Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №753/13456/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13456/26

провадження № 1-кп/753/1917/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12026100020001647 від 05.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який немає місця реєстрації та постійного місця проживання, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_7

ОСОБА_7 будучи раніше судимим за корисливі злочини, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та визначивши для себе вчинення корисливих злочинів як засіб для існування, повторно, в умовах воєнного стану, вчинив новий умисний злочин проти власності при наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , 29 травня 2026 року приблизно об 11 год. 20 хв., перебуваючи за адресою: місто Київ, зупинка «Привокзальна», що неподалік будинку № 8 на вул. Привокзальна, де на той момент на лавці зупинки знаходилась потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка попередньо залишила свою господарську сумку тачку на колесах біля зупинки, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливу мету, спрямовану на заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, таємно, протиправно, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, та тим, що потерпіла відволіклась на переглядання свого телефону, шляхом вільного доступу взяв господарську сумку тачку на колесах, вартістю 473 грн., в якій знаходилися особисті речі останньої, а саме: грошові кошти сумою 5 000 грн.; золота підвіска у вигляді хреста, вагою 0,82 г., 585 проби, вартістю 2 932,70 грн., золота коронка, вагою 0,86 г., 850 проби, вартістю 4 735, 15 грн.; срібний хрестик, вагою 12,32 г., 925 проби, вартістю 1 112, 00 грн.

У подальшому, ОСОБА_7 , взяв до рук вказану господарську сумку тачку на колесах та пішов у невідомому напрямку, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 9 254 грн. 85 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_7 в аспекті пред`явленого йому обвинувачення

Відповідно до вимог ст. 348 КПК України обвинуваченому ОСОБА_7 судом було роз`яснено суть обвинувачення, після чого він висловив свою позицію.

Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечив події кримінального правопорушення, однак наполягав на тому, що помилково переплутав сумку потерпілої зі своєю, а тому вважав, що у його діях відсутній умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження у судових дебатах

Прокурор ОСОБА_4 зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена дослідженими у судовому засіданні доказами. Він просив визнати ОСОБА_7 винуватим у пред`явленому обвинуваченні та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 вважав, що стороною обвинувачення не було надано доказів, які б з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, підтверджували висунуте обвинувачення ОСОБА_7 . Просив суд виправдати обвинуваченого у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Обвинувачений ОСОБА_7 під час свого виступу у дебатах підтримав позицію, яка викладена його захисником.

IV. Показання допитаних осіб

4.1 Показання потерпілої ОСОБА_5 .

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що 29 травня 2026 року вона була у Пенсійному фонді, оскільки її син є особою з інвалідністю ІІ групи, а вона, у свою чергу, є його опікуном та отримує пенсію. Приблизно о 11-ї години вона вийшла з магазину, розташованого поруч, склала придбані речі у свою господарську сумку-візок та попрямувала до зупинки громадського транспорту на вул. Привокзальній. Позаду неї йшов ОСОБА_7 , який почав розпитувати її про те, де поблизу можна поїсти. Після цього вона сіла на зупинці та почала їсти булочку, а її сумка перебувала поруч із нею. ОСОБА_7 також продовжував перебувати неподалік.

У якийсь момент на зупинку під`їхав автобус № 115, після чого ОСОБА_7 схопив її господарську сумку-візок та забіг до автобуса, який одразу поїхав. Після цього вона викликала поліцію, а коли працівники поліції приїхали, вони разом попрямували до вул. Привокзальної, де відбулася подія.

Вона дуже засмучена цією подією, оскільки в неї були викрадені всі документи, які стосувалися інвалідності її сина, у тому числі довідки та рішення суду. Також у її сумці були грошові кошти в сумі не менше 5 000 гривень.

Надалі, у понеділок, їй зателефонував ОСОБА_7 та почав просити вибачення, зазначаючи, що він переплутав господарську сумку-візок. Наступного дня вони зустрілися неподалік вул. Привокзальної, де він почав запевняти її, що все поверне, однак у підсумку повернув лише документи.

На запитання прокурора потерпіла вказала, що перелік майна, зазначений в обвинувальному акті, відповідає тому майну, яке в неї було викрадено. Їй частково повернули ювелірні вироби, однак грошові кошти не повернули.

На запитання захисника пояснила, що особа, яка їй телефонувала, представилася чоловіком, який забрав її сумку, однак свого імені не називала.

4.2 Показання свідка ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що знає ОСОБА_7 як особу, яка торгує на ринку поблизу вул. Привокзальної. Він пам`ятає, що обвинувачений прийшов на місце торгівлі з іншою сумкою, не тією, яку зазвичай мав при собі, та залишив її поруч. Також свідок пригадав, що обвинувачений дістав речі із зазначеної сумки та виставив їх на продаж.

4.3 Показання обвинуваченого ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 суду показав, що він продає різні речі на ринку поблизу вул. Привокзальної. За день до події він їхав на ринок, щоб забрати речі, які там знаходилися. Він взяв у свого друга сумку, яка була дуже схожа на сумку потерпілої.

Після цього, 29 травня 2026 року, він зустрів потерпілу та запитав у неї, де поблизу можна поїсти. Далі під`їхав громадський транспорт, він взяв сумку, помилково вважаючи її своєю, зайшов до громадського транспорту та поїхав. Потім він прибув на ринок, залишив сумку, а пізніше зрозумів, що сумка не його. Далі він з`ясував, що у сумці були платіжні документи, документи та прикраси. В одному з документів він побачив номер телефону потерпілої та зателефонував їй. Вони домовилися наступного дня зустрітися, і під час зустрічі він передав їй частину речей, однак заперечив, що в сумці були грошові кошти. Пізніше вони з потерпілою пішли до ринку, де їх зустріла адміністратор ОСОБА_9 , яка повідомила, що обвинуваченого розшукує поліція. Він наполягав на тому, що всі речі, які були вилучені із сумки, були повернуті потерпілій.

На запитання прокурора вказав, що сумку, яку він взяв у друга, він забув на зупинці. Він зрозумів, що помилився сумкою, через кілька годин, однак зателефонував потерпілій лише через 3-4 дні.

На запитання захисника вказав, що на момент дзвінка потерпілій він не знав, що вона звернулася до поліції. Він зателефонував потерпілій одразу після встановлення її контактних даних. Обвинувачений також заперечував, що тікав із місця події, коли взяв сумку. Потерпіла зазначала йому про грошові кошти, які були в сумці, але він їх не бачив.

V. Документи, речові докази, висновки експертизи

5.1 Протокол огляду місця події від 02 червня 2026 року, яким зафіксовано проведення огляду зупинки громадського транспорту на вул. Привокзальній у м. Києві, під час якого вилучено господарську сумку-візок, папку рожевого кольору з документами та поліетиленовий пакет із срібним і золотим хрестиками та золотою коронкою.

5.2 Постанова слідчої Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 08 червня 2026 року про визнання як речових доказів господарську сумку-візок, папку рожевого кольору з документацією та поліетиленовий пакет із срібним хрестиком, золотим хрестиком і золотою коронкою.

5.3 Протокол огляду речей від 09 червня 2026 року, яким зафіксовано огляд господарської сумки-візка, папки рожевого кольору з документацією та поліетиленового пакета із срібним хрестиком, золотим хрестиком і золотою коронкою, вилучених під час огляду місця події 02 червня 2026 року.

5.4 Довідка про доходи № 4546 3452 4365 8521, виданою на ім`я ОСОБА_5 , якою підтверджено отримання нею пенсії за період із травня до жовтень 2025 року в загальному розмірі 18 228 грн.

5.5 Довідка, виданою на ім`я ОСОБА_10 , якою підтверджено отримання ним пенсійних виплат як особою, яка перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує допомогу згідно з рішенням суду як опікун ОСОБА_5 , за період із січня до грудень 2025 року в загальному розмірі 35 830 грн.

5.6 Заява ОСОБА_5 від 09 червня 2026 року, якою підтверджено отримання нею речових доказів, а саме господарської сумки-тачки на колесах та папки рожевого кольору з документацією, срібним хрестиком, золотим хрестиком і золотою коронкою.

5.7 Постанова слідчої Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 08 червня 2026 року про призначення товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості золотого підвіска у вигляді хрестика, золотої коронки, срібного хрестика та господарської сумки-тачки на колесах.

5.8 Висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 936/26 від 08 червня 2026 року, яким визначено ринкову вартість досліджуваних предметів станом на 29 травня 2026 року, з урахуванням їх характеристик та зносу, а саме: золотого підвіска у вигляді хрестика вагою 0,82 г, 585 проби - 2 934,70 грн, золотої коронки вагою 0,86 г, 850 проби - 4 735,15 грн, срібного хрестика вагою 12,32 г, 925 проби - 1 112 грн, господарської сумки-тачки на колесах - 473 грн, при цьому загальна вартість об`єктів дослідження становить 9 254,85 грн.

5.9 Супровідний лист слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві в порядку ст. 93 КПК України, яким витребувано відеозаписи з камер відеоспостереження за 29 травня 2026 року, поблизу ринку у м. Києві.

5.10 Заява від 05 червня 2026 року, якою надано копію відеозапису з камер відеоспостереження за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1, за період часу з 11 год. 25 хв. до 11 год. 40 хв. 29 травня 2026 року.

5.11 Протокол огляду оптичного носія від 10 червня 2026 року зафіксовано результати перегляду відеофайлів, записаних на оптичному диску DVD-R. Під час огляду встановлено, що на носії містяться відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих поблизу ринку «Дарницький» за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська.

Так, на відеофайлі «kolco_ch16_main_20260529112912_20260529113346» зафіксовано, як 29 травня 2026 року приблизно 11 год. 30 хв. ОСОБА_7 , тримаючи в руках сумку-тачку на колесах, переходить через пішохідний перехід до прилеглої території ринку, після чого заходить у прохід між торговельними рядами та залишає сумку біля стіни, прямуючи у невідомому напрямку. Далі на відеофайлі «kolco_ch16_main_20260529120705_20260529121257» зафіксовано, що ОСОБА_7 здійснює торгівлю речами, після чого бере сумку-тачку, що знаходиться біля стіни, кладе її поверх речей та переглядає їх. На відеофайлі «kolco_ch16_main_20260529131436_20260529132329» зафіксовано, як ОСОБА_7 розкладає речі з пакетів та спілкується з двома особами, які знаходяться навпроти. На відеофайлі «kolco_ch1_main_20260529112805_20260529113238» зафіксовано, як ОСОБА_7 тримає в руках сумку-тачку на колесах та залишає місце події, прямуючи у невідомому напрямку.

5.12 Постанова слідчої Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 10 червня 2026 року, якою DVD-R диск із відеозаписами з камер відеоспостереження, зробленими 29 травня 2026 року поблизу ринку «Дарницький» за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1, визнано речовим доказом.

5.13 Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 червня 2026 року зафіксовано пред`явлення потерпілій ОСОБА_5 чотирьох фотознімків осіб, серед яких вона впізнала особу, зображену на фото № 1 ( ОСОБА_7 ), як чоловіка, якого бачила 29 травня 2026 року під час події та який заволодів її сумкою.

5.14 Інформаційна картка про особу, наданою Державною міграційною службою України, підтверджено дані ОСОБА_7 , у тому числі його громадянство, місце народження, зареєстроване місце проживання та дані паспорта громадянина України.

5.15 Вимога Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 05 червня 2026 року з приводу перевірки відомостей щодо притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності та наявності судимостей, яка містить інформацію про попередні вироки, застосовані запобіжні заходи та строки відбування покарання.

5.16 Довідка КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» про те, що ОСОБА_7 під наглядом лікаря-психіатра у відповідному закладі не перебуває.

5.17 Довідка КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» від 10 червня 2026 року про те, що ОСОБА_7 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

VI. Мотиви суду

6.1 Щодо доведеності вчинення ОСОБА_7 таємного викрадення чужого майна

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Оцінка доказів здійснюється судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 185 КК України передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Так, виходячи з положень ст. 185 КК України суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати й достовірно знати, що його дії направлено на таємне заволодіння для нього чужим майном з метою обернення його на свою користь або на користь іншої особи.

Разом із цим, обов`язковими елементами цього складу кримінального правопорушення, крім іншого, є об`єкт злочину чуже майно.

Сторона обвинувачення стверджує, шо ОСОБА_7 29 травня 2026 року приблизно об 11 год. 20 хв., перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Привокзальна» у м. Києві, таємно, умисно, з корисливих мотивів заволодів господарською сумкою-візком потерпілої ОСОБА_5 , у якій знаходилися грошові кошти, золоті та срібні вироби, а також інше особисте майно, після чого залишив місце події та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

У такий спосіб, на переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_7 було вчинене кримінальне правопорушення.

За наслідками досліджених у судовому засіданні доказів (опис яких наведений вище у цьому вироку), суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення є доведеною з урахуванням наступного.

Так, потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що підходила до зупинки громадського транспорту, коли до неї підійшов ОСОБА_7 та почав розпитувати її про те, де поблизу можна поїсти. Водночас у момент, коли до зупинки під`їхав автобус, ОСОБА_7 взяв її сумку та забіг із нею до вказаного транспортного засобу.

Обвинувачений ОСОБА_7 , у свою чергу, наполягав на тому, що, коли забирав сумку та заходив до громадського транспорту, помилково переплутав її зі своєю сумкою, а після того, як виявив помилку, зателефонував потерпілій.

Зіставляючи наведені показання, суд вважає, що версія обвинуваченого про випадкове заволодіння сумкою потерпілої внаслідок їх помилкового переплутування не знаходить свого підтвердження сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Судом було переглянуто відеозапис із камер відеоспостереження, встановлених за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська. На цьому відеозаписі зафіксовано події, що відбувалися через кілька десятків хвилин після того, як ОСОБА_7 заволодів сумкою потерпілої та прибув із нею на ринок.

Як вбачається з фрагмента відеозапису у файлі «kolco_ch16_main_20260529120705_20260529121257», на 4 хв. 10 с. ОСОБА_7 дістає із сумки речі та по черзі їх переглядає.

Отже, вже через нетривалий час після заволодіння сумкою потерпілої ОСОБА_7 не просто залишає її на місці торгівлі, а дістає з неї наявні речі та послідовно їх переглядає. При цьому його поведінка, зафіксована на відеозаписі, не відображає раптове виявлення ним помилки чи подиву з приводу того, що в сумці знаходяться речі, які йому не належать. Навпаки, він спокійно та послідовно перебирає вміст сумки, що не узгоджується з його показаннями про те, що він лише згодом випадково виявив, що взяв чужу сумку.

При цьому версія обвинуваченого про те, що він мав при собі власну сумку, яку нібито переплутав із сумкою потерпілої, не узгоджується і з іншими встановленими судом обставинами.

Так, потерпіла не зазначала, що ОСОБА_7 підходив до неї із сумкою, яку він називає своєю, або що така сумка перебувала поблизу місця події. Захист також не ставив потерпілій відповідних запитань щодо наявності у ОСОБА_7 іншої сумки. Водночас сам обвинувачений не зміг конкретно пояснити, де саме після події залишилася його сумка, яку він нібито переплутав із сумкою потерпілої.

Окремо суд враховує подальшу поведінку ОСОБА_7 після заволодіння сумкою.

За власними показаннями ОСОБА_7 , він зрозумів, що взяв не свою сумку, через декілька годин після події, однак зателефонував потерпілій лише через 3-4 дні.

Таким чином, між моментом, коли він усвідомив свою помилку, та моментом, коли він повідомив про це потерпілу, минув значний проміжок часу. При цьому, як встановлено судом, потерпіла за цей час вже звернулася до правоохоронних органів із заявою про викрадення її майна.

Суд також враховує, що після встановлення особи потерпілої ОСОБА_7 не лише повідомив їй про наявність у нього її майна, а й зобов`язувався повернути належні їй речі та відшкодувати завдані збитки. Водночас частину майна, серед яких документи та якась частина ювелірних виробів, було повернуто потерпілій, тоді як грошові кошти в сумі близько 5 000 грн та інша частина ювелірних виробів їй повернуті не були.

З приводу грошових коштів, які знаходилися у сумці, ОСОБА_7 заперечував їх наявність та зазначав, що не бачив таких коштів.

Разом із тим, потерпіла послідовно вказувала на наявність у сумці грошових коштів та зазначала, що обвинувачений зобов`язувався повернути їй неповернуте майно та відшкодувати завдані збитки. Сам ОСОБА_7 не заперечував, що пропонував потерпілій допомогу та зобов`язувався відшкодувати їй збитки.

Себто, обвинуваченому було відомо про наявність у сумці майна потерпілої, яке він мав повернути, однак грошові кошти та частина ювелірних виробів, наявність яких потерпіла підтверджувала, повернуті не були.

Відповідно до положень кримінального закону крадіжка майна вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа повністю реалізувала умисел щодо заволодіння майном. Заволодіння передбачає такий перехід майна до винного, який надає йому навіть початкову реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. При цьому докладне визначення цього моменту в кожному конкретному випадку залежить від характеру майна, навколишньої обстановки щодо вчинення крадіжки, наявності реальної можливості використати майно за особистим розсудом винного (Постанова ККС ВС у справі № 161/139/16-к від 05.07.2018).

У цьому кримінальному провадженні було визнано судом доведеним, що ОСОБА_7 отримав реальну можливість розпоряджатися викраденим майном та визначати його подальшу долю.

Тому суд висновує та визнає доведеним, що ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 .

Лише та обставина, що частина майна була повернута потерпілій не спростовує факту кримінального правопорушення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, повернення викраденого майна після завершення складу злочину не спростовує факту вчинення крадіжки та не виключає кримінальної відповідальності, оскільки злочин вважається закінченим з моменту, коли винний отримав реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Подальше повернення майна може враховуватись лише при призначенні покарання, однак не впливає на кваліфікацію діяння.

Отже, навіть якщо частина майна була повернута потерпілій, це відбулося вже після закінчення злочину.

Тому, повернення частини викраденого майна не спростовує висновків суду про доведеність факту крадіжки, заподіяння матеріальної шкоди потерпілій та про істотну суспільну небезпечність вчиненого, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ККС ВС у справі № 752/4667/22 від 26.09.2024.

6.2 Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 .

Так, сторона обвинувачення інкримінувала ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, із ознаками, що кваліфікують злочин - повторності (ч. 2 ст. 185 КК України) та вчинення в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК України).

Відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 КК України повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Судом встановлено, що стосовно ОСОБА_7 протягом останніх кількох років було ухвалено два вироки за ст. 185 КК України.

Перший вирок від 19 січня 2022 року ухвалений Дарницьким районним судом м. Києва, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин. Вказаний вирок набрав законної сили, однак ОСОБА_7 покарання не відбув.

Так, 08.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон № 3886-ІХ).

Цим Законом ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Як вбачається зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на грудень 2021 року складав 2 481,00 грн, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян у грудні 2021 року був 1 240,50 грн.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на грудень 2021 року становило 2 481,00 грн.

Як вбачається з вироку Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, де останній своїми протиправними діями 22 грудня 2021 року вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна на загальну суму 458,96 грн (без ПДВ), що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2 481,00 грн).

Відповідно до ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Таким чином, з наведеного вбачається, що на цей час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_7 за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року вчинив замах на завдання матеріальної шкоди потерпілій стороні на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення крадіжки, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на цей час, суд дійшов висновку про неможливість врахування вказаного вироку як на підтвердження повторності у діях ОСОБА_7 .

Що стосується іншого вироку Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року, то такий вирок постановою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року було скасовано, а станом на день ухвалення цього вироку рішення у відповідному кримінальному провадженні не прийнято.

Таким чином, станом на день вчинення кримінального правопорушення, тобто 29 травня 2026 року, ОСОБА_7 не мав судимості за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України, а тому в його діях відсутня ознака, що кваліфікує злочин повторність, яка підлягає виключенню з висунутого обвинувачення.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території держави було запроваджено правовий режим воєнного стану, дія якого надалі неодноразово продовжувалася Верховною Радою України.

Станом як на момент вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення (29 травня 2026 року), так і на день ухвалення вироку, воєнний стан в Україні триває.

Відтак, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

VII. Загальний висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 .

Суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Суд оцінював вказані докази безпосередньо, а саме провівши під час судового розгляду допит потерпілої, свідка, заслухав версію подій обвинуваченого, дослідивши письмові матеріали провадження, висновки експертизи тощо.

Судом була надана можливість сторонам кримінального провадження всебічно брати участь у допиті вказаних осіб та надавати заперечення щодо зібраних органом досудового розслідування доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування в конкретному провадженні за положеннями ст. 91 цього Кодексу.

Сторона обвинувачення, на яку відповідно до положень КПК України покладено тягар доведення винуватості особи поза розумним сумнівом, у цьому кримінальному провадженні подала суду певні докази щодо обставин вчинення ОСОБА_7 інкримінованого діяння.

Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вина ОСОБА_7 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчинена в умовах воєнного стану, повністю доведена.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст.185 КК України.

VIII. Призначення покарання

Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Однак, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню та передбачає, що покарання має бути домірним вчиненому.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характер і спосіб його вчинення, обставини провадження, а також дані про особу обвинуваченого.

Суд бере до уваги, що обвинувачений фактичні обставини події загалом не заперечував, однак своєї вини не визнав.

Також враховується, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, дітей на утриманні не має.

Обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку, оскільки станом на травень 2026 року потерпілій ОСОБА_5 було 81 рік.

Прокурор у судових дебатах просив призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Суд при цьому звертає увагу прокурору, що запропоноване покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців суперечить як змісту норми матеріального права за ст. 73 КК України, так і усталеній правозастосовній практиці щодо порядку обчислення покарання.

Так, із законодавчого визначення та судової практики вбачається, що відповідно до положень статті 73 КК України строкові покарання обчислюються в різних вимірах, якими є: 1) роки (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк); 2) місяці і роки (виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців); 3) місяці (арешт); 4) години (громадські роботи).

Отже, положення ст. 73 КК України встановлюють загальне правило щодо обчислення строків покарань, тому строк покарання у виді позбавлення волі при призначенні його за конкретний злочин не може обчислюватись у місяцях.

Дійсно, у певних випадках може виникнути потреба в обчисленні строкових покарань в одиницях вимірювання, відмінних від перелічених вище, у тому числі в місяцях та днях. Проте, обчислення строків покарання у виді позбавлення волі у місяцях та днях допускається при: 1) заміні покарання іншим; 2) складанні остаточного покарання (при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків); 3) зарахуванні попереднього ув`язнення у порядку застосування частини п`ятої статті 72 КК України.

Цей висновок відповідає практиці викладеній (зокрема, але не тільки) в постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у справі № 5-118кс15 від 01 жовтня 2015 року за заявою заступника Генерального прокурора України щодо перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціального суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року.

Відтак, з урахуванням викладеного, призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за злочин, що був предметом судового розгляду у місяцях, не відповідає вимогам наведеного закону та сталій судовій практиці.

Суд враховує, що стосовно ОСОБА_7 на день ухвалення цього вироку в суді перебуває на розгляді ще кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, що говорить про очевидне небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений не відшкодував завдану потерпілій матеріальну шкоду, незважаючи те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше ніж три місяці.

З урахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого та необхідності його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_7 покарання не у мінімальних межах санкції статті, у виді позбавлення волі на строк 7 років, що є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим злочинам як ним, так іншими особами.

ІX. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року, тобто до 10 серпня 2026 року.

Надалі, під час судового розгляду ухвалою суду від 29 липня 2026 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 26 вересня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день тримання під вартою, починаючи з 12 червня 2026 року до 22 вересня 2026 року року включно.

Враховуючи обставини кримінального провадження та постановлення судом обвинувального вироку, а також ту обставину, що ухвалою суду було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили вказаний запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 , залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 2, 7, 9, 17, 84, 89, 91, 94, 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Строк відбування покарання рахувати з дня проголошення цього вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день тримання під вартою, починаючи з 12 червня 2026 року до 22 вересня 2026 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

2. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

3. Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:

- DVD-R диск із відеозаписами з камер відеоспостереження, зробленими 29 травня 2026 року поблизу ринку «Дарницький» за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1, залишити у матеріалах кримінального провадження;

- господарську сумку-візок, папку рожевого кольору з документацією та поліетиленовий пакет із срібним хрестиком, золотим хрестиком і золотою коронкою, залишити потерпілій ОСОБА_5 як власниці за належністю.

4. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

5. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11