Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №524/1167/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1167/26 Номер провадження 22-ц/814/3520/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Обідіної О.І., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання на час навчання у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку відповідача щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення нею навчання до 30.06.2029, але не більше ніж до досягнення 23 років.

Зазначила, що вона на момент звернення до суду із позовом є студенткою 1-го курсу денної форми навчання Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка за рахунок коштів державного бюджету. Дата закінчення навчання - 30.06.2029. Позивач не працює, офіційного доходу, крім стипендії не має, відповідач добровільно матеріальну допомогу на її утримання не надає, працездатний, стан здоров`я дозволяє сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, а тому просить ухвалити рішення про задоволення позову.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12.02.2026 і до закінчення ОСОБА_2 навчання 30.06.2029, але не пізніше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнення аліментів припинити у разі припинення ОСОБА_2 навчання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 665 грн 60 коп судових витрат.

З вказаним рішенням суду не погодились представник ОСОБА_2 – адвокат Чупілко М.В. та подали апеляційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року, в якій прохають скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі частки усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 12.02.2026 року і до закінчення навчання 30.06.2029 року але не пізніше ніж досягнення мною 23 років.

В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що вказане рішення суду першої інстанції є незаконним, та необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Вказує, що є студенткою першого курсу денної форми навчання Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка за рахунок коштів державного бюджету. Також отримує стипендію у розмірі 1180 грн, інших доході не має. Вказані обставини спонукали звернутися до суду з питанням про стягнення аліментів з батька ОСОБА_3 на утримання на період навчання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 – адвокат Сергєєв А.М. прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Чупілко Марини Валентинівни на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 14.05.2026 у справі № 524/1167/26, а судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданої 14.12.2021 повторно, батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 (відповідач у справі) та ОСОБА_5 ..

Відповідно до довідки № 040/198 ЕК від 17.12.2025, виданої Київським національним університетом ім. Т. Г. Шевченка, позивач є студенткою 1-го курсу денної форми навчання за рахунок коштів державного бюджету. Дата закінчення навчання - 30.06.2029. Позивач стверджує, що не працює у зв`язку із денною формою навчання, офіційного доходу, крім стипендії не має.

З довідки № 8239 від 11.11.2025, виданої Київським національним університетом ім. Т. Г. Шевченка, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 04.02.2026 позивач отримує стипендію.

На примусовому виконанні Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області (ВП № 49098802) перебуває виконавчий лист № 6/225/75/2015, виданий 09.10.2015 Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання: дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.04.2012 та продовжувати до досягнення дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а потім на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти стягувати за вирахуванням тієї річної частки, що припадала на дочку ОСОБА_7 щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а потім на утримання сина ОСОБА_9 стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дочку ОСОБА_8 щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та продовжувати до його повноліття.

Наведене вбачається з повідомлення органу державної виконавчої служби щодо виконавчого провадження № 49098802 та з інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно до якої зазначене виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 04.05.2026 за період з січня 2026 року по березень 2026 року включно, вбачається, що відповідач за місцем роботи отримував заробітну плату за три місяці на загальну суму 76543,78 грн без податків та зборів, а також без вирахування аліментів на утримання дітей, що в середньому становить 25514,59 грн в місяць (76543,78 грн : 3 місяці).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є повнолітньою особою, яка продовжує навчання за денною формою за рахунок коштів державного бюджету, у зв`язку з чим не має можливості працювати та забезпечувати себе самостійно, а отримуваної нею стипендії у розмірі 1 180,00 грн на місяць недостатньо для забезпечення її потреб, пов`язаних із навчанням та утриманням. Водночас суд урахував матеріальне становище відповідача, який має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, оскільки отримує заробітну плату в середньому 25 514,59 грн на місяць, а також наявність у нього обов`язку зі сплати аліментів на утримання двох інших неповнолітніх дітей. З огляду на сукупність установлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання, але не довше ніж до досягнення позивачем двадцяти трьох років.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання свого повнолітнього сина, на період її навчання, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Аналогічний висновок по застосуванню ст.199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки встановлені у справі обставини свідчать про наявність передбачених статтями 199, 200 СК України правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував денну форму навчання позивача, відсутність у неї іншого доходу, крім стипендії у розмірі 1 180,00 грн, матеріальне становище відповідача, який має стабільний дохід у середньому 25 514,59 грн на місяць, а також наявність у нього обов`язку зі сплати аліментів на утримання двох інших неповнолітніх дітей. Визначений судом розмір аліментів у частці 1/10 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно відповідає вимогам статей 182, 199, 200 СК України, забезпечує необхідний баланс інтересів сторін та враховує як потреби позивача, пов`язані з продовженням навчання, так і матеріальне становище відповідача та його обов`язок утримувати інших дітей.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року.

Головуючий – суддя: ________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: _____________________О.І. Обідіна ___________________ В.П. Пікуль