Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №486/1023/26 — Миколаївський апеляційний суд

16.09.26

33/812/376/26

Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 33/812/376/26 Головуючий суду І інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 172-14 КУпАП суддя Далматова Г.А.

Суддя апеляційного суду

Чебанова-Губарєва Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,

за участю секретаря - Пшеняк М.В.

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

захисника - Зеленської А.П.

розглянула, апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – Зеленської А.П. на постанову судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

За постановою судді, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, старший сержант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою - військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 1 відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкту № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, підрозділи якої розташовані неподалік населеного пункту АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що його дії явно виходять за межі наданих йому повноважень, діючи умисно та всупереч інтересів служби, в умовах особливого періоду, на порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 26, 58, 59, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 1. 4. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у невстановлений час, але не пізніше 23.01.2026 р. перевищив службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав, що виразилося в організації та збору коштів з підпорядкованого особового складу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України з метою забезпечення санітарно-гігієнічних потреб підрозділу.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинене в умовах особливого періоду.

В апеляційній скарзі захисник Зеленська А.П. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що за ст. 172-14 КУпАП, відповідальність настає виключно за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень. Згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків. ОСОБА_1 проходить службу на посаді командира 1 відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_3 НГУ. Відповідно до ст. ст. 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, обов`язки командира відділення мають виключно навчальний, виховний та інструкторський характер щодо підлеглих. Посада командира відділення не передбачає наявності організаційно розпорядчих чи адміністративно-господарських повноважень. ОСОБА_1 не є розпорядником майна чи коштів військової частини, а отже, він не наділений статусом військової службової особи (спеціального суб`єкта) в розумінні КУпАП.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з висновку службового розслідування в/ч НОМЕР_3 та письмових пояснень особового складу, доданих до протоколу, у діях ОСОБА_1 відсутній корупційний умисел чи корисливий мотив, а кошти збиралися добровільно на потреби підрозділу. Також у протоколі зазначено, що сума матеріальної шкоди відсутня, добровільний збір коштів відбувався за ініціативою та згодою самого особового складу для задоволення першочергових побутових потреб підрозділу. Таким чином, у діях ОСОБА_1 повністю відсутній умисел на перевищення службових повноважень або діяння всупереч інтересам служби.

Зауважує, що приймаючи рішення про закриття провадження у справі лише за строками, суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, вищенаведених вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи не дотримався, а тому дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП. Так суддя місцевого суду, всупереч вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП належним чином не з`ясував всіх фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-14 КУпАП адміністративним правопорушенням є перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 172-14 КУпАП адміністративним правопорушенням є діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

При цьому характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього правопорушення від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби.

Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень.

Перевищення службових повноважень це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально;

в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення. за відсутності цих умов;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Перевищення влади або службових повноважень утворює склад даного правопорушення лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо.

При цьому норма ст. 172-14 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 251 КУпАП зазначає, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Разом з тим як вбачається зі змісту проколу складеного відносно ОСОБА_1 та долучених до нього матеріалів, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, старший сержант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою - військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 1 відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкту № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, підрозділи якої розташовані неподалік населеного пункту АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що його дії явно виходять за межі наданих йому повноважень, діючи умисно та всупереч інтересів служби, в умовах особливого періоду, на порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 26, 58, 59, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 1. 4. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у невстановлений час, але не пізніше 23.01.2026 р. перевищив службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав, що виразилося в організації та збору коштів з підпорядкованого особового складу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України з метою забезпечення санітарно-гігієнічних потреб підрозділу.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України № 474 Про результати службового розслідування за фактом ймовірного неналежного виконання обов`язків щодо забезпечення особового складу необхідним майном та можливого збору коштів з підлеглого особового складу командуванням 1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) вважається не підтвердженим факт неналежного виконання обов`язків щодо забезпечення особового складу необхідним майном. Вважається підтвердженим факт збору коштів особовим складом стрілецької роти (з охорони та оборони важливого об`єкту № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) для забезпечення належних умов побуту за власною ініціативою. Вважається встановленою вина командира 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливого об`єкту № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (3 охорони та оборони важливих державних об`єктів) старшого лейтенанта ОСОБА_3 щодо порушення вимог статей 11, 16, 49, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог розпорядження командувача Національної гвардії України від 10 жовтня 2023 року № 27/16-8309, що полягає у зборі коштів з особового складу 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливого об`єкту № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) для забезпечення належних умов побуту. Також вважається встановленою вина командира 1 відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкту № НОМЕР_1 ) 1-го стрілецького батальйону старшого сержанта ОСОБА_1 щодо порушення вимог статей 11, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог розпорядження командувача Національної гвардії України від 10 жовтня 2023 року № 27/16-8309, що полягає у зборі коштів з особового складу 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливого об`єкту № НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) для забезпечення належних умов побуту.

Разом з тим, як вбачається з висновку повторного службового розслідування за фактом ймовірного неналежного виконання обов`язків щодо забезпечення особового складу необхідним майном та можливого збору коштів з підлеглого особового складу командуванням 1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) встановлено, що факт збору коштів військовослужбовцями 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону для задоволення господарсько-побутових потреб підрозділу знайшов своє підтвердження, проте, аналіз отриманих доказів, зокрема змісту голосових повідомлень та результати анонімного моніторингу через Google форми, свідчить про повну відсутність корупційного умислу або ознак особистого збагачення посадових осіб, оскільки зібрані кошти використовувалися виключно для підтримки життєдіяльності підрозділу, закупівлі засобів гігієни та освітлення, що підтверджується свідченнями особового складу та відсутністю неправомірних фінансових операцій на карткові рахунки командування.

Крім того, до матеріалів перевірки долучено письмові пояснення військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, згідно яких військовослужбовці добровільно збирали кошти для придбання туалетного паперу та миючих засобів.

Апеляційний суд звертає увагу, що як під час проведення службового розслідування, так і під час письмового опитування військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України було встановлено факт не забезпечення військовослужбовців окремими предметами особистої гігієни, а саме туалетним папером, спеціальними миючими засобами для санітарних приміщень, тощо, що в свою чергу свідчить проте, що у діях ОСОБА_1 відсутній корупційний умисел чи корисливий мотив. Добровільний збір коштів відбувався за ініціативою та згодою самого особового складу для задоволення першочергових побутових потреб підрозділу, а тому в діях ОСОБА_1 повністю відсутній умисел на перевищення службових повноважень або діяння всупереч інтересам служби.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази та сам протокол, апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р. ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд зазначає, що вказані та досліджені апеляційним судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення. В даному випадку апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю.

У відповідності до приписів п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172 - 14 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за підставою, передбаченою п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – Зеленської А.П. – задовольнити.

Постанову судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 серпня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст.172-14 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва