТП або його страховик не можуть бути замінені у цій справі замість Відповідача, оскільки спір виник саме з договірних відносин щодо перевезення вантажу.

24. Необґрунтованими є посилання Відповідача на ДТП як на обставину непереборної сили та підставу для звільнення від відповідальності. Пунктом 7.4 Договору передбачено підтвердження форс-мажорних обставин відповідним компетентним органом, однак Відповідач такого документа не надав. Тому Позивач вважає недоведеними підстави для звільнення перевізника від відповідальності відповідно до частини 2 статті 17 Конвенції CMR.

25. Помилковими є доводи Відповідача про недоведеність кількості пошкодженого вантажу через відсутність в актах від 12.02.2024 та 13.03.2024 відомостей про вагу пошкодженої сталі. Ці акти фіксують факт і характер пошкодження рулонів, а визначення пошкодженої частини у кілограмах здійснювалося під час оцінки збитків. При цьому Відповідач прийняв вантаж до перевезення без зауважень щодо його вагових характеристик.

26. Необґрунтованими є доводи Відповідача щодо неналежності та недопустимості звіту і висновку № G-20194 та недоведеності розміру шкоди. Відповідач не надав іншого розрахунку розміру шкоди або доказів на спростування поданих Позивачем доказів, а його заперечення, за твердженням Позивача, зводяться до незгоди з визначеним розміром шкоди.

27. Безпідставними є доводи про те, що місцевий суд не надав належної оцінки запереченням Відповідача. Позивач зазначає, що суд дослідив докази та встановив обставини, необхідні для вирішення спору, а стислий висновок про неспростування Відповідачем позовних вимог не свідчить про відсутність мотивування судового рішення.

28. Помилковими є також доводи Відповідача про завищення витрат на професійну правничу допомогу. Позивач підтвердив понесені витрати відповідними доказами, тоді як Відповідач, на якого покладено обов`язок доведення їх неспівмірності, таких доказів не надав. Самі посилання на шаблонність позову, незначний обсяг роботи адвоката та співвідношення витрат із ціною позову не підтверджують їх неспівмірності.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

29. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

30. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2026 у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.

Укладення та виконання договору

31. Між ПАТ "СК "Універсальна" як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артвей Логістик" як страхувальником 05.06.2023 укладено Договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 6000/258/000019 (надалі – Договір страхування від 05.06.2023) (а. с. 16-18). Відповідно до умов цього договору страховик зобов`язується відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що перевищують встановлену франшизу та відбулися в період дії договору, але у межах страхової суми. Строк дії договору – 09.06.23-08.06.24.

32. Відповідно до пункту 5.3 Договору страхування від 05.06.2023 дія договору поширюється на територію України, Європи, країн СНД та Балтії.

33. Згідно з пунктом 1 Договору страхування від 05.06.2023 предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодування збитків завданих майну третіх осіб при наданні транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів.

34. Відповідно до пункту 6.1 Договору страхування від 05.06.2023 страховими випадками при перевезенні вантажів є пошкодження або повна чи часткова втрата вантажу, за винятком подій передбачених пунктом 7 Договору.

35. Між ТОВ "Артвей Логістик" як замовником та ФОП Іпатієм І. В. як виконавцем 31.01.2024 укладено Договір № АЛ310123-5 про надання транспортних послуг (надалі – Договір перевезення від 31.01.2024) (а. с. 24-25).

36. Відповідно до пункту 1.1 Договору перевезення від 31.01.2024 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, обумовлюється порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньо-українському сполученні та розрахунки за ці перевезення між Замовником та Виконавцем.

37. Згідно з пунктом 1.4 Договору перевезення від 31.01.2024 конкретні обсяги вантажів, по кожному замовленню оформляються заявкою, яка подається Замовником Виконавцеві у письмовій формі і може бути передана по факсу або поштою. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб, скріплена печатками обох сторін і повернена Замовнику також по факсу або поштою. Підписані обома сторонами заявки є підставою для прийняття замовлення до виконання і являються невід`ємною частиною цього Договору.

38. Сторони 31.01.2024 підписали заявку № 12 на перевезення вантажу замовника за маршрутом: адреса завантаження Alikahya O.S., B2, Cadde No:2 Izmit/Kocaeli, адреса розвантаження м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 (а. с. 26).

39. На виконання Договору перевезення від 31.01.2024 та Заявки № 12 Відповідач здійснював зазначене перевезення транспортним засобом MAN, реєстраційні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

40. Під час перевезення за участю транспортного засобу Відповідача сталася ДТП, внаслідок якої транспортний засіб Відповідача та вантаж замовника були пошкоджені.

41. Згідно зі звітом № G-20194 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку розмір збитку, завданого об`єкту оцінки, а саме сталі в рулонах, становить 130'500,41 грн (а. с. 37-50).

42. У зв`язку з пошкодженням вантажу Позивач на підставі Договору страхування від 05.06.2023 склав страховий акт № G20194-1 від 13.05.2024, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 101'245,51 грн (а. с. 65).

43. Позивач на підставі заяви Позивача від 13.02.2024 (а. с. 27) виплатив ТОВ "Артвей Логістик" страхове відшкодування у розмірі 101'245,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 40555 від 14.05.2024 (а. с. 66).

44. З урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень Позивача апеляційний суд перевірить:

44.1. Правову природу заявленої Позивачем вимоги, а саме чи є вона регресом чи суброгацією.

44.2. Наявність підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за пошкодження вантажу.

44.3. У разі відсутності таких підстав – доведеність розміру збитків, завданих пошкодженням вантажу.

44.4. Обґрунтованість стягнутого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Правова природа заявленої Позивачем вимоги

45. Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

46. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування – правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

47. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

48. До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (частина 1 статті 993 Цивільного кодексу України).

49. Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується із статтею 108 Закону України "Про страхування", з якої вбачається, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

50. Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

51. Колегія суддів звертає увагу, що помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 108 Закону України "Про страхування", із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України. Адже наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини – суброгацію у страхових відносинах та регрес.

52. На відміну від суброгації у страхових відносинах, де право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Так, відповідно до змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

53. Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим у даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання, шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

54. В цілому, як за змістом статті 1191 Цивільного кодексу України, так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України й статті 108 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, при суброгації, яка регулюється статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 108 Закону України "Про страхування" у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора – право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика, а при регресі, який регулюється статтею 1191 Цивільного кодексу України, право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання і виникнення нового (регресного) зобов`язання.

55. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, від 23.01.2025 у справі № 914/969/24.

56. У цій справі за Договором страхування від 05.06.2023 Позивач застрахував відповідальність ТОВ "Артвей Логістик" під час здійснення транспортно-експедиторської діяльності. Для виконання перевезення вантажу ТОВ "Артвей Логістик" залучило Відповідача на підставі Договору перевезення від 31.01.2024.

57. Після пошкодження вантажу ТОВ "Артвей Логістик" як експедитор самостійно відшкодувало ТОВ "ЮСП Крафт" 150'050,40 грн збитків згідно з претензією від 16.02.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 2551 від 16.04.2024 (а. с. 64).

58. Після цього Позивач на виконання Договору страхування від 05.06.2023 відшкодував ТОВ "Артвей Логістик" частину понесених ним у зв`язку з пошкодженням вантажу витрат у розмірі 101'245,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 40555 від 14.05.2024 (а. с. 66).

59. Отже, Позивач здійснив страхову виплату ТОВ "Артвей Логістик" у зв`язку з відшкодуванням останнім збитків власнику пошкодженого вантажу. Така виплата не зумовила переходу до Позивача права вимоги власника вантажу до особи, відповідальної за його пошкодження, оскільки на момент страхової виплати ця вимога вже була задоволена ТОВ "Артвей Логістик". За таких обставин у Позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України. Тому заявлена Позивачем вимога за своєю правовою природою є регресною.

60. Колегія суддів відхиляє аргументи Апелянта, що зазначені у пункті 16 цієї постанови, адже посилання місцевого суду на статтю 993 Цивільного кодексу України не вплинуло на правильність вирішення заявленої Позивачем регресної вимоги на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України. Місцевий суд виходив з того, що наявні підстави для задоволення позову про стягнення коштів саме в порядку регресу.

61. Колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 916/686/18. У зазначеній справі предметом страхування був безпосередньо вантаж. Після його пошкодження страховик виплатив страхове відшкодування власнику вантажу, який мав право вимоги до особи, відповідальної за його пошкодження. Внаслідок страхової виплати це зобов`язання не припинилося, змінився лише кредитор, оскільки право вимоги власника вантажу перейшло до страховика. Саме такий перехід вже існуючого права вимоги Верховний Суд кваліфікував як суброгацію.

Підстави відповідальності Відповідача за пошкодження вантажу

62. Відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

63. Оскільки перевезення вантажу здійснювалося автомобільним транспортом з Туреччини до України, до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) (надалі – Конвенція).

64. Згідно з пунктами 1 та 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок… обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

65. Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

66. На підтвердження обставин ДТП у матеріалах справи міститься лист Інспекторату поліції повіту Вранча Генерального інспекторату поліції Румунії № 157521 від 14.02.2024 (а. с. 32). У цьому листі зазначено, що водій автомобіля Mercedes- ОСОБА_3 не дотримався достатньої дистанції до автомобіля Peugeot 5008 та зіткнувся з ним, після чого втратив керування, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем MAN Відповідача, яким керував ОСОБА_4 . У зв`язку з цим Відповідач стверджує, що ДТП виникла внаслідок дій іншого водія, а його водій не міг уникнути зіткнення та запобігти його наслідкам.

67. Водночас наведений лист не є достатнім доказом наявності передбачених пунктом 2 статті 17 Конвенції підстав для звільнення Відповідача від відповідальності. У ньому викладено встановлені на момент його складення обставини зіткнення транспортних засобів та зазначено про здійснення за фактом ДТП кримінального розслідування. Отже, на момент складення листа розслідування ДТП не було завершене, а остаточні обставини цієї події компетентними органами Румунії ще не були встановлені.

68. Крім того, відповідно до пункту 7.1 Договору перевезення від 31.01.2024 сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого з своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї не можна було розумно чекати врахування цієї перешкоди при укладенні договору або уникнення або подолання цієї перешкоди або її наслідків (не переборна сила) і ця перешкода безпосередньо вплинула на виконання сторонами своїх зобов`язань.

69. Згідно з пунктом 7.4 Договору перевезення від 31.01.2024 обставини непереборної сили повинні бути засвідчені відповідним компетентним органом. Свідоцтво, видане таким відповідним органом, є достатнім підтвердженням форс-мажорних обставин.

70. Водночас Відповідач не надав виданого відповідним компетентним органом свідоцтва, яке відповідно до пункту 7.4 Договору перевезення від 31.01.2024 підтверджувало б наявність обставин непереборної сили. Також матеріали справи не містять інших доказів засвідчення таких обставин.

71. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє аргументи Апелянта, зазначені у пункті 17 цієї постанови.

72. Доводи Відповідача про те, що відшкодування шкоди має здійснювати GENERALI ROMANIA ASIGURARE REASIGURARE S.A., оскільки у цій компанії була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (див. пункт 18 цієї постанови), ґрунтуються на ототожненні різних правовідносин. Страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 визначає обов`язок його страховика щодо шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Натомість у цій справі вирішується питання відповідальності Відповідача за збереження вантажу, прийнятого ним до перевезення за Договором перевезення від 31.01.2024, яка визначається умовами договору, статті 924 Цивільного кодексу та статтями 17, 18 Конвенції. Тому посилання на страховий поліс ОСОБА_2 не спростовує заявлених до Відповідача вимог.

Щодо розміру збитків, завданих пошкодженням вантажу

73. Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

74. Відповідно до пункту 1 статті 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.

75. Отже, для визначення розміру збитків необхідно встановити вартість пошкодженого вантажу до настання ДТП та його вартість після пошкодження.

76. У цій справі факт пошкодження чотирьох рулонів сталі підтверджується актом фіксації пошкодження майна № 2 від 12.02.2024 та актом огляду від 13.03.2024 (а. с. 33), у яких зафіксовано характер пошкоджень кожного рулону, зокрема вм`ятини, потертості полімерного покриття та деформації.

77. Для визначення розміру збитків ФОП Ільченком Д.В. складено висновок № G-20194 від 23.02.2024 (надалі – Висновок) (а. с. 36), відповідно до якого розмір матеріального збитку становить 130'500,41 гривень. У Висновку зазначено, що його невід`ємною частиною є Звіт № G-20194 (надалі – Звіт) про незалежну оцінку, у якому наведено вихідні дані та розрахунок цієї суми. Зокрема, пошкоджена частина сталі визначена у кількості 1'045 кг у першому рулоні, 759 кг у другому, 1'379 кг у третьому та 878 кг у четвертому, загалом 4'061 кг. На підставі цих даних оцінювач визначив вартість пошкодженої частини вантажу до ДТП у сумі 158'927,41 грн та її залишкову вартість після пошкодження у сумі 28'427,00 гривень. Різницю між зазначеними величинами у сумі 130'500,41 грн оцінювач визначив як розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням вантажу.

78. Колегія суддів погоджується з доводами Відповідача щодо наявності недоліків у Висновку та Звіті. Зокрема, Висновок, яким визначено матеріальний збиток у сумі 130'500,41 грн, датовано 23.02.2024, тоді як огляд пошкодженого вантажу проведено лише 13.03.2024, а Звіт, який у Висновку зазначений його невід`ємною частиною, складено 26.04.2024. Отже, на дату складення Висновку огляд вантажу ще не був проведений, а Звіт, на підставі якого обґрунтовано визначену у Висновку суму збитків, ще не був складений.

79. Обґрунтованими є також заперечення Відповідача щодо вихідних даних, використаних для розрахунку. Акти від 12.02.2024 та 13.03.2024 не визначають вагу пошкодженої частини кожного рулону. Натомість саме показники 1'045 кг, 759 кг, 1'379 кг та 878 кг покладені оцінювачем в основу розрахунку вартості пошкодженої сталі. При цьому у Звіті зазначено, що відомості про цю вагу отримані додатково в усній формі, без зазначення особи, яка їх надала, та документа, яким вони підтверджуються.

80. Колегія суддів бере до уваги також доводи Відповідача про неналежне оформлення Звіту, оскільки наявний у матеріалах справи примірник не містить підпису оцінювача. Стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачає, що звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку.

81. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що Висновок та Звіт, на який послався суд першої інстанції як на доказ у справі, не відповідає вимогам статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України. Тому місцевий суд безпідставно визнав на підставі цих документів доведеним розмір матеріального збитку у сумі 130'500,41 гривень.

82. Водночас звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, у якому визначається можливий розмір збитків, та не є безумовним підтвердженням їх остаточного розміру.

83. У цій справі розмір фактично понесених ТОВ "Артвей Логістик" збитків підтверджується платіжною інструкцією № 2551 від 16.04.2024 (а. с. 64), відповідно до якої ТОВ "Артвей Логістик" сплатило власнику пошкодженого вантажу – ТОВ "ЮСП Крафт", 150'050,40 грн з призначенням платежу "відшкодування збитків згідно претензії б. н. від 16.02.2024".

84. Позивач виплатив ТОВ "Артвей Логістик" страхове відшкодування у сумі 101'245,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 40555 від 14.05.2024. Унаслідок цієї виплати до Позивача перейшло право вимоги про відшкодування збитків у межах виплаченої суми.

85. В будь-якому разі у випадку незгоди з визначеним розміром завданих збитків Відповідач міг заявити клопотання про проведення судової експертизи, яка б могла спростувати заявлений до стягнення розмір боргу. Проте він цього не зробив ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

86. Крім того, Відповідач безпосередньо перевозив вантаж та передавав його вантажоодержувачу після ДТП, тому мав можливість зафіксувати фактичний обсяг пошкодженого товару. Проте матеріали справи не містять доказів складення Відповідачем під час такої передачі будь-яких документів, у яких було б зафіксовано іншу кількість або масу пошкодженого вантажу.

87. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

88. За результатами оцінки доказів у їх сукупності колегія суддів вважає, що надані Позивачем на підтвердження розміру збитків, є більш вірогідними, ніж заперечення Відповідача щодо цього розміру.

Обґрунтованість стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу

89. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

90. Згідно з частинами 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

91. Приписи частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей їх розподілу розмір витрат на професійну правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу допомогу, пов`язану зі справою, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною. Розмір компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, також встановлюється відповідно до умов договору та на підставі доказів їх здійснення.

92. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодуванню підлягають не лише вже понесені витрати, а й ті, що мають бути сплачені стороною в майбутньому на підставі договору про надання правничої допомоги.

93. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

94. Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

95. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

96. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

97. Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

98. Для підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21’ 000,00 грн Позивач надав суду першої інстанції:

98.1. Договір про надання правничої допомоги №15/01/25 від 15.01.2025 (а. с. 68-72), згідно з пунктом 3.1 якого за надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням клієнт сплачує гонорар (винагороду) за умови надходження на рахунок клієнта сум заборгованості, які поступили за звітний місяць від боржників за переданими адвокатському об`єднанню справами згідно з Реєстром боржників. Перерахування винагороди здійснюється клієнтом протягом 8 банківських днів з дати підписання сторонами звіту (акту наданих послуг, акту виконаних робіт) у безготівковому порядку на поточний рахунок адвокатського об`єднання (пункт 3.5 договору). Відповідно до пункту 3.2 договору розмір гонорару (винагороди) може також визначатися додатковими угодами до договору.

98.2. Додаткову угоду № 11 від 15.12.2025 (а. с. 73), відповідно до якої сторони визначили, що за надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням згідно договору клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) в розмірі 21’ 000,00 грн протягом 30 днів після набрання рішенням законної сили на користь клієнта.

98.3. Довіреність від 23.12.2025 (а. с. 8) на представництво інтересів Позивача адвокатом Гусєвим П. В.

99. Отже, сторони погодили фіксований розмір витрат адвоката.

100. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

101. Водночас Відповідач, заявляючи як в суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку не довів неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу Позивача, не навів обставин, які б свідчили про завищення гонорару у сумі 21'000,00 грн, та не обґрунтував, який розмір таких витрат відповідав би фактичному обсягу наданої Позивачу правничої допомоги.

102. Матеріали справи свідчать, що правнича допомога Позивачу не обмежувалася складанням позовної заяви. Адвокат здійснив підготовку справи до судового розгляду, сформував правову позицію Позивача, підготував та подав процесуальні документи і докази на її підтвердження, надавав пояснення щодо заперечень Відповідача, а також брав участь у судових засіданнях та представляв інтереси Позивача протягом розгляду справи судом першої інстанції.

103. Доводи Відповідача про шаблонний характер позовної заяви не свідчать про неспівмірність заявлених витрат, оскільки обсяг професійної правничої допомоги визначається сукупністю виконаних адвокатом дій упродовж розгляду справи та не зводиться виключно до підготовки позовної заяви.

104. При цьому спір вимагав дослідження правовідносин, що виникли з договорів страхування та міжнародного перевезення вантажу, обставин ДТП, документів щодо пошкодження вантажу та розміру завданих збитків, а також застосування положень Конвенції. З огляду на складність справи та обсяг наданої Позивачу правничої допомоги погоджений сторонами фіксований гонорар у сумі 21'000,00 грн є обґрунтованим. Колегія суддів враховує, що ця сума становить 20,74 % від ціни позову 101'245,51 грн, та вважає таке співвідношення розумним і пропорційним з огляду на характер спору та обсяг виконаної адвокатом роботи.

105. З огляду на це колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про відсутність підстав для зменшення заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу та відхиляє аргументи Апелянта, зазначені у пункті 21 цієї постанови.

IV. ВИСНОВКИ

106. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2026 у справі № 926/4350/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

108. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

109. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця Іпатій Івана Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2026 у справі № 926/4350/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіМанюк П. Т.

Прядко О. В.