Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №738/1926/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/1926/25

Головуючий у першій інстанції – Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1276/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: Фермерське господарство «САМ»

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарський кооператив «Миколаївський»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Фермерське господарство «САМ»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року у справі за позовом Фермерського господарства «САМ» до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський» про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки (суддя Волошина Н.В.), ухвалене в м.Мена,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Фермерське господарство «САМ» (далі ФГ «САМ») звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати державну реєстрацію в державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0353 площею 2,0000 га, цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведену Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 30 листопада 2016 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позов мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року по справі №927/135/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 30 травня 2023 року, підтверджено, що ФГ «САМ» є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 38,2 га, що розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району, про що 15 травня 1997 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00111. У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/959/22 за позовом ФГ «САМ» щодо оскарження затвердження проекту землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 31,6808 га, у тому числі пасовищ 31,6808 га (кадастровий номер 7423086300:11:000:0423) для громадських пасовищ, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області. За доводами позивача, дана земельна ділянка була сформована за рахунок земель, які належать ФГ «САМ» на праві постійного користування. Згідно з висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19 листопада 2024 року наявне порушення меж та накладення земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року, на земельну ділянку площею 38,2 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15 травня 1997 року передана у постійне користування ОСОБА_2 , який є засновником ФГ «САМ». Площа накладання становить 7,5611 га. Однак суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року є неналежним способом захисту. Належному способу захисту права позивача відповідає вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки 7423086300:11:000:0423 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року позовні вимоги позивача були задоволені і відповідно на день подання позову з Державного земельного кадастру прибрано запис про земельну ділянку площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області, що була сформована та внесена у Державний земельний кадастро за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га, яка була надана ФГ «САМ» для ведення особистого селянського господарства. Крім вказаної земельної ділянки було сформовано ще 18 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0353 площею 2,0000 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, яка внесена до Державного земельного кадастру Відділом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у Менському районі 30 листопада 2016 року, право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 ФГ «САМ» вказує, що станом на час проведення державної реєстрації земельної ділянки 7423086300:11:000:0353 в Державному земельному кадастрі було чинне право постійного користування позивача на земельну ділянку, в межах якої формувалася дана земельна ділянка. Відповідно проект землеустрою не відповідав вимогам законодавства. Реєстація земельної ділянки ОСОБА_1 в ДЗК була проведена незаконно та є технічною перешкодою, яка блокує право ФГ «САМ» внести межі виділеної в користування земельної ділянки до кадастру.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що заявлений ФГ «САМ» позов про скасування державної реєстрації земельної ділянки не спрямований на ефективне відновлення права позивача, а належним (правомірним) способом захисту права позивача як постійного користувача земельної ділянки, який позбавлений можливості оформити своє право постійного користування на неї, тобто володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ФГ «САМ» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково ототожнив вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта в ДЗК з похідними вимогами про скасування записів у реєстрі речових прав, які згадуються у постановах ВП ВС від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц та від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц. Вважає, що висновок суду суперечить природі порушеного права позивача та сталій практиці вищих судових інстанцій у подібних справах. ФГ «САМ» звертає увагу, що він є постійним користувачем земельної ділянки плошею 38,2 га на підставі Державного акту від 15 травня 1997 року. Оскільки позивач не припиняв використання землі, а реєстрація ділянки за ОСОБА_3 відбулася без урахування того, що існує ділянка позивача та перебуває у просторових межах у місці раніше сформованої ділянки позивача. Вказує, що позовні вимоги за своєю суттю спрямовані на усунення перешкод у користуванні власною ділянкою, які полягають у виключенні неправомірного запису в Державному земельному кадастрі. ФГ «САМ» вважає, що реєстрація земельної ділянки відповідача в ДЗК була проведена помилково та незаконно, є технічною перешкодою, яка блокує право позивача внести свої межі до кадастру, і без скасування самої реєстрації об`єкта в ДЗК (видалення його координат) жодна інша вимога не призведе до відновлення стану, який існував до порушення.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що державна реєстрація юридичної особи – Фермерського господарства «САМ» відбулася 26 квітня 1996 року, що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_1 (а.с.12 т.1).

На підставі розпорядження райдержадміністрації Ради народних депутатів Менського району Чернігівської області від 21 квітня 1997 року №149 ОСОБА_2 для розширення селянського/фермерського/ господарства 15 травня 1997 року було видано Державний акт серії ЧН № 00111 на право постійного користування земельною ділянкою площею 38,2 га в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району (а.с.12 т.1). Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111.

На замовлення Чернігівського обласного відділення Українського державного фонду підтримки селянських /фермерських/ господарств згідно з договором №26 від 15 травня 1997 року Чернігівським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук виготовлений технічний звіт по перенесенню в натуру меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.13-23 т.1).

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2023 року задоволено касаційну скаргу Фермерського господарства «САМ», скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2022 року та залишено у силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року у справі за позовом ФГ САМ до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, яким визнано недійсним та скасовано рішення Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (десята сесія восьмого скликання) від 30 липня 2021 року №386/10-VIII «Про припинення права постійного користування земельної ділянки для фермерського господарства за межами с. Локнисте на території Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області». Отже, матеріалами справи підтверджено, що належним користувачем земельної ділянки, загальною площею 38,2 га, що надана громадянину ОСОБА_2 в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства, за Державним актом серії ЧН №00111, виданим 15 травня 1997 року, є ФГ «САМ» (позивач). (а.с.24-32 т.1).

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/959/22 за позовом ФГ «САМ» щодо оскарження затвердження проекту землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 31,6808 га, у тому числі пасовищ 31,6808 га (кадастровий номер 7423086300:11:000:0423) для громадських пасовищ, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10 лютого 2025 року залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. ( а.с.93-104)

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.06.2026 року задоволено часткого позовні вимоги Фермерського господарства « САМ» до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав і обмежень: скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 31.6808га за кадастровим номером 7423086300:11:000:0423 проведену 10.10.2019 відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; скасовано рішення державного реєстратора Менської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер:49960322 від 02.12.2019 року, номер відомостей про речове право:34409125 від 27.11.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку площею 31,6808 з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423. ( а.с.105-111 т.1) На даний час рішення виконано. ( а.с.170 зворот,171 т.2)

22 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність безоплатно орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.154 зворот т.1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25 серпня 2016 року №25-12335/14-16-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної діляни 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.154 т.1).

На підставі вказаного дозволу ТОВ «Техгеоінформ» у 2016 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства – 2,0000 га за адресою: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада (а.с.172-186 т.1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-21445/14-16-сг від 19 грудня 2016 року затверджено проект землеустрою і надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7423086300:11:000:0353) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.187 зворот т.1).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 29 грудня 2016 року (а.с.119-120 зворот т.1).

21 грудня 2016 року ОСОБА_1 уклав зі СТОВ «Миколаївський» договір оренди землі, за яким надав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, кадастровий номер 7423086300:11:000:0353, загальною площею 2,00 га, строком на 7 років . ( а.с.199-200 т.1)

Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 червня 2020 року № 2614-2633/20-24 земельні ділянки площею 2,0 га кожна за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, які надані громадянам у приватну власність з кадастровими номерам, зокрема 7423086300:11:000:0349 накладаються на земельну ділянку ділянку площею 38,2 га, за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111, виданого 15 травня 1997 року Менською райдержадміністрацією на підставі розпорядження № 149 від 21 квітня 1997 року; межі земельної ділянки площею 38,2 га за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, порушено; встановлено, зокрема повне накладання земельної ділянки 7423086300:11:000:0353 на ділянку площею 38,2 га, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства; виходячи з вищезазначеного, земельні ділянки, зокрема 7423086300:11:000:0353 сформовані за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га (а.с.68-76 т.1).

Відповідно до Висновку комісійної судової земельно – технічної експертизи від 19 листопада 2024 року № СЕ-19/125-24/6462-ЗТ надати відповідь на запитання: «Чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15 травня 1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21 квітня 1997 року, передана у постійне користування ОСОБА_2 , який є засновником Фермерського господарства «САМ», відповідно до документації із землеустрою на ці земельні ділянки? Якщо так, то яка площа та координати площини накладання?» - не представляється за можливе, у зв`язку з тим, що у складі документації із землеустрою на земельну ділянку площею 38,2 га відсутній каталог координат всіх поворотних точок меж земельної ділянки. Водночас, користуючись правом, визначеним статтями 69 та 98 Господарського процесуального кодексу України, експертами надано відповідь про те, що наявне порушення меж та накладання земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-8511/14-19-сг від 05 листопада 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111 від 15 травня 1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21 квітня 1997 року, передана у постійне користування ОСОБА_2 , який є засновником Фермерського господарства «САМ». Площа накладання становить - 7,5611 га. координати площини накладання наведені у додатку 1 до висновку експерта (а.с.77-92 т.1).

Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16 грудня 2025 року №981/25-24 межі земельної ділянки 7423086300:11:000:0353 площею 2,0000 га, власник ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15 травня 1997 року передана в постійне користування ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, межі якої були встановлені в ході проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок від 19 листопада 2024 року № СЕ-19/125-24/6462-ЗТ у справі № 927/959/22, про що наведено в додатку 1 до висновку, де межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні у ОСОБА_2 позначені чорним кольором, межі земельних ділянок, що накладаються червоним, площі накладання заштриховані блакитним кольором (а.с.46-57 т.2).

Фермерське господарство « САМ» сплачувало земельний податок за користування земельною ділянкою розміром 38,2 га розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області в період з 2023 по 2025 роки.( а.с.164-167)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (п. 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (п. 55)).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

У справі, яка переглядається, ФГ «САМ» звернулося з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, пославшись на те, що ФГ «САМ» позбавлено можливості здійснити державну реєстрацію права постійного користування масивом земель через наявність у ДЗК відомостей про сформовану в межах цього масиву земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_1 ..

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (п. 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (п. 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (п. 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (п. 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (п. 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (п. 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (п. 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 148-151, 153, 154, 167, 168).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 також зазначила, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (п. 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (п. 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (п. 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (п. 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п 148).

У цій справі позивач стверджує про повне накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , на масив земель, який знаходиться у його постійному користуванні, що посвідчено відповідним Державним актом.

У пункті 145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 зазначено, що «… у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається».

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (ст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності особи». Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Позиція Великої Палати Верховного суду щодо належного способу захисту залишається незмінною і підтверджена також у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23.

Ураховуючи наведене, в контексті обставин справи, що є предметом апеляційного перегляду та заявлених позовних вимог, належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування земельної ділянки/її частини, що належить на праві постійного користування ФГ «САМ», та накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , про що правильно вказав суд першої інстанції, вирішуючи спір.

Аналогічні висновки щодо належного способу захисту порушеного права викладено Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 525/1057/19 за підсумком касаційного перегляду справи з подібними правовідносинами.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що особа може заявити вимогу про скасування державної реєстрації прав без пред`явлення інших вимог лише тоді, коли оскарження рішення про державну реєстрацію стосується реєстрації її власних прав власноті, а не зареєстрованих прав іншої особи.

Такий позов у цій справі не заявлено. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, указавши, що ФГ «САМ» належить звернутися з віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки/її частини.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про належність обраного способу захисту та порушення районним судом принципу правової визначеності з таких підстав.

У справі № 927/959/22, висновки якої, за твердженням позивача, мають застосовуватись при вирішенні цього спору, ФГ «САМ» зверталось з позовом до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради Чернігівського району про визнання незаконним і скасування наказу, припинення права власності. Позивач вважав незаконним позбавлення його права користування земельною ділянкою площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області шляхом формування за її рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423 площею 31,6808 га та передачі її у комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району, правонаступником якої є Березнянська селищна рада Чернігівського району. Суди дійшли висновку, що визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423 площею 31,6808 га у комунальну власність не забезпечить поновлення порушених прав позивача, а отже є неефективним способом захисту.

У справі № 927/243/25 за позовом ФГ «САМ» до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради Чернігівського району про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки районний суд виходив з того, що земельна ділянка площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, зареєстрована 27 листопада 2019 року за Березнянською селищною радою, сформована з-поміж іншого за рахунок земельної ділянки, наданої ФГ «САМ» в постійне користування, відтак скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав Березнянської селищної ради, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, є ефективним способом захисту прав позивача, що забезпечить відновлення становища, яке існувало до його порушення.

Натомість у справі, яка переглядається, ФГ «САМ» звернулося з позовом до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , СГК «Миколаївський» про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0353 площею 2,0000 га, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності. Тобто і суб`єктний склад, і предмет позову у справах за № 927/959/22 та № 927/243/25 відмінні від цієї справи.

Позивач хибно ототожнює поняття правового висновку, зробленого судом за підсумком вирішення спору, із встановленими у справі обставинами. Фермерське господарство безпідставно вважає встановленою і такою, що не підлягає доведенню, обставину незаконного формування належної відповідачу земельної ділянки, оскільки саме питання законності отримання землі ОСОБА_1 за викладених у позові обставин користування ФГ «САМ» масивом земель є предметом цього спору. Фактично скаржник наполягає на необхідності застосування зроблених судами при ухваленні рішень за підсумком розгляду інших справ висновків, з-поміж іншого і щодо способу захисту, у цій справі. Відтак суд першої інстанції правильно виснував щодо відсутності преюдиційного значення рішень, ухвалених судами господарської юрисдикції, на які посилається скаржник, для цього спору.

Колегія суддів відхиляє посилання ФГ «САМ» на застосування районним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22 та від 21 січня 2025 року у справі № 904/6886/23 про те, що скасування реєстрації об`єкта в ДЗК є самостійним та дієвим способом захисту, особливо у випадку «паперового накладення» меж.

У справі № 904/6886/23 Верховний Суд, вирішуючи спір про повернення державі земельної ділянки лісогосподарського призначення, виснував, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок. Таких обставин у цій справі не встановлено.

У справі № 916/1750/22 вирішувався спір щодо правомірності розпорядження ГУ Держгеокадастру у Херсонській області земельною ділянкою, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, розпорядником яких є Херсонська обласна військова адміністрація, та які перебувають у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство». Суд виснував, що таке розпорядження землею відбулось без наявності відповідних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства, а відтак має місце незаконне формування, вилучення, реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку, передача в оренду іноземному підприємству «Драйфхолм Фармінг» спірної земельної ділянки. ВС установив, що державну реєстрацію речових прав Новоолександрівської сільської ради та іноземного підприємства «Драйфхолм Фармінг» на спірну земельну ділянку вже скасовано судами у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на неї, відтак одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Такі або схожі обставини у цій справі також відсутні.

Отже, правовідносини у справах № 916/1750/22, № 904/6886/23 є нерелевантними до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі.

Апеляційний суд вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неврахування районним судом висновку Великої Палати Верховного суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23 щодо обов`язку суду надати належну інтерпретацію вимогам та застосувати відповідні норми права самостійно, а не залишати порушене право без захисту.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у п. 5 ч. 3 ст. 2 та ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Спосіб захисту визначає позивач при поданні позову (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Водночас у цій справі відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав позивача у визначений законом спосіб. Є безпідставними доводи ФГ «САМ» про те, що у разі наявності сумнівів щодо термінологічної точності позовних вимог районний суд мав не відмовляти у позові з формальних підстав, а захистити порушене право в інший спосіб, оскільки «прагнення позивача» захистити право постійного користування є очевидним. Заявлений скаржником спосіб захисту є чітким та зрозумілим і не потребує термінологічного або лексичного уточнення. Фермерське господарство не лише звернулось до суду з конкретними позовними вимогами, а і неодноразово, з-поміж іншого у суді апеляційної інстанції, обґрунтовувало необхідність застосування саме такого способу захисту порушеного права. Вирішення судом першої інстанції позовних вимог, які не були предметом судового розгляду, нівелює суть принципу рівності усіх учасників процесу перед законом та судом, оскільки позбавить сторону відповідача можливості ефективно здійснити правовий захист від пред`явленого позову.

Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (п. 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (п. 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (п. 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (п. 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (п. 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (п. 155).

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову і не потребує аналізу правовідносин між сторонами.

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «САМ» залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: