Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №531/1897/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1897/25 Номер провадження 22-ц/814/2961/26Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Триголов В.М.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника позивача - адвоката Конюшенко М.А., представника відповідача - адвоката Кумечко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником – адвокатом Кумечко Мариною Сергіївною, на заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 січня 2026 року, постановлене суддею Поповим М.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховода Костянтин Вікторович, про скасування права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

05.08.2025 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що він, позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2022 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Полтавської області Полтавського (раніше Карлівського) району Верхньоланнівської сільської ради.

ОСОБА_1 оскаржив указаний правочин в судовому порядку, звернувшись в Карлівський районний суд Полтавської області з позовом про його скасування та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

За наслідками розгляду такого позову, Карлівським районним судом Полтавської області постановлено рішення від 21.06.2023 про відмову в його задоволенні, яке скасовано постановою Полтавського апеляційного суду від 18.04.2024; ухвалено нове рішення, яким спірна земельна ділянка витребувана з володіння позивача, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 .

Між тим, постановою Верховного Суду від 04.12.2024 така постанова суду апеляційної інстанції скасована; ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в частині витребування земельної ділянки; у іншій частині – справу направлено на новий розгляд та у подальшому, ухвалою районного суду від 17.04.2025 – провадження у справі закрито, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Таким чином, позивач був та залишається законним власником спірної земельної ділянки, у тому числі, на момент вчинення реєстраційної дії (17.06.2024), оскільки реєстрація права власності на землю за відповідачем відбулася на підставі нечинного, а згодом скасованого, судового рішення, без достатніх правових підстав.

Позивач вважає такі дії державного реєстратора протиправними та просить суд захистити порушене право, а саме: скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію речового права та припинивши право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку; та відновити становище, яке існувало до порушеного права, визнавши за позивачем право власності на указану земельну ділянку на підставі правовстановлюючих документів: договір купівлі-продажу від 31.01.22, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (серія НРР 559485).

Заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 06.01.2026 позов задоволено.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер 2307961153216, номер запису про право власності: 55513326 від 17.06.24 про право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на земельну ділянку кадастровий номер: 53216811000:00:003:2204, площею 2,0000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, та припинено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Відновлено становище, яке існувало до порушеного права та визнано право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 53216811000:00:003:2204, площею 2,0000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі правовстановлюючих документів: договір купівлі-продажу від 31.01.22, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (серія НРР 559485).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами наявність порушеного права, оскільки реєстрація речового права вчинена державним виконавцем на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили, а у подальшому було скасовано.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 13.03.2026 заяву представника відповідача – адвоката Кумечко М.С. про перегляд заочного рішення суду – залишено без задоволення.

Відповідач, в інтересах якого діє представник – адвокат Кумечко М.С., оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх обставин справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на порушення норм процесуального закону, посилається на те, що розгляд справи відбувся за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про наявність судового спору, оскільки із 18.05.2022 перебуває в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Наголошує, що обставини викладеного були відомі позивачу, але останній, на думку сторони відповідача, зловживаючи процесуальними правами, приховав від суду даний факт та не вжив належних заходів для встановлення місця перебування відповідача.

Доводить, що Верховний Суд при винесенні постанови від 04.12.2024 не закріпив право власності за ОСОБА_2 , а лише встановив, що суди першої та другої інстанції повинні були відновити порушені права ОСОБА_1 , шляхом задоволення позовної вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Пусана В.С. від 31.01.2022, а також про вилучення з Державного реєстру речових прав запису про право власності.

Тоді як при постановленні оскаржуваного рішення районний суд мав урахувати висновки Полтавського апеляційного суду викладені у постанові від 08.06.2022 справа №531/1517/21, а також той факт, що реєстрація речового права за ОСОБА_1 відбулася не на підставі судового рішення, а на підставі наказу ГУ ДГК у Полтавській області, який є правовстановлюючим документом.

Вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, а надані ним докази не є належними та допустимими на підтвердження наявності порушеного права.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду із повідомленням сторін.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Кумечко М.С. доводи апеляційної скарги підтримала, наполягаючи на її задоволенні. Представник позивача - адвокат Конюшенко М.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.01.2022 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, прсвідчений приватним нотаріусом Пусан В.С., за яким продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку площею 2,0000 га, що знаходиться на території Полтавської області Полтавського (колишнього Карлівського) району Верхньоланнівської сільської ради, сплативши за неї грошову суму, вказану в п.2 цього договору.

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Ця земельна ділянка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С. 15.06.2021 за реєстровим №822, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.06.2021, номер запису про право власності: 42515908, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2307961153216. Кадастровий номер 5321681000:00:003:2204. Експлуатація земельних угідь: всього земель, гектарів: площа земельної ділянки - 2,0000 га, у тому числі за земельними угіддями, рілля - 2,0000 га (п.1 договору).

Продаж цей вчиняється за 10 000,00 грн, які покупець сплачує продавцеві повністю шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок № НОМЕР_3 продавця з банківського рахунку № НОМЕР_4 покупця (п.2 договору)./а.с.8-9/

31.01.2022 відбулася реєстрація речового права власності на указану земельну ділянку за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №297209834 від 31.01.2022./а.с.10/

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21.06.2023 (справа №531/838/22) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Ланнівська МТС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С., про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння – відмовлено у повному обсязі та скасовано вжиті ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 23.05.2022 заходи забезпечення позову./а.с.22-27/

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28.04.2024 (справа №531/838/22) витребувано на користь ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, яка знаходиться в адміністративних межах Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Постанова суду набрала законної сили з моменту її прийняття (28.04.2024)./а.с.30-47/

17.06.2024 відбулася реєстрація речового права на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 за ОСОБА_1 ; підстава: постанова Полтавського апеляційного суду від 18.04.2024 №531/838/22./а.с.19-21/

Постановою Верховного Суду від 04.12.2024 (справа №531/838/22) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М.С. задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 18.04.2024 у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Ланнівська МТС» про витребування земельної ділянки відмовлено.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21.06.2023 та постанову Полтавського апеляційного суду від 18.04.2024 у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення приватного нотаріуса, вилучення з Державного реєстру речових прав запису про право власності скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При винесенні такої постанови судом касаційної інстанції враховано преюдиційні обставини, установлені у судових рішеннях у справі №531/1517/21 за позовом ОСОБА_1 до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності.

У цій справі судами встановлено, що у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Такий дозвіл ОСОБА_1 надано наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.08.2020 №570-УБД.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09.12.2020 №2852-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», винесеним за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 ріллі (кадастровий номер 5321681000:00:003:2204), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території вказаної сільської ради за межами населених пунктів.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було зареєстроване.

26.02.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №47-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно якого передано Ланнівській сільській раді Полтавського району (раніше- Карлівського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 70,9496 га, які розташовані за межами населених пунктів, згідно з актом приймання-передачі, у тому числі у комунальну власність передано земельну ділянку кадастровий номер 5321681000:00:003:2204.

04.03.2021 ОСОБА_5 звернувся до Ланнівського сільського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для отримання у власність орієнтовною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 для ведення ОСГ, що розташована в адміністративних межах Ланнівської ОТГ.

Рішенням Ланнівської сільської ради №89 від 05.03.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 », надано ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу (кадастровий номер: 5321681000:00:003:2204) для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, що розташована в адміністративних межах Ланнівської сільської ради.

Рішенням Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №42 від 20.05.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_5 , для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що розташована за межами населених пунктів на території Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Передано гр. ОСОБА_5 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що розташована за межами населених пунктів на території Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.03.2021 №247441882 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 зареєстровано за ОСОБА_5 згідно з указаним рішенням органу місцевого самоврядування.

15.06.2021 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Пусаном В.С.

Під час розгляду судом справи №531/1517/21 ОСОБА_4 на підставі укладеного з ТОВ «Ланнівська МТС» договору оренди від 05.07.2021 передав спірну земельну ділянку у користування (в оренду на 14 років) ТОВ «Ланнівська МТС».

31.01.2022 ОСОБА_4 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу. ОСОБА_2 значиться орендодавцем земельної ділянки.

Судовими рішеннями у вказаній справі №531/1517/21 визнано протиправними та скасовано:

- наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.02.2021 у частині передачі земельної ділянки, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, в комунальну власність Ланнівської СР;

- рішення Ланнівської СР від 05.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 ;

- рішення Ланнівської СР від 20.05.2021 про затвердження відповідного проекту землеустрою;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2021 №58447586 із вилученням з Державного реєстру прав запису про право власності 42228182 за ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування договору купівлі-продажу від 15.06.2021, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вилучення запису про право власності, - судами відмовлено, оскільки такий правочин є нікчемним./а.с.49-61/

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 17.04.2025 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Ланнівська МТС» про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору./а.с.65-67/

14.05.2025 Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, складено висновок, яким залишено без розгляду по суті скаргу ОСОБА_2 від 18.04.2025, оскільки встановлений законом для подання скарг строк сплив до дня їх подання. Предметом оскарження було рішення державного реєстратора Верховода К.В. про припинення запису про право власності від 31.01.2022 №46444139 за скаржником та зареєстровано запис про право власності №55513326 за ОСОБА_1 на земельну ділянку на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 18.04.2024 у справі №531/838/22./а.с.63-64/

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи право власності на нерухоме майно, районний суд виходив із того, що позивачем підтверджено належними доказами наявність порушеного права на момент вчинення реєстраційної дії, яке підлягає відновленню в межах заявлених позовних вимог.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав

Стосовно порушення норм процесуального закону, колегія суддів ураховує наступне

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, забезпечуючи гарантії, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому, по-перше, цивільна процесуальна форма, завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.

Надані стороною відповідача докази свідчать, що відповідач ОСОБА_1 , майстер-сержант, із 18.05.2022 по 31.01.2025 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується довідками командира військової частини НОМЕР_5 ./а.с.127, 128/

Обставини викладеного спростовують висновки суду першої інстанції про належну обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, як і підставність його виклику в судове засіданні в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки таке повідомлення про виклик у судове засідання застосовується для учасників судового процесу, які перебувають на тимчасово окупованій території або у зоні проведення операції Об`єднаних сил, а не осіб, які перебувають у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено із порушенням норм процесуального закону, а саме, за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що з огляду на положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для його скасування.

Стосовно норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин по суті спору, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України,свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц, від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 05.09.2022 у справі №519/2-5034/11).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.11.2019 у справі №337/474/14-ц).

Із урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №463/13099/21, постанову Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22).

За змістом частини першої статті 4 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17).

При цьому, тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (постанова Верховного Суду від 13.03.2023 у справі №554/9126/20).

Із матеріалів справи убачається, що при зверненні в суд із цим позовом позивач ОСОБА_2 просить захистити його порушене право, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 53216811000:00:003:2204, скасувавши реєстрацію речового права власності на неї за відповідачем ОСОБА_1 та відновивши становище, яке існувало, а саме, визнавши за ним, позивачем, право власності на спірну земельну ділянку набуту ним на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2022, укладеного із ОСОБА_4 .

Між тим, у відповідності до обставин, установлених постановою Полтавського апеляційного суду від 08.06.2022 (справа №531/1517/21), правочин за яким ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку (договір купівлі-продажу серія та номер: реєстровий №822, виданий 15.06.2021 приватним нотаріусом Пусан В.С.), - є нікчемним та не створює для його сторін правових наслідків.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц).

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування.

Із огляду на викладене та враховуючи, що позивачем ОСОБА_2 у загальному порядку не спростовано обставини, установлені судовим рішенням у справі №531/1517/21, зокрема, нікчемність договору купівлі-продажу №822 від 15.06.2021, за яким ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку про нікчемність укладеного ним із ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 31.01.2022, а відтак, відсутність у останнього порушеного права яке б підлягало захисту згідно із заявленими позовними вимогами.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, як і той факт, що станом на дату вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Верховодом К.В., а саме, 17.06.2024, постанова Полтавського апеляційного суду датована 18.04.2024 (справа №531/838/22) набула законної сили, а відтак дії державного реєстратора узгоджувались із приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доводів на спростування викладеного стороною позивача не наведено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду – скасуванню, із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником – адвокатом Кумечко Мариною Сергіївною, - задовольнити.

Заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 січня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування права власності на нерухоме майно – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.09.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

В.М. Триголов