Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №215/6760/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 215/6760/25

Провадження № 2/761/10720/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі Державної служби України з питань праці про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 на адресу суду за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України, в особі Державної служби України з питань праці про відшкодування моральної шкоди та захист прав, зазначених у Законі України «Про звернення громадян», стягнення коштів у розмірі 1 514 000 грн за рахунок державного бюджету, зобов`язання вчинити певні дії та допустити негайне виконання рішення з наданням звіту про виконання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №215/5035/23 було визнано протиправною відмову Держпраці у розгляді його заяви від 28.03.2023 (вх. № С-1193-23а). Позивач зазначає, що внаслідок тривалої протиправної бездіяльності відповідача та невиконання рішення суду йому було завдано моральної шкоди, яка проявилася у душевних стражданнях, переживаннях та погіршенні стану здоров`я.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 22.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач - Державна служба України з питань праці подав до суду відзив на позовну заяву, в якій проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. Зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 215/5035/23 відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача від 28.03.2023 та надано відповідь від 01.04.2024 № 1197/4/4.2-24а, що повністю спростовує твердження про невиконання рішення суду чи триваючу бездіяльність. Відповідач наголосив, що сам по собі факт ухвалення судового рішення на користь особи не є безумовною підставою для автоматичного стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів (медичних довідок, висновків психологів, доказів лікування тощо) на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, її характеру, обсягу, тривалості та причинно-наслідкового зв`язку між діями Держпраці та негативними наслідками. Розрахунок суми через множення прожиткового мінімуму на 500 не ґрунтується на законі. Також відповідач заперечив щодо вимоги про негайне виконання рішення та надання звіту, оскільки такі вимоги не передбачені ст. 430 ЦПК України для даної категорії спорів.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом із власної ініціативи.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушень, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 215/5035/23 було визнано протиправною відмову Державної служби України з питань праці у розгляді заяви позивача та зобов`язано Державну службу України з питань праці розглянути заяву позивача від 28.03.2023 за вх. С-1193-23а у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Представником відповідача було надано до матеріалів справи лист з якого вбачається, що відповідачем на виконання вказаного судового рішення було повторно розглянуто заяву позивача від 28.03.2023 та надано детальну письмову відповідь від 01.04.2024

№ 1197/4/4.2-24а, з урахуванням тих зауважень на які звернув увагу суд у своєму рішенні.

Отже, оскільки рішення суду було виконано, а відповідь по суті звернення надана позивачу, тому доводи останнього про триваючу бездіяльність та порушення його прав через невиконання рішення суду є безпідставними, а тому моральна шкода в цій частині не могла бути йому завдано.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок первинної відмови чи дій відповідача позивач зазнав реальних, глибоких душевних страждань чи розладу здоров`я, які б досягли рівня, що потребує компенсації в розмірі 1 514 000 грн.

Сам по собі факт встановлення судом адміністративної юрисдикції порушення з боку суб`єкта владних повноважень не тягне за собою автоматичного виникнення обов`язку з відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі без надання позивачем відповідних доказів на підтвердження розміру завданої шкоди та причинного зв`язку (як того вимагають ст. ст. 23, 1167 ЦК України та ст. 81 ЦПК України).

Позивачем не наведено об`єктивних розрахунків, медичних документів, висновків фахівців чи інших належних доказів на обґрунтування заявленої суми, а застосований спосіб його розрахунку шляхом збільшення прожиткового мінімуму 3028,00 грн у 500 разів до 1 514 000,00 грн не передбачений чинним законодавством України як загальна формула для визначення компенсації моральної шкоди.

Оскільки позивачем не доведено сукупності всіх необхідних елементів цивільного правопорушення для стягнення моральної шкоди (зокрема, обсягу страждань та причинно-наслідкового зв`язку із заявленою сумою), суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Держави України, в особі Державної служби України з питань праці про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: