Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №292/350/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №292/350/26 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.

Номер провадження №33/4805/1346/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., захисника – адвоката Шмата Р.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомир апеляційну скаргу захисника – адвоката Шмата Р.П. на постанову Пулинського районного суду Житомирської області від 24 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Пулинського районного суду Житомирської області від 24 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 05 квітня 2026 року, близько 22 год., по вул. Зарічній в с. Ясна Поляна Житомирського району Житомирської області, керував автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Шмат Р.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вважає, оскаржувану постанову незаконною, постановленою з істотними порушеннями вимог діючого КУпАП та неповнотою дослідження доказів.

Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції мала місце неповнота дослідження доказів і встановлення обставин, а також відбулося неправильне застосуванням норм права, що призвело до постановлення необґрунтованої та незаконної постанови.

Вказує, що із долученого до матеріалів справи відеозапису безпосередньо не вбачається жодного факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а навпаки, відеозапис об`єктивно фіксує, що на момент прибуття працівників поліції автомобіль ВАЗ 2101 вже перебував у нерухомому стані, а ОСОБА_1 перебував біля транспортного засобу та категорично заперечував факт його керування. При цьому, сам момент руху автомобіля, момент його зіткнення з перешкодою, а також особа, яка безпосередньо перебувала за кермом у момент дорожньо - транспортної пригоди, на відеозаписі не зафіксовані.

Посилається і на те, що особа, яка першою на місці події повідомила про керування ОСОБА_1 , сама не була очевидцем моменту зіткнення. Свідок ОСОБА_2 , відповідно до власних пояснень, почув звук удару та вийшов на вулицю вже після цього, отже він не спостерігав моменту руху автомобіля, моменту зіткнення, та того, хто саме перебував за кермом у момент ДТП. Сам факт того, що після удару ОСОБА_2 побачив ОСОБА_1 на водійському сидінні, не встановлює факту керування ним транспортним засобом у момент, що передував дорожньо - транспортній пригоді, тим більше за відсутності встановленого та зафіксованого проміжку часу між ударом і виходом свідка на вулицю. При цьому ОСОБА_2 не був допитаний безпосередньо судом.

Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного освідування, лише наголошував, що він не керував транспортним засобом, а тому і не вбачає необхідності у проходженні даного огляду. Визнав, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, однак транспортним засобом не керував, і жодного доказу, який би спростував це, немає.

Вказує, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було надано можливості надати свої пояснення, що є грубим порушенням вимоги статті 256 КУпАП права на захист, не вручено копії постанови та копії протоколу.

Доводить, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу дійшов помилкового висновку про належність та допустимість наявних у справі доказів та поклав їх в основу обвинувального висновку, оскільки судом не було належним чином перевірено порядок отримання доказів, їх первинне джерело, взаємозалежність між окремими доказами та можливість використання кожного з них для підтвердження конкретної обставини, яка входить до предмета доказування у справі.

Зазначає, що постанова серії ЕНА 26975026 за ч.2 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесена на підставі тих самих пояснень, відеозаписів або припущень щодо особи водія, вона не може використовуватися як самостійне джерело, яке доводить достовірність цих самих обставин.

Посилається і на те, що висновок суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази є належними та допустимими, послідовними й узгодженими між собою, є передчасним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд не усунув суперечності щодо особи водія, не встановив первинного доказу факту керування, не перевірив безпосередньо показання ОСОБА_2 , не дослідив належним чином джерело відомостей, покладених в основу протоколу, та фактично використав похідні докази для підтвердження первинної обставини.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, суд вжив заходів для його повідомлення про дату та час апеляційного розгляду, однак суду не вдалося повідомити ОСОБА_1 про апеляційний розгляд.

Однак, захисник-адвокат Шмат Р.П. до початку апеляційного розгляду в судовому засіданні повідомив апеляційному суду та підтвердив, що ОСОБА_1 повідомлений про дату та час розгляду цієї справи апеляційним судом, йому відомо про сьогоднішній апеляційний розгляд, однак за узгодженою між ним (захисником) і Морозовим В.В. позицією ними прийнято рішення, що прибуває і бере участь у апеляційному розгляді лише захисник.

Також захисник повідомив, що ОСОБА_1 на даний час перебуває у м.Києві у зв`язку із характером його роботи і тому не прибув на апеляційний розгляд.

Захисник вважав за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Враховуючи все наведене, в тому числі підтвердження захисником поінформованості Морозова В.В. про дату та час апеляційного розгляду і їх узгоджену позицію, апеляційним судом було постановлено провести апеляційний розгляд цієї справи за відсутності ОСОБА_1 , та за участі лише його захисника – адвоката Шмата Р.П., який і подавав апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (далі – Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі – Порядок направлення).

Так, згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Аналогічні норми передбачено і Порядком направлення та Інструкцією.

Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення (ч.4 ст.266 КУпАП).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (п.6 Порядку направлення).

Аналогічна норма передбачена пунктом 7 Інструкції.

Ця норма Порядку направлення та Інструкції кореспондується із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, яким встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.8 Порядку направлення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Постановою місцевого суду було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №633058 від 05.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 05 квітня 2026 року, близько 22 год., по вул. Зарічній в с. Ясна Поляна Житомирського району Житомирської області, керував автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.п.2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до змісту якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, не чітка мова, від огляду відмовився (а.с.6);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6975026 від 05.04.2026 з якої слідує, що на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.4);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 згідно яких, 05.04.2026 року він пояснив, що перебував за місцем проживання та близько 22 години 05 хвилин почув тупий удар та заревів двигун автомобіля. Вийшовши на вулицю побачив увімкнуті фари автомобіля ВАЗ 267-37 ВВ, за кермом якого перебував ОСОБА_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. По прибуттю поліції було встановлено, що даним автомобілем керував ОСОБА_1 , якому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу драгер на місці зупинки і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився (а.с.8).

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №633058 від 05.04.2026 року вбачається, що до нього працівниками поліції додано відеозапис з портативного відеореєстратора 858497.

З наявного у матеріалах справи на DVD-диску відеозапису, який складається із дев`яти файлів (а.с.11) слідує, що працівники поліції прибули на виклик, з`ясували обставини справи, та встановили особу, яка керувала транспортним засобом, яким виявився ОСОБА_1 (файл із відеозаписом - VID_20260424_165928_399, інтервал відеозапису із 0:00:10 по 0:04:00).

Відповідно до зафіксованих відеозаписом обставин, виявивши в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме хитка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, працівники поліції в зв`язку з цим запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 визнав факт вживання алкоголю, при цьому заперечував факт керування транспортним засобом.

Також з даного відеозапису слідує, що на заперечення ОСОБА_1 щодо не керування ним транспортним засобом працівник поліції повідомив йому, що свідки вказали саме на нього, та на чергову вимогу працівників поліції пройти огляд, ОСОБА_1 відповів «Ви пишіть протокол, а я напишу знизу чому я відмовляюся…….без присутності адвоката відмовляюся». При цьому, працівники поліції пояснили ОСОБА_1 , що така його поведінка розцінюється як відмова від проходження огляду (файл export-wiwf3, інтервал відеозапису із 0:00:10 по 0:03:20).

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи відеозаписи на DVD-диску (а.с.11) апеляційний суд з`ясував, що працівники поліції у відповідності до Інструкції у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 , ознак алкогольного сп`яніння, запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 словесно погодився, але фактично своєю поведінкою ухилився від його проходження та унеможливив його проведення.

За таких обставин працівники поліції правомірно склали протокол у зв`язку із виявленням цього правопорушення, а суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Що ж стосується посилання апелянта на відсутність відеозапису, яким би було зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд визнає безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, переглянутим відеозаписом із файлу VID_20260424_165928_399 встановлено, що по прибуттю працівників поліції на місце події, особи які їх викликали вказали на двох осіб, які в`їхали на автомобілі в сіновал, чим заподіяли їм шкоду, при цьому, передали працівникам поліції ключі від даного автомобіля та зазначили, що «вони намагалися його завести» (інтервал відеозапису із 0:00:10 по 0:00:50). В подальшому, працівник поліції запитав у осіб, на яких вказали свідки «чиї документи на машину та хто нею керував», на що один із чоловіків сказав «я власник, керував він» та одночасно показав рукою на ОСОБА_1 (інтервал відеозапису із 0:01:00 по 0:01:10).

Крім того, з відеозапису файлу export-e3a89 слідує, що власник автомобіля при спілкуванні із працівником поліції сказав «це ми їхали.. я не керував, то цей ОСОБА_3 », а також надав інші відповіді на запитання працівника поліції щодо керування автомобілем (інтервал відеозапису із 0:07:50 по 0:08:05).

Крім того, відеозаписом файлу VID_20260424_163608_192 зафіксовано як ОСОБА_1 при спілкуванні із працівниками поліції запитував «чи можна закрити» та сказав « сіновала трошки зачепив.. я їм казав зробим.. захотів так, кажу визивай (інтервал відеозапису із 0:00:10 по 0:03:05).

Крім того, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6975026 від 05.04.2026, якою на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП за обставин, які узгоджуються із обставинами, зазначеними у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1 - 4).

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 також підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , який викликав працівників поліції, зміст яких викладено вище (а.с.8).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що обставини, які зафіксовані відеозаписами у зазначених інтервалах, в сукупності із письмовими доказами (а.с.1-4, 8) сповна підтверджують всі обставини, які стосуються предмету доказування в цій справі, а відсутність на відеозаписі фіксації руху транспортного засобу не вплинуло на законність і обґрунтованість судового рішення у цій справі, оскільки ці обставини підтверджуються сукупністю інших доказів, які є допустимими відповідно до ст.251 КУпАП, та які об`єктивно узгоджуються між собою та із зафіксованим відеозаписом перебігом події.

Наведені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Стосовно доводів апелянта про не надання працівниками поліції можливості ОСОБА_1 надати свої пояснення та не вручення копії постанови та протоколу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відеозаписом із файлу VID_20260424_163608_192 зафіксовано, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього винесено постанову за те, що він керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Також з даного відеозапису слідує, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 права, передбачені ст.268, ст.278 КУпАП, ст.63 Конституції України. Також даним відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції просить ОСОБА_1 проставити підписи за отримання копії документів та в подальшому надати свої пояснення, однак ОСОБА_1 відмовився підписати ці документи за відсутності адвоката.

Також, з даного відеозапису вбачається, що при оформленні працівником поліції адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 своєю поведінкою заважав працівнику поліції здійснити оформлення та роз`яснення суті адміністративних правопорушень, вручення відповідних копій документів, у зв`язку з чим працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що такими діями він унеможливлює ознайомленням та врученням йому копій документів. При цьому повідомив ОСОБА_1 , що всі документи будуть направлені рекомендованим листом на його адресу (інтервал відеозапису із 0:03:30 по 0:09:00).

Що ж стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_2 не був свідком керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не був допитаний безпосередньо судом, апеляційний суд зазначає, що письмові пояснення даного свідка відповідають фактичним обставинам зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та узгоджуються із іншими доказами у справі, які були оцінені місцевим судом у їх сукупності та в тому числі підтверджують факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційний суд зазначає, що пояснення ОСОБА_2 не були єдиним та вирішальним доказом винуватості ОСОБА_1 у цій справі, оскільки ключові обставини, від встановлення яких залежало прийняття правильного рішення у справі, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, об`єктивно встановлені судом сукупністю доказів у виді відеозапису у вказаних інтервалах та письмовими доказами, на які послався суд у постанові. Письмові пояснення вказаного свідка були враховані судом поряд із зазначеною сукупністю доказів і не є визначальними у цій справі.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Шмата Р.П., залишити без задоволення, а постанову Пулинського районного суду Житомирської області від 24 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович