Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №293/184/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/184/26 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 60 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Миколайчука П.В.

з участю секретаря

судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 293/184/26 за позовом ОСОБА_1 до Черняхівської територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Черняхівської територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 була її донька – ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивачки.

На момент смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_3 фактично проживала у спірному будинку разом із сином ОСОБА_4 , який здійснював за нею догляд, оскільки мати була психічно хворою особою, мала інвалідність II групи та потребувала постійного стороннього догляду.

ОСОБА_3 користувалася будинком, утримувала його, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року є фактичним прийняттям спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки – ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати – ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло й вказане нерухоме майно.

Для прийняття спадщини після смерті матері позивачка звернулась до нотаріуса, однак, отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на будинок у спадкодавця.

Таким чином, спадщина після смерті бабусі була прийнята матір`ю фактично (ст. 549 ЦК УРСР); спадщина після матері прийнята позивачкою у встановлений строк (ст. 1268 ЦК України).

Посилаючись на вказані обставини та ст. 16 ЦК України, просила визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 .

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 рокуу задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове – про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 була єдиною спадкоємицею першої черги після смерті матері та перебувала на обліку у лікаря-психіатра з 1986 року, мала інвалідність ІІ групи та потребувала постійного стороннього догляду, який здійснював її син ОСОБА_4 . Сім`я фактично користувалась спірним будинком після смерті спадкодавця. Отже, суд фактично проігнорував особливості життєвої ситуації спадкоємиці та не надав належної оцінки доказам.

Зазначає, що висновок про неприйняття спадщини матір`ю позивача є передчасним. Матеріалами справи підтверджено про існування спадкового майна, наявність спадкоємця першої черги, фактичне користування спадковим майном сім`єю спадкоємця, відсутність спору щодо належності будинку, своєчасне прийняття спадщини позивачкою після смерті матері. За таких обставин рішення суду суперечить вимогам статтей 548-549 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 1216, 1218, 1268 ЦК України та положенням пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Бутрик О.С. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Головино, Черняхівського району Житомирської області померла ОСОБА_2 (баба позивачки) (а.с. 7).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті спадкодавця за даною адресою був зареєстрований та проживав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказані обставини підтверджуються довідкою Черняхівської селищної ради №112 від 10.06.2025 (а.с. 15).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) сформованої №84745548 спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 56).

Як слідує із довідки Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №3969 від 30.07.2025 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 22).

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Черняхівське територіальне медичне об`єднання» Черняхівської селищної ради №990 від 08.04.2024, мати позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживаюча в с.Щеніїв, Житомирського району, перебувала на обліку в лікаря-психіатра з 25.12.1986, визнана інвалідом ІІ групи (а.с. 24).

Догляд за ОСОБА_3 , яка потребувала постійного стороннього догляду, здійснював її син ОСОБА_4 з 01.05.2024 по 31.10.2024 (а.с. 37).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (а.с. 11), а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а.с. 9).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори виданої 16.12.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 матері ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що остання не прийняла спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 (а.с. 14).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ч. 1 ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року дійшов обґрунтованого висновку, що в порушення приписів ст. 81 ЦПК України позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_2 , а тому житловий будинок АДРЕСА_1 не увійшов до складу її спадщини, відтак у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок після смерті матері ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Як випливає зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вона претендує на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_3 , обґрунтовуючи тим, що остання прийняла його у спадщину від своєї матері ОСОБА_2 , не оформивши відповідне право нотаріально.

Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Тобто, фактичний вступ у володіння означає, що спадкоємець почав користуватися майном померлого як своїм власним протягом 6 місяців після його смерті.

Проте, належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_3 протягом шести місяців після смерті ОСОБА_2 суду не було надано.

Та обставина, що ОСОБА_3 з 1986 року перебувала на обліку у лікаря-психіатра, була визнана інвалідом другої групи не відміняє обов`язку позивача щодо доведення дій матері на прийняття спадщини, передбачених ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 була визнана недієздатною, над нею було встановлено опікунство тощо та коли їй була встановлена друга група інвалідності у зв`язку із психічним захворюванням.

Згідно наявної в справі інформації вона дійсно потребувала стороннього догляду і такий догляд здійснював ОСОБА_4 , однак період зазначений з 01.05.2024 по 31.10.2024 (а.с. 25), тобто період який не стосується шестимісячного строку на прийняття спадщини. У довідці медичного закладу зазначено, що ОСОБА_3 проживала в с.Щеніїв, Житомирського району (а.с. 24), померла у селищі Черняхів (а.с. 9).

Отже відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно констатував, що позивачем не надано доказів прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_2 , а саме доказів проживання разом із померлою на момент її смерті (довідки з місця проживання виданої органом місцевого самоврядування, відмітка в паспорті про реєстрацію за однією адресою із спадкодавцем, чи відповідне рішення суду). Натомість в матеріалах справи міститься довідка Черняхівської селищної ради №112 від 10.06.2025, згідно якої спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її онук ОСОБА_4 , оскільки проживав разом із померлою за однією адресою. Враховуючи наведене, місцевий суд обґрунтовано вважав недоведеним, що матір позивачки у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті своєї матері, а тому згаданий житловий будинок не увійшов до складу її спадщини, відтак відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок після смерті матері ОСОБА_3 .

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й.Григорусь

Судді О.М.Галацевич

П.В.Миколайчук

Повний текст складено 23.09.2026.