Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №275/127/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 275/127/26 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.

Категорія 40 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна,

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 травня 2026 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.10 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі також ТОВ «Споживчий Центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2.Позов обґрунтовано тим, що 02 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.05.2025-100002651 відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 3 000 грн строком на 140 календарних днів шляхом перерахування кредитних коштів на зазначений позичальником електронний платіжний засіб.

3.Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 9 300 грн, яка складається з: 3 000 грн — заборгованості за тілом кредиту; 4 200 грн — заборгованості за процентами; 600 грн — комісії; 1 500 грн — неустойки, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

4.12 травня 2026 року Брусилівський районного суду Житомирської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

5.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту надання кредитних коштів відповідачу.

6.Суд першої інстанції зазначив, що повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 117-0402 від 04 лютого 2026 року в якому вказано про перерахування 02 травня 2025 року коштів у розмірі 3 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , однак не містить відомостей, які б підтверджували належність цієї картки відповідачу.

7.Суд також виходив із того, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом позивача, а банківської виписки чи іншого документа банківської установи, який би підтверджував зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , позивачем не надано.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8.Представник ТОВ «Споживчий Центр» не погодилася з рішенням суду першої інстанції та 12 червня 2026 року подала через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.

9.В апеляційній скарзі просила: «рішення Брусилівського районного суду Житомирської області по справі №275/127/26 від 12.05.2026 в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом, процентами та комісією скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині».

10.В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильну оцінку судом першої інстанції доказів та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що факт видачі кредиту підтверджується не одним окремо взятим документом, а сукупністю доказів, серед яких електронний кредитний договір, заявка позичальника, відповідь про прийняття пропозиції, відомості про зазначений відповідачем платіжний засіб та повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснення конкретної операції з переказу кредитних коштів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

11.Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

12.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 визначено склад суду для розгляду справи №275/127/26: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Шевчук А.М., Павицька Т.М.

13.Ухвалою від 17 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з виявленими недоліками.

14.Ухвалою від 07 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

15.02 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 в електронній формі оформлено кредитний договір № 02.05.2025-100002651 невід`ємними частинами якого є Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії), Заявка кредитного договору (кредитної лінії) та Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с.27-33).

16.Відповідно до умов заявки кредитного договору датою надання кредиту визначено 02 травня 2025 року, сума кредиту становить 3 000 грн, строк кредитування — 140 днів з дати надання кредиту, а датою його повернення визначено 18 вересня 2025 року. Процентна ставка встановлена у фіксованому розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування,.

17.Умовами заявки також передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту, економічна сутність якої визначена як плата за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 600 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на її розмір у відсотковому значенні та нараховується і обліковується кредитодавцем у день видачі кредиту, що підтверджується заявкою кредитного договору № 02.05.2025-100002651 (а.с.30-32).

18.Заявка кредитного договору № 02.05.2025-100002651 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підписані одноразовим ідентифікатором Е595. У вказаних електронних документах як електронний платіжний засіб, на який мали бути перераховані кредитні кошти, зазначено платіжну картку 4790-72ХХ-ХХХХ-1876.

19.Позивач в позові посилався на те, що ідентифікація позичальника здійснювалась з використання під час оформлення кредиту електронної ідентифікації за допомогою системи BankID, а в документах кредитного договору зазначені персональні та контактні дані ОСОБА_1 . Зокрема, серед контактних номерів позичальника зазначено номер НОМЕР_2 , який відповідає номеру засобу зв`язку ОСОБА_1 , наведеному в матеріалах справи.

20.04 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 (а.с.17-21).

21.Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 117-0402 від 04 лютого 2026 року, це товариство надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків та на підставі договору № ФК-П-2024/01-2 02 травня 2025 року о 20:50:39 здійснило переказ грошових коштів у сумі 3 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 ; номер транзакції в системі iPay.ua — 729492602, призначення платежу — «Видача за договором кредиту №02.05.2025-100002651» (а.с.13).

22.Відповідно до наданого ТОВ «Споживчий Центр» розрахунку за користування кредитом за погодженою сторонами фіксованою процентною ставкою 1 % на день протягом 140 днів нараховано 4 200 грн процентів (3 000 грн ? 1 % ? 140 днів), що підтверджується розрахунком заборгованості та умовами кредитного договору.

23.Згідно з наданим позивачем розрахунком від 26.01.2026 загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 9 300 грн, з яких: 3 000 грн — заборгованість за тілом кредиту, 4 200 грн — проценти за користування кредитом, 600 грн — комісія та 1 500 грн — неустойка (а.с.23-26).

Позиція апеляційного суду

24.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

25.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

26.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом (частини 1–5 статті 263 ЦПК України).

27.Апеляційний суд уважає, що оскаржене судове рішення в межах апеляційного перегляду зазначеним вимогам відповідає та робить такі висновки.

28.Спірні правовідносини сторін є договірними та виникли на підставі кредитного договору щодо неналежного виконання позичальником зобов`язань повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

29.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт надання кредиту відповідачу. Суд апеляційної інстанції з таким висновком погоджується.

30.Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

31.Згідно зі статтями 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

32.Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

33.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише тому, що інша сторона її не спростувала. Обставина має бути доведена стороною, яка на неї посилається, таким чином, щоб висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був більш вірогідним, ніж протилежний.

34.Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

35.Отже, кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним із моменту досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов, однак сам факт укладення такого договору не свідчить про належне виконання кредитодавцем свого обов`язку з фактичного надання позичальнику кредитних коштів.

36.Обов`язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти є кореспондуючим обов`язку кредитодавця надати такі кошти. Тому саме позивач, який вимагає стягнення кредитної заборгованості, повинен довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт фактичного надання кредитних коштів відповідачу.

37.Матеріали справи свідчать про те, що заявка до кредитного договору № 02.05.2025-100002651 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підписані одноразовим ідентифікатором Е595. В електронних документах зазначено платіжну картку 4790-72ХХ-ХХХХ-1876, на яку мали бути перераховані кредитні кошти. Позивач також посилається на використання при оформленні кредиту системи BankID для ідентифікації позичальника.

38.Вказані докази можуть підтверджувати оформлення електронних документів та погодження зазначених у них умов кредитування, однак самі по собі не підтверджують фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 .

39.Крім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували ідентифікацію позичальника за допомогою BankID, послідовність дій (кроків), здійснених під час укладення договору, а також факт вчинення позичальником дій, спрямованих на укладення такого договору. Саме лише зазначення одноразового ідентифікатора без наведення інших відомостей та ідентифікуючих ознак, які дають змогу встановити особу, що його використала, не може вважатися достатнім доказом ані підписання договору саме позичальником, ані отримання ним коштів за таким договором.

40.Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» в пунктах 11 та 15 визначено, що електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

41.В постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі 758/14925/23 Верховний Суду зазначив, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

42.У справі, що переглядається, позивачем не надано візуальної послідовності дій (кроків), здійснених в інформаційно-комунікаційній системі, або інших доказів, які б із належною достовірністю підтверджували належну ідентифікацію позичальника, факт укладення ним кредитного договору, на підставі якого пред`явлено позов, та факт отримання ним кредитних коштів.

43.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

44.На підтвердження факту надання кредиту позивач посилається на лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 117-0402 від 04 лютого 2026 року, згідно з яким 02 травня 2025 року о 20:50:39 здійснено переказ 3 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 із призначенням платежу «Видача за договором кредиту №02.05.2025-100002651».

45.Разом із тим зазначене повідомлення не містить відомостей про особу, якій належить платіжна картка № НОМЕР_1 , а матеріали справи не містять документа банку-емітента, виписки з рахунку чи іншого належного доказу, який давав би можливість установити, що відповідний платіжний засіб належав саме ОСОБА_1 та що кошти були зараховані на її рахунок.

46.Збіг перших шести та останніх чотирьох цифр платіжної картки, зазначеної у заявці кредитного договору, з номером картки, наведеним у повідомленні ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не може бути самостійним доказом належності такого платіжного засобу відповідачу.

47.У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року №554/4300/16-ц зазначено, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

48.Позивач не надав суду належних первинних документів в підтвердження надання відповідачу кредитних коштів, також не скористався правом наданим учасникам справи статтею 84 ЦПК України згідно якої учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання не заявлене позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді

49.З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки ним не надано ні первинного документа про перерахування коштів на картку відповідача, ні доказів належності відповідачу певної картки, ні виписки про рух коштів по картці.

50.Обставина зазначення певного неповного номера картки в електронних документах кредитодавця також не може замінити доказу належності відповідного рахунку конкретній фізичній особі. В іншому випадку на відповідача фактично покладався б обов`язок доводити, що платіжний засіб їй не належить та що кошти не були отримані, що суперечить встановленому статтею 81 ЦПК України розподілу обов`язку доказування та концепції неприпустимості негативного доказу.

51.У даній справі документів банківської установи або інших первинних документів, з яких можна було б достовірно встановити зарахування 3 000 грн на рахунок ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

52.Апеляційний суд також враховує, що у договорі про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 датою його укладення зазначено 04 січня 2024 року, тоді як у повідомленні ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 117-0402 від 04 лютого 2026 року цей договір зазначений як укладений 01 квітня 2024 року.

53.Хоча сама по собі зазначена розбіжність не є визначальною для вирішення спору, однак у сукупності з відсутністю відомостей про власника платіжної картки, а також будь-яких первинних документів, які б підтверджували здійснення такого переказу, вона викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності та належності поданого позивачем доказу. За таких обставин зазначений документ, будучи єдиним доказом, наданим позивачем на підтвердження факту видачі кредиту, не може беззаперечно підтверджувати факт перерахування кредитних коштів позичальнику.

54.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обставини, які мають значення для справи, повинні підтверджуватися належними, допустимими і достовірними доказами.

55.З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог є обґрунтованим та відповідає встановленим у справі обставинам. Підстави для скасування судового рішення відсутні.

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

56.Доводи апеляційної скарги про те, що у нього відсутня платіжна інструкція через обмін електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами не є підставою звільнення позивача від обов`язку довести належними і допустимими доказами факт зарахування на належну відповідачу платіжну картку суми кредиту.

57.Крім того, позивач надаючи власне тлумачення нормам Закону України « Про платіжні послуги» вважає, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є первинним платіжним документом. Суд апеляційної інстанції такі доводи відхиляє з огляду на таке.

58.Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

-назву документа (форми);

-дату складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

59.Згідно зі статею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

60.За змістом статті 6 та 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг») оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення.

61.Враховуючи викладене лист ТОВ «УПР» не є первинним документом і не може сам по собі підтверджувати факт перерахування кредитних коштів відповідачу.

62.Між тим позивач обґрунтовано посилається на постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, у якій зроблено висновок про те, що факт отримання кредитних коштів може бути підтверджений сукупністю доказів, зокрема кредитним договором, виписками про рух коштів за рахунком, заявами на переказ готівки тощо.

63.Апеляційний суд погоджується із зазначеним висновком та зазначає, що наданий позивачем лист ТОВ «УПР» може бути доказом перерахування кредитних коштів відповідачу, однак такий доказ підлягає оцінці в сукупності з іншими належними та достовірними доказами, зокрема випискою про рух коштів за рахунком відповідача або іншими документами, які дають можливість достовірно встановити факт зарахування кредитних коштів відповідачу.

64.Доводи відповідача про те, що відомості щодо рахунків клієнтів, операцій за ними та фінансового стану клієнта становлять банківську таємницю, а також про те, що позивач не є банківською установою та не має можливості надати первинні банківські документи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі обставини не звільняють позивача від обов`язку доведення факту надання кредитних коштів. Водночас відсутність у позивача можливості самостійно отримати зазначені документи не позбавляє його права звернутися до суду з клопотанням про їх витребування у порядку, передбаченому процесуальним законом.

65.Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

66.Позивач таким правом не скористався ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, а тому відповідно до статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

67.Відсутність заперечень відповідача щодо окремих документів або ненадання нею доказів протилежного не може бути підставою для визнання доведеним факту отримання нею кредитних коштів, оскільки доказування не може будуватися за принципом: обставина є доведеною, якщо інша сторона її не спростувала.

68.Доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування комісії суд апеляційної інстанції не оцінює, оскільки погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту надання позивачем кредитних коштів відповідачу, що виключає необхідність вирішення питання щодо правомірності її нарахування.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

69.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

70.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71.З огляду на викладені у цій постанові мотиви суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив недоведеність факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

72.Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення.

73.Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» потрібно залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 травня 2026 року – без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

74.Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

75.Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

76.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 травня 2026 року у справі № 275/127/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, установлених статтею 389 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.