Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №680/327/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/327/26

№2-о/680/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

представниці заявника - адвоката Мельникової А.В., Заїки В.В.,

представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Балтака Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яку подала його представниця - адвокат Мельникова Алла Володимирівна, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в який просив встановити юридичний факт - факт його перебування на повному утримані батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військового обов`язку загинув його батько - ОСОБА_2 . До дня призову на військову службу та загибелі ОСОБА_2 проживав із сином в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 фінансово допомагав сину, сплачував комунальні послуги та купував продукти харчування. Заявник перебував на повному утриманні свого батька, одержував від нього допомогу, яка була для нього постійним джерелом засобів для існування. Заявник не мав змоги працювали та не мав іншого джерела доходу, оскільки здійснював догляд за мамою інвалідом ОСОБА_3 , яка потребувала його допомоги фізично та морально.

Фінансову підтримку для проживання, оплати комунальних послуг, утримання спільного житла, купівлі продуктів та необхідних засобів для існування надавав для сім`ї (сина, та матері його сина), батько заявника ОСОБА_2 . Під час перебування на службі ОСОБА_2 отримував заробітну плату, яку перераховував своїй сестрі ОСОБА_4 для подальшого передання сину ОСОБА_1 .

Заявник звертався до Міністерства оборони України щодо невиплати належного грошового забезпечення загиблого батька. Проте, листом від 01 серпня 2024 року йому було відмовлено та запропоновано надати інформацію про факт спільного проживання з батьком.

У 2023 році заявник звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виплати одноразової грошової допомоги, проте його заяву направлено командиру військової частини НОМЕР_1 для розгляду, однак відповіді не надійшло.

За таких обставин він звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із аналогічною заявою

У зв`язку з ненаданням відповіді протягом двох років, щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) батька ОСОБА_2 , заявник звернутися повторно до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про видачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 січня 2026 року повідомлено заявника, що відповідно до наданих документів заявника ОСОБА_1 підтвердження про перебування на утриманні у загиблого солдата ОСОБА_2 відсутнє. Для вирішення даного питання запропоновано звернутись до суду.

Оскільки встановити факт перебування на утриманні в позасудовому порядку не можливо, заявник змушений звернутися до суду. Метою встановлення факту перебування заявника на повному утримані батька є реалізація права на оформлення та отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) його батька відповідно до положень Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року. Заявник не має іншої можливості встановити факт, що має для нього юридичне значення, в зв`язку з чим єдиним способом встановлення необхідного факту є ухвалення судом відповідного рішення. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представники заявника в судовому засіданні заяву підтримали.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України - Балтак Д.О. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив, оскільки уважав, що встановлення факту перебування заявника на утриманні ОСОБА_2 не матиме юридичних наслідків у вигляді отримання одноразової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. Тобто, заявник не належить до кола осіб, які можуть бути визнані утриманцями у розумінні спеціального закону, а відсутність установленої законом непрацездатності виключає можливість визнання його утриманцем загиблого військовослужбовця.

Також, подав клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не використаний позасудовий спосіб встановлення факту перебування на утриманні.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 свого представника у судове засідання не надіслав будучи належним чином повідомленим про таке.

Суд, заслухавши представників заявника, представника заінтересованої особи, свідка, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.

Заявник є сином ОСОБА_2 (а.с.10).

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Листом від 09 грудня 2024 року військова частина НОМЕР_2 повідомила заявника, що його звернення від 01 серпня 2024 року було доручене для опрацювання посадовим особам військової частини НОМЕР_1 (а.с.12).

Для отримання грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 , заявнику запропоновано надати інформацію про факт спільного проживання із батьком (а.с.13).

26 червня 2025 року заявник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 (а.с.14, 15).

Згідно із листом від 26 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило заявника, що відповідно до наданих документів підтвердження про перебування на утриманні у загиблого солдата ОСОБА_2 відсутнє. Для вирішення даного питання запропоновано звернутись до суду (а.с.16).

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області №680/368/25 від 12 листопада 2025 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з батьком ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24, 25).

Заявник отримав у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_2 (а.с.26-36).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 11 вересня 2002 року та остання присвоїла прізвище – ОСОБА_6 (а.с.20).

ОСОБА_7 15 квітня 2016 року змінила прізвище та ім`я на ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про зміну прізвища (а.с.21).

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с.17-19).

Згідно із інформацією з банківського рахунку ОСОБА_4 видно, що ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_4 кошти у сумі 28000 грн 14 січня 2023 року та 10000 грн 24 січня 2023 року (а.с.72-76).

Із витребуваної судом інформації від Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області видно, що за період з 2004 року по 24 січня 2023 року ОСОБА_2 постійно працював, отримував дохід з якого сплачувались податки та обов`язкові платежі.

Заявник за вказаний період, до грудня 2022 року працював та отримував дохід (а.с.116-135).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є сестрою загиблого ОСОБА_2 вказувала, що під час військової служби ОСОБА_2 пересилав кошти на її рахунок різними сумами та з певною періодичністю, після чого вона передавала їх заявнику. Окрім того, ОСОБА_2 підтримував стосунки із сином, турбувався про нього. Проживаючи у м. Києві заявник працював барменом та офіціантом. ОСОБА_2 до призову до ЗС України працював.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на час загибелі ОСОБА_2 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла на час загибелі ОСОБА_2 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 13 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, яка діяла на час загибелі ОСОБА_2 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі №339/471/24.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні батька з метою отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука як військовослужбовця.

В судовому засіданні не встановлено того, що заявнику встановлювалася інвалідність до досягнення 18 років.

Тож з врахуванням норми пункту «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заявник не належить до кола осіб, які можуть бути визнані утриманцями у розумінні спеціального закону, а відсутність установленої законом непрацездатності виключає можливість визнання його утриманцем загиблого військовослужбовця.

Заявник не надав суду доказів того, що він потребував утримання та матеріального забезпечення від свого батька, а також, що його допомога була постійним і основним джерелом засобів до його існування. Крім того, суд зауважує, що заявник на момент загибелі батька був повнолітньою, працездатною особою.

Перерахування ОСОБА_2 своїй сестрі коштів, їх розмір та періодичність, не доводить того, що ці кошти були перераховані саме на утримання заявника. Інших доказів, які б підтверджували обставини на які посилається заявник, суду не надано.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, вимоги законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про закриття провадження в справі, так і для встановлення факту перебування заявника на повному утримані батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76, 263, 265, 273, 315, 319 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволені заяви представника Міністерства оборони України про закриття провадження в справі - відмовити.

В задоволені заяви ОСОБА_1 , яку подала його представниця - адвокат Мельникова Алла Володимирівна, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, адреса місцезнаходження: м. Київ-168, проспект Повітряних сил України, 6, код ЄДРПОУ - 00034022.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_4 .

Суддя О. І. Яцина