Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №643/4158/18 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/4158/18 Номер провадження 22-ц/814/2349/26Головуючий у 1-й інстанції Мельникова І.Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Лобова О.А., Триголова В.М.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року (повний текст рішення складено 07 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що 24 грудня 1993 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в результаті призвело до фактичного припинення між ними подружніх відносин, а тому починаючи з грудня 2017 року сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. На час подання до суду вказаного позову відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу.

Під час спільного проживання, в період шлюбу, ними було придбано однокімнатну квартиру житловою площею 15,2 кв.м, загальною площею 39,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , а також автомобіль марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було зареєстровано у ВРЕВ №1 при ГУ МВС України в Харківській області 20 грудня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 .

Вказувала, що придбаним у шлюбі автомобілем марки Chery Amulet, 2007 року випуску, постійно користувався відповідач і на теперішній час даний автомобіль перебуває у його користуванні.

Оскільки варіантів поділу однокімнатної квартири немає та її проживання у квартирі з відповідачем є неможливим, а автомобіль є неподільною річчю, яким користується відповідач, просила суд визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру житловою площею 15,2 кв.м, загальною площею 39,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 визнати право власності на автомобіль марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи різницю у вартості об`єктів нерухомості, позивачем вказано, що компенсації відповідачу підлягає сума в розмірі 95 150,00 грн, які будуть внесені нею на депозитний рахунок місцевого суду.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а позивачем заявлені вимоги про визнання права власності за позивачем спірної квартири в цілому та права власності спірного автомобіля за відповідачем, дійшов висновку, що у викладеній в позові редакції позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову, зазначив, що оскільки позивач ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання за нею права власності на однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 , та визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на автомобіль Chery Amulet, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя, що передбачає припинення права іншого співвласника на частку у спірному майні, проте у порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України, частини другої статті 364, статті 365 ЦК України своєї згоди на одержання грошової компенсації її частки у праві власності на спірний автомобіль та її стягнення з відповідача в установленому законом порядку не заявила, підстав для припинення права відповідача ОСОБА_2 на частку у спірній квартирі не довела, відповідної грошової компенсації вартості його частки у квартирі на депозитний рахунок суду не внесла, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_2 обґрунтував свою касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій прохала суд оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити в повному обсязі.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи поданої апеляційної скарги

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване рішення місцевого суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням місцевим судом обставин справи, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції у рішенні вірно встановив та вказав про те, що спірне майно було придбано подружжям в період шлюбу, проте дійшов помилкового висновку про те, що позивач подала позов про визнання права власності, а не про поділ майна подружжя та належним чином своїх висновків не обґрунтував.

Вказує, що вона не має жодного майна, проживає разом з малолітньою донькою, в той час як відповідач користується спірними автомобілем і квартирою в повному обсязі, що не було враховано судом при винесенні рішення.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ОСОБА_1 – адвокат Багмат П.Д. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Чорний Г.О. у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Інші учасникисправи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 грудня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в м. Харкові було укладено шлюб, про що видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та вчинено актовий запис № 2434 (т.1, а.с. 9).

Під час перебування сторін у шлюбі, 20 грудня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , як позичальником, та ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено кредитний договір «Автопакет» № 6/4/2007/840-К/798, відповідно до умов якого надано кредит в розмірі 5975 доларів США з терміном погашення до 17 грудня 2010 року на придбання автотранспортного засобу (т.1, а.с. 16-19).

Того ж дня було придбано автомобіль марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстровано у ВРЕВ № 1 при ГУМВС України в Харківській області 20 грудня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (т.1, а.с. 20).

26 грудня 2012 року між ПАТ «Трест-Житлобуд-1» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., згідно якого ОСОБА_2 придбав однокімнатну квартиру загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 11, 12).

Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 27 грудня 2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП «Харківське МБТІ», реєстраційний номер 36498741 (т.1, а.с. 13).

Згідно витягу зі звіту про вартість об`єкту оцінки від 15 березня 2018 року, виконаного ТОВ «Дельта-Консалтинг», на дату оцінки 15 березня 2018 року ринкова вартість даної однокімнатної квартири становить 455 300,00 грн, за висновком про вартість об`єкта незалежної оцінки ТОВ «Меркурій Партнерс» ринкова вартість транспортного засобу марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 10 липня 2018 року становить 26 761,50 грн (т.1, а.с. 10, 137).

Позиція суду апеляційної інстанції

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) вказав, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

З матеріалів справи вбачається та встановлено рішенням суду першої інстанції, що спірне майно, а саме: квартира загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки Chery Amulet, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 було придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру в цілому, тоді як за ОСОБА_2 — право власності на автомобіль.

Отже, запропонований позивачкою спосіб поділу спільного майна передбачає передачу квартири, яка є неподільною річчю, у її одноосібну власність із одночасним припиненням права відповідача на належну йому частку у праві спільної сумісної власності на цю квартиру.

Відповідно до положень частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

З огляду на характеристики спірної квартири її поділ у натурі без втрати цільового призначення є неможливим, тому є неподільною річчю.

Водночас припинення права відповідача на частку у квартирі всупереч його волі може мати місце лише з дотриманням вимог, установлених статтею 365 ЦК України.

За правилами статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; та якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. При цьому суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, тобто згоди на припинення належного йому права на частку у квартирі та на отримання грошової компенсації замість цієї частки не надавав.

При цьому позивачкою не заявлено вимоги про припинення права відповідача на частку у квартирі на підставі статті 365 ЦК України, не доведено наявності передбачених цією нормою умов для примусового припинення такого права та не внесено на депозитний рахунок суду вартість належної відповідачу частки у квартирі.

За таких обставин передача квартири у власність позивачки в цілому з одночасним припиненням права відповідача на належну йому частку та заміною цієї частки грошовою компенсацією суперечила б положенням частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України та статті 365 ЦК України.

При цьому колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), відповідно до якого приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

У даному випадку саме позивачка просить передати їй неподільну річ - квартиру у власність у цілому, що передбачає припинення права відповідача на його частку у цій квартирі. Тому, для реалізації такого способу поділу за відсутності згоди відповідача необхідним є дотримання умов статті 365 ЦК України, у тому числі попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості належної відповідачу частки.

Оскільки відповідач не погоджується на припинення його права на частку у квартирі та отримання відповідної грошової компенсації, а позивачкою не доведено передбачених статтею 365 ЦК України підстав для примусового припинення такого права і не внесено відповідну суму на депозитний рахунок суду, колегія суддів доходить висновку про неможливість задоволення позову саме у запропонований позивачкою спосіб.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року - зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Оскільки місцевий суд дійшов до правильного по суті висновку, то рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 рокув резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позовної заяви слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи рішення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року – змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позовної заяви - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.А. Лобов

В.М. Триголов