Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №729/1082/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/1082/26

2-а/729/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді Демченко Л.М.,

при секретарі Роєнко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Бобровиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області, третя особа: ОСОБА_2 , інспектор ВП № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови серії ЕНА № 7489818 від 04 липня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 липня 2026 року інспектором ВП № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Андрухівим В.В. винесено постанову серії ЕНА № 7489818, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно з фабулою оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, а під час спілкування з працівниками поліції на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 він не перетинав, а працівником поліції не було надано доказів вчинення ним зазначеного порушення Правил дорожнього руху.

Позивач вказує, що під час спілкування з працівниками поліції заперечував факт порушення ним вимог дорожньої розмітки та просив надати відповідні докази, однак таких доказів йому надано не було. Вважає, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові, належними та допустимими доказами не підтверджені, у зв`язку з чим просить скасувати постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач та третя особа, отримавши копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень, заперечень проти позову та будь-яких доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду не подали.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх, установив наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

З копії постанови серії ЕНА № 7489818 від 04 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, а під час спілкування з працівниками поліції на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху України.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її відповідно до закону, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 цих Правил.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також інших передбачених законодавством документах.

Відповідно до положень розділу 34 Правил дорожнього руху дорожня розмітка 1.1 є вузькою суцільною лінією, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та позначає межі смуг руху на дорогах, а також використовується в інших визначених Правилами випадках. Перетин лінії 1.1 забороняється, крім випадків, прямо передбачених Правилами дорожнього руху.

Разом з тим позивач заперечує факт перетину ним суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 та зазначає, що просив працівника поліції надати докази такого порушення, однак відповідних доказів надано не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Досліджена судом постанова у справі про адміністративне правопорушення, скасування якої є предметом цього позову, містить виклад обставин, за яких, за висновком працівника поліції, позивачем було вчинено адміністративне правопорушення.

Водночас будь-яких інших доказів, які б підтверджували зазначені у постанові обставини, відповідачем суду не надано.

Зокрема, відповідачем не надано фото- чи відеозапису з нагрудної камери поліцейського або іншого технічного засобу, пояснень свідків чи інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перетину ОСОБА_1 суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, що, відповідно до змісту оскаржуваної постанови, передувало спілкуванню позивача з працівниками поліції.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження безпосередньо тих обставин, за які ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме того, що на законну вимогу поліцейського він не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Третя особа ОСОБА_2 , яким безпосередньо винесено оскаржувану постанову, отримавши копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, письмових пояснень щодо обставин зупинки транспортного засобу, спілкування з позивачем та притягнення останнього до адміністративної відповідальності, а також будь-яких доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, до суду не подав.

Таким чином, відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача та не надано жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Єдиним наявним у матеріалах справи документом, який містить відомості про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Однак суд враховує, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та за відсутності інших доказів на підтвердження викладених у ній обставин сама по собі не є достатнім доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Правова позиція щодо необхідності підтвердження обставин, викладених у постанові про адміністративне правопорушення, іншими належними доказами викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт зазначення в оскаржуваній постанові про перетин позивачем суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 та подальше непред`явлення ним документів не звільняє суб`єкта владних повноважень від покладеного на нього обов`язку довести належними та допустимими доказами фактичні обставини, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження як обставин порушення позивачем вимог дорожньої розмітки 1.1, так і обставин непред`явлення ним на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, обставини, викладені в оскаржуваній постанові, залишилися не підтвердженими належними та допустимими доказами.

При цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано покладений на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення та не доведено належними і допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА № 7489818 від 04 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

З наведених мотивів, оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджуються витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 666,00 грн, які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів здійснення інших витрат, як і вимог про їх стягнення з відповідача, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області, третя особа: ОСОБА_2 , інспектор ВП № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7489818 від 04 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн 00 коп.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.М. Демченко