Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №276/386/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 276/386/26 Головуючий у 1-й інст. Збаражський А.М.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Галацевич О.М.,

Бондар О.О.

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 276/386/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Володимира Володимировича

на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2026 року,

встановив:

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі - ТОВ "ФК "Ейс") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020 у розмірі 51862,65 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 7000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначало, що 05.12.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №632351698 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" www.moneyveo.ua, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 5000,00 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та уклав кредитний договір без зовнішнього примусу. Звертає увагу на те, що кредитний договір №632351698 від 05.12.2020 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV2P2N4.

Вказує, що первісним кредитором були виконані зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 13 500,00 грн, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів, яка становить 51 862,65 грн, з яких 13 499,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 362,85 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Таліон Плюс" (далі - ТОВ "Таліон Плюс") укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії договору факторингу.

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Онлайн Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс") було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

10.07.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Оскільки станом на день звернення до суду з позовом заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс"заборгованість за договором №632351698 від 05.12.2020 в загальній сумі 51 862,65 грн, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн та 2 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ФК "Ейс".

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, належним чином не дослідив та не оцінив надані докази, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у визначеному позивачем розмірі.

Зазначає, що кредитний договір № 632351698 від 05 грудня 2020 року було укладено під час дії карантину, запровадженого у зв`язку з поширенням COVID-19. Посилаючись на пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та постанову Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі № 751/6006/21, вважає неправомірним нарахування позичальнику штрафних санкцій за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії карантину. Також посилається на положення законодавства, якими встановлено особливості відповідальності позичальників у період дії воєнного стану. Наголошує, що в цей період позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання кредитного зобов`язання. Крім того, заборонено збільшувати процентну ставку за користування кредитом у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань, крім установлених законом випадків.

Вважає, що позивачем неправомірно нараховано проценти та інші платежі, пов`язані з простроченням виконання кредитного зобов`язання, а заявлений до стягнення розмір заборгованості є завищеним. На його переконання, суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунку заборгованості з урахуванням законодавчих обмежень, установлених на період карантину та воєнного стану, та безпідставно поклав наданий позивачем розрахунок в основу рішення.

Посилаючись також на положення статей 81, 89 ЦПК України, зазначає, що суд не забезпечив повного та всебічного дослідження доказів і не надав належної оцінки обставинам, на які відповідач посилався на заперечення проти позову, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачці строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Ейс"просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладення кредитного договору № 632351698 від 05 грудня 2020 року, перерахування кредитних коштів відповідачу, виникнення та розмір заборгованості. Натомість відповідач не надав доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на належний йому картковий рахунок, не подав власного контррозрахунку заборгованості та доказів належного виконання кредитних зобов`язань. Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом, а його сторони погодили всі істотні умови, зокрема суму кредиту, строки його повернення, порядок нарахування та сплати процентів. Умовами договору передбачено застосування дисконтної, індивідуальної та базової процентних ставок залежно від строку користування кредитом та виконання позичальником своїх зобов`язань.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування процентів, позивач посилається на те, що договором передбачено проценти як за правомірне користування кредитними коштами, так і за користування ними після прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідні умови договору були погоджені відповідачем та узгоджуються з положеннями статей 1048, 625 ЦК України. Розрахунки заборгованості, складені попередніми кредиторами, містять відомості про нарахування процентів, здійснені платежі та залишок заборгованості, узгоджуються з іншими матеріалами справи та підтверджують заявлений розмір вимог. Наголошує, що балансове списання заборгованості попереднім кредитором не свідчить про її погашення боржником, а пов`язане з відступленням права вимоги наступному кредитору.

ТОВ "ФК "Ейс"окремо наголошує, що після набуття права вимоги не здійснювало жодних додаткових нарахувань та не застосовувало до відповідача штрафних санкцій. Вважає, що надані розрахунки у сукупності з доказами перерахування кредитних коштів підтверджують наявність і розмір заборгованості, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 05 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №632351698, за умовами якого відповідачу надано кредит, розмір якого в подальшому було збільшено до 13500,00 грн. Факт перерахування кредитних коштів суд визнав доведеним платіжними дорученнями та інформацією АТ КБ "ПриватБанк" про надходження на належну відповідачу банківську картку коштів у загальній сумі 13 500,00 грн. Суд установив, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13 499,80 грн. При цьому 03 січня 2021 року ОСОБА_1 сплатив 2 362,80 грн процентів та 0,20 грн тіла кредиту.

З огляду на це суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 38 362,85 грн процентів та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 51 862,65 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Щодо укладення кредитного договору №632351698 від 05.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір № 632351698 (а.с.20-21а).

Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" (надалі іменуються - Правила) ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передбачено, що клієнт у заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту, а також бажаний спосіб отримання кредиту. Клієнт також зобов`язаний оновлювати ці дані в особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. За результатами заповнення Заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація платіжної карти клієнта відповідно до стандартів відповідних платіжних систем (а.с.25-30).

Відповідно до п.1.1. договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.2. передбачено, що кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - "Дисконтний період"). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

Сторони погодили, що встановлений в п.1.2. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку Дисконтного періоду можливе до закінчення Дисконтного періоду, а також під час Пільгового періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно п.1.4. вказаного договору за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п.1.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 241,56 % річних, що становить 0,66 % від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 606,65 % річних, що становить 1,66 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п.1.2. договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми "Рівні лояльності" кредитодавця (далі - "Програма"), які розміщені на сайті кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього договору позичальнику присвоєний 1 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього Договору. 1.4.3. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст.212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п.1.3. цього договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Позивачем до матеріалів позову долучено Паспорт споживчого кредиту до договору № 632351698 від 05.12.2020, з якого встановлено, що сторонами погоджено тип кредиту: кредит, сума/ліміт кредиту: 5000,00 грн, строк кредитування 30 днів, мета отримання кредиту: на споживчі цілі. Процента ставка, відсотків річних: 241,56%, тип процентної ставки фіксована (може бути змінена за згодою сторін). Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 5990,00 грн, реальна річна процентна ставка 242,66 % річних (а.с.19).

Згідно із довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі, сформованою 30 серпня 2023 року, ОСОБА_1 05.12.2020 подав заяву на отримання кредиту в розмірі 5000,00 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,7 % в день. Акцепт оферти позивальником: підписання договору здійснено одноразовим ідентифікатором MNV2P2N4, надісланим на номер телефону НОМЕР_1 05.12.2020 о 22:47:41 та введено позичальником 05.12.2020 о 22:48:13. 05.12.2020 о 22:48:26 перераховано кошти позичальнику (а.с.38).

Факт перерахування коштів ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" у сумі 5000,00 грн на вказану відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту підтверджується платіжним дорученням (а.с.41 зв.).

Крім того, згідно укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" Додаткових угод до договору № 632351698 від 05.12.2020, сторони домовились збільшили суму кредиту до 13500,00 грн (а.с.22-24).

Факт перерахування коштів ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" у сумі 8500,00 грн на вказану відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту підтверджується платіжними дорученнями (а.с.41-42 зв.).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020, вбачається, що сума заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 05.12.2020 по 09.03.2021 становить: 13 499,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 21 522,95 грн - заборгованість за відсотками (а.с.91-92).

При цьому, відповідачем 03.01.2021 були сплачені відсотки в розмірі 2 362,80 грн та тіло кредиту - 0,20 грн.

На виконання ухвали Хорошівського районного суду Житомирської області від 16 березня 2026 року про витребування доказів від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла інформація, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , банком емітовано картку № НОМЕР_3 , а також, міститься інформація про надходження за період з 05.12.2020 по 10.12.2020 на картку грошових коштів у сумі 13500,00 грн (а.с.140-145).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ "ФК "Ейс" зазначено, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020 перейшло до позивача на підставі договорів факторингу.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 кредитного договору №632351698 від 05.12.2020.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №632351698 від 05.12.2020. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Відповідно до змісту ст. ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Також, як вбачається з матеріалів справи, що 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.53-56).

Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с.58 зв.).

31 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року (а.с.59-62).

31 грудня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.64).

31 грудня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с.64 зв.).

31 грудня 2023 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.65).

Відповідно до реєстру прав вимоги №124 від 09 березня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 35 022,75 грн, яка складається з 13 499,80 грн заборгованості за основною сумою боргу та 21 522,95 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.66-67).

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.70-72).

Пунктом 1.3 вказаного договору факторингу "Право вимоги" - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.

03 серпня 2021 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено додаткову угоду № 2, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.74 зв.).

30 грудня 2022 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено додаткову угоду № 3, якою продовжено строк дії договору до 30 грудня 2024 року (а.с.75).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 51 862,65 грн, яка складається з 13 499,80 грн заборгованості за основною сумою боргу та 38 362,85 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.76-77).

10 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Ейс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №10/07/25-Е, за умовами якого ТОВ "ФК "Ейс" зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за плату, а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (а.с.80-83).

Пунктом 1.2. вказаного договору факторингу вказано, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 18 липня 2025 року до Договору факторингу № 10/07/25-Е від 10 липня 2025 року від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 51862,65 грн, яка складається з 13 499,80 грн заборгованості за основною сумою боргу та 38 362,85 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.86-87).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 10 липня 2025 року за договором факторингу № 10/07/25/Е від 10 липня 2025 року ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передало ТОВ "ФК "Ейс" реєстр боржників в кількості 18136 загальна сума заборгованості складає 330 200 487,35 грн (а.с.45).

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020 колегія суддів зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг" (стаття 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно сталої практики Верховного Суду належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року №905/306/17).

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ "ФК "Ейс" належними та допустимими доказами підтвердило набуття права вимоги за кредитним договором № 632351698 від 05.12.2020, з чим погоджується й колегія суддів.

Доказів того, що вказані договори факторингу визнані недійсними суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ "ФК "Ейс" набуло статус нового кредитора за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020.

Щодо розміру заборгованості слід зазначити наступне.

Згідно Графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до договору № 632351698 від 05.12.2020 сторони погодили термін платежу - 04.01.2021, сума кредиту - 5000,00 грн, нараховані проценти - 990,00 грн, до сплати (разом) - 5990,00 грн (а.с.21 зв.).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020, вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 05.12.2020 по 09.03.2021 становить: 13 499,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 21 522,95 грн - заборгованість за відсотками (а.с.91-92).

При цьому, відповідачем 03.01.2021 були сплачені відсотки в розмірі 2 362,80 грн та тіло кредиту - 0,20 грн.

У постанові Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, для стягнення договірних процентів за період після закінчення первісного строку кредитування позивач повинен довести, що строк користування кредитом був продовжений у спосіб, передбачений договором, а проценти нараховані саме в межах такого продовженого строку.

Вирішуючи питання щодо процентів, суд виходив із того, що умовами договору передбачалася можливість продовження дисконтного періоду шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів, а після його закінчення - продовження строку користування кредитом на строк не більше 90 календарних днів. Суд дійшов висновку, що здійснений відповідачем платіж активував механізм продовження строку кредитування, а тому нарахування процентів у межах первісного 30-денного строку, продовженого дисконтного періоду та наступних 90 календарних днів відповідало умовам договору.

Проте судом першої інстанції не враховано, що зі змісту п.1.3. кредитного договору вбачається, що продовження Дисконтного періоду не відбувається автоматично внаслідок самої лише сплати позичальником нарахованих процентів. Умовами договору реалізацію права на продовження такого періоду пов`язано зі сплатою всіх фактично нарахованих процентів та відповідним волевиявленням позичальника на продовження строку кредитування, яке має бути виражене шляхом зазначення відповідного коментаря до платежу або активації функції продовження строку Дисконтного періоду в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Отже, сплата ОСОБА_1 03 січня 2021 року нарахованих процентів у розмірі 2 362,80 грн, за відсутності доказів вчинення ним інших передбачених пунктом 1.3. договору дій, не є достатньою підставою для висновку про реалізацію позичальником права на продовження Дисконтного періоду.

Отже, здійснення ОСОБА_1 03 січня 2021 року платежу у розмірі 2 363,00 грн, з якого 2 362,80 грн зараховано в рахунок сплати процентів та 0,20 грн - у рахунок погашення тіла кредиту, не свідчить про продовження Дисконтного періоду. Умовами пункту 1.3. договору продовження такого періоду пов`язано не лише зі сплатою нарахованих процентів, а й із відповідним волевиявленням позичальника, вираженим у визначений договором спосіб.

Матеріали справи не містять доказів того, що оплата відповідачем нарахованих процентів у розмірі 2 362,80 грн супроводжувалася відповідним коментарем відповідача або шляхом активації відповідачем в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду, як це передбачено пунктом 1.3. договору.

Розрахунок заборгованості, складений кредитором, не є доказом погодження сторонами нового строку кредитування, оскільки такий розрахунок відображає позицію позивача щодо розміру боргу, але не підтверджує факту укладення між сторонами домовленості про пролонгацію договору.

За таких обставин підстав вважати, що відповідач реалізував передбачене пунктом 1.3. договору права на продовження Дисконтного періоду матеріали справи не містять, а тому строк кредитування закінчився 04 січня 2021 року.

Оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено продовження Дисконтного періоду в порядку, передбаченому пунктом 1.3. договору, відсутні й підстави для застосування Індивідуальної процентної ставки, передбаченої пунктом 1.4.2. договору саме на випадок такого продовження.

При цьому після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Із наданого кредитором розрахунку вбачається, що станом на 03 січня 2021 року відповідачем сплачено нараховані за користування кредитом проценти у розмірі 2 362,80 грн. Доказів наявності несплаченої заборгованості за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування, позивачем не надано.

Отже, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 38 362,85 грн, нарахована за межами належним чином погодженого сторонами строку кредитування, стягненню не підлягає.

Відтак стягненню з відповідача підлягає лише непогашена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 499,80 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ТОВ "ФК "Ейс", звертаючись до суду з цим позовом, частково надало належні та допустимі докази розміру заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилася внаслідок неналежного виконання ним умов укладеного договору, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог повністю.

За приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як у межах заявлених вимог та при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга ст.264 ЦПК України).

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За звернення до суду із позовом ТОВ "ФК "Ейс" сплатило 2 662,40 грн судового збору.

Позов ТОВ "ФК "Ейс" задоволено на 26,03% (13 499,80 грн : 51 862,65 грн х 100%), відтак, із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 693,06 грн (2 662,40 грн х 26,03%) та витрати на правничу допомогу в розмірі 520,60 грн (2000 грн х 26,03%).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 73,97%, тому із ТОВ "ФК "Ейс" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 2 954,07 грн (3993,60 грн х 73,97%)

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Володимира Володимировича задовольнити частково.

Рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №632351698 від 05.12.2020 у розмірі 13 499,80 грн (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 80 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 693,06 грн (шістсот дев`яносто три гривні 06 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 520,60 грн (п`ятсот двадцять гривень 60 копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на користь ОСОБА_1 2 954,07 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 07 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді О.М.Галацевич

О.О.Бондар