Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №295/8790/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/8790/26 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.

Категорія 40 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у м. Житомирі цивільну справу №295/8790/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Божка Романа Олексійовича на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 червня 2026 року та додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 03 липня 2026 року, ухвалені суддею Полонцем С.М. у м. Житомирі,

встановив:

У грудні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №1620-8326 від 02 листопада 2025 року в розмірі 43 035,00 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 15 100,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами - 18 120,00 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 7 550,00 гривень, заборгованість по комісії - 2 265,00 гривень та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 листопада 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1602-8326 (кредитний договір). Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор, для підписання кредитного договору №1602-8326 від 02 листопада 2025 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту 15100,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 день; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка -1,00 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день (0,74 %).

Умовами Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом.

Представник зазначив, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладення кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання зобов`язань, отримав кредитні кошти, проте не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

Оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 02 березня 2026 року становить 43035,00 грн, з яких: 15100 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 18120,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України - 7500,00 грн, заборгованість по комісії - 2265,00 грн, яку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути на свою користь, вирішити питання судових витрат.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 29 червня 2026 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1620-8326 від 02 листопада 2025 року в розмірі 35485,00 грн та судовий збір в розмірі 2195,31 грн. В решті вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 03 липня 2026 року заяву представника відповідача Божка Р.О. задоволено частково, стягнуто з позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 гривень.

Не погоджуючись із рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 29 червня 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Божок Р.О. подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим та ухваленим з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Піддав сумніву укладеність електронного договору з відповідачем. Вказав, що суд першої інстанції не врахував у оскаржуваному рішенні позицію Верховного суду, викладені у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23. Вважав, що факт перерахування коштів не підтверджує факту укладення договору на викладених у ньому умовах. Зазначив, що матеріали справи не містить будь-яких банківських виписок по рахунку відповідача, а довідка про перерахування коштів не є первинним бухгалтерським документом. На думку скаржника, зібраних у справі доказів не достатньо для задоволення позовних вимог, а детального розрахунку стягнутих сум суд першої інстанції не навів.

Також, апеляційну скаргу було подано на додаткове рішення суду від 03 липня 2026 року адвокатом Божком Р.О. в інтересах ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, він просив апеляційний суд скасувати додаткове рішення та задовольнити заяву ОСОБА_1 , стягнувши з ТОВ «Укр кредит фінанс» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, в розмірі 20000 грн.

Не погоджується з тим, що суд зменшив витрати на правничу допомогу з власної ініціативи, за відсутності клопотання позивача, безпідставно визнав витрати неспівмірними та зменшив їх у двадцять разів. Вважає, що такий підхід судді свідчить про внутрішню суперечність рішення та порушення принципу змагальності, оскільки суд неправомірно втрутився у розмір гонорару, погодженого адвокатом і клієнтом, та не навів розрахунку присудженої суми.

У своєму відзиві представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» рішення суду першої інстанції вважала законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказала, що укладення кредитного договору з відповідачем у вигляді електронного документа відповідає положенням ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про споживче кредитування».

Вказала, що обсяг виконаних представником відповідача робіт неспівмірний із сумою стягнення у справі. Послуги адвоката відповідача є нескладними, отже заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу (20000 грн) є завищеним.

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає, а висновки районного суду колегія вважає передчасними.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1620-8326, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору, який міститься у підсистемі «Електронний суд» кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 15100 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період* - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; стандартна % ставка - 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0,74% - за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; знижена процентна ставка - 1,00 % в день.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Базовий період сплати відсотків (далі - Базовий період) - проміжки часу впродовж строку дії Договору, не пізніше останнього дня яких у Позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через вебсайт Кредитодавця або Мобільний додаток.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована. Процентні ставки за користуванням Кредитом, зазначені у пункті 4.10 Договору, застосовуються у відповідні періоди дії Договору і не можуть бути збільшені Кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди Позичальника. Однак, Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).

Відповідно до п. 4.8. кредитного договору № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року - базовий період складає 30 календарних днів.

Пунктом 4.11. договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою).

Відповідно до п. 4.14. договору, Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 01 листопада 2026 року. Продовження Строку кредитування або строку виплати Кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору, згідно з якою після укладення Додаткової угоди Строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення Додаткової угоди до його закінчення 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів. У такому випадку актуальний Строк кредитування зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування.

За змістом п. 5.1. договору позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця.

На останньому аркуші договору про відкриття кредитної лінії зазначено, що договір підписаний електронним підписом ОСОБА_1 (паспорт серія (за наявності)/номер/ НОМЕР_1 ким, коли, виданий: 1836 30.07.2021 р. Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 . Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 Електронна адреса: Critics.zero.staff@gmail.com) одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) A6224.

В матеріалах електронної справи містяться також правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №124-П від 22 жовтня 2025 року, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1620-8326 відповідно до Методики Національного банку України; копія паспорта споживчого кредиту для продукту «MiniKasa».

За умовами правил надання споживчих кредитів, з якими відповідач ознайомився при укладенні договору, які підписані ним шляхом введення одноразового ідентифікатора «А6224», позивачем передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов`язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту.

Під час розгляду заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та автентифікація банківської платіжної картки та/або банківського рахунку Заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем, у тому числі, але не виключно, шляхом блокування наперед невідомої Заявнику довільної суми в розмірі від 1 копійки до 1 гривні. Заявник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань. Заявник несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначених під час укладання Договору (п.4.7 Правил).

Відповідно до п 4.14 На підставі даних, зазначених у первинній Заявці, здійснюється реєстрація Заявника у ІКС Кредитодавця та формується Особистий кабінет. Наступні Заявки подаються Позичальником через Особистий кабінет.

Відповідно до п 5.1 правил після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту та відкриття відповідного рішення у Особистому кабінеті, Заявник вводить у Особистому кабінеті реквізити електронного платіжного засобу споживача або обирає збережені реквізити електронного платіжного засобу споживача, з використанням яких на рахунок Заявника будуть зараховані грошові кошти, надані у Кредит за Договором.

Згідно п. 5.2. правил в Особистому кабінеті формується Паспорт споживчого кредиту для ознайомлення Заявника до укладення Договору з умовами кредитування, погодженими такому Заявнику Кредитодавцем, з урахуванням умов щодо суми Кредиту та Базового періоду, обраних Заявником під час формування Заявки в Особистому кабінеті та з додатком, у якому передбачена інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій Кредитодавця. Заявник ознайомлюється з інформацією у Паспорті споживчого кредиту, який має форму електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Заявник підтверджує ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту шляхом ведення Одноразового ідентифікатора та натискання кнопки «Підписати».

Згідно п 5.8 правил У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 (семи) днів з моменту надіслання Оферти Заявнику/Позичальнику, Оферта Кредитодавця втрачає чинність. При цьому Заявник не позбавляється права знову подати Заявку на отримання Кредиту.

Відповідно до листа ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім», товариство повідомляє ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про успішність операцій, зокрема, 02 листопада 2025 року операції по договору № 1620-8326 на суму 15100 грн., номер картки: НОМЕР_4 (підсистема «Електронний суд»).

Подібні реквізити електронного платіжного засобу містить і довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року на номер картки НОМЕР_3 (підсистема «Електронний суд»).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року станом на 02 березня 2026 року становить 43035,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією, процентами річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

У справі також міститься копія витягу з Реєстру платіжної інфраструктури щодо ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» (а.с.76), копію договору № 02 червня 2020 року про надання послуг з приймання та переказу платежів, укладеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» (а.с. 77-80), а також моніторинг дій користувача ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі при укладенні кредитного договору № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Разом із тим, кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), у якій зазначено, що згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи, колегія встановила, що при вирішенні даного позову, суд першої інстанції залишив поза увагою, що після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А6224 договору про відкриття кредитної лінії № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання вимог договору повинно було перерахувати позичальнику грошову суму коштів, вказану у п 4.1 договору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Судом встановлено, що факт перерахування кредитних коштів представник позивача підтверджує довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року та листом ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» про успішність операції по перерахуванню коштів, за змістом яких 02 листопада 2025 року на рахунок НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) були перераховані грошові кошти в розмірі 15100 грн.

Водночас матеріали справи не містять доказів, що власником рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) є саме відповідач, цифри номера клієнта даного рахунку не відкриті в повному обсязі, як належні відповідачу, в поданих представником доказах, які за своїм змістом не є первинними бухгалтерськими документами, створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів та які можуть підтвердити факт перерахування коштів на картковий (поточний) рахунок фізичної особи, такими як платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта, яка також відсутня у доказовій масі позивача.

Апеляційний суд звертає увагу, що надані позивачем документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 15100 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Отже, колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неповного встановлення судом першої інстанції обставин справи, який не звернув увагу, що матеріали справи, у т.ч. і електронні, не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов договору про відкриття кредитної лінії № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі ОСОБА_1 , як позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Крім того довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1620-8326 від 02 листопада 2025 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.

Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.

Таким чином, колегія вважає, що матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договору про відкриття кредитної лінії щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Доводи представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що кредитні кошти були перераховані позивачем відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення.

Заперечення представника позивача, викладені у відзиві, що оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерські документи по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі і документів про перерахування відповідачу кредитних коштів, є неможливим, не спростовують встановлені вище апеляційним судом обставини та відхиляються.

Крім того, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про витребування у банку-емітента доказів належності кредитної картки саме відповідачу, однак на власний розсуд такою можливістю не скористався.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1383/2010 вказано про те, що у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню

Згідно постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами, проте, залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, не спростував належним чином викладені банком доводи по суті заявлених у цій справі вимог та мотивовано не відхилив доводи апеляційної скарги;

За змістом постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 464/4985/15-ц, твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2015 року, який містить детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

У постанові від 02 липня 2020 року у справі № 753/16745/15-ц Верховний Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції, що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та обставинами справи.

Апеляційний суд враховує, що у вищенаведених справах судами разом із розрахунком заборгованості досліджувалися інші докази, зокрема виписки з рахунків (у справах № 200/5647/18, № 753/16745/15-ц) та меморіальний ордер (у справі № 464/4985/15-ц), тобто первинні документи, яких позивачем у справі, що переглядається, надано не було.

Сам по собі факт укладення сторонами кредитного договору в електронній формі не підтверджує виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення кредиту, оскільки відповідно до статті 1054 ЦК України такий обов`язок виникає лише після фактичного надання кредитодавцем грошових коштів позичальнику.

Оскільки позивач не довів факту перерахування відповідачу кредитних коштів, відсутні правові підстави для висновку про виникнення у відповідача грошового зобов`язання за спірним кредитним договором. За таких обставин відсутні підстави як для стягнення основної суми боргу, так і процентів, комісії та штрафних санкцій, заявлених як похідні від основного зобов`язання.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог та часткове задоволення позову не ґрунтується на належних та допустимих доказах, у зв`язку із чим оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності й обґрунтованості та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо оскарження додаткового рішення Богунського районного суду міста Житомира від 03 липня 2026 року про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Божка Р.О. про стягнення витрат на правничу допомогу колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи представником відповідача у суді першої інстанції надано копії: договору про надання правничої допомоги від 04 червня 2026 року; додатку №1 до нього, яким визначено розмір адвоката в сумі 20000,00 грн; акту здавання-приймання послуг з надання правової допомоги від 01 липня 2026 року в розмірі 20000,00 грн; ордеру на надання правничої допомоги відповідачу. Заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн (а.с. 36-40).

Ухвалюючи додаткове рішення від 03 липня 2026 року, частково задовольнивши заяву адвоката Божка О.Р. в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування позивачем ТОВ «Укр кредит фінанс» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 гривень, суд першої інстанції посилався на наявність підстав для відшкодування відповідачу вказаних судових витрат пропорційно до відхиленої частки позовних вимог та з урахуванням принципів розумності й справедливості, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи, що відповідачем заявлено до стягнення витрат на правничу допомогу 20000 грн у заяві, а також надано докази на підтвердження таких витрат, у суду першої інстанції були наявні підстави для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Сторона позивача у своїх додаткових поясненнях від 01 липня 2026 року, поданих у суді першої інстанції, та у відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Колегія суд враховує принцип пропорційності розподілу витрат. Оскільки апеляційний суд скасовує рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 червня 2026 року та ухвалює постанову про відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.

Оцінивши надані стороною відповідача докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що затребуваний розмір таких витрат є завищеним, враховуючи обсяг наданої правничої допомоги, та не відповідає критерію розумності та справедливості, а також складності даної справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що відповідач заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн, що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За таких обставин, враховуючи викладене апеляційну скаргу адвоката Божка Р.О., подану в інтересах ОСОБА_1 , необхідно задовольнити частково, додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 03 липня 2026 року змінити, стягнувши з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції від 29 червня 2026 року, та ухвалено нове - про відмову у задоволення позову, в порядку ст.141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3994,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Божка Романа Олексійовича задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 червня 2026 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 3994,00 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн судових витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді О.М. Галацевич

В.А. Панкеєва