Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №243/4525/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 243/4525/26 Номер провадження 33/814/926/26Головуючий у 1-й інстанції Гончарова А. О. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю.,

за участі:

захисника – адвоката Рудницької А.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рудницької А.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 05 серпня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, перебуваючий на посаді оператора БПЛА в/ч НОМЕР_1 , маючий військове звання „матрос”, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;

- визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665, 60 грн. в дохід держави.

Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 10.05.2026 року, о 07.35 год., по вул.Університетська, 32, у м.Слов`янськ Краматорського району Донецької області, керував автомобілем „Lexus RX 300”, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

Також, 10.05.2026 року, близько 08.50 год., в умовах особливого періоду (воєнного стану), у АДРЕСА_2 виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою спеціального технічного засобу. Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КпАП України.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді, в частині визнання винуватості за ч.1 ст.130 КпАП України, скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення.

Вказує, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем. На момент зупинки транспортного засобу він виконував обов`язки військової служби, а тому працівники поліції не були уповноваженими на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся, а просив надати час для спілкування зі своїм захисником, який повинен був прибути на місце події.

Наявний в матеріалах справи відеозапис не в повній мірі відображає обставин події, оскільки складається із фрагментів, які могли бути оброблені, а тому не являється допустимим доказом.

Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями положень ст.256 КпАП України, а саме, у ньому невірно зазначено час скоєння адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував, а тому застосування щодо нього додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставним.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з`явився. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши захисника ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КпАП України, ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі, були досліджені в судовому засіданні, є правильним та ніким із учасників не оспорюється.

Місцевим судом правильно встановлено подію вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 10.05.2026 року та поясненнями ОСОБА_1 .

З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб „Lexus RX 300”, номерний знак НОМЕР_2 , за порушення ПДР України. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , який вийшов із салону авто зі сторони місця для водія. Під час спілкування, працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився. При цьому, факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 не заперечував.

Відповідно до рапорту інспектора взводу 1 роти 1 БПП 3 м.Краматорськ та м.Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП Заремби І. 10.05.2026 року під час патрулювання м.Слов`янськ Краматорського району Донецької області було виявлено та зупинено автомобіль „Lexus RX 300”, номерний знак НОМЕР_2 , за порушення ПДР України. Під час спілкування у водія ОСОБА_1 поліцейськими було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови). На пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.

В наявних у матеріалах справи поясненнях, наданих на місці події, ОСОБА_1 зазначив, що 10.05.2026 року, о 07.20 год., керував транспортним засобом по вул.Університетська у м.Слов`янськ Краматорського району Донецької області, де був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився. При цьому зазначив, що алкогольні напої вживав напередодні ввечері.

Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Твердження про те, що відеозапис неналежний доказ, є неогрунтованими.

Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ніхто не заперечує, що на відео зображений саме ОСОБА_1 з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, транспортний засіб „Lexus RX 300”, номерний знак якого чітко проглядається, час, пора року, обставини події відповідають обставинам даної справи. При цьому відеозапис наданий уповноваженими особами взводу 1 роти 1 БПП 3 м.Краматорськ та м.Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП, в зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції.

Всупереч доводам апелянта, відсутні і об`єктивні дані про те, що не зафіксований на відео певний проміжок часу може впливати на висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .

Доводи захисника про складання матеріалів не уповноваженими на те посадовими особами спростовуються таким.

Відповідно до ч.1 ст.15 КпАП України за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки правил дорожнього руху, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до ч.3 ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст.266-1 КпАП України проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст.172-20 КпАП України.

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст.266 КпАП України.

Отже, у даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст.266 КпАП України. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

А тому, твердження захисника, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися у порядку, визначеному ст.266-1 КпАП України ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Крім того, визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, не виключає його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КпАП України та не являється підставою для закриття провадження у справі.

Так, ОСОБА_1 за кожною із вказаних статей визнаний винуватим у вчиненні різних самостійних дій, що утворюють склад різних правопорушень: за ч.1 ст.130 КпАП України – відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння, а за ч.3 ст.172-20 КпАП України - виконання обов`язків військової служби у стані сп`яніння. Тобто, притягнення до відповідальності за кожною із цих статей не є подвійним притягненням за одне й те саме правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України уповноваженою на те особою. Фактичні обставини правопорушення конкретизовано, викладено вірно і в правильній формі, вказано всю необхідну інформацію. Під час складання протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було.

Тому посилання захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , а також допущення порушень під час розгляду справи у місцевому суді повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, суддя місцевого суду, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, дійшов вірного висновку про наявність підстав для накладення на ОСОБА_1 і додаткового адміністративного стягнення з огляду на таке.

Відповідно до ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст.33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Положеннями ч.2 ст.30 цього ж Кодексу визначено, що позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Санкція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вочевидь, таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного статтею 130 КпАП України, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки інспектора взводу 2 роти 4 БПП у м.Краматорськ та м.Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП Васильчук Л., ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Однак, у Рішенні №1815/1дп/15-16 від 07.09.2026 року ВРП наголосила на тому, що відсутність у особи посвідчення водія не є обставиною, яка виключає застосування санкції ч.1 ст.130 КпАП України (у частині позбавлення права керування транспортними засобами).

З огляду на викладене, притягнення осіб до адміністративної відповідальності без застосування позбавлення права керування транспортними засобами з тих підстав, що такі особи не отримували посвідчення водія, суперечить змісту правопорушення.

Водночас санкція частини першої статті 130 КУпАП має імперативний (безальтернативний) характер та передбачає застосування до правопорушника одночасно двох обов`язкових видів адміністративного стягнення – штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, незалежно від того, отримувала особа раніше посвідчення водія чи ні, суддя зобов`язаний застосувати до особи, яку визнано винною в скоєнні правопорушення, повний обсяг санкцій, передбачених ст.130 КпАП України, а саме накладення штрафу разом із обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами. Суд не наділений повноваженнями трансформувати обов`язкову складову санкції статті у факультативну.

Також потрібно враховувати, що положення статті 30 КпАП України, яка визначає зміст та порядок застосування такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, не містять прямої заборони застосовувати це стягнення до особи, яка фактично не отримувала посвідчення водія.

Враховуючи дані обставини, всупереч доводам захисника, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Рудницької А.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 05 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л.В. Нізельковська