Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №550/1591/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/1591/25 Номер провадження 22-ц/814/2165/26Головуючий у 1-й інстанції Литвин В. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області 26 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 26.02.2023 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 7935294 (далі також – кредитний договір), який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На підставі договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу фінансовий кредит в сумі 4 000,00 грн, строком на 100 днів до 06.06.2023, процентна ставка – 2,00% в день протягом пільгового періоду та 3,00% в день протягом поточного періоду, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредит не повернув, проценти за користування ним та комісію у встановленому порядку і розмірі не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 14 632,00 грн заборгованості, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 200,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 10 672,00 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в сумі 760,00 грн, а також судові витрати.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області 26 січня 2026 року в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», вважає, що вищезазначене рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що товариством на підтвердження здійснення господарської операції щодо Кредитного договору надано платіжне доручення №94511145 від 26.02.2023 року про переказ коштів згідно укладеного Кредитного договору, на підставі вказаного платіжного доручення Товариством здійснюється облік за кредитним договором №7935294 від 26.02.2023року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН».

Звертає увагу, що платіжне доручення №94511145 від 26.02.2023 року є належним доказом видачі позичальнику кредитних коштів.

Вказує, що отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10 000 грн підтверджується копією платіжного доручення № 49158563 від 10 серпня 2022 року, які перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Зауважує, що суд не задовольнив клопотання про витребування доказів з Кредитного рахунку № НОМЕР_2 , який вказав відповідач в договорі про споживчий кредит, що об`єктивно – завадило всебічному розгляду справи. Адже ТОВ «Мілоан» це небанківська установа, яка не зобов`язана здійснювати відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність.

Просить урахувати, що для повного та всебічного розгляду справи, відповідно до статті 84 ЦПК України, позивач разом із позовною заявою, звертався в суд із клопотанням про витребування доказів, а саме, первинних бухгалтерських документів оформлених відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Між тим, районний суд безпідставно таке клопотання відхилив, залишивши поза увагою, що вжиті стороною позивача заходи, а саме, звернення адвоката із запитом для отримання відомостей про зарахування коштів кредиту безпосередньо від банку емітенту, не були дієвими, оскільки запитувана інформація містить банківську таємницю та може бути розкрита лише за рішенням суду.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» і відповідачем 26.02.2023 укладено договір споживчого кредиту № 7935294, згідно з умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн на строк 100 днів, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту у терміни, встановлені Договором.

Даний договір укладено в електронній формі та є письмовим правочином, який відповідає вимогам ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі та підписаний уповноваженими особами.

Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 100 днів з 26.02.2023.

Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору комісія за надання кредиту становить 760,00 грн. – 19% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору проценти за користування кредитомпротягом пільгового періодускладають 800,00 грн. та нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.5.3. кредитного договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 10 800,00 грн. та нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 2.1. кредитного договорукошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунокпозичальника з використанням картки НОМЕР_2 .

На підставі договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023, укладеного між ТОВ «Мілоан» і позивачем, відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10.09.2025 до вказаного договору (а.с. 26) право вимоги за кредитним договором № 7935294 в сумі 14 632,00 грн перейшло до позивача.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування ним та комісію не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 14 632,00 грн заборгованості, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 200,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 10 672,00 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в сумі 760,00 грн.

На підтвердження надання первісним кредитором суми кредиту відповідачу позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 94511145 від 26.02.2023 (а.с.14 зворот).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували перерахування первісним кредитором грошових коштів за договором про споживчий кредит №7935294 на банківський рахунок відповідача, а отже виникнення у останнього зобов`язань щодо виконання такого правочину.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір про споживчий кредит №9628814

На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду заяву позичальника на видачу кредиту, паспорт споживчого кредиту та безпосередньо договір про споживчий кредит №7935294 від 26.02.2025, індивідуальна частина якого містить відомості про істотні умови кредитування, а сам правочин містить електронні підписи первісного кредитора та позичальника. Крім цього реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.

Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без надання персональних даних та використання ідентифікатора позичальник міг отримати кредитні кошти.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено факт укладення договору про споживчий кредит №7935294 від 26.02.2025.

На підставі договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023, укладеного між ТОВ «Мілоан» і позивачем, відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10.09.2025 до вказаного договору право вимоги за кредитним договором № 7935294 в сумі 14 632,00 грн перейшло до позивача.

На виконання умов такого зобов`язання первісним кредитором позивачем надано платіжне доручення №94511145; дата транзакції: 26.03.2023 ; сума транзакції, грн.: 4 000,00грн; банк отримувача: 444111; код банку отримувача: VISA; Кредит рах. № НОМЕР_2 ; призначення платежу: Кошти згідно договору 7935294.

Ставлячи під сумнів факт перерахування коштів позичальнику, враховуючи вжиті позивачем заходи витребування доказів, які становлять банківську таємницю, суд першої інстанції мав можливість перевірити приналежність карти №НОМЕР_2 позичальнику ОСОБА_1 , установити у банка емітента факт зарахування кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн та рух коштів по рахунку в спірний період, а отже наявність заборгованості в цілому, про що заявляв позивач, ініціювавши відповідне клопотання, яке районний суд безпідставно відхилив, тим самим, надавши перевагу стороні відповідача, який мав можливість надати суду такі докази, проте не спростував факт належності йому карти №НОМЕР_2 та зарахування на неї кредитних коштів.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських та платіжних документів на підтвердження наявності у відповідача непогашеної заборгованості. Оскільки поза увагою районного суду залишився той факт, що ні первісний кредитор, ні позивач, як його правонаступник, не є банківськими (фінансовими) установами, та відповідно не здійснюють відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не мають обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно з Закону України «Про банки та банківську діяльність», у тому числі Інструкції, затвердженої Постановою Національного банку України від 27.12.2007 за №481.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті заяви на отримання кредиту та у договорі про споживчий кредит.

Надавши оцінку зазначеним доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про встановлення як факту підписання кредитного договору так і перерахування відповідачу коштів.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення договору про споживчий кредит №№7935294 від 26.02.2025 та перерахування кредитних кошів позичальнику на банківську картку, зазначену ним у договорі в розмірі 4000,00 грн, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку.

Щодо стягнення заборгованості

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Частина перша статті 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений термін (строк) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції було вірно встановлено, що 26.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір № 7935294, на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно з умовами якого, товариство надає відповідачу кредит, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п.1.2. договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 100 днів з 26.02.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3.).

Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 08.03.2023 (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1.).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 06.06.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2.).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 16360,00 грн.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 800 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2.).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 10800,00 грн, які нараховуються за стандартною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3.).

Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та плату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору , у строки передбачені Договором.

Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Пунктом 2.3.1. сторони визначили, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження /поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3. Договору та розділом 6 Правил. (п. 2.3.1.).

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).

Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами та сплачує комісію за пролонгацію договору.

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів.

Отже, з укладенням договору у позичальника виник обов`язок повернути кредитору кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених договором.

Пунктом 1.5.1. визначено, що комісія за надання кредиту – 760,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі.

Таким чином, комісія у розмірі 760,00 грн, які прохає стягнути ТОВ «ФК «Кредит Капітал», передбачені умовами кредитного договору підписаного відповідачем.

Колегія суддів вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 760,00 грн комісі, які узгоджені як умови кредитного договору так і нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.

За наведених обставин, колегія судів вважає, що вимога позивача про стягнення комісії у розмірі 760,00 грн підлягає до задоволення.

На підтвердження законності нарахування заборгованості за процентами позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору, яка сформована первісним кредитором ТОВ «Мілоан» (а.с. 15) та виписку з особового рахунку за кредитним Договором №7935294 від 26.02.20256, сформовану ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.16).

З відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору вбачається, що відповідачем 07.03.2023 та 23.03.2023 було здійснено сплату тіла кредиту, тому можна вважати, що відповідач скористався умовами кредитного договору, продовжив строк кредитування.

Виходячи з наведеного, колегія суддіввважає наведений позивачем розрахунок заборгованості в повній мірі відповідає як умовам кредитного договору так і вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПУ України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового – про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7935294 від 26.02.2023 у загальному розмірі 14632,00 грн, з яких: 3200,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10672 грн – заборгованість за відсотками; 760 грн – заборгованість за комісією.

Стосовно стягнення судових витрат, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої здійснювалося АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. на підставі: договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025.

Додатком до договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 є акт №Д/9933 наданих послуг від 12.11.2025.

В пункті 3 Акту зазначено сума наданих послуг відповідно Договору складає 8000,00 грн.

В детальному описі наданих послуг до Акту №Д/9933 від 01.07.2025 за договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 вказано перелік наданих послуг.

Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в суді першої інстанцій становить 8000,00 грн, колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, ціною позову (14632,00 грн) та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн правничих витрат, понесених в суді першої інстанції.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь товариства підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційній інстанції в сумі 2422,40 грн та відповідно 3633,60 грн, що становить 6056,00 грн, а також підлягають до стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області 26 січня 2026 року – скасувати, ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7935294 від 26.02.2023 в розмірі 14632,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3200,00 грн, заборгованість за процентами – 10672,00 грн, заборгованість за комісією – 760,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 3000,00 грн, а всього 9056,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль