Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №754/7132/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8823/26

Справа №754/7132/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря -Черниш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до Деснянського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі - ТОВ «ФК «Кредіплюс») та ОСОБА_1 укладено договір № 84414, за умовами якого відповідач отримав перший транш кредиту в сумі 4000,00 грн строком на 126 днів. ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. Відповідач у свою чергу зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Однак, в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач належно не виконав взятого на себе зобов`язання, своєчасно кредит не погасив та проценти не сплатив.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір № 28012025, у відповідності до вимог якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і за договором №84414 від 19 вересня 2021 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів користування кредитом за договором №84414 від 19 вересня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 8663,44 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3595,29 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4267,15 грн, заборгованість за комісіями - 801,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 8663,44 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3595,29 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4267,15 грн, заборгованість за комісіями - 801,00 грн, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Панченко О.М.

Ухвалою від 24 квітня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз`яснив сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановив процесуальні строки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, відзив, або пояснення на позов не надавав.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 19 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 84414 (індивідуальна частина).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Договір, що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку (ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку (ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини, Договір про споживчий кредит набуває чинності.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, позичальник засвідчує, що до укладення Договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за першим траншем, паспортом споживого кредиту, публічною частиною Договору, Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення Договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами, розміщеними на сайті https//finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен відмовитися від підписання цієї індивідуальної частини Договору.

Типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 59 556,00 грн. (пункт 2.1 Договору).

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі, окремими траншами (частинами) (пункт 2.2 Договору).

Для отримання першого траншу та другого траншу позичальник зобов`язаний (якщо вимагається) забезпечити укладення наступних договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг, що відповідають вимогам кредитодавця та/або договорів забезпечення виконання його зобов`язань за цим договором: Договір страхування життя (пункт 2.2.1 Договору).

Перший транш в сумі 4000,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 3000,00 грн. на рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_1 , що відкрито в банку код 305299-ПАТ КБ ПРИВАТБАНКУ у національній валюті (далі – рахунок Позичальника); у розмірі 1000.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Другий транш в сумі, що не може перевищувати 55 556,00 грн., надається не пізніше наступного дня після погодження кредитодавцем заяви/звернення позичальника про отримання другого траншу (пункт 2.2.3 Договору).

Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 550,00% річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550,00% річних (пункт 2.3 Договору).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу та другого траншу складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 100,00 грн., Знижений тариф комісії за управління та обслуговування другого траншу не може перевищувати 1.00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування другого траншу не може перевищувати 200.00 грн. (пункт 2.4 Договору).

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 1056 днів (пункт 2.6 Договору).

Строк, на який надається перший транш складає 126 днів (строк кредитування за першим траншем) Строк на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за першим траншем: 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.(пункт 2.6.1 Договору).

Строк, на який надається другий транш складає від 84 днів до 30 місяців. Строк, на який надається другий транш та окремі його частини встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за другим траншем, а також конкретні дати виплат вказуються в графіку платежів і не можуть бути рідшими ніж 1 раз на місяць та частішими ніж 1 раз на 2 тижні (пункт 2.6.2 Договору).

Загальні витрати за першим траншем складають 5271,44 грн (пункт 2.7.1 Договору).

Загальні витрати за другим траншем не перевищать 159 076,00 грн (пункт 2.7.2 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за першим траншем складає 123 423,59% річних (пункт 2.8.1 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за другим траншем не перевищить 14846,78% річних (пункт 2.8.2 Договору).

Орієнтовна загальна вартість першого траншу для позичальника складає 9271,44 грн (пункт 2.9.1 Договору).

Орієнтовна загальна вартість другого траншу для позичальника не перевищить 214 632,00 грн. (пункт 2.9.2 Договору).

Своїм підписом у Договорі про споживчий кредит № 84414 від 19 вересня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що примірник підписаних сторонами індивідуальної частини Договору та Графіку платежів за першим траншем отримав особисто в паперовій формі, а публічну частину Договору в електронному повідомленні на номер мобільного телефону, вказаного ним в заяві на видачу кредиту та Договорі.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, чим порушує права позивача.

Згідно картки обліку виконання договору № 84414 від 19 вересня 2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 8663,44 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3595,29 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 4267,15 грн, заборгованість по комісії у розмірі 801,00 грн.

28 січня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28012025, відповідно до умов якого Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між Клієнтом і боржниками. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 28012025 від 28 січня 2025 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 84414 від 19 вересня 2021 року у розмірі 8663,44 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3595,29 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 4267,15 грн, заборгованість по комісії у розмірі 801,00 грн.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 84414 від 19 вересня 2021 року.

Вирішуючи спір по суті суд входить з наступного.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування 19 вересня 2021 року коштів в сумі 3000,00 грн за реквізитами платіжної картки, вказаної відповідачем у договорі, призначення платежу: 5168745302479255, ІПН 3076418934 Надання фінансового кредиту згідно кредитного договору № 84414 від 19.09.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № CRD_336385 від 19 вересня 2021 року.

Комісія за надання першого траншу складає 1000.00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п 2.2.2. цієї індивідуальної частини.

Отже, на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 19 вересня 2021 року №84414 ТОВ «ФК «Кредіпдюс» 19 вересня 2021 року надало відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 4 000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 19 вересня 2021 року №84414 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 20 березня 2026 року становить 8 663,44 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3595,29 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4267,15 грн, заборгованість за комісіями - 801,00 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, висловлена позиція, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржника, в тому числі і відповідача за договором факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), що складає 3 595,29 грн є такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у загальному розмірі 4 267,15 грн, з цього приводу суд зазначає про наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

З умов кредитного договору встановлено, що сума кредиту складає 4000,00 грн, строк кредитування - 126 днів, процентна ставка - 550,00% річних.

Отже, розрахунок відсотків за користування кредитом здійснено позивачем відповідно до погоджених сторонами умов кредитування.

З огляду на викладене, сума заборгованості по відсоткам є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Водночас відповідачем не було надано жодних доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів неправильного нарахування виниклої суми заборгованості.

Окрім того, суд звертає увагу, що незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не повернув у встановлений строк отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в загальному розмірі 4 267,15 грн, які передбачені умовами кредитного договору.

Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено та встановлено проценти за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма їхніми умовами).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частинами першою, другою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закону України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на відповідача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору про споживчий кредит, а саме пунктом 2.4 договору, передбачено стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту, що становить 100,00 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 801,00 грн. не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 595,29 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 4 267,15 грн.

Окрім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду: договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №1014 від 02.02.2026 року; витяг з Акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року.

В Акті №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року зазначено, що за надання усної консультації з вивченням документів адвокат витратив 2 години, вартість склала 3000,00 грн; на складання позовної заяви, адвокат витратив 2 години, сума склала 6 000,00 грн., загалом 9 000,00 грн.

Так, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дійсно між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

У той же час, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 9 000,00 грн не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи надані з боку адвоката послуги, суд зазначає, що дана справа не є складною, дана категорія справ є розповсюдженою, не потребувала значного часу та вивчення для складання позовної заяви, яка склала 4 години, де загальна вартість наданих послуг склала 9 000,00 грн.

До того ж, сама позовна заява не є об`ємною, фактично складається лише з статей Цивільного кодексу України (розповсюджених), які застосовуються в договірних правовідносинах та декількох абзаців стосовно укладання кредитного договору.

Окрім цього, не відповідає критеріям розумності та справедливості надання усної консультації з вивченням документів, де витрачений час склав 2 години, а загальна вартість наданих послуг в розмірі 3 000,00 грн, оскільки вказана категорія справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами є доволі розповсюдженою та сама по собі не складною, а тому суд вважає, що з боку виконавця робіт не потребувало значного часу для аналізу спірних правовідносин.

Тому, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 06 квітня 2026 року № 0632580019 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 416,24 грн. (7 862,44*2 662,40/8663,44)

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 15-16,207,512,516,526,530,610-611,632,638,903,1048,1049,1054,1077/1078 ЦК України, статями 2,5,10,12,19,76,77-81,89,131,141,187,211,263-265,273-274,280-289,354 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за Договором № 84414 від 19.09.2021 у розмірі 7 862.44 грн.

Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 416.24 грн.

Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000.00 грн

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко