Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №688/3411/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3411/26

№ 6/688/120/26

Рішення

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Огородніка І.В.,

з участю секретаря – Антонюк І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Струць Т.І., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що судовим наказом Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2026 року у справі № 688/3411/26 з Боржника (Заявника) — ОСОБА_1 — на користь Стягувача — ОСОБА_2 — стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цей наказ є виконавчим документом. Проте син фактично проживає разом із Боржником (батьком) та перебуває на його повному утриманні, а не зі Стягувачем (матір`ю). Аліменти на користь того з батьків, разом з яким дитина не проживає, стягуватися не можуть (частина третя статті 181 СК України), а тому наказ видано помилково і обов`язок Боржника сплачувати ці кошти Стягувачу відсутній. За таких умов наказ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню (стаття 432 ЦПК України). Заявник (Боржник) є батьком двох дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьківство встановлено НЕ за ініціативою Стягувача, а за позовом самого Заявника: рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2025 року у справі № 766/2289/24 задоволено його вимогу про визнання батьківства, на підставі чого видано нові свідоцтва про народження дітей. Заявник за власною ініціативою юридично закріпив статус батька і виконує обов`язок утримання, утримуючи дітей за місцем свого проживання. Стягувач — ОСОБА_2 — є матір`ю дітей і зареєстрована у місті Херсоні. Заявник і Стягувач разом не проживають. Син ОСОБА_5 навчається у Шепетівському професійному ліцеї (проспект Миру, 23, м. Шепетівка) і в період навчання проживає у гуртожитку цього закладу освіти (студентський квиток додається), а поза навчанням — разом із Заявником у місті Зіньків. Зі Стягувачем син не проживає і на її утриманні не перебуває. Адреса « АДРЕСА_1 », з якою пов`язане стягнення, є місцем розташування зазначеного ліцею. Синові виповнилося 16 років. Відповідно до частини третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла 14-ти років, визначається нею самою; ОСОБА_5 самостійно визначив своє місце проживання з Заявником (батьком). Судовий наказ від 24.07.2026 видано у порядку наказного провадження, у якому суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 168 ЦПК України). Обставина фактичного проживання дитини зі Стягувачем при видачі наказу судом не досліджувалася.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2026 року у справі № 688/3411/26 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на утримання сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала.

ОСОБА_3 , який є сином позивача, надав суду заяву від 11.08.2026 року, у якій заначив, що повністю підтримує заяву батька про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, та просить суд її задовольнити.

Відповідачка у справі повідомлялася судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання.

Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримала відповідачка адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідачки дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наведені у позовній заяві доводи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що судовим наказом Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2026 року у справі № 688/3411/26 з Боржника (Заявника) — ОСОБА_1 — на користь Стягувача — ОСОБА_2 — стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 , навчається у Шепетівському професійному ліцеї (проспект Миру, 23, м. Шепетівка).

Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , навчається у Шепетівському професійному ліцеї (проспект Миру, 23, м. Шепетівка).

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено, дитина проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

На підставіст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4,10,12,13,81,141,263-265,268,272-273,280-282,354,430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2026 року у справі № 688/3411/26 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на утримання сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя Ігор ОГОРОДНІК