Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №601/2000/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2000/26

Провадження № 2-о/601/81/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець цивільну справу № 601/2000/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

встановив:

До суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту належності їй трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01 лютого 1994 року на ім`я « ОСОБА_2 ». В поданій заяві заявниця посилається на те, що 01 грудня 1986 року заявницю прийнято на посаду різноробочої в колгосп «Заповіт ОСОБА_3 ». Трудова книжка в той час велась на двох мовах - українській і російській. При заповненні розділу трудової книжки українською мовою допущено помилку в написанні прізвища заявниці, замість « ОСОБА_4 » вказано « ОСОБА_5 ». Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 після державної реєстрації шлюбу присвоєно прізвище – ОСОБА_4 . Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Кременецьким РВ УМВС України в Тернопільській області 27 грудня 1999 року, прізвище заявниці – ОСОБА_4 . На даний час ОСОБА_1 має намір реалізувати своє конституційне право на державне пенсійне забезпечення, однак вказана розбіжність є суттєвою перешкодою для оформлення пенсії, оскільки позбавляє ОСОБА_1 можливості підтвердити свій трудовий стаж перед органами Пенсійного фонду України в загальному порядку, тому змушена звернутися до суду для встановлення факту приналежності їй трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01 лютого 1994 року на ім`я « ОСОБА_2 ».

Представник заявниці – адвокат Булава О.П. подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити буз його участі та участі заявниці. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У надісланому на адресу суду відзиві представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказує на те, що заявницею не подано достатньо доказів про те, що трудова книжка НОМЕР_1 , що видана 01 лютого 1994 року, належить саме заявниці. Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту необхідне їй для подальшого звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії. Отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а, саме, права на пенсію. Тому представник вважає, що заява про встановлення фактів повинна бути залишена без розгляду. В поданому відзиві просить розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 30 квітня 1968 року, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 04 травня 1985 року ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб із ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Згідно паспорта заявниці серії НОМЕР_3 , виданого Кременецьким РВ УМВС України в Тернопільській області 27 грудня 1999 року, її прізвище, ім`я та по-батькові значиться як « ОСОБА_1 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Трудова книжка серії НОМЕР_1 від 01 лютого 1994 року, видана працівниці прізвище, ім`я та по батькові якої українською мовою вказано як « ОСОБА_2 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

ОСОБА_1 звернулася із заявою до суду у порядку окремого провадження про встановлення належності їй правовстановлювального документу, оскільки зазначене в ньому прізвище, ім`я та по-батькові не збігається із прізвищем, ім`ям та побатькові вказаним у її паспорті громадянина України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Водночас відповідно до частини третьої статті 315 ЦПК України справи про встановлення належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц вказала, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Разом із тим, аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, яка вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц та Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Таким чином, факт належності правовстановлюючого документа (трудової книжки) знайшов своє підтвердження в матеріалах справи, будь-якого спору про право між заявником та заінтересованими особами із матеріалів справи не вбачається, окрім того, встановлення юридичного факту для заявниці має суттєве юридичне значення і необхідне для оформлення пенсії за віком.

На підставі викладеного суд дійшов до переконання про задоволення вимог заяви, оскільки доведено належними і допустимими доказами, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , виданої 01 лютого 1994 року на ім`я « ОСОБА_2 », належить ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухвалені судом рішення, у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задоволити.

Встановити факт приналежності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01 лютого 1994 року на ім`я « ОСОБА_2 ».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Сторони по справі:

Заявник: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Майдан Волі, 3 м. Тернопіль Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14035769.

Головуючий: